Шацький

Блонський

З його погляду, формування нової школи було основою розвитку нового суспільства.

У 1922 року Блонський був притягнутий М.К. Крупської до написання навчальні програми для школи. У суворі роки громадянської війни Блонський, написав такі великі роботи, як «Трудова школа» (1919), «Реформа науки» (1920), «Нарис наукової психології» (1921).

Блонський відстоював самостійність педагогіки як науки. Наполягав на тому, щоб педагогіка спиралась на останні досягнення суспільних і природничих наук, була пов’язана з філософією. Розробив ряд методів педагогічного дослідження: опитування, анкетування, тестування, спостереження, статистичний метод.

Визначаючи місце виховання у розвитку особистості людини, Блонський поступово прийшов до висновку, що спадковість є одним із факторів розвитку людини, але вирішальна роль у формуванні особистості належить вихованню.

Ідеалом виховання, за Блонським, повинна бути людина, у якій поєднувались би глибокі знання про природу, суспільство, здоров’я, уміння пізнавати і перетворювати дійсність, моральна чистота і багатство естетичних почуттів.

Найголовнішим завданням школи визначав – навчити дітей жити. Школа не може дати дитині всю необхідну для життя суму знань, тому головне – виробити в учнів уміння і бажання набувати знання на протязі всього життя.

У 1906 організував суспільство «>Сетлемент», головною метою якого стало підвищення культурного рівня населення. B наступного року Шацький та її сподвижники створюють суспільство «Дитячий працю й відпочинок». B 1911 р. Суспільство відкрило дитячу літню трудову колонію «Бадьора життя». Основою життя у колонії була фізична праця: приготування їжі, самообслуговування, благоустрій, робота на городі, садом, на полі, на скотному дворі.. Аналізуючи досвід колонії, Шацький дійшов висновку, що фізична праця надає організуюче впливом геть життя дитячого колективу. Інноваційний характер перших позашкільних установ пов'язана з благородними мотивами їх засновників, a також новими педагогічними поглядами на проблеми дітей.

Великого значення надавав питанням самоврядування. Він прагнув до того, щоб максимальна кількість дітей брала участь у різних формах управління справами дитячого колективу (наприклад, обговорення питань на зборах вихованців).

Розвиваючи ідею трудової школи, Шацький по-новому висловлював основні цільові установки трудового виховання школярів і зробив основний акцент на соціально-виховній ролі праці школярів. Школа повинна вводити дітей у посильну участь у трудовій діяльності дорослих людей. Він формулює вимоги до дитячої праці. Вона повинна бути різноманітною, продуктивною, пов’язаною з працею дорослих; систематичною і посильною при періодичній зміні її видів; мати емоційне забарвлення з тим, щоб приносити задоволення; щоб кожний учень усвідомлював значущість своєї праці для народу.

Шацький вважав, що на формування особистості впливає не лише школа, але й середовище

Основні погляди

Важливе значення у розвиток теорії комуністичного виховання мали роботи П. П.Блонского і З. Т. Шацького. Розглядаючи виховання як цілісний процес, П. П. Блонський бачив її основної функції стимулювання розвитку особистості. «…Виховання,— писав він у статті «Про найбільш типових педагогічних помилках з організацією трудовий школи»,— має не обробкою, неотшлифованием, але внутрішнім стимулюванням розвитку». Значення соціалістичної педагогіки П. П. Блонський бачив у тому, що вона виховує робочого — творця — будівельника, вона є культура активної діяльності, винахідливості і.

На думку З. Т. Шацького, головним у виховний процес є його єдність. У статті «>Грядущая школа» він писав: «…природно було б вважати, що це три елемента школи — метод, програма, організація — мають будуватися те щоб один випливав із іншого і тим самим сталося б уявлення про єдність виховного процесу».

Отже, в працях П. П.Блонского і З. Т. Шацького велике значення надавалося таку організацію педагогічного процесу, що забезпечує активна взаємодія вихователів івоспитуемих.

Якщо порівняти педагогічні системиС.Т. Шацького іП.П.Блонского, то них виявиться дуже багато спільного: пріоритетними їм була особистість дитини, шанобливе ставлення до неї та її інтересам. Фундаментальною основою яка об'єднує їхні педагогічні системи виступає гуманізм, що проявився, насамперед у великої вірі в величезні можливості і творчі сили дитини і визначився у постановці мети школи як всебічному і гармонійний розвиток її особистість. Ідея й гармонійного розвитку дитини як мету виховання й життєздатного утворення є основної в педагогічних системах педагогів – новаторів 20-х і 1930-х XX – го століття.

99. В.О. Сухомлинський як педагог із самобутнім оригінальним обличчям, з власним почерком

Теоретико-педагогічні ідеї В. Сухомлинського ґрунтувалися на кращих здобутках вітчизняної педагогіки ХХ ст. Новаторство В. Сухомлинського полягає в тому, що, глибоко сприймаючи передові для свого часу ідеї вітчизняних педагогів, він творчо розвинув їх і пішов значно далі у своїй теоретико-методичній діяльності.

1. В. Сухомлинський мав свої погляди на місце і значущість літератури в навчанні підростаючого покоління.

