Завершення обговорення 4 страница

Якщо опитування проводиться в середині навчального року, доцільно розподілити відгуки за категоріями: ті, на які є змога відреагувати негайно, і ті, які зможуть прислужитися для змін у подальших курсах. Іноді навіть можна змінити види вправ чи методику викладання на основі корисних зауважень студентів, повідомивши їм про це. У такий спосіб вони зможуть відчути, що долучилися до процесу навчання чи навіть певною мірою стали партнерами викладача. Хоча можуть бути і такі аспекти викла­дання, які викладач не бажає змінювати, незважаючи на критику. Для вирішення деяких проблем потрібна стороння допомо­га, навіть якщо на перший погляд здається, що на всі питання можна відповісти самостійно. У такому разі слід звернутися до когось із колег, друзів, родичів за слушною порадою.

Бути водночас серйозним науковцем і ефективним викладачем не виключає одне одного, адже справжня наука передбачає і практичне викладання, і наукові дослідження.

5. ПОШУКИ НОВИХ МЕТОДИК

Я

к правило, у вищих навчальних закладах є багато можливос­тей для покращення викладання. Викладач-початківець може багато чого навчитися на власній кафедрі, але він дізнається ли­ше про те, як слід викладати певний предмет, хоча на кафедрі за­звичай можна отримати зразок навчального плану, оснащення, спеціальну літературу, аудіовізуальні матеріали, а також консуль­тації членів кафедри.

У багатьох навчальних закладах є спеціальні методичні цен­три для молодих викладачів, де працюють фахівці, які можуть за­пропонувати допомогу, - вони організовують методичні семіна­ри, дають індивідуальні консультації, допомагають проводити атестації, переглядають відеозаписи занять, пропонують спеціальну методичну літературу.

Штатний викладач може звернутися до керівництва кафедри чи відповідних підрозділів навчального закладу, які теж можуть надати необхідну літературу з методики проведення анкетуван­ня, підвищення кваліфікації чи поділитися інформацією про вик­ладання. Оскільки в таких центрах працюють студенти, їхня інформація з "переднього краю" може виявитися кориснішою, ніж та, що походить із "генерального штабу".

Незвичайно сприймати бібліотеки як місце вдосконалення викладання, але там працюють бібліотекарі, які спеціалізуються в певній галузі і можуть підказати багато корисного викладачам, які вносять у своє викладання дослідницький елемент. Бібліот­екарі навчального закладу ознайомлять із фондами, допоможуть скласти списки необхідної літератури і, що найважливіше, ор­ганізують спеціальні екскурсії бібліотекою. Деякі бібліотеки пропонують студентам і викладачам огляди нових публікацій з пев­ної теми. Якщо заздалегідь сповістити бібліотекарю тему науко­вої роботи, він зможе підібрати потрібні матеріали.

Студентські методичні центри покликані допомагати насам­перед студентам, а не викладачам. Однак ці центри, орієнтовані здебільшого на вдосконалення навчання, можуть дати дуже слушні поради викладачам щодо добору вправ для їх курсу. Сюди можна спрямувати й студентів, які мають відповідні проблеми.

У центрі мультимедійних засобів можуть записати заняття 11 а відео, а також надати технічні засоби /для викладання. Там можуть бути відеотеки, фільмотеки, слайди та аудіоматеріали. Працівни­ки цього центру можуть проконсультувати щодо використання відео- та аудіообладнання або відрядити на допомогу лаборанта.

У комп'ютерному центрі пояснять, як використовувати під час викладання комп'ютер. Там можуть надати й спеціальне про­грамне забезпечення. Деякі центри пропонують спеціальні курси з використання комп'ютерів у навчальному процесі.

Через Інтернет можна дізнатися про багато цікавих засобів викладання, зокрема, отримати зразки навчальних планів, ознайо­митися з кафедральними та викладацькими \\еЬ-сторінками, сторінками інших навчальних заШадів, із планами видавництв, бібліографіями тощо. У комп'ютерному центрі допоможуть відшу­кати необхідні сайти. Варто також регулярно цікавитися статтями із проблем методики викладання у спеціальних виданнях.

6. МОДЕЛІ АНКЕТУВАННЯ

Н

аведені зразки тестів розроблено з різною метою, але їх можна брати за основу анкетування студентів.

