Система виховних цінностей у сучасному шкільництві Заходу

Деградація людського духу, що призводить до дегуманізації людського суспільства - найгостріша з глобальних людських проблем. Її проявами є зростання вандалізму, жорстокості, злочинності, наркоманії, алкоголізму. Поширення всіх цих негативних проявів на молодь стає загрозою для виживання людства.

Так, ООН вже у 1968 році звернулась до всіх держав із закликом забезпечити виховання молоді у дусі гуманізму, поваги до людської гідності, до прав людини.

Концепція виховання європейської громадянськості протягом ряду років розроблялася Радою культурного співробітництва РЄ. Детальна увага приділена у документах цієї інституції всім аспектам проблеми, починаючи з сутності понять "громадянськість", "демократія", "навчання демократичній громадянськості", і закінчуючи особливостями шкільної практики у відповідній сфері у різних країнах регіону.

Одним з провідних напрямів діяльності ЮНЕСКО з моменту створення цієї організації була освіта у дусі миру і взаєморозуміння (Лондон, 1946 р.). В сучасних умовах поняття "мир" потребує, розширення і поглиблення,що пов'язано з такими реаліями життя, як примноження різних форм насилля і конфліктів між етнічними, релігійними та іншими групами населення, зростання фанатизму, інтегризму, і, разом з тим, сепаратизму, тероризму і організованої злочинності.

До провідних завдань освіти, спрямованих на поширення культури миру, ЮНЕСКО включає:

- навчання та практичну підготовку вчителів і учнів до взаємодії, урегулювання конфліктів, до посередництва;

- встановлення зв'язків школи з повсякденним життям, шкільних заходів з життям міста, що сприятиме залученню до діяльності в галузі культури і розвитку всієї громади;

- залучення до навчальних планів інформації про громадські рухи за мир та ненасилля, демократію та справедливий розвиток;

- поширення почуття спільності з іншими народами і з усім життям планети з метою збереження культурного різноманіття світу та його екології для прийдешніх поколінь;

- систематичне розширення та оновлення навчальних програм з метою забезпечення такого підходу до етнічних, расових та культурних відмінностей між народами, який би підкреслював їх рівність і унікальний внесок кожного у загальний розвиток та добробут;

- систематичне оновлення методів викладання історії з посиленням акценту на засобах реалізації ненасильницьких соціальних перетворень, на признанні ролі жінки в історії;

- викладання навчальних дисциплін у тісному зв'язку з культурою та життям суспільства.

Не менш важливою ніж мир цінністю, у значній мірі його похідною є для громадянина світу оточуюче середовище, придатне для проживання. У 1975 році у Белграді відбувся міжнародний екологічний форум за участю всіх держав - членів ООН. Його результатом стало прийняття статуту - "Белградської хартії", у якій були визначені цілі та зміст екологічного виховання. У Хартії підкреслювалась важливість пробудження свідомості людей для сприйняття екологічних проблем, розширення їх знань про оточуюче середовище та його проблеми, необхідність послідовного здійснення екологічного виховання на всіх рівнях освіти, а також у громадській, позашкільній сфері. Подальшими етапами міжнародного співробітництва стали Московська конференція (1987) та Всесвітній форум у Ріо-де-Жанейро (1992) тощо. Аналіз підходів до соціалізації особистості в умовах глобалізації всіх сфер життя свідчить про інтеграцію рівнів громадянського виховання: громадянина національної держави, геополітичного регіону, світу.

Провідними напрями, що об'єднують завдання виховання громадянськості на всіх трьох рівнях є:

1. Виховання молоді у дусі культури миру та правової свідомості.

2. Підготовка молоді до життя у полікультурному та полінаціональному середовищі.

3. Екологічне виховання молоді.

4. Підготовка молоді до вступу у світ праці в умовах глобальної економіки.

Дата добавления: 2015-05-24