2. У дослідженні визначено, що, надаючи дитині виняткових прав на саморозвиток, В. Сухомлинський у цьому процесі важливу роль відводив учителеві.

3. Василь Сухомлинський запропонував чимало оригінальних методів, прийомів, форм навчання та виховання, спрямованих на розвиток творчих, розумових та фізичних здібностей. Зокрема, впровадив у практику «уроки мислення» серед природи, які проходили в атмосфері співробітництва й творчості.Розроблена Сухомлинським система занять передбачала розвиток творчої думки.

4. Оцінка, на думку педагога, має бути позитивним стимулом навчання і ніколи не використовуватись для покарання.

5. Трудове виховання Василь Сухомлинський розглядає як гармонію трьох понять: треба, важко і прекрасно.

6.Великого значення надавав Василь Сухомлинський природі як виховному засобу.

7.Основну увагу педагог приділяв становленню особистості, формуванню громадянських переконань, розвитку індивідуальності в умовах суспільного колективного виховання.

8. РОль дитячого колективу

Таким чином, творчі пошуки, ідеї В.Сухомлинського були новаторством у часи авторитарної радянської педагогіки, Особливо ідеї творчого розвитку. Ці ідеї біли своерідними і оригінальними для штампових радянських шкіл розвиваючих дітей в одному напрямі без значимого волевиявлення. а особливість яка більш за все відрізняла сухомлинського ббула творчий підхід тобто вільний розвиток особистотсті.

100. Народна педагогіка - основа творчої спадщини Сухомлинського

виріс у селянському середовищі, на особистому досвіді навчався мудрості народної педагогіки,

Ідея успіху у навчанні дітей була пріоритетною у педагогічній концепції В.Сухомлинського. Маючи своїм корінням народну педагогіку, будучи творчим розвитком прогресивної педагогіки минулого і узагальненням сучасної йому психолого-педагогічної науки, вона стала сторижнем його «філософії дитячого щастя».

Народною ми називаємо ту педагогіку, яку створив народ. Це галузь емпіричних педагогічних знань і досвіду трудящих мас, що виробляється в домінуючих серед народу поглядах на мету і завдання виховання, у сукупності народних засобів, умінь і навичок виховання та навчання.

Вся творчість і практична діяльність В. О. Сухомлинського — плоть від плоті народної педагогіки, вона увібрали в себе численні надбання народного досвіду, здобутого розумом і працею багатьох поколінь. Більше того, В.О. Сухомлинський зробив чималий внесок у розвиток і збагачення української етнопедагогіки, що особливо відчутно в наші дні, коли важливого значення набуває виховання у підростаючого покоління національної самосвідомості.

Для В. О. Сухомлинського духовне багатство особистості — невідривна частина духовного багатства народу. У своїх наукових працях і педагогічній діяльності Василь Олександрович широко використовував ідеї народної філософії, методи, засоби і традиції етнопедагогіки. Це стосується відносин між людиною і природою, між людиною і навколишнім життям, взаємин між людьми, ставлення до праці і трудового виховання, родинного виховання тощо.

101. Освітньо-виховна система українського педагога Григорія вощенка

Біогр

Один із творців української освітньо-виховної системи Григорій Ващенко (1878-1967) до революції вчителював у різних середніх навчальних закладах. У 1917 р. викладав у Полтавському вчительському інституті, з 1918 р. був доцентом Українського Полтавського університету, а з 1927 р. - його професором і завідувачем кафедри педагогіки. емігрував до Німеччини

праці

- підручник "Загальні методи навчання", до якого були дописані дидактичні роботи: "Система освіти в самостійній Україні", "Система навчання", "Організаційні форми навчання". Далі йдуть роботи з проблем виховання: "Виховний ідеал", "Виховна роль мистецтва", "Засади естетичного виховання", "Тіловиховання як засіб виховання волі і характеру".

У своїх педагогічних працях Г. Ващенко обґрунтував українську національну систему освіти, головними елементами якої вважав її ідеалістичне світосприймання, яке виключає більшовизм з його матеріалістичним атеїзмом; християнську мораль як основу родини і здорового суспільства; високий рівень педагогічних наук, що у минулому мають світлі сторінки (письменство княжої доби, "Повчання дітям" Володимира Мономаха, філософське вчення Григорія Сковороди, учнів Києво-Могилянської академії, твори К. Ушинського тощо); організацію педагогічних досліджень і розбудову педагогічних станцій і лабораторій; видання педагогічних творів, шкільних підручників, літератури для молоді різного віку має бути на найвищому мистецькому і технічному рівні. Система національного виховання повинна охоплювати й родинне виховання.

Г. Ващенко пропонував таку структуру системи освіти у вільній Україні:

1) передшкільне і шкільне виховання: материнський догляд або ясла (до 3-х років), дитячий садок (від 3-х до 6-ти років);

2) початкова школа (6-14 років);

3) середня школа: класична гімназія, реальна школа, середні технічні школи, учительська семінарія, середня агрономічна школа, середня медична школа (14-18 років);

4) висока школа: університет, високі технічні школи, педагогічний інститут, академія мистецтва, консерваторія, військова академія (18 - 22-23 роки);

5) позашкільна освіта;

6) науково-дослідні установи: Академія наук, Академія педагогічних наук.

