Характеристика Західно-Австралійської плоскогірної країни

Межі Західноавстралійського плоскогір'я повністю співпадають з однойменним морфоструктурним регіоном. Західноавстралійське плоскогір'я відповідає докембрійській платформі, у межах якої в деяких місцях фундамент виходить на поверхню у вигляді високих цокольних плато або брилових масивів. Середня висота Західноавстралійського плоскогір'я - 300-400 м. По краях плоскогір'я припідняте: на північному заході - це бриловий масив Кімберлі заввишки 600-900 м, на сході - брилові масиви Макдонелл і Масґрейв (висота 1200-1500 м), на заході - хребти Дарлінг, Хамерслі (висота 1000-1200 м), які круто обриваються до прибережних акумулятивних низовин. Низовини простягнулись суцільною смугою вздовж окраїн Західноавстралійського плоскогір'я. Середня їх висота близько 150 м. Серед прибережних низовин виділяється низовина Налларбор (у перекладі - жодного дерева). Це карстова рівнина, з'їдена карстовими воронками.

На Західноавстралійському плоскогір'ї широко розповсюджені форми еолової акумуляції - в першу чергу це піщані пустелі, які займають понад 27% площі австралійських пустель (Велика пустеля Вікторія, Велика Піщана пустеля). Ці пустелі мають своєрідний вигляд через червонуватий колір піску, з рядами дюн, які сягають висоти кількох десятків метрів. Досить поширені тут і щебенисті пустелі (гіббер) (південна частина пустелі Гібсона, підніжжя гір Макдонелл), які приурочені до цокольних підвищених рівнин. Глинисто-солонцюваті пустелі і напівпустелі знаходяться на рівнині Солоних озер, де нараховується близько 400 озер.

Західноавстралійське плоскогір'я багате на золото, нікелеву, залізну руду, марганець, олово, мідь, боксити. На Західноавстралійському плоскогір'ї сформувалися такі типи клімату: субекваторіальний, тропічний сухий, субтропічний середземноморський і субтропічний континентальний. Тому тут спостерігаються значні кліматичні контрасти.

На півночі в субекваторіальному поясі літо спекотне (+25... +28°С) і вологе (дмуть північно-західні екваторіальні мусони), зима тепла (+20... +24°С) і суха (дмуть південно-східні пасати). Річна кількість опадів зменшується з півночі на південь від 1200 мм до 400 мм.

Центральна частина Західноавстралійського плоскогір'я лежить у межах сухого тропічного клімату, де цілий рік панують південно-східні пасати. Середня річна кількість опадів зазвичай не перевищує 300 мм. Лише на східних схилах гірських масивів випадає від 300 до 500 мм, оскільки пасат дає там орографічні дощі. Зимові перепади температур у центральних частинах регіону сягають 30°С за добу при середній температурі +10...+16°С. Іноді бувають заморозки, які пов'язані не тільки з сильним випромінюванням, а й із вторгненням холодних повітряних мас із півдня. Літо спекотне з середніми температурами +28... 32°С і максимальними +50°С.

Південно-західна частина цього регіону лежить у субтропічному поясі, середземноморській області з теплим сухим літом і прохолодною вологою зимою (опади приносять західні вітри). Кількість опадів знижується від 1000 мм на заході до 300 мм на сході. Рівнина Налларбор знаходиться в субтропічному сухому кліматі (опадів випадає менше 300 мм).

Майже все Західноавстралійське плоскогір'я бідне на водні ресурси. Тільки його окраїни (особливо північна і південно-західна) та найбільш вологі схили гір розчленовані густою мережею русел, які наповнюються водою в сезон дощів (на півночі - влітку, на південному заході - взимку). Лише деякі річки не пересихають. У найбільш сухих центральних частинах, де дощі випадають епізодично і не кожен рік, немає сухих русел, зате по всій території розкидані численні озера. Особливо їх багато на південному заході. Це так звані залишкові басейни. Разом із сухими руслами вони свідчать про існування більш вологого клімату в недавньому геологічному минулому. Зараз більшу частину року вони залишаються сухими і покритими білосніжною кіркою солі, яка виблискує на сонці, або густою в'язкою багнюкою. Після дощів вони заповнюються водою, котра швидко випаровується. Зовсім відсутні поверхневі водотоки на рівнині Налларбор, але під землею є густа гідрографічна мережа з численними виходами в береговому обриві.

Серед ландшафтів плоскогір'я переважають пустельні та напівпустельні. У пустелях Австралії відсутні оази, які так оживляють ландшафти Сахари. Але в цілому вони не виглядають безжиттєвими, оскільки тут незначні площі не мають зовсім рослинного покриву. Це пояснюється підвищеною вологістю "червоних пісків" і порівняно неглибоким заляганням ґрунтових вод. Піщані гряди закріплені спініфексом (злаки з жорстким, колючим, гострим листям заввишки понад 1 м), у міжгрядових зниженнях переважає чагарникова рослинність (акації й евкаліпти). Кам'янисті пустелі вкриті заростями акацій. Найбільш бідна рослинність у пустелі Налларбор, хоча опадів тут випадає дещо більше, ніж у внутрішніх районах, але всі вони поглинаються тріщинуватими вапняками. Безводна кам'яниста поверхня рівнини покрита тільки рідкими чагарниками лебеди та кураю.