ДЛЯ ВИКЛАДАЧА ЗІ СТУПЕНЕМ, ЯКИЙ ПРОВОДИТЬ СЕМІНАРИ
(роздається в перші тижні занять). ___________

Обведіть цифру, яка, на вашу думку, найбільше відповідає дійсності, і напишіть відповіді на інші запитання.

1. Чи вважаєте ви семінари корисними?

Дуже корисні 7 6 5 4 3 2 1 Без жодної користі 7 6 5 4 3 2 1

2. Що можна було б покращити на семінарі?

З-Як би ви оцінили викладача з таких параметрів:

а) легкість у спілкуванні 7 6 5 4 3 2 1

б) чи допомагає він в обговоренні 7 6 5 4 3 2 1

в) наскільки знає предмет 7 6 5 4 3 2 1

г) як вміє оцінити вашу роботу 7 6 5 4 3 2 1

д) як, на вашу думку, можна покращити роботу з вище­
названих пунктів?

4- Можливо, ви хотіли б обговорити на семінарах ще якусь тему чи викопати якісь види робіт, які на них не представлені? Які саме? Чому?

5-Можливо, якусь тему чи вид роботи варто було б виключити? Що саме? Чому?

6. Не бійтеся зробити будь-які інші зауваження щодо курсу.
Дякую, що знайшли час заповнити цей формуляр.

ДЛЯ ВИКЛАДАЧА У ПЕРШІ ТИЖНІ ВИКЛАДАННЯ.

Будь ласка, дайте відповідь на запитання стосовно курсу. Заповніть бланк, виставляючи оцінку від найвищої до найнижчої. Не вказуйте своє прізвище.

Обведіть свій студентський статус:

Першокурсник Другокурсник Передостанній курс

Випускний курс Аспірант щ

Дуже ефективний курс 7 6 5 4 3 2 1 Посередній 7 6 5 4 3 2 1 Малоефективний 7 6 5 4 3 2 1

1. Чи зрозуміла мета курсу? 7 6 5 4 3 2 1

2.Наскільки логічно побудовані лекції? 7 6 5 4 3 2 1

3.Чи є корисними лекції? 7 6 5 4 3 2 1

4.Чи допомагають семінари? 7 654321

5.Чи корисні письмові завдання? 7 6 5 4 3 2 1

6.Чи допомагає в навчанні атмосфера в аудиторії? 7 6 5 4 3 2 1

• 7. Чи можна поговорити з викладачем за межами аудиторії? 7 6 5 4 3 2 1

Дайте, будь ласка, оцінку кожній з книжок, яка вивчається (наведіть перелік).

Подайте зауваження з будь-якого аспекти курсу - лекцій, до­машнього читання, письмових завдань, запропонуйте, як покра­щити те, що вам не подобається.

Дякую, що знайш ли час заповнити цю анкет). _

ДЛЯ ВИКЛАДАЧА НАПРИКІНЦІ КУРСУ.

На ці запитання можна відповідати письмово або виставляти бали.

Оцініть свою роботу як студента у зв'язку з цим курсом.

/. Скільки зусиль ви доклали до підготовки до кожного

заняття?

2. Що ви думаєте про свою роль як студента у цьому курсі?

Оцініть роботу викладача.

1. Чи виявляє викладач зацікавленість заняттями?

2.Чи логічно сплановані і чи зрозуміло читаються лекції?

3.Чи чітко окреслені і визначені за термінами вимоги?

4.Чи викладач вчасно повертає студентам письмові та залікові роботи?

5. Чи корисні зауваження викладача щодо результатів іспитів та письмових робіт?

6.Чи можна поговорити з викладачем після занять?

7. Чи достатньо аудиторних годин? Чи раціонально вони використовуються?

, Дайте оцінку змісту курсу та манері викладання.

1. Чи манера викладання дозволяє зрозуміти і запам'ятати матеріал курсу?

2. Чи чітко визначені теми?

З.Які теми вам сподобалися найбільше й чому? 4. Які теми вам не сподобалися й чому?

Дайте оцінку методиці викладання.

1. Наскільки ефективним є кожний з таких використаних в аудиторії методів: читання лекцій, обговорення, групове навчання, дискусії, рольові ігри, усні виступи, пере­гляд відео(слід окремо виписати кожен пункт, аби студентам було легше коментувати)?

2.Чи лишається достатньо часу на запитання?

3.Чи допомагають завдання краще зрозуміти предмет?

