Живопис. Філософія (натурфілософія):Фалес (вода), Анаксимен (повітря), Анаксимандр (апейрон – першоматерія, гіпотез

Наука

Наука

Наука

Наука

Наука.

Наука

Наука

Філософія (натурфілософія): Фалес (вода), Анаксимен (повітря), Анаксимандр (апейрон – першоматерія, гіпотеза виникнення космосу), Геракліт Ефеський (вогонь). Математика: Піфагор.

Література: Езоп (басні).

Живопис: у вигляді вазопису ( чорнофігурний, червонофігурний).

Скульптура: курос – оголений юнак-атлет, кора (грецька діва) – жіноча фігура.

Класичний період (V – IV ст. до н. е.)– розквіт грецької культури.

Філософія: Демокрит (космологічна концепція), Антисфен, Діоген (кінізм), Анаксагор, Сократ, Платон (ідеалізм) “Держава”; Арістотель “Політика” (логіка, фізика, біологія, політика, історія, психологія). Історія: Геродот – “батько історії”, Фукідид “Історія Пелопоннеської війни”, Ксенофонт “Грецька історія”. Медицина: Асклепій (Ескулап), Гіппократ.

Риторика: Арістотель, Демосфен.

Архітектура: Іктін та Каллікрат – Парфенон, храм Ніки Аптерос, Ерехтейон; Поліклет – театр в Епідаврі. Стилі / ордери: дорійський (символ чоловіка); іонійський (символ жінки), корінфський (символ дівчини).

Скульптура: мармурова та бронзова. Мірон “Дискобол”; Поліклет “Дорифор”; Пеоній “Ніка – богиня перемоги”; Пракситель “Гермес з Діонісом”; Скопас “Менада”, “Аполлон”; Лісіпп “Апоксіомен”, “Сократ”, “Гермес – заступник торгівлі”; Фідій “Зевс Олімпійський”, “Афіна Парфенос”.

Живопис: Полігнот.

Театр –школа виховання. Трагедія: Есхіл “Прикутий Прометей”, “Орестейя”; Софокл “Цар Едіп”, “Антігона”; Евріпід “Іфігенія в Авліді”, “Медея”. Комедія: Арістофан “Лісістарата”, “Мир”.

Чудеса світу: скульптури Фідія “ Зевс Олімпійський ”в Олімпійському храмі,“ Афіна Парфенос ”у Парфеноні.

Мавзолей (архітектори Сатір, Піфій) – надгробна споруда для царя Карії Мавсола (м. Галікарнас).

Еллінізм (ІІІ – І ст. до н.е.)– поширення культури еллінізму серед народів басейну Середземного моря.

Філософія: Епікур, Зенон. Математика, фізика: Архімед, Евклід ( геометрія). Астрономія: Арістарх Самоський (геліоцентрична система), Гіппарх (відстань від Землі до Сонця, зоряний каталог). Медицина: Герофіл (нервова система), Ерасистрат. Філологія: Арістарх.

Література: Птолемей ІІ (бібліотека в Александрії), Каллімах, Феокрит, Арат, Лікофрон.

Скульптура: Агесандр, Полідор, Афінадор “Лаокоон”; Поліевкт “Демосфен”. Статуя Афродити (Венери) Мелоської, статуя Ніки Самофракійської.

Театр: Менандр “Бурчун”, “Третейський суд” (комедія).

Чудеса світу: Колос Родоський – бронзова статуя (35 м заввишки) бога Сонця – Геліоса (Харес).

Характерні риси давньогрецької культури:

1. Натурфілософія.

2. Раціоналізм.

3. Краса, міра, гармонія.

4. Антропоцентризм.

5. Патріотизм.

6. Агональність (змагальність), індивідуалізм, святковість, видовищність.

7. Циклічний розвиток.

Етапи історії давньоримської культури

Доімперський період (Республіка) (V – I ст. до н.е.)

Право: “Закони 12 таблиць”. Філософія: Посідоній, Філодем, Ціцерон, Варрон продовжували грецькі системи стоїцизму та епікурейства. Історія: Фабій Піктор, Полібій “Загальна історія”, Саллюстій “Змова Катиліни”, “Югуртинська війна”, “Історія”, Г.Ю. Цезар “Записки про Галльську війну”, Варрон “Образи ”. Математика: римські цифри. Медицина: Варрон.