Для повноти виховного процесу мусить бути міцний зв'язок між школою і родиною, а також між школою, родиною і виховними молодіжними організаціями, які можуть сприяти вихованню волі, характеру, патріотизму та інших якостей особистості. Важливу роль в утвердженні моральних якостей людини він відводив релігійному вихованню і церкві.

На думку Г. Ващенка, виховним ідеалом має бути заснований на християнській моралі та українській духовності християнський виховний ідеал як образ ідеальної людини, на який має орієнтуватися педагог, виховуючи підростаюче покоління.

102. "Букварь Южнорусский" Т. шевченка - передовий для свого часу підручник для недільних шкіл

Великий Кобзар висловлював надію на те, що політичне і соціальне визволення народних мас стане природним наслідком широкого піднесення культурно-освітнього рівня народу.

Він містив алфавіт з великими та малими літерами, цифри і вправи на читання. За цим букварем уперше учні повинні були спочатку вивчити звуки і літери в алфавітному порядку. Після цього переходили до читання цілих слів.

Особливістю Шевченкового букваря була відсутність у ньому вправ на читання окремих складів, які не з'єднуються в конкретні слова. Після вивчення абетки учні читали мікротексти, де слова поділялися на склади з позначенням наголосу. Потім переходили до зв'язних текстів, які становили ще одну відмітну особливість цього підручника. За обов'язкові для навчальної літератури того часу релігійні тексти правили уривки з «Псалмів Давидових», перекладених Тарасом Шевченком, крім них, для вправляння в читанні автор вмістив у букварі народні думи, приказки та прислів'я повчального характеру.

Це перший підручник для навчання грамоти в українських школах, написаний рідною мовою. Він став значною подією в розвитку народної освіти. Тарас Шевченко старанно підготував структуру, зміст, методичний апарат підручника, у якому відбито передові педагогічні ідеї того часу, застосовуються принципи народності, доступності, зацікавлення.

Буквар відзначається жанровою різноманітністю матеріалу для читання. Його зміст спрямований на осуд моралі експлуататорських класів. Тарас Шевчен-ко вміло поєднує вимоги народної та наукової педагогіки до навчання і виховання дітей. Навчальний матеріал букваря сприяв збагаченню лексики, розвитку мислення і мовлення, пам'яті, навичок, набуттю необхідних знань про суспільство і природу відповідно до вікових особливостей учнів.

Буквар було випущено тиражем 10000 примірників.

103. Основний зміст навчальних книг ушинського "рідне слово" "детский мир"

По сути это были первые массовые и общедоступные российские учебники для начального обучения детей.

"Рідне слово" - За границей в 1864

У книзі зібрані найвідоміші твори знаменитого педагога К.Д. Ушинського для дітей, а також вірші російських поетів, які входять до шкільної програми.

Книга розрахована на дітей, які тільки навчилися читати.Підручник К.Д.Ушинського «Рідне слово», адресований не тільки школи, а й родині, є чудовим свідченням творчої любові до російської мови. За допомогою російських народних казок, прислів'їв, приказок, загадок, уривків з творів вітчизняних письменників К.Д.Ушинский вводить свого читача в великий світ російського слова. Для багатьох поколінь російських дітей саме з підручником «Рідне слово» була пов'язана радість відкриття краси і сили рідної мови, мудрості та багатства рідної літератури. Ця книга ще до революції витримала близько 150 видань загальним накладом понад десяти мільйонів примірників і стала справді народною.

"Децкий мир"- 1864 в Гатчине

У передмові до першого видання «Дитячого світу» Ушинський роз'яснив призначення своєї книги для початкового класного читання. Вона повинна бути «передоднем серйозної науки; так щоб учень, прочитавши її з учителем, придбав любов до серйозного заняття наукою».

Ця книга - логічне продовження "Рідного слова", що є зразком наочної і поступово розвиваючої методи первісного викладання. Зміцнілому дитячому розуму, примушує розглядати будь-яке явище у відношенні з іншими явищами і сприймати їх у тимчасовому контексті, пропонується більш обширна, ємна і змістовна книга, все ширше і ширше відкриває дітям незвіданий світ, і тому названа "Дитячим світом". Відбувається поступове введення дітей в науку через навколишні їх знайомі образи дійсності, знов-таки має просторове і тимчасове вимірювання. Але тепер ці філософські категорії об'єднуються, тому що земне життя - це шлях і в просторі, і в часі. Підставою поділу матеріалів книги на сфери природознавства, історії та географії служить наукова градація, логічно вимагає розглядати будь-яке явище в сукупності з іншими явищами в процесі розвитку.

Висновок: Усі педагогічні твори Ушинського, включаючи його навчальні книги «Дитячий світ» і «Рідне слово», ведуть в кінцевому рахунку до виявлення і визначення найбільш раціональних засобів розумового і морального розвитку дітей.

104. рецензія праці ушинського "людина як предмет виховання. Спроба педагогічної антропології "

“Людина як предмет виховання. Досвід педагогічної антропології” –

так називав свою грандіозну працю в 2-х томах К.Д.Ушинський. Під

антропологією К.Д.Ушинський розуміє сукупність наук: анатомії,

фізіології і патології людини, психології, логіки, історії, філології, історії

виховання, що вивчають людину і її діяльність.