Вкажіть, будь ласка, інші методи, які, на вашу думку, могли б бути застосовані на заняттях? Опишіть їх якомога детальніше.

Дякую, що знайшли час заповнити цю анкету. _

Самооцінка є постійним процесом у роботі будь-якого викла­дача - від випускника, який проводить своє перше заняття, до лек­тора із тридцятирічним досвідом. Ефективне викладання потребує постійно готуватися до занять, працювати над методикою, постійно думати про те, що потрібно і що цікавить студентів.

РОЗДІЛ 8 АСПІРАНТИ ЯК ВИКЛАДАЧІ

Б

ільшість викладачів вищих навчальних закладів отримують перший досвід викладання будучи аспірантами. Аспіранти можуть бути лекторами і проводити практичні заняття та семіна­ри на старших курсах, давати поради з написання курсових робіт і навіть читати оглядові лекції в своїх групах.

Процес викладання для аспірантів ускладнюється ще й тим, що в деяких навчальних закладах вони починають проводити за­няття без попередньої підготовки, без належного керівництва, а відтак не вміють зацікавити аудиторію. Та, зрештою, нікого не цікавить, як саме викладає той чи інший аспірант, окрім студентів, і то в період проміжних атестацій курсу. Рідко хто з викладачів навідується на заняття до аспіранта (а якщо навідується, то дуже його цим бентежить). Отже, тут вії і полишений здебільшого на са­мого себе. Хоча, з іншого боку, викладання - частина складного процесу* взаємин аспіранта з кафедрою та іншими викладачами.

1. ЕКОНОМІЯ ЧАСУ

В

читися на випускному курсі аспірантури й одночасно готува­тися до занять складно. Ефективне викладання, особливо на початку, може забрати стільки ж, якщо не більше, часу, що й нав­чання. Збалансувати ці дві справи дуже важко. Головне завдання аспіранта - навчитися самому, закласти підвалини власної кар'єри. Викладання може стати невіддільною частиною цієї кар'єри, але намагаючись стати хорошим викладачем, не слід за­бувати про дисертацію.

Оскільки викладання забирає увесь час і енергію аспіранта, він має добре розраховувати час, аби підготовка до занять не зашкодила його власному навчанню. Що ретельніше спланувати свій розклад, то менш стресовим буде навчання на випускному курсі, яке подекуди є достатньо напруженим і без викладання. Слід чітко визначити дні для підготовки до занять, а інші лишити на власне навчання, на дисертаційне дослідження. За розкладом власні заняття і практика мають збігатися, аби мати більше часу для самостійної роботи поза навчальним закладом. Звичайно, пе­редбачити все неможливо, але все одно розклад має можливість

несподіваних ситуацій.

Не варто забувати і про відпочинок; вміння регулярно пере­ключатися з викладання й наукових пошуків на відпочинок вкрай важливе для психічного здоров'я.

Після відпочинку працюватиметься з більшим бажанням і, можливо, більшою віддачею. Відпочивати слід не менше доби на тиждень. Незважаючи на те, скільки часу заплановано витратити на підготовку до заняття чи роботу над певним фрагментом сво­го наукового дослідження, якщо не виділити час на відпочинок, робота обридне, забиратиме багато сил, і, зрештою, не виклика­тиме інтересу.

2. СТОСУНКИ З ВИКЛАДАЧАМИ

Аспірантам найкраще починати викладання із семінарів-обговорень. Асистентом аспіранта призначає лектор, з курсу лекцій якого проводяться семінарські обговорення, саме він мо­же дати (чи не дати) необхідні настанови. Деякі викладачі актив­но контролюють своїх асистентів. Щотижня вони збирають аси­стентів для координації роботи і заслуховують їхні звіти. Інші викладачі можуть тільки дати конспект, запросити на лекцію і за­лишити наодинці з проблемами. Хоча більшість робить і так, і інакше. Як би викладач не вчинив, треба намагатися отримати максимум від своєї педагогічної практики, для цього потрібно якомога краще порозумітися зі своїми студентами і не втрачати

зв'язку з науковим керівником.

Асистент не повинен забувати про своє становище, він відповідає лише за свій аспект, а не за весь курс. Незалежно від того, чи подобаються аспіранту підручник, конспект, тема, запро­поновані викладачем, або зміст лекції - він має викладати чітко і виразно й намагатися пояснити студентам, чому цей матеріал важливий для курсу. Деякі викладачі цікавляться думками асис­тентів, тому варто робити власні спостереження щодо недоліків та сильних сторін різних аспектів курсу. Але в цілому необхідно ретельно виконувати план, який запропонував керівник.