Література: засновники римської літератури Лівій Андронік;Г. Невій “Пунічна війна” (історична ), К. Енній (епос “Аннали”), Луцилій (сатирична (лат. “сатура” – змішана страва)).

Риторика: М.К. Цетег, Ціцерон “Про державу”, “Про закони”, “Про природу богів” (історія, теорія держави).

Театр: Лівій Андронік (комедія, трагедія), Плавт (комедії „Менехми”, „Горщик”), Теренцій Афр (комедії).

Скульптура: портрет (воскова маска).

Імперський період (I ст. до н.е. – IV ст. н.е.)

Право: римське право, юристи Гай, Юліан, Папініан. Філософія: Сенека, Марк Аврелій (стоїки). Географія: Страбон,Птолемей “Географія”. Астрономія: Птолемей (геоцентрична система). Історія: Пліній Старший “Природна історія” – енциклопедія з географії, ботаніки, зоології, мінералогії) ,Тіт Лівій “Історія Риму”, Тацит “Аннали”, “Історія”, “Німеччина”, Флавій, Амміан Марцеллін. Медицина: Гален “Про частини людського тіла”.

Релігія: виникнення християнства.

Література: поети Лукрецій “Про природу речей”, Вергілій “Енеїда”, Горацій, Овідій “Метаморфози”, Авзоній, Клавдіан; сатирик Ювенал. Плутарх “Порівняльні життєписи”.

Архітектура: житлові будинкиз перистилем (внутрішнім двориком з колонадою), базиліки, амфітеатри, терми, арки, акведуки, кам’яний театр Помпея. Вітрувій. Колізей – місце грандіозних видовищ і гладіаторських боїв, величезний амфітеатр античного світу на 50 тис. глядачів. Аполлодор Дамаський – храм в ім’я всіх богів – Пантеон. Пам’ятники на честь перемог: тріумфальні арки, колона Траяна.

Скульптура: тогатус, бюсти.

395 р. – Римська імперія розпалася на Західну і Східну.

476 р. – падіння Західної Римської імперії, початок середньовіччя.

Характерні риси давньоримської культури:

1. Прагматизм.

2. Опора на грецьку філософію, грецькі канони в архітектурі, скульптурі.

3. Розвинута правова система – основа європейської юриспруденції; уявлення про обов’язок людини перед собою та державою.

4. Змагальність, святковість, видовищність.

5. Виникнення християнства.

6. Циклічний розвиток.

¨ Античний світогляд: міф – світоглядна домінанта; людина – іграшка в руках богів і, одночасно, гідний предмет мистецтва.

Агора – громадська площа.

Антропоморфізм – наділення предметів, явищ природи, тварин, а також надприродних істот (духів, богів) зовнішністю і фізичними властивостями людини.

Антропоцентризм – принцип, за яким людина нібито є центром Всесвіту, найвищою метою всіх подій, що відбуваються у світі; людина – міра усіх речей, культ тіла людини.

Демагоги – професійні політики.

Калокагатія (kalos – чарівний, agathos – гарний, добрий) – поєднання в людині краси бездоганного тіла та внутрішньої моральної досконалості.

Канон – сукупність правил, що визначають ідеальні пропорції гармонійної людської фігури.

Космос – всесвіт, порядок, світове ціле, що протистоїть хаосу упорядкованістю і красою.

Космологія – в натурфілософії – філософське положення про світ, його походження, будову.

Катарсис (kathoros) – очищення, облагороджування людей, звільнення душі від “скверни” або хворобливих афектів.

Натурфілософія – система умоглядних і часом фантастичних уявлень про природу. Обмеженість наукових знань про природу натурфілософія намагалася компенсувати філософськими роздумами про неї.

Теми рефератів:

1. Стародавні Егейські цивілізації.

2. Принцип калокагатії у формуванні морально-естетичного ідеалу класичної античності.

3. Натурфілософія, космологічні уявлення в Давній Греції.

4. Філософські школи Платона, Арістотеля.

5. Художні феномени Давньої Греції.

6. Театр, драматургія в Давній Греції.

7. Культура скіфського періоду на території України.

8. Самобутність і витоки давньоримської культури.

9. Особливості міфології та релігії Стародавнього Риму.

10. Наука і техніка в Стародавньому Римі.

11. Римське право.

12. Давньогрецький поліс. Еллінські поселення на території України (Херсонес, Кафа, Пантикапей, Ольвія).

13. Індивід, сім’я, суспільство в античній ментальності.