В “Педагогічній антропології” К.Д.Ушинський досліджував

фізіологічні сторони організму людини і обумовлені ним психічні явища.

Цей аналіз потрібен був йому для того, щоб з позиції людської природи

відшукати засоби і резерви виховання; дати можливість вчителеві

впливати на розвиток розуму, почуттів, волі учнів.

На основі вивчення психічних задатків і особливостей психіки ці

науки пояснюють і систематизують факти про людину –предмет

виховання. Особливе значення мають фізіологія і психологія, тому що

вони можуть пояснити можливості тих психофізіологічних явищ, з якими

має справу вихователь.

К.Д.Ушинський визначав педагогічні закономірності, що дозволяли

відшукувати засоби, методи виховання і освіти. Він відмічав, що людина,її

діяльність настільки багатогранні, що ніяка наука не в змозі розкрити цю

проблему повністю, тому різні науки вивчають окремі сторони особистості

і суті людини. У той самий час потрібен цілісний погляд, що вміщує

фізичну і психічну сторони людської природи. Саме педагогічна

антропологія і повинна здійснити таке завдання цілісного вивчення

людини, бо педагогічна діяльність потребує багатогранних знань про

предмет виховання. Тому К.Д.Ушинський вимагає від вихователя хоча б

елементарних знань тих наук, які стосуються людської природи.

З позицій антропології К.Д.Ушинський вирішував питання про роль

спадковості, суспільного середовища і виховання в розвитку людини. Він

стверджував, що всі ці складові однаково суттєві, і це необхідно мати на

увазі педагогу в практичній діяльності. Ушинський радить педагогам

старанно вивчати своїх вихованців, їх фізичну і духовну природу,

обставини життя.

105. Ваші роздуми про виховання людини в книзі А.С. Макаренка "педагогічна поема"

У романі-поемі А. С. Макаренка, педагога і письменника, розкривається історія народження та розвитку колонії ім. М. Горького і колективу горьковцев (1920-1928 рр..). Першими вихованцями були неповнолітні правопорушники: підлітки, юнаки, а пізніше безпритульні діти. Моральний переворот в їх вихованні відбувався не відразу, а в процесі тривалої, важкої і самовідданої боротьби педагогів-вихователів на чолі з А. С. Макаренка за висококультурну особистість, морально-світлу, з розвиненим почуттям обов'язку і честі.

Чітка, продумана організація дитячого життя, націлена на виховання гідного громадянина Вітчизни, дозволили домогтися позитивного результату, коли, за словами Макаренка, "в живих рухах людей, в традиціях і реакціях реального колективу, в нових формах дружби і дисципліни" народжувалася нова педагогіка.

У горьковському трудовому виховательських колективі дорослих і дітей об'єднували, насамперед, навчання, виробничо-трудові взаємини, загальна трудова турбота про кращому завтрашньому дні, певний стиль ("дух") колонії: мажорний тон, поєднання поваги з вимогливістю, почуття власної гідності, відчуття своєї країни і багато іншого.

Макаренко довів, що виховательських колектив, колективна організація життя і діяльності колоністів - це найефективніший метод виховання особистості, індивідуальності кожного вихованця.

Вийшла у світ в 1934-1937 рр.. "Педагогічна поема" неодноразово видавалася і була перекладена на багато мов. Однак у повному (відновленому за прижиттєвим виданням і рукописи) обсязі "Педагогічна поема" друкується вперше.

Всі відновлені тексти даються курсивом, щоб читач міг порівняти новий текст з уже звичним "канонічним".

Дане видання дозволить по-новому осмислити життя і діяльність А. С. Макаренка.

Книга представляє інтерес як для широкого кола читачів, так і для батьків, педагогів, спеціалістів у галузі виховання, викладачів, студентів педагогічних навчальних закладів, наукових співробітників та аспірантів.

106. Поєднання навчання учнів з продуктивною працею у педагогічній діяльності Макаренка рецензія - "прапори на баштах"

А.Макаренко здійснював перевиховання шляхом залучення вихованців не тільки до побутового самообслуговування, а й до рентабельної продуктивної праці. Це забезпечувало можливість не лише фізично виживати, а й формувати у вихованців оптимістичний погляд на свою подальшу долю. Адже вони знайомилися з реальними виробничими, відносинами, отримували надійну професію, організаційні навички, досвід взаємовиручки, відчуття захищеності у колективі і суспільстві.

Серцевиною педагогічної діяльності А.С. Макаренка є його досвід щодо органічного поєднання навчання з продуктивною працею. У своїй практиці педагог послідовне керувався відомими положеннями основоположників комуністичного вчення про єдність навчання і виховання. 16 років роботи в колонії імені М. Горького та комуні імені Ф.Е. Дзержинського привели педагога до висновку, що труд без освіти, без політичного й суспільного виховання, які йдуть попереду, не приносить виховної користі, виявляється нейтральним процесом.

Педагог не уявляв трудового виховання поза залученням вихованців до активної продуктивної праці поза умовами виробництва. Він був переконаний у тому, що "праця, яка не має на увазі створення цінностей, не є позитивним елементом виховання".