Переходячи до нового виду роботи, слід з'ясувати усі свої обов'язки та завдання і запитати у викладача, які вимоги висуває він на семінарах; чого вимагає від асистентів; чи потрібно ходи­ти на кожну лекцію, якщо попередньо вже їх прослухали; чи слід перевіряти всі роботи; чи проводити регулярне опитування; чи необхідно повторювати матеріал перед іспитами? Не всі викла­дачі пояснюють асистентам, що робити, до початку занять. Пізніше у асистента може виникнути відчута, що він робить більше, ніж передбачалося, але принаймні він знатимете, чого від нього очікують.

Слід намагатися якомога частіше зустрічатися з науковим керівником, щоб обговорювати, як відбувається викладання, за­питання щодо тем курсу, обмінюватися думками з методики й от­римувати поради з проблем, які виникають (чи можуть виникну­ти) у процесі викладання. Якщо викладач не схильний до таких зустрічей, можна попросити його організувати їх або з його до­зволу виступити ініціатором зустрічі аспірантів певної спеціалізації, щоб щотижня обговорювати питання викладання. Якщо регулярні зустрічі не проводяться, слід пошукати іншої на­годи (в робочий час, до чи після занять), щоб попросити поради чи допомоги у наукового керівника.

Оскільки в аспірантів рідко є можливість вибирати, з ким із викладачів проходити практику, можуть виникнути міжособистісна напруженість або суперечності щодо методів викладан­ня чи принципів оцінювання. Аспіранта можуть направити на практику до викладача, з яким він конфліктував під час навчання.

Іноді змінити нічого не можна, тому слід поводитися як про­фесіонал. Якщо все-таки виникають труднощі з викладанням, варто прямо поговорити з викладачем, ніж накопичувати образу й гнів, що може позначитися на стосунках зі студентами. Якщо питання не вирішиться, можна спробувати звернутися до керівника практики, викладача, який відповідає за аспірантів на кафедрі (якщо такий є), чи до завідувача кафедрою.

Якщо проблеми надто серйозні, можна звернутися по зовнішню допомогу методичного об'єднання викладачів. Як пра­вило, у стосунках з лектором його асистент, який проводить семінари, буде завжди в нерівноправному становищі, особливо якщо доведеться зіштовхуватися з ним у майбутньому. Тому сто­сунки з викладачами слід будувати обережно, а в разі потреби звертатися по допомогу.

3. СТОСУНКИ ЗІ СТУДЕНТАМИ

А

спіранти-практиканти, посідаючи специфічне місце в ієрархії вищого навчального закладу, мають також добре обміркувати свої стосунки зі студентами, Аспірант є не просто асистентом, який проводить семінарські заняття, але, в очах сту­дентів, і посередником між ними та лектором. Проводячи окремі заняття, аспірант є викладачем, але не штатним членом кафедри, хоча студенти можуть не знати про його статус в навчальному за­кладі. Тому він має поводитися так, щоб задовольнити своїх кафе­дральних наставників, але й не забувати про інтереси студентів. Яким би не було формальне становище аспіранта, він має пово­дитися професійно з колегами, а особливо зі студентами. Основ­ним моментом викладання буде встановлення професійних і водночас дружніх стосунків.

Статус асистента лектора чи викладача власних занять дає аспіранту певну владу й авторитет в аудиторії та поза нею. Якими б дружніми не були його стосунки зі студентами, він повинен тримати дистанцію.

Хоча нещодавно аспірант був таким самим студентом, він має заохочувати своїх підлеглих до навчання, сприяти їх інтелек­туальному розвитку.

Під час занять важлива взаємоповага як між аспірантом і сту­дентами, так і студентів один до одного. Не можна залякувати їх своїм інтелектом чи авторитетом. Якщо вони неналежно пово­дяться один з одним, треба відразу втрутитися. Варто заохочува­ти студентів до поза аудиторної та наукової роботи. До всіх треба ставитися однаково, нікого не виділяючи.

В аудиторії слід створити атмосферу толерантності; заохо­чувати студентів поважати думки опонентів.

Власні вимоги й правила варто пояснити на самому початку навчання: чи повинні студенти підносити руку, бажаючи щось прокоментувати, чи припустимі спізнення тощо. Під час перших занять важливо визначити топ та атмосферу, яких треба буде до­тримуватися і надалі.