? Питання для самоконтролю:

1. Що являє собою державне управління в давньогрецькому полісі? Уявлення греків про владу та ставлення до неї.

2. Що ви знаєте про еллінські (грецькі) поселення на території України: Херсонес, Кафа, Пантикапей, Ольвія.

3. Яке уявлення про владу було в давніх римлян? Розкрийте особливості державного управління в давньому Римі.

4. У чому особливості античної натурфілософії?

5. У чому сутність філософії Платона та Арістотеля? У чому розбіжності їхніх філософських шкіл?

6. Охарактеризуйте художню культуру Стародавньої Греції. Перелічіть її характерні риси.

7. Охарактеризуйте основні риси та особливості художньої культури Стародавнього Риму на конкретних прикладах.

8. Яку роль відіграло римське право у становленні європейського права?

9. Назвіть відомі вам твори авторів античної літератури, драматургії. Охарактеризуйте особливості античного театру.

Рекомендована література

Аристотель. Политика // Соч.: В 4 т. – М., 1983 – Т. 4..

Гесиод. О происхождении богов //Антология мировой философии: В 4 т. – М., 1969 – Т I.

Платон. Государство // Соч.: В 3 т. – М.: Мысль, 1971 – Т.3. – Ч. 1..

Хрестоматия по античной литературе / Сост. И.Ф. Дератани, Н.А. Тимофеева. – М., 1965.

Ціцерон М.Т. Про державу. Про закони. Про природу богів / Пер. з лат. В. Литвинов. – К., 1998.

Античные государства Северного Причерноморья: источники, искусство, монеты, Херсонес Таврический, Ольвия, Боспорское царство, Античная Тира. – Николаев, 2004.

Боннар А. Греческая цивилизация. – М., 1992.

Блаватский В.Д. Архитектура античного мира. – М., 1939.

Грейвс Р. Мифы Древней Греции. – М., 1992.

История Древнего мира: Греция и Рим: В 2 ч. – М., 1981. – Ч. 2.

История искусства зарубежных стран. – М., 1961. – Т. 1.

Ильина Т. В. История искусств: западноевропейское искусство. – М., 1983.

Культура Древнего Рима: В 2 т. – М. 1985.

Кун Н.А. Мифы Древней Греции. – М., 1982.

Куманецкий К. История культуры Древней Греции и Рима. – М., 1990.

Легенды и мифы Древней Греции. – М., 1992.

Лосев А. Ф. История античной эстетики. – М., 1992.

Полевой В. М. Искусство Древней Греции. – М., 1970.

Тема 4. Середньовічна культура

(ІV – XV ст.)

Семінарське заняття 4

Середньовічна культура Візантії, Західної Європи,

Київської Русі, Північно-Східних князівств

та Південно-Західної Русі

1. Особливості культури Візантії. Вплив культури Візантії на розвиток європейської культури середньовіччя.

2. Християнство, його вплив на формування середньовічного менталітету.

3. Міфи та релігійні уявлення східнослов’янських племен.

4. Влада (уявлення, структура, ознаки практики) у середньовічній ментальності.

5. Наука та освіта в середньовічній Європі: західноєвропейські університети та освіта; писемність, освіта в Київській Русі.

6. Архітектура та мистецтво Західної Європи та Київської Русі. Провідні форми і стилі художньої культури середньовіччя (романський та готичний стилі).

7. Література та книжкова справа в Західній Європі, у Київській Русі.

Періодизація середньовічної культури:

раннє середньовіччя (IV– Х / XI ст.)

високе (класичне) середньовіччя (X / XI – XIV ст.)

пізнє середньовіччя (XIV - XV ст.)

Влада за часів середньовіччя

Середньовічні уявлення про владу

Влада легітимна й незаперечна, здійснюється від імені Бога.

Владу розуміли в конкретному поєднанні з конкретними правами влади та з її носіями – привілейованим, керівним прошарком знаті.

Правитель – виконавець функції, а не індивід. Завдання правителя: керувати добрими підданими, виправляти поганих, підтримувати порядок.

Уявлення про структуру влади: право посідати провідні позиції мала винятково знать.

Ознаки середньовічної практики влади:

§ опора на особисті зв’язки, взаємна відданість;

§ виконання обов’язків: правитель захищає підданого, підданий виконує накази правителя;

§ обмеження правовими та релігійними нормами, суспільними інституціями й об’єднаними групами, які прагнули брати участь у владі;

§ боротьба за владу;

§ репрезентативність влади.

