Кліматичні пояси.Материкова Австралія розташована в трьох кліматичних поясах: субекваторіальному, тропічному й субтропічному

В субекваторіальному поясі знаходиться північна окраїна материка приблизно до 20о пд. ш. До цих широт літом південної півкулі (грудень-лютий) проникають північно-західні екваторіальні мусони. Сюди протягом року почергово приходять вологі екваторіальні повітряні маси та сухі тропічні. Вони й обумовлюють наявність двох сезонів: вологого літа з рясними дощами і сухої зими. Температури повітря цілорічно високі (понад +25 0С.) На узбережжя часто обрушуються тропічні циклони, які тут називаються віллі-віллі. Тут формується субекваторіальний постійно жаркий і перемінно-вологий тип клімату.

В тропічному поясі (між 20о і 30о пд.ш.) панують тропічні повітряні маси. Температури повітря високі: влітку + 30 0С, взимку + 15 0С. Формуються два типи клімату : тропічний вологий – на сході й тропічний сухий – на заході.

· Область вологого тропічного клімату займає східне узбережжя материка. Тут дмуть цілий рік південно східні пасати. Вони проходять над теплою Східно-Австралійською течією, насиченою вологою й приносять сильні опади на східні схили Великого Вододільного хребта (1000-1500 мм на рік).

· Область сухого тропічного клімату охоплюють західні й центральні райони поясу. Тут цілий рік владарюють сухі тропічні повітряні маси. Літом температура повітря в пустелях Західної Австралії піднімаються вище 30оС, зимою – тримаються в межах +10..+15оС. Опадів всього близько 200-300 мм, випадають вони нерегулярно, епізодично.

· Субтропічний кліматичний пояс охоплює південну частину Австралії. Температура повітря влітку становить + 24 0С, взимку +14 0С .В субтропічному поясі (південніше 30о пд. ш.) виділяють три типи клімату: субтропічний вологий – на південному сході, субтропічний континентальний – на північ від узбережжя Великої Австралійської затоки, субтропічний середземноморський – на південному заході поясу.

Розрізнять ці типи клімату головним чином за кількістю річних опадів і їх режимом.

· Так, в області субтропічного вологого клімату опадів випадає опади випадають на протязі всього року (1000-2000 мм на рік); температури січня близько +22оС, липня – +6оС.

· Субтропічний континентальний клімат характеризується малою кількістю опадів (300-400 мм на рік) й доволі різкими річними й добовими коливаннями температур.

· Субтропічний середземноморський клімат в Австралії відзначається сухим й жарким літом, прохолодною й дощовою зимою, річною кількістю опадів 500-600 мм.

У помірному кліматичному поясі лежить тільки Тасманія. Там панують західні вітри. Вони приносять з Індійського океану морські повітряні маси, які обумовлюють хмарну і дощову погоду. Як наслідок – помірні температури повітря і велика кількість опадів. Зима відносно тепла, літо прохолодне. Тут сформувався помірний морський клімат.

80.Внутрішні води Австралії: основні риси та особливості розподілу.Особливості стоку в Австралії і на близьких до неї островах добре ілюструють наступні цифри: обсяг стоку рік Австралії, Тасманії, Нової Гвінеї і Нової Зеландії дорівнює 1600 км3, шар стоку—184 мм, тобто дещо більше, ніж в Африці. А обсяг стоку однієї Австралії складає всего 350 км3, і товщина шару стоку всього 46 мм, тобто в кілька разів менше, ніж на всіх інших материках. Це пов'язано з тим, що велика частина материка на противагу островам одержує мало опадів і в його межах немає високих гір і льодовиків.

До області внутрішнього стоку відноситься 60% поверхні Австралії. Приблизно 10% території має стік у Тихий океан, інша частина належить басейну Індійського океану.

Ріки. Головним вододілом материка є Великий Вододільний хребет, зі схилів якого стікають найбільші і повноводні ріки.

Живлення цих рік майже винятково дощове. Тому що східний схил хребта короткий і крутий, то убік Коралового і Тасманова морів стікають короткі, швидкі, звивисті ріки. Одержуючи більш-менш рівномірне живлення, вони є самими повноводними ріками Австралії з чітко вираженим літнім максимумом.

Перетинаючи хребти, деякі ріки утворюють пороги і водоспади. Довжина найбільших рік (Фіцрой, Бердекин, Хантер) -кілька сотень кілометрів. У нижній течії деякі з них судноплавні 100 км і більш і в гирлі доступні для океанських суден.