А.С. Макаренко вважав, що в соціалістичному суспільстві праця є не тільки економічною, а й моральною категорією.

Обов'язковою умовою докорінного поліпшення роботи з виховання безпритульних дітей педагог передбачав "вжити всіх заходів, щоб дитячі будинки перестали бути споживацькими закладами, а стали закладами трудового радянського соціалістичного виховання, щоб на них не треба було викидати десятки мільйонів карбованців зовсім непродуктивне".

Основоположним принципом педагогічної системи А.С. Макаренка є принцип виховання в колективі.Таким чином, у процесі різноманітності діяльності колективу кожен його член розвиває в собі потребу бути уважним до інтересів інших людей, потребу високої моральності, тобто бажання збагачувати духовне життя.

А.С. Макаренка про головні напрями організації ко­лективу містять у собі різноманітні аспекти діяльності та бага­тосторонній вплив на особистість вихованця. Дослідник твор­чості А.С. Макаренка М.П. Ніжинський виділяє їх за такими напрямками:

— уповноважені колективу повинні добиватися всебічного підвищення його політичного і культурного рівня, регулювати товариські взаємини, привчати дітей розв'язувати конфлікти без сварок і бійок, рішуче боротися з найменшими спробами насиль­ства старших або більш сильних над молодшими і слабшими;

— кожен член колективу щоденно повинен виявляти себе в праці,

— дисципліна завжди виступає як форма суспільного добро­буту людей.

— громадська думка — регулятор поведінки учнів.

— розвиток перспективи закладу в цілому і кожної дитини зокрема

рецензія 1938рік розповідається про комуну дзержинського

Тему своєї нової повісті «Прапори на баштах» письменник визначив так: «Моя тема зразкова виховний радянський колектив, давно сформований, зростаючий матеріально і духовно на основі великих концентрованих колективних сил, яка має традицією і досконалою формою; збройної найтоншої педагогічною технікою - соціалістичний дитячий колектив... щасливий дитячий колектив, вільний від антагонізмів і настільки могутній, що будь-яка дитина у тому числі і правопорушник, легко і швидко займає правильну позицію в колективі».

Колектив, описаний Макаренко в повісті «Прапори на баштах», дуже багатьом нагадує той колектив хлопців, з яким розлучився вчитель у «Педагогічної поеми».

Як і в «Педагогічній поемі», Макаренко розробляє в повісті «Прапори на баштах» серйозні педагогічні та етичні проблеми. Але, як і «Педагогічна поема», ця книга не перетворюється на науково-педагогічну статтю або дослідження. Це художній твір. І твір глибоке, яскраве, цікаве.

Повість була опублікована в 1938-му році в 6, 7 і 8-му номері журналу «Червона новина». Читачі добре зустріли новий твір Макаренко.

107. Сухомлинський про роль школи в сімейному вихованні. аналіз праці - "Батьківська Педагогіка"

Василя Олександровича Сухомлинського, який розглядав проблему єдності у роботі школи і сім’ї та їх вплив на духовно-моральний, громадсько-патріотичний розвиток особистості.

Слід зазначити, що вивчення проблеми єдності дій школи і сім’ї в педагогічній спадщині В.Сухомлинського є принципово важливим, оскільки дозволяє розкривати специфічні особливості виховання дітей і використовувати їх у практиці сьогодення, що ми і робимо. Нові історичні умови створили підґрунтя для того, щоб розглядати виховання у школі і сім’ї як єдину систему. Із цього виходив видатний педагог, висвітлюючи у своїх працях питання шкільної і батьківської педагогіки. Він вважав, що проблема шкільно-сімейного виховання – одна з найактуальніших проблем, над якою необхідно працювати вчителям і батькам у теоретичному та практичному плані.

Аналіз численних праць В. Сухомлинського свідчить, що він розробив і на практиці застосував систему шкільно-сімейного виховання, яка себе цілком виправдала. Педагог зазначав: „…шкільно-сімейне виховання не тільки дає змогу добре виховувати молоде покоління, а й одночасно є дуже важливою умовою вдосконалення морального обличчя сім’ї, батька і матері. Без виховання дітей, без активної участі батька і матері в житті школи, без постійного духовного спілкування і взаємного духовного збагачення дорослих і дітей неможлива сама сім’я як первинний осередок суспільства, неможлива школа як найважливіший навчально-виховний заклад і неможливий моральний прогрес суспільства.

Ця робота здійснюється за такими напрямами:

1. Підвищення рівня педагогічної культури вчителів і батьків включає проведення батьківських зборів, дискусій, тренінгів, обмін досвідом виховання, спільний перегляд та обговорення фільмів, телепередач, консультації тощо (орієнтовні теми: „Традиції, обряди, звичаї – що це?”, „Роль сім’ї в патріотичному вихованні дітей”, „Я та історія моєї родини”).

2. Зміст та організація виховної роботи з патріотичного виховання: надання консультацій, рекомендація педагогічної літератури, бесіди, розповіді, складання плану виховної роботи, розробка сценарію сімейного свята тощо.