Ставлення до влади: не було значної упередженості щодо влади як такої, але вона обмежувалася прагненням зберегти й завоювати свободу.

У період високого середньовіччя зростає прагнення міського населення звільнитися від влади міських панів, збільшується кількість селянських повстань, війн.

Культура Візантії

1-й період (IV – середина VII ст.): збереження пізньоантичної держави; розпад рабовласництва і початок формування феодальних відносин.

Релігія: боротьба християнської церкви з античною культурою, прагнення додати їй богословського забарвлення.

Богослов’я, філософія: Прокл, Іоанн Філопон (Граматик), Григорій Богослов, Іоанн Златоуст (неоплатонізм).

Право: “Зведення громадянського права”, “Новели” – збірник законів Юстиніана.

Література: Роман Солодкоспівець (поеми).

Історія: Прокопій Кесарійський “Історія війн Юстиніана з персами, вандалами та готами”.

Архітектура: мавзолей Галли Плакидії у Равенні; архітектурний ансамбль: іподром, Великий палац, Софійський собор у Константинополі (архітектори Анфімій із Тралл, Ісідор із Мілета).

Скульптура: кінна статуя Юстиніана; занепад скульптури.

Живопис: іконопис, фреска “Нікейські ангели”; мозаїка церкви св. Віталія в Равенні, церкви св. Димитрія у Солуні.

Музика: Роман Солодкоспівець (гімни).

2-й період (середина VII - початок ХІІІ ст.):

VІІ – середина IХ ст.: кінець пізньоантичного періоду та початок середньовіччя, інтенсивний розвиток феодалізму, культурний занепад, скорочення ремісничого виробництва і торгівлі.

Медицина (діагностика), хімія (грецький вогонь).

Богослов’я, філософія: Прокл, Псевдо-Діонісій Ареопагіт (неоплатонізм); VIII ст.: Косма Магомський, Іоанн Дамаскін, Феодор Студит (іконоборництво), перемога іконошанувальників.

Середина IХ-X ст.: нове культурне піднесення, розквіт візантійського мистецтва,новий архітектурний канон.

Математика: Лев Філософ (Математик) (алгебра). Філософія: Лев Філософ (Математик). Історія: Георгій Амартол “Хроніка”, імператор Костянтин VІІ Багрянородний. Філологія: патріарх Фотій “Міріобібліон”.

Освіта: Магнаврська школа в Константинополі.

Література: збірникЧетьї Мінеї (для повсякденного читання), імператор Костянтин VІІ Багрянородний.

Музика: Іоанн Дамаскін (гімни “Октоїх”).

XІ-XІІ ст.: найвищий розквіт візантійської культури, візантійських міст.

Філософія: Михаїл Псьол (раціоналізм); Константинопольський університет (1045 р.).

Література: Михаїл Псьол, Симеон Метафраст, Феодор Продром “Роданфа і Досикл”.

Літописання: єпископ Евсевій (хронографи).

Живопис: ікона Володимирської Богоматері, “Григорій Чудотворець”. В трата монументальності, риси умовності і стилізації,зображення більш аскетичне, занепадає кольоровість, фарби – темні.

Архітектура: храм Католікос у Фокіні, монастир Дафні поблизу Афін.

3-й період (1204 – 1453 рр.): мистецтво епохи Палеологів – пізньовізантійський “третій” розквіт.

XII-поч. XIII ст.: смуга культурного спаду, пограбування Константинополя хрестоносцями у 1204 р.

Богослов’я, релігія: Варлаам, Григорій Палама (ісихазм), Григорій Нісський, Василій Кесарійський.

Історія: Микита Хоніат. Географія: Никифор Влемміда. Астрономія: Никифор Григора (календар).

XIV-початок XV ст .: нове піднесення візантійської культури, зародження гуманістичної ідеології, головне в якій не боротьба за свободу думки, а формальне відновлення античної освіченості.

Богослов’я: Миколай Кавасила. Філософія: Георгій Геміст Пліфон (завдання зрозуміти та пояснити природу Всесвіту й людини), Мануїл Хрисолор, Віссаріон Нікейський.

Література: Гермоніак “Іліада”. Поезія: “Родоські пісні кохання”. Сатирична повість “Пулолог”.

Архітектура: монастир Хора, храм Містри у Спарті, палац Текфур-серай у Константинополі.