В ландшафтах Західноавстралійського плоскогір'я значно більше місця, порівняно з іншими материками, займають напівпустелі, їх існування підтримується більш значними, ніж в Африці і Південній Америці опадами, завдяки проникненню далеко на південь літніх мусонів і на північ зимових циклональних дощів. У напівпустелях переважають скреби на бурих і засолених ґрунтах. На півночі скреби змінюються саванами й евкаліптовими рідколіссями. На південному заході напівпустелі змінюються чагарниковими степами, твердолистяними лісами і чагарниками, евкаліптовими лісами.

Величезні території Західноавстралійського плоскогір'я освоєні дуже слабо. Землеробство в багатьох регіонах неможливе через відсутність води. По окраїнах регіону і поблизу гірських масивів, де опадів випадає більше, є поселення аборигенів і міста, заселені англо-австралійцями. Населення зростає по мірі розширення видобутку корисних копалин. Північна частина регіону використовується переважно для випасу великої рогатої худоби, овець, у деяких місцях вирощують цукрову тростину, бавовник, рис.

Найбільш освоєна південно-західна частина Західноавстралійського плоскогір'я, де значні території зайняті посівами пшениці, ячменю, садами і виноградниками, сіяними пасовищами.

Велику роль відіграє розвиток туризму, центром якого є м. Аліс-Спрінгс біля підніжжя гір Макдонелл. Головний об'єкт паломництва туристів столова гора Айерс-Рок. Тут у результаті дефляції гори мають надзвичайно цікаві форми. У південній частині регіону утворений крупний національний парк Грейт-Вікторія-Дезерт (Велика пустеля Вікторія), об'єктом якого є природа пустелі з її своєрідним рельєфом і тваринним світом.

83. Східно-Австралійська гірська фізико-географічна країна Австралії. Східноавстралійські гори — єдина гірська країна Австралії. До складу цієї області входять східне узбережжя Австралії і Східно-Австралійські гори смугою до 300 км завширшки.

Східно-Австралійські гори належать до верхньопалеозойських, тобто герцинських, структур.

В основі північної частини Східно-Австралійських гір лежать граніти і кристалічні сланці з олов'яними рудами, а також мезозойські пісковики і базальти. На цій ділянці, на захід від розчленованого і високого (до 1600 м) берегового гранітного поясу, простягається своєрідне широке плато, пересічене невисокими хребтами. Це плато на заході замикається невисоким Великим Вододільним хребтом, що доходить до широти Брісбена. Родючий річковий алювій цього району багатий на розсипне золото.

На порівняно невеликій віддалі від берега тягнеться Великий Бар'єрний риф —природний хвилеріз, що відокремлюється від материка широкою і неглибоко» протокою, яка теж має багато різних коралових споруд.

На південь від Голубих гір знаходиться найвища частина Австралії — Австралійські Альпи — горст із середньою висотою 1500 м. До складу Австралійських Альп входить, кілька гірських масивів. У гірському масиві Косцюшко вершина, що піднімається до 2234 м, є найвищою точкою всього материка. Високі частини Австралійських Альп були увінчані антропогеновими льодовиками, що залишили тут помітні сліди (кари і цирки, морени і невеликі льодовикові озера).

На схід від Голубих гір і Австралійських Альп залягають тріасові пісковики, що утворюють обривисті береги з мальовничими бухтами.

Південну частину Східно-Австралійських гір займають Вікторіанські Альпи, що складаються з невисоких гірських масивів.

Область надзвичайно багата на корисні копалини. Розробляють родовища олова, міді, поліметалів і золота. Добувають кам'яне вугілля, нафту й газ.

Клімат. Східні узбережжя Австралії омиваються теплою Східно-Австралійською течією, яка істотно впливає на клімат східних окраїн материка. Клімат цієї області, крім її південних окраїн, пасатний, переважаючою повітряною масою якого в усі сезони є морське тропічне повітря. Особливо багато опадів приносить літній пасат, який підвищує відносну вологість повітря. Зимовий пасат відносно сухіший, приносить значно менше опадів, ніж літній. На узбережжях і приморських схилах випадає близько 1500 мм опадів, у внутрішніх частинах області — до 800 мм.

Значна різноманітність температур в області зумовлюється її великою протяжністю з півночі на південь, а також особливостями рельєфу. Середні температури липня на узбережжі коливаються від +21 до +9.3°; середні січневі температури становлять +2(5, +27° на півночі і близько + 19° на півдні. Мінімум температури в Мельбурні досягає —3°, максимум +44°.

Дата добавления: 2015-05-24