3. Організація спільної діяльності: проведення свят, вечорів, ярмарків; прикрашення залу, класу до свята; спільна краєзнавча робота, виготовлення „Родовідного дерева”, „Родинного альбому”; конкурси, змагання, ігри; екскурсії на робочі місця батьків; добротворча діяльність тощо.

завдання шкыльно сымейного виховання:
рецензія

Сухомлинський акцентує увагу на тому що батькові й матері відводиться неабияка місія у вихованні своєї дитини, на їхні плечі лягає безмежна відповідальність за нову людину перед суспільством та державою, адже від цього залежить майбутнє української родини. Майбутнім батькам необхідно передусім усвідомити, що виховання нового покоління - це «тягар» відповідальності, який доведеться нести впродовж усього життя, оскільки «скрізь вас можна замінити іншим працівником - від сторожа до міністра: справжнього батька не замінить ніхто», - зазначає автор «Батьківської педагогіки»

Таким чином, батькові й матері відводиться неабияка місія у вихованні своєї дитини, на їхні плечі лягає безмежна відповідальність за нову людину перед суспільством та державою, адже від цього залежить майбутнє української родини. Майбутнім батькам необхідно передусім усвідомити, що виховання нового покоління - це «тягар» відповідальності, який доведеться нести впродовж усього життя, оскільки «скрізь вас можна замінити іншим працівником - від сторожа до міністра: справжнього батька не замінить ніхто», - зазначає автор «Батьківської педагогіки»

108. Сухомлинський про виховання свідомого громадянина. рецензія "народження громадянина"

Своєрідною школою патріотичного виховання у педагогічній практиці В.О.Сухомлинського можна вважати природу рідного краю, що використовувалась ученим не тільки як фактор впливу на виховання інтелектуальної і емоційної сфери підлітків, загального розвитку їх організму і зміцнення здоров'я, але й як утвердження високих моральних якостей людини-патріота своєї Батьківщини.

Похідними у системі патріотичного виховання В.О.Сухомлинського ми виділили:

– усвідомлення значення рідної мови;

– віра в ідею про невичепність можливостей служіння своєму народові, рідній Батьківщині;

– поглиблений інтерес до минулого рідного краю і прагнення до примноження традицій народу, збагачення його культури;

– здатність мислити критично і самокритично в процесі формування національної самосвідомості;

– гуманне, турботливе ставлення до оточуючих, особливо до своєї родини;

– відповідальне ставлення до суспільно корисної праці і навколишнього природного середовища.

У дисертаційному дослідженні систематизовано й узагальнено основні форми, методи і засоби виховання патріотизму, які використовував В.О.Сухомлинський у Павлиській середній школі для розвитку вищих почуттів, формування громадянської свідомості, організації суспільно корисної діяльності, стимулювання суспільної поведінки і нагромадження особистісного життєвого досвіду підлітка.

Рецензія

У другій половині 60-х Василь Олександрович готує трилогію з проблем формування особистості у загальноосвітній школі: "Сер­це віддаю дітям", "Народження громадянина", "Листи до сина". Щодо першої частини трилогії, то вона була вперше надрукована в тодішній Німецькій Демократичній Республіці, а у Д.969 р. - в Україні. Пізніше (1974) книга була удостоєна Державної премії УРСР.

Так, у своїй роботі «Народження громадянина» він

писав: «Домогтися того, щоб вихованця вже з дитинства хвилювало теперішнє

та майбутнє Вітчизни, – одна з найважливіших передумов запобігання

моральним зривам у дитячі роки...» [3]. те саме що і в педагог критиці

109. Анотація праці В.О. Сухомлинського "сто порад учитилеві"

Сухомлинський В.О. К.: Радянська школа1988 Сторінок: 304

Книга написана російською мовою протягом 1965-1967 рр. Уривки з роботи друкувалися російською мовою в журналі “Народное образование” (1969.? №5,6,9) й українською мовою в ряді номерів газети “Радянська освіта” від 1971 та 1972 рр. У повному об’ємі вперше опублікована українською мовою в 2-у томі п’ятитомного видання вибраних творів педагога 1976 року.

Анотація: В книзі видатного радянського педагога подаються поради з питань організації, змісту, форм, методів і прийомів навчально-виховної роботи, самовиховання учнів, формування в них комуністичних ідеалів, виховання громадянського обов'язку. Широко висвітлюється в цьому плані досвід Павлиської середньої школи. Розрахована на вчителів і вихователів загальноосвітніх шкіл, студентів педагогічних вузів, широке коло працівників народної освіти.

110.Новаторські підходи сухомлинського до завдань виховання і навчання. рецензія "серце віддаю дітям"

Сухомлинский создал оригинальную педагогическую систему, основывающуюся на принципах гуманизма, на признании личности ребёнка высшей ценностью, на которую должны быть ориентированы процессы воспитания и образования, творческая деятельность сплоченного коллектива педагогов-единомышленников и учащихся. Самая сущность этики коммунистического воспитания Сухомлинского заключалась в том, что воспитатель верит в реальность, осуществимость и достижимость коммунистического идеала, измеряет свой труд критерием и меркой идеального.