Живопис: замість мозаїки – фреска, станкова ікона. Феофан Грек.

Особливості культури Візантії

1. Логічне та історичне продовження греко-римської античності. Збереження Римського права.

2. Християнство – державна релігія, світоглядна домінанта.

3. Своєрідний синтез західних і східних духовних основ.

4. Високий рівень розвитку освіти і науки.

5. Поєднання культур Сходу і Заходу: особливий самоцінний тип культури, сформований під впливом сирійців, арабів, маврів, германців, слов’ян, персів, вірменів, грузин.

Значення культури Візантії: вирішальний вплив на культури Південної та Східної Європи (Греції, Сербії, Македонії, Чорногорії, Боснії, Албанії, Болгарії, Румунії, Білорусі, України, Росії, Грузії, Вірменії).

Західноєвропейська культура середньовіччя

Раннє середньовіччя (IV – X / XI ст.)

Богослов’я-філософія (схоластика): Квінт Тертуліан “ Віра виключає розум”, Аврелій Августин “Про град божий”: “Вірую, щоб розуміти” (V ст.), Іоанн Скот Еріугєна (IX ст.) (пантеїзм); Северін Боецій, Ісідор Севильський (енциклопедист).

Високе (класичне) середньовіччя (X / XI – XIV ст.)

Богослов’я-філософія (схоластика): П’єр Абеляр (XI ст.) “Розумію, щоб вірити”, Хома (Тома) Аквінський (XIII ст.) “Сума богослов’я” (томізм).

Наука: університети(XIІ ст.), Роджер Бекон: “ Досвід – головний метод пізнання” (ХШ ст.), алхімія.

Географія: Марко Поло.

Література

Франція: “Пісня про Роланда”. Іспанія: “Пісня про мій сад”. Німеччина: “Пісня про нібелунгів”; Крет’єн де Труа “Ланселот”. Італія: Данте Аліґ’єрі – поема“Комедія” (“Божественна комедія”).

РОМАНСЬКИЙ СТИЛЬ (XI-XII ст.) – стиль у середньовічній архітектурі, який використовували при будівництві замків, храмів. Ознаки: масивність, геометричність, грубуватість, приосадкуватість, потужність кам’яних стін і склепінь перекриття.

Архітектура: замки / храми Пуат’є, Клюні, Оверні, Нормандії.

ГОТИЧНИЙ СТИЛЬ –стиль у середньовічній архітектурі, який використовували при будівництві соборів. Ознаки: панування лінії, вертикальність композиції, деталізація та підпорядкованість елементів логіці цілого, каркасна система храму.

Архітектура. Франція: собориПаризької богоматері (XII-XIII ст.), Шартрський (XII ст.), Ам’єнський (42,5 м) (XIII ст.); Німеччина: собор у Фрейбурзі (XIII ст.), Англія: Кентерберійський собор (XI – XV ст.), Іспанія:– Ліонський собор (XII ст.).

Пізнє середньовіччя (XIV-XV ст.)

Схоластика: Уіл’ям Оккам: “Між вірою і розумом (релігією та філософією) не може бути у принципі нічого спільного”.

Наука: 65 університетів XV ст.

Друкарство: Іоган Гутенберг (XV ст.).

Театр: містерія, мораліте, театр-фарс, Жан де Леспін (Понтале). Види вистав: містерії, міраклі.

Особливості культури Західної Європи періоду середньовіччя

1. Християнська свідомість – основа середньовічного менталітету.

2. Схоластика.

3. Алхімія.

4. Ансамблевий характер середньовічного мистецтва: поєднання архітектури, живопису, скульптури, прикладного мистецтва; монументальність, романський та готичний стилі.

5. Патріотичний епос.

6. Лицарська література.

Культура східних слов’ян середньовіччя (IV – XV ст.)

Слов’янський період (IV – середина IХ ст.): Черняхівська, Зарубинецька культури. Міфи.

Вірування: персоніфікація дерев: калина – символ надійності, вірності, найперша ознака оселі українця; дуб – символ подружнього життя, міцного здоров’я, береза – символ дівочої чистоти;

демоністичні вірування слов’ян: русалки, лісові мавки, песиголовці (велетні-людоїди), вій, упир, чорт (диявол, дідько, сатана, куций, той), домове божество.

Пантеон богів (слов’янський політеїзм – язичництво / поганство). Велесова книга: