Прибуток як економічна категорія та фактори, що впливають на норму прибутку

Сутність прибутку і його структура. Підприемницька діяльність господарюючих суб'ектів спрямована на одержання прибут­ку. Саме наявність прибутку або можливість його одержання спонукае їх входити в певну сферу діяльності, а за відсутності прибутку або навіть загрози його відсутності — покидати певний сегмент ринку.

Найчастіше прибуток визначаеться просто як валова виручка, що перекриває валові витрати. Після того як фірма оплатила всі витрати, залишився прибуток або чиста виручка. Ще простіше кількісно можна визначити прибуток як різницю між сумою, що отримана від продажу,і собівартістю продукції. Але перед тим як погодитися з таким обчисленням розміру прибутку, треба з'ясувати, що слід уважати витратами. Не випадково, що бухгалтери та економікии по-різному підходять до розуміння прибутку. А законодавчі органи різних країн або тої чи іншої країни в різний час по-різному підходять до елементів формування витрат або собівартості відповідно до визначення обсяпв прибутку, системи і механизму оподаткування.

Бухгалтерський прибуток являе собою загальну виручку фірми за мінусом зовнішніх витрат або витрат на залученняресурсів.

Економічний прибуток — це загальна виручка за мінусом валових витрат (зовшшшх і внутрішніх, включаючи в останні і нормальний прибуток підприемця) по залученню ресурсів з урахуванням їх альтернативної вартості. Якщо сума грошових надходжень перевищуе економічні витрати фірми, то будь-який залишок нагромаджуеться в руках господарюючого суб'екта. Цей залишок і е економічним, або чистим, прибутком, який може бу­ти або позитивним, або негативним.

Неокласична економічна школа стверджуе, що економічний прибуток належить підприемцеві. Підприемець і тільки він е еди­ним претендентом на цей надлишок. Цей надлишок відсутній у статичній економщі. Статична економіка — така, в основі - пропозицгя ресурсів, Їх технічна характеристики, смаки споживачгв — постійні і незмінні. Постійними також е показники витрат, дані про пропозицію ресурсів, з одного боку, і дані про попит і дохід — з іншого. У цих умовах дії всіх контр­агентів економічної діяльності можуть бути передбаченими, а то­му відсутній економічний ризик. Якщо и виникне в деякій сфері чистий прибуток, то в умовах чистої конкуренції він зникне в довгостроковому періоді в результаті збільшення чи зменшення підприемств у даній сфері. Усі витрати виробництва будуть повністю відшкодовуватися, не залишаючи ніякого лишку у вигляді чистого прибутку. На думку економістів-неокласиків, економічний прибуток притаманний динамгчшй економіці. Він пов'язаний з інноваційною діяльністю і е винагородою за ризик, за можливі втрати в умовах ринкової невизначеності. Він може виникнути також у результаті монополізації економічної влади і створення відповідних умов на свою користь по передбаченню економічної ситуації.

У результаті інноваційної діяльності створюються необхідні умови щодо зниження витрат виробництва і, відповідно, одержання прибутку. Для цього необхідні нововведения в усіх видах діяльності підприемства: виробничій, комерційній, управлінській і т. д. Тільки в цьому разі можна знизити витрати і забезпечити надлишки зверх витрат. А це можливо, коли фірма здійснить ряд заходів, спрямованих на підвищення продуктивності праці.

Згідно з марксистською теоріею прибуток е перетвореною фор­мою існування додаткової вартості, яка створюеться додатково працею у сфері виробничої діяльності и існуе в різних формах як результат розподілу і перерозподілу додаткової вартості між відновідними сферами функцюнування капіталу. Прибуток тут виступае як економічна форма реалізації права власності на капітал у різних сферах його застосування.

У традищйному та елементарному розумінні прибуток е найбільш значущим і практично единим показником успіху підприемства та хорошего управлшня ним. Прибуток — це знак бажаного успіху, а надія на його одержання служить стимулом діяльності.

Величина прибутку, його обгрунтованість і механізм розподілу можуть суттево змінюватись залежно від підприемства, ситуації, економічної системи. Але важливо не те, як визначаеться прибуток, а те що шдприемство може виникнути і успішно функціонувати тільки тоді, коли очікуеться якась винагорода. За відсутності інших стимулів та інших підходів такою, винагородою для підприемства в цей час е категорія прибутку.

Норми прибутку. Підприемство завжди оріентовано на прибутковість — здатністъ створювати прибуток. Прибутковють підприемства визначаеться як абсолютно -у грошовому вираженні, що е масою прибутку, так і відносно — у нормі прибутку. Норма прибутку розраховуеться як відношення прибутку в гро­шовому вираженні до всього авансованого кашталу, виражене у відсотках.

Норма прибутку =

Прибуток/Авансований каштал * 100%

Норма прибутку свідчить про ступінь прибутковості капіталу в конкретній сфері його застосування. На масу прибутку впливають фактори, які визначають обсяг виробництва, і ціна, за якою реалізуеться продукція. Але основний і визначальний фактор збільшення прибутку — це зниження витрат виробництва.

Самі витрати виробництва перебувають під впливом цієї низки факторів, головним серед яких е використання досягнень науки і техніки, що матеріалізуються у виробництві в більш удосконалених засобах виробництва та в більш кваліфікованій робочій силі.

Незважаючи на те що залучення додаткових, більш досконалих факторів коштуе більших витрат, їх високоефективна віддача перекривае витрати на залучення. іншим фактором зниження ви­трат і, відповідно, збільшення прибутку е зниження ціни на економічні ресурси. Це сприяе розширенню масштабів виробництва з тими самими фінансовими ресурсами.

На норму прибутку впливае економічна полгіика держави. Держава через свою фіскальну політику може створити сприятливі умови для функціонування капіталу в певній сфері.

Дата добавления: 2015-05-23