Будучи асистентом професора, який читає лекції, треба виз­начитися стосовно того, що саме професор намагається розкри­ти в своїх лекціях, і ретельно опрацювати рекомендовану ним літературу. Необов'язково погоджуватися з усіма твердженнями професора; коли студенти ставитимуть запитання, слід намага­тися відповідати і на них чесно. З іншого боку, усяку незгоду краще висловлювати у м'якій формі, поважаючи чужу думку.

4. РОЗВ'ЯЗАННЯ СУПЕРЕЧОК ЗІ СТУДЕНТАМИ

З

окремими студентами час від часу можуть виникати усклад­нення з приводу оцінок, поведінки, ставлення до навчання чи до окремих людей. Оскільки зустрічатися зі студентами дове­деться щотижня протягом періоду навчання, то краще одразу вирішити ці питання, ніж сподіватися, що вони вирішаться самі по собі, і чекати загострення ситуації.

Треба відшукати таке рішення, яке розрядить атмосферу і не зашкодить ні викладанню, ні навчанню студента. Неможливо подобатися усім студентам, тому не слід вважати це особистим

недоліком.

Якщо хтось зі студентів ображає інших, слід негайно погово­рити з ним. Можливо, для початку варто попросити порушника дисципліни залишити заняття в надії, що таке більше не повто­риться. У разі повторення порушення після занять треба спокійно, але твердо пояснити, чому поведінка студента є і неприпустимою. У будь-якому випадку необхідно якось відреагувати, щоб ситуація не ускладнилася.

Не менш поширеними є конфлікти через оцінки. Студенти усвідомлюватимуть, що не основний викладач, а аспірант оцінює їхню роботу. Можливо, вони також знатимуть, як оцінюють сту­дентські роботи з того ж курсу інші асистенти. Студенти, які ба­жають згодом відшукати хорошу роботу або навчатися в магістратурі, готові до суперечок і загострення ситуації задля отримання вищої оцінки. Іноді їхні претензії можуть бути вип­равданими, тому до оцінок потрібно підходити серйозно. Можна уникнути ускладнень, якщо заздалегідь пояснити свій підхід до оцінки певних письмових робіт, окремих завдань та відповідей на іспитах. Але невдоволені все одно завжди будуть. Обуреному слід чітко, з конкретними прикладами пояснити, чому поставле­но саме таку оцінку. Перечитувати роботу чи змусити студента перескладати курсовий іспит - це залежить від позицій асистен­та та його наукового керівника. У крайньому випадку студента можна направити до основного викладача, якщо, звичайно, він схильний розглядати такі скарги. Студент; який оскаржує оцінку; зовсім не зневажає аспіранта як викладача. Для студентів будь-який викладач - авторитет, тому вони сподіваються, що він їх вислухає.

5. ЗАПОБІГАННЯ СПИСУВАННЮ

П

лагіат є найскладнішою проблемою, яка може виникнути між викладачем та студентом. Для практиканта без достатніх повноважень ситуація може погіршитися. Намагаючись уникну­ти цього явища, студентам на початку курсу слід пояснити недо­пустимість плагіату. Виявивши плагіат, асистент повинен з'ясува­ти, чи має він достатню владу, щоб самому вирішувати це питан­ня, чи йому необхідно звертатися безпосередньо до викладача, який читає основний курс. Якщо науковий керівник доручає аспіранту розібратися самому тоді треба зробити так, як будь-який викладач у цьому випадку, але обов'язково заручитися підтримкою. Якщо таку "вибухонебезпечну" проблему може вирішити професор, кафедра чи адміністрація, краще звернути­ся до них.

Це стосується і використання шпаргалок на іспитах. Можна порадитися із професором чи кафедрою, як поводитися в такому випадку і, якщо можна, передати цю справу їм. Але не слід зали­шати списування безкарним.

Беручи відповідальність щодо вирішення проблеми плагіату на себе, аспірант може прийняти кілька можливих рішень - від незаліку поточної роботи чи курсу в цілому (із поясненням при­чини) до надання можливості виконати роботу ще раз. Завжди треба намагатися оцінити серйозність проблеми, проаналізува­ти мотиви студента, а також вислухати його думку до прийняття остаточного рішення. Морально слід бути готовим і до емоційної реакції студента - від обурення й заперечень до сліз і каяття.