Повноводні також ріки Північної Австралії, що впадають в Арафурське і Тиморское моря. Найбільш значні ті з них, що стікають з північної частини Великого Вододільного хребта. Але ріки півночі Австралії через різку різницю в кількості опадів літа і зими мають менш рівномірний режим, ніж ріки сходу. Вони переповняються водою і часто виходять з берегів у період літніх мусонних дощів. У зимовий час — це слабкі вузькі водотоки, у верхів'ях місцями пересихаючі. Найбільші ріки півночі — Фліндерс, Вікторія й Орд — улітку судноплавні в нижній течії на кілька десятків кілометрів.

Постійні водотоки є також на південно-заході материка. Але усі під час сухого літнього сезону на окремих відрізках течій перетворюються в ряд неглибоких забруднених водойм.

У пустельній і напівпустельній внутрішній частинах Австралії постійних водотоків немає. Але там є мережа сухих рукавів, що представляють собою залишки колишньої розвинутої водяної мережі, що сформувалася в умовах плювіальної епохи. Ці сухі русла наповняються водою після дощів на дуже короткий час. Такі періодичні водотоки відомі в Австралії за назвою «кріки». Вони особливо численні на Центральній рівнині, де направляються до безстічного пересихаючого озера Ейр. Карстова рівнина Налларбор позбавлена навіть періодичних водотоків, але має підземну водну мережу зі стоком убік Великої Австралійської затоки.

Найбільша річкова система Австралії — система Муррея (Маррі) — Дарлінга. Ці ріки стікають з Великого Вододільного хребта і зливаються на південній низовині. Муррей, незважаючи на те що коротший Дарлінга, вважається головною рікою цієї системи, тому що набагато полноводніший, ніж Дарлінг. Довжина Муррея 2570 км, Дарлінга —2740 км, площа басейну цих рік 1057 тис. км2, середня витрата Муррея нижче впадання Дарлінга 330 м3/с.

. Живлення всіх рік, що входять у систему Муррею — Дарлінга, здійснюється головним чином за рахунок дощових опадів і до деякої міри за рахунок снігів, що випадають в Австралійських Альпах. Тому максимум витрати припадає на літо, коли рівень Муррея і Дарлінга підвищується і вони розливаються на плоскій низинній рівнині, іноді бувають руйнівні повені. При цьому ріки переносять великі маси уламкового матеріалу і відкладають уздовж рукавів вали, що часто перешкоджають впаданню приток у головну ріку.

Русла рік у межах рівнини звивисті і супроводжуються численними протоками. Межиріччя Муррея і Маррамбіджі, цілком складене річковими наносами, у всіх напрямках перетинають протоки; під час літніх розливів значна частина їх поверхні буває затоплена. У сухий зимовий період рівень головної ріки значно знижується, але, як правило, на всьому протязі зберігається безупинний водотік. Тільки в роки найбільших посух окремі ділянки верхньої течії Муррея пересихають цілком.

Ріки системи Муррея — Дарлінга мають велике господарське значення, тому що їхні води використовують для зрошення родючих, але посушливих земель низовини. Для цієї мети створені великі водосховища.

Озера. На території Австралії велика кількість озер (приблизно 800), що переважно належать до басейну внутрішнього стоку. Більшість з них не мають стоку і засолені. Вони мають реліктове походження, тобто виникли після звільнення Центральної низовини від вод давнього моря. Наповнюваність улоговин озер водою залежить від сезону. У сухий сезон вони іноді повністю пересихають.

Саме велике озеро материка — Ейр — розташоване на Центральній рівнині. Рівень його лежить на 16 м нижче рівня океану. Улоговина озера є центром стоку для великої області і приймає цілу систему тимчасових водотоків -кріків (Куперс, Дайамантина, Ейр і ін.). Озеро мілководне, сильно засолене, площа його й обриси непостійні і міняються в залежності від опадів. У період дощів кріки приносять в озеро велику кількість води з гір і воно переповняється водою. У найбільш вологі роки площа озера Ейр досягає 15 тис. км2. У сухий період, що продовжується велику частину року, приплив води по кріках припиняється, вода в озері випаровується і воно розпадається на мілководні водойми, з'єднані один з одним ділянками, покритими соляними кірками.

Живих організм в озері Ейр немає. За це його називають «мертвим серцем Австралії».

Велика група безстічних солоних озер знаходиться на півдні материка. Це озера Торренс, Герднер, Фром і ін., що міліють і розпадаються на окремі водойми під час сухого періоду і розливаються після сильних дощів. Усі вони оточені широкими смугами солончаків.