Рецензія

Назва книги як не можна точно відбиває її зміст, девіз життя автора даного твору. Щира любов до дітей і справжня педагогічна культура, по Сухомлинському, поняття нерозривні. Сухомлинський дає дітям можливість міркувати самим, щоб істина постала перед ними не як готовий висновок, піднесений педагогом. Йому подобалося, що у дітей виникають питання в процесі безпосереднього спілкування з навколишнім світом, намагався щоб їх було все більше і більше. До кожного свого учня Сухомлинський намагався знайти індивідуальний підхід. Він розвивав образне мислення дітей, прагнув до того, щоб діти поступово оперували такими поняттями, як явище, причина, наслідок, подія, зумовленість, залежність, відмінність, подібність і ін Багаторічний досвід Сухомлинського переконав його в тому, що ці поняття відіграють велику роль у формуванні абстрактного мислення. Оволодіння цими фактами неможливо без дослідження живих фактів і явищ, без осмислювання. Все це вони набували, читаючи «Книгу природи», воно було засобом виховання розумової активності дітей.

Сухомлинський повністю присвячував себе дітям, головним для нього було виростити Людину, людини з великої літери. І щоб дитина не просто пройшов школу, а пройшов школу життя, щоб отримав не тільки освіта молодшої школи - Сутність гармонійного розвитку особистості Сухомлинський бачить в нерозривному зв'язку трудового виховання з іншими сторонами виховання - морального, естетичного, інтелектуального, фізичного, до цього висновку педагог прийшов завдяки власній праці. Василь Олександрович розумів сутність виховання в зближенні з дитиною, у знанні його проблем і радостей, у поділі його проблем і радостей. Мені дуже сподобалися слова цього чудового педагога: «Треба стати для дитини, перш за все другом, а потім його вчити чогось». І це правильно - без довіри не буде виховання.

В цілому, книга допомагає осмислити педагогічну практику, актуальні завдання школи, потреби суспільного розвитку. У творі чітко простежуються три складові частини виховного процесу: педагог - вихованець - колектив. Слідуючи цій структурі, книга розкриває всі тонкощі виховання дітей, виховання їх, головним чином, як особистостей і порядний громадянин.

Саме, тому, актуальність цього твору надзвичайно велика на сьогоднішній день і, я думаю, що ще довгий час багато педагогів зможуть покладатися на думки, викладені в цій книзі.

111. Критичний аналіз постанови цк ВКП (б) 1936) «Про педологічні перекручення в системі Наркомосу»

На початку XX в. існувала і розвивалася комплексна наука про дітей, їх навчанні та вихованні - педологія. В рамках даної науки успішно співпрацювали педагоги, психологи, медики, фізіологи та інші вчені. Малися наукові центри, де готували педологів, наукові лабораторії, в яких фахівцями різних напрямів розроблялися проблеми дитинства. Досягнення вітчизняних вчених у галузі педології не поступалися закордонним. В рамках даної науки широко використовувалися психологічні методи вивчення особистісних особливостей і виховного впливу на дітей. Однак цю науку спіткала та ж доля, що генетику і кібернетику. Педологічні дослідження були припинені, а наукові та дослідні установи - закриті. Ідеологічний розгром науки був завершений постановою ЦК ВКП (б) «Про педологічні перекручення в системі Наркомосу» від 1936

Сьогодні дуже важко дати однозначну відповідь на питання про причини, що викликали розгром досить перспективною науки. Ймовірно, можна виділити три основні причини. По-перше, ідея педології полягала в тому, що у різних людей здатності різні. В значній мірі це обумовлено генетичними відмінностями, тому педагогічний процес повинен будуватися диференціювання, з урахуванням індивідуальних особливостей учнів, і сприяти не тільки гармонійному розвитку особистості, але й першочерговому розвитку тих здібностей, які найбільш яскраво представлені у дитини. Отже, представники педології стверджували, що вже від народження люди мають різні можливості в силу своїх генетично обумовлених фізіологічних і психічних особливостей. Подібне твердження певною мірою суперечило пануючої ідеології того часу, яка стверджувала, що радянська людина живе в суспільстві рівних можливостей, тобто кожен може добитися успіху в будь-якому вибраному ним справі. Найбільш яскраво цю точку зору відображає відому тезу: «Незамінних людей немає». Тому цілком імовірно, що розходження у поглядах педології та державних структур на здатності людини стало однією з причин розгрому цього наукового напрямку.

112. Проблеми освіти та виховання молоді в конституції України і законі "про освіту"

Стаття 53. Кожен має право на освіту.

Повна загальна середня освіта є обов'язковою.

Держава забезпечує доступність і безоплатність дошкільної, повної загальної середньої, професійно-технічної, вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах; розвиток дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійно-технічної, вищої і післядипломної освіти, різних форм навчання; надання державних стипендій та пільг учням і студентам.

Громадянам, які належать до національних меншин, відповідно до закону гарантується право на навчання рідною мовою??? чи на вивчення рідної мови у державних і комунальних навчальних закладах або через національні культурні товариства.

Основні положення Закону України "Про освіту"

1 Освіта в Україні ґрунтується на засадах гуманізму, демократії, національної самосвідомості, взаємоповаги між націями і народностями.

2 Україна визнає освіту пріоритетною сферою соціально-економічного і культурного розвитку суспільства [Там же].