6. ЕТИЧНІ ДИЛЕМИ

І

нколи подвійна роль практиканта (викладач й аспірант) може стати причиною невпевненості у виконанні своїх професійних обов'язків. Студенти сприймають його не як викладача, а радше як товариша, як буфер між ними й професором Можливо, він також будете ставитися до деяких студентів як,і друзів. Тут важливо відчувати межу, щоб уникнути незручних ситуацій, тримати професійну дистанцію. Можна вислуховувати проблеми студентів, проте не слід намагатися бути для них психоаналітиками або батьками. Навряд чи аспірант зможе професійно допомогти студентам у вирішенні психологічних або особистих проблем, а замість користі можна лише зашкодити. За наявності таких проблем треба порадити студентам звернутися до професіоналів.

Спілкуючись зі студентами практикант повинен слідкувати за своєю мовою - деякі його вислови можуть тлумачитися двозначне;

До колег-аспіраптів та професорсько-викладацького складі слід ставитися шанобливо. Робити зауваження або критикувати своїх товаришів чи викладачів у присутності студентів - непрофесійний вчинок.

Важливо також дотримуватися конфіденційності оцінок студентів і ніколи не обговорювати оцінки чи іншу персональну інформацію зі студентами, колегами-аспірантами чи викладач» ми (окрім керівника курсу).

Якщо студенти скаржаться на викладача, слід уважно виор--хати їх. Звичайно, для цього потрібні тактовність і час, а також власна думка асистента про цю людину. Вважаючи скарги виправданими, він може порадити студентам звернутися до керівника курсу, оскільки, в такому випадку ініціатива має виходити від студентів. На регулярних зустрічах з керівником курсу можна пс= рушити поставлене студентами питання. Таким чином, обговорення проблеми відбудеться серед колег, усуваючи тим самим можливу конфронтацію з викладачем. Чи інформувати про незадоволення студентів керівника курсу — вирішувати аспіранток Він має визначити, що для нього важливіше - добрі стосунки викладачем чи обов'язок перед студентами.

Якою б дружною не здавалася кафедра, як і будь-яка інша, во­на має внутрішні суперечності, що створюють проблеми й іноді відбиваються на аспірантах як безпосередньо, так і опосередко­вано (приміром/ комплектування штату). Тому аспіранту слід пам'ятати, що його мета - закінчити аспірантуру та здобути освіту. Але все-таки, підтримавши певну сторону у конфліктній ситуації, слід діяти спокійно і професійно, уникати емоцій і відкритої конфронтації, яка у вразливому становищі аспіранта може бути руйнівною для його майбутнього.

7. ВИКЛАДАННЯ І ПРАЦЕВЛАШТУВАННЯ

П

ісля закінчення аспірантури, проблема працевлаштування, набуває для аспірата неабиякого значення. В умовах конку­ренції зростають вимоги до молодих спеціалістів. Науковий по­тенціал може виявитися недостатнім аргументом для працевла­штування, якщо тільки не працювати у науково-дослідному інституті. Для багатьох навчальних закладів досвід викладання є важливішим, ніж наукові дослідження, тому потенційні робото­давці зацікавлені у викладацьких здібностях, а не в академічних досягненнях. У практик)' відбору кандидата ширше входить про­ведення відкритого заняття, якість якого важить не менше, ніж співбесіда. Отже, набутий викладацький досвід має переваги на ринку працевлаштування.

Починати готуватися до пошуків роботи потрібно з ор­ганізації власного досьє. Хоча б одна з рекомендацій має стосува­тися викладацьких здібностей випускника. Оптимально автором такої рекомендації може бути науковий керівник, який мав мож­ливість спостерігати за викладанням аспіранта, оцінювати його, допомагати планувати заняття.

Перед співбесідою слід серйозно обміркувати відповіді на можливі запитання:

Досвід викладання яких курсів вже є, які курси могли або хотіли б викладати?

1. Які освоєно методи викладання і навчальні посібники?

2. Якими є плани роботи з випускними курсами?

3. Якими підручниками користувалися, викладаючи різні курси?

4. Які шляхи втілення результатів власного наукового дослідження у практику викладання?

