Навчального процесу

Поняття та класифікація закономірностей

Навчальна діяльність, у процесі якої відбувається оволодіння знаннями і набуття навичок, розвивається особистість учня (студента) відповідно до певних закономірностей навчального процесу.

Специфіка дидактичних закономірностей полягає в тому, що
вони відбивають стійкі залежності між усіма елементами навчання – діяльністю вчителя (викладача), учня (студента) та об’єктом засвоєння, тобто змістом навчання.

Закономірності навчання – це об’єктивні, істотні, стійкі та
повторювані зв’язки між складовими компонентами цього процесу, що сприяють ефективній реалізації його функцій.

1. Загальні закономірності:

· мети навчання (залежить від рівнів і темпів розвитку
суспільства, потреб і можливостей суспільства, рівня розвитку і можливостей педагогічної науки та практики);

· змісту навчання (залежить від суспільних потреб і цілей навчання, темпів суспільного і науково-технічного прогресу, рівня розвитку теорії та практики навчання, матеріально-технічних й еконо-мічних можливостей навчальних закладів);

· якості навчання (залежить від продуктивності попереднього етапу і досягнутих на ньому результатів, характеру та обсягу матеріалу, що вивчається, організаційно-педагогічного впливу суб’єктів
викладання, здібностей до навчання суб’єктів учіння, часу навчання);

· методів навчання (залежить від засвоєних знань і набутих навичок у застосуванні методів, мети і змісту навчання, віку суб’єктів учіння, здібностей учнів (студентів), матеріально-технічного забезпечення, організації навчального процесу);

· управління навчанням (залежить від інтенсивності зворотних зв’язків у системі навчання, обґрунтованості коригувальних впливів);

· стимулювання навчання (залежить від мотивів навчання,
суспільних, економічних і педагогічних стимулів).

2. Конкретні закономірності:

а) змістово-процесуальні:

· результати навчання (у певних межах) прямо пропорційні
його тривалості;

· ефективність засвоєння заданого обсягу знань, умінь
(у певних межах) зворотно пропорційна кількості матеріалу, що
вивчається, чи обсягові виконуваних дій;

· продуктивність засвоєння заданого обсягу знань, умінь
(у певних межах) зворотно пропорційна трудності та складності
виучуваного матеріалу, дій, що формуються;

· результативність навчання (у певних межах) прямо пропорційно залежать від усвідомлення вчителями цілей навчання;

· результати навчання (у певних межах) прямо пропорційно залежать від значущості для учнів змісту навчального засвоюваного матеріалу;

· якість навчання залежить від способів залучення учнів до
навчальної діяльності;

· успішність навчання залежить від використовуваних методів навчання;

· навички навчання залежать від використовуваних засобів
навчання;

· рівень засвоєння заданого обсягу знань, умінь залежить від характеру навчальної ситуації, створюваної вчителем;

· засвоєння знань навчання залежать від способу розчленування навчального матеріалу на частини, які необхідно засвоїти;

· результати навчання прямо пропорційно залежать від майстерності вчителів (викладачів);

б) гносеологічні:

· результати навчання (у певних межах) прямо пропорційно залежать від уміння учнів (студентів) учитися;

· результативність навчання (у певних межах) прямо пропорційна обсягу навчальної (пізнавальної) діяльності учнів (студентів);

· рівень засвоєння знань, умінь (у певних межах) прямо про-порційний обсягу практичного їх застосування;

· розумовий розвиток учнів прямо пропорційний засвоєнню обсягу взаємозв’язаних знань, умінь, досвіду практичної діяльності;

· якість результатів навчання залежать від уміння вводити предмет, що вивчається, в ті зв’язки, носієм яких є якість об’єкта
вивчення;

· засвоєння знань, набуття навичок залежать від регулярності та систематичності виконання учнями домашніх завдань;

· ефективність засвоєння знань, умінь прямо пропорційно
залежить від потреби вчитися;

· продуктивність творчого мислення учнів підвищується під час застосування «великих кроків» навчання, а результат вербального запам’ятовування знань (у певних межах) поліпшується під час використання зменшення порцій матеріалу;

· ступінь засвоєння залежить від рівня проблемності навчання, інтенсивності залучення учнів у розв’язанні посильних і значущих для них навчальних проблем;

в) кібернетичні:

· ефективність навчання (у певних межах) прямо пропорційна частоті та обсягу зворотного зв’язку;

· якість знань залежить від ефективності контролю та прямо пропорційна якості управління навчальним процесом;

· залежність від кількості та якості управлінської інформації, станів і можливостей учнів, які сприймають і переробляють управлінські впливи;

· продуктивність навчання підвищується, коли модель дії, яку слід виконувати, – «програма рухів» та її результати, «програма
мети» – випереджають у мозку саму діяльність;

г) організаційні:

· ефективність навчання залежить від управління;

· результати навчання (у певних межах) прямо пропорційні ставленню учнів до навчальної роботи, до своїх навчальних обов’язків;

· ефективність навчання (у певних межах) прямо пропорційні працездатності вчителя (викладача);

· активність розумової діяльності учнів залежить від розкладу навчальних занять, місця у ньому модулів з фізичного виховання і праці.

Вищезазначені закономірності тією чи іншою мірою безносе-редньо проявляються в навчальному процесі. Вони в дидактиці мають ймовірнісно-статистичний характер.

Певна їх частина функціонує завжди, залежно від дій учасників і умов процесу (наприклад цілі та зміст навчання залежать від суспільного устрою), а більшість закономірностей виявляється як тенденція. Найголовніші критерії зв’язків – об’єктивність, загальність і
повторюваність.

Знання цих закономірностей та їхніх вимог сприяє цілеспрямованості, систематизованості, організованості, всебічній забезпеченості, ефективності й оптимальності дидактичного процесу.

Дата добавления: 2015-05-24