3 Головним завданням загальноосвітніх навчальних закладів є: створення сприятливих умов для розумового, морального, естетичного і фізичного розвитку особистості; формування наукового світогляду; засвоєння учнями системи наукових знань про природу, суспільство, людину, її працю, прийомів самостійної діяльності.

4 Центральною ланкою системи освіти в Україні є загальна середня освіта, до складу якої входять: середні загальноосвітні школи, школи з поглибленим вивченням окремих предметів, гімназії, ліцеї, вечірні школи, освітні заклади інтернатного типу, спеціальні школи для дітей з вадами у фізичному і психічному розвитку, позашкільні навчальні заклади.

У першому розділі розкриваються: завдання законодавства України про освіту;

У другому розділі "Система освіти" розкриті положення про структуру системи

У третьому розділі розкриваються права і обов'язки учасників навчально-виховного процесу

У розділі IV розкриваються положення про фінансову і господарську діяльність закладів, установ, організацій, підприємств системи освіти, про їх матеріально-технічну базу, фінансування наукових досліджень.

Розділи V і VI визначають міжнародні договори та міжнародне співробітництво навчально-виховних закладів і органів управління освітою.

У заключному VII розділі визначається відповідальність службових осіб і громадян за порушення законодавства про освіту.

Реалізація Закону України "Про освіту" обумовлена цілим рядом труднощів і суперечностей, які значною мірою пов'язані з істотними змінами концепції розвитку нашого суспільства, зі спробами ввійти в ринкові відносини, зі змінами ціннісних орієнтацій, освітніх і життєвих потреб людини. Особливу тривогу викликає стан здоров'я дітей і підлітків, зокрема, у зв'язку з наслідками аварії на Чорнобильській АЕС.

За експертними оцінками вчених-педагогів у нашій державі лише 35 - 40% учнів старших класів здатних засвоїти програму загальноосвітньої школи з усіх предметів. Дані соціологічних дослід­жень свідчать про низьку навчально-методичну забезпеченість навча­льних закладів середньої освіти. Існує ряд інших важливих проблем.

113. Проблеми освіти та виховання молоді в законі про середню освіту

Закон складається з 46 статей, їх поділено на XI розділів, їх зміст охоплює всі напрями діяльності навчальних закладів та установ, які забезпечують повну загальну середню освіту.

У загальних положеннях (ст. 1—7) більш детально конкретизовані завдання загальної середньої освіти та її системи, в них зазначається, що загальна середня освіта є обов'язковою основною складовою освіти, наголошено на єдності навчання і виховання, здобуття знань із формуванням національних цінностей українського народу. Уперше включено до системи загальної середньої освіти професійно-технічні та вищі навчальні заклади І—П рівнів акредитації, які поєднують професійну та загальноосвітню підготовку юнаків і дівчат.

У ст. 6 сказано, доступність і безоплатність здобуття повної загальної середньої освіти у державних і комунальних навчальних закладах.

Розділ "Загальноосвітні навчальні заклади" (ст.8—11) закріплює не тільки різноманітність загальноосвітніх навчальних закладів, а й специфіку їхньої діяльності.

У розділі "Організація навчально-виховного процесу в загальноосвітніх навчальних закладах" (ст. 12-16) пропонуються нові підходи до збільшення тривалості здобуття повної загальної середньої освіти, яка у більшості європейських країн складає 12—13 років. Тому обов'язковий термін навчання 11 років є мінімально необхідним. Визначено нові терміни здобуття повної загальної середньої освіти за формулою 4+4 + 3. Навчальний рік розпочинається 1 вересня і закінчується не пізніше 1 липня наступного року, тривалість навчального року в закладах І ступеня не може бути менше ніж 175 робочих днів, а в закладах II—III ступенів — 190 робочих днів без урахування часу на складання заліків та випускних іспитів, тривалість яких не може перевищувати трьох тижнів. Структура навчального року (за четвертями, півріччями, семестрами) та тривалість навчального тижня встановлюється загальноосвітнім навчальним закладом за погодженням із відповідним органом управління освітою.

У розділі IV "Учасники навчально-виховного процесу" (ст.18) підкреслено, що учасниками навчально-виховного процесу є не тільки учні, педагоги, спеціалісти та представники установ освіти, а й батьки та представники підприємств, установ та організацій, які беруть участь у навчально-виховній роботі. Цим самим підкреслюється, що школа й освіта — всенародна справа, а не монополія органів освіти.

У розділі V (ст. 28—32) "Державний стандарт загальної освіти" визначається зміст стандартів шкільної освіти, порядок їх розроблення та перегляду (один раз на 10 років).

У ст. 33—37 визначені основні завдання управління системою загальної середньої освіти, повноваження органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування.

Уст. 40—41 відображено питання фінансово-господарської діяльності, матеріально-технічного та міжнародного співробітництва.

Прийняття Закону України "Про загальну середню освіту" забезпечить створення нової моделі загальної середньої освіти, введення в дію механізму її здобуття, еквівалентність загальної середньої освіти в Україні та інших країнах, досягнення чіткого розподілу повноважень центрального регіону органів виконавчої влади, місцевого самоврядування, формування державно-громадського управління галуззю, поліпшення соціального захисту учнів та педагогів.

Дата добавления: 2015-05-24