Чимало аспірантів під час практики ведуть облік викладацької роботи, що може знадобитися для подальшого працевлаштування. Збирати відповідні матеріали з різних курсів необхідно одразу після початку практики (починаючи з програм основних курсів і приблизної програми курсу, який би хотілося викладати). Слід та­кож збирати різні види завдань для студентів, особливо найбільш вдалі, і пояснення до них. Досьє аспіранта може також містити ре­зультати студентського анкетування з оцінкою його викладання, додати стислу письмову характеристику методів його викладання й описання цілей. Доречно додати і короткий відеозапис фраг­ментів проведеного практикантом заняття.

Звичайно, кожне досьє необов'язково міститиме все вище­зазначене, воно відображатиме власний досвід та інтереси аспіранта. Однак комплектувати його треба так, щоб зібрані до­кументи могли задовольнити різних роботодавців і відповідали різним посадовим вимогам.

Такі досьє не входять до переліку обов'язкових документів, що подаються у випадку працевлаштування, так само як розділи дисертації не надсилаються потенційним роботодавцям. У заяві треба вказати наявність пакета відповідних документів, його можна взяти на інтерв'ю і за потреби продемонструвати не­обхідні документи.

Викладання під час навчання в аспірантурі здебільшого при­носить користь і задоволення. Труднощі, які при і що му виникають, мають тільки сприяти підвищенню власної кваліфікації аспірантів.

РОЗДІЛ 9 ВИКОРИСТАННЯ ЕЛЕКТРОННИХ ЗАСОБІВ В ПРОЦЕСІ ВИКЛАДАННЯ

Комп'ютери та інші електронні засоби відіграють важливу роль у сучасній викладацькій роботі. Як би викладач не стави­вся до "цифрової революції", більшість студентів просто зануре­на у свої комп'ютери, має чималий досвід роботи з Інтернетом і електронну пошту вважає звичним видом спілкування, тому, не­залежно від уподобань викладача, вони використовуватимуть комп'ютери у своїй академічній роботі. Однак електронні засоби можуть бути корисні й викладачам. Завдяки цим засобам заняття можуть стати ефективнішими, лекції - більш вражаючими, інформативними й різноманітними, читання - екстенсивнішим і цікавішим, дискусії - відкритішими, студентські роботи оригінальнішими й краще опрацьованими.

1. ПЕРСПЕКТИВНІ МЕТОДИ ВИКОРИСТАННЯ НОВИХ ТЕХНОЛОГІЙ

З

численних сучасних методів викладання найбільш перспек­тивними є п'ять. Впровадження цих методів у практику потре­буватиме чимало часу, тому важливо визначити пріоритети і не відкидати інших ефективних методів викладання.

Пропоновані п'ять способів використання електронних тех­нологій включають завдання, які за допомогою електронних за­собів можна виконати краще й швидше.

1.Адміністрування. Рутинна робота з підготовки курсу (інформація про курс, складання розкладу і його друк, доведення розкладу до відома студентів, планування дискусій і консуль­тацій) здійснюватиметься ефективніше за наявності web-сторінки (краще з форумом), а також адреси електронної пошти студентів.

2. Література для студентів. Інтернет і компакт-диски па­дають студентам широку можливість використання необхідної літератури (включаючи відео- і аудіоресурси). За допомогою викладача студенти сьогодні мають доступ до матеріалів, які з огляду на їх об'ємність донедавна використовували лише професіонали і були для студентів надто дорогими, щоб їх купити. Вивчаючи ці матеріали, студенти можуть оперувати ними під час дискусій та написання наукових робіт.

3. Студентські роботи/презентації. Замість отримувати завдання й тести лише від викладача, студенти можуть бути незалежнішими і публікувати свої роботи, виставляти їх для участі в конкурсах, накопичувати потрібні матеріали, обмінюватися інформацією з однокурсниками. Роботи студента за кілька се­местрів, збережені в архіві комп'ютера, можуть стати поштовхом до серйозних наукових досліджень у майбутньому.

4.Лекції. Комп'ютер разом із необхідним програмним та апа­ратним забезпеченням допоможе використати під час лекцій схеми, слайди, таблиці, образи, музику і навіть відео кліпи. У такий спосіб можна раціонально розподілити аудиторний час.

5. Дискусія. Електронна пошта, Інтернет-форум та інтерак­тивне спілкування допомагають завчасно ознайомити студентів з питаннями дискусії, підбадьорити сором'язливих, продовжити групове обговорення прочитаної літератури незалежно від відстаней і кількості учасників.

Дата добавления: 2015-05-24