Багато безстічних озер на Західно-Австралійському плоскогір'ї. Вони наповняються водою тільки після злив, а велику частину року являють собою висохлі соляні поверхні.

Підземні води. Ресурси поверхневих водойм Австралії недостатні, щоб задовольнити потреби населення у воді, тим більше що багато водойм материка засолені. Австралія має великі запаси підземних артезіанських вод що накопичуються на глибинах 1,5-2 км. Більше ніж 15 артезіанських басейнів займають синеклізи фундаменту. Великий Артезіанський басейн у Центральній низовині — найбільший у світі (пл. 1736 тис. км²)... Вони дають воду для промисловості й обводнювання пасовищ. Через сильну мінералізацію ці води малопридатні для пиття і зрошення полів. У цілому в Австралії нараховується близько 6500 артезіанських колодязів.

81. Особливості географічної зональності Австралії. Схема фізико-географічного районування. За особливостями просторової диференціації природи Австралія близька до південного субконтиненту Африки. Переважання рівнинно-платформного рельєфу обумовлює провідну роль зонально-кліматичних умов у формуванні природних відмінностей.

Разом з тим асиметрія рельєфу, існування гірського бар'єра на сході і південному сході материка створюють значні контрасти в кліматі і рельєфі між західній і східною частинами материка.

В цілому в Австралії спостерігається зміна природних умов зі сходу і півночі до центральних і західних частинах материка. В її межах виділяються регіони: рівнинна спекотна, з літніми опадами Північна Австралія; більш рівномірно зволожена гірська Східна Австралія; гірсько-рівнинний відносно сухий субтропічний Південно-Схід; Центральна рівнина; тропічні плоскогір'я і гори Західної Австралії; субтропічний Південно-Захід.

На рівнинах Австралії чітко виражена географічна зональність субекваторіального, тропічного і субтропічного поясів. Розташування більшої частини Австралії у тропічному поясі обумовлює переважний розвиток ландшафтних зон цього поясу. Найбільшу площу займає зона пустель з річною кількістю опадів до 200—250 мм, але через інтенсивне випаровування (200—300 мм у рік) з високим індексом сухості (3 і більше). Переважають ландшафти піщаних пустель з епізодичним поверхневим стоком; значні запаси підземних вод підтримують існування злаків. Плато і плоскогір'я зайняті кам'янистими пустелями з рідкими ксерофітними чагарниками, із широким розвитком реліктових латеритних кор. Сучасні кори — сольові, головним чином крем'яні та гіпсово-сульфатні, займають найбільшу площу в пустелях Центрального басейну, де широко розвинуті глинисті і глинисто-солончакові галофітні пустелі.

На сході Центральної низовини з підвищенням зволоження і зниженням індексу сухості до 2 зона чагарникових напівпустель змінюється зоною тропічних рідколісь, сухих лісів і саван.

У субекваторіальному поясі Австралії на північ від 18° пд. до 12° пд ш. лежить зона саван, рідколісь і чагарників. Найбільшу площу займають підзони пустельних саван і сухих саван, рідколісь і чагарників, у ландшафтах яких провідне місце належить саванам і рідколіссям. На півостровах Арнемленд і Кейп-Йорк, де індекс сухості нижче 2, виділяється підзона вологих високотравних саван і саванних лісів. У субтропічному поясі через різкі кліматичні розходження секторів найпомітніша диференціація ландшафтів. Індекс сухості підвищується від 2 і менше на окраїнах материка до 3 і більше на рівнині Налларбор. Зональні типи ландшафтів повторюються на західній і східній окраїнах субтропічної Австралії: зони субтропічних вічнозелених лісів і чагарників до центра переходять через ландшафти рідколісь і чагарників у зону чагарникових степів. Рівнина Налларбор зайнята зоною субтропічних напівпустель і пустель. Великий Вододільний хребет — єдиний зонально-орографічний бар'єр Австралії.

Уздовж його навітряних східних схилів простягаються лісові зони: у субекваторіальному поясі на північ від 15° пд.ш. — постійних вологих вічнозелених лісів, між 15 і 28° пд. ш. — вічнозелених тропічних лісів, менш вологих, переважно евкаліптових, на південь від 28° пд.ш. — мусонних субтропічних лісів, евкаліптових. На західних підвітряних схилах переважають зони вічнозелених ксерофітних рідколісь і саван. В Австралійських Альпах найповніше виявляється висотна поясність ландшафтів.

Дата добавления: 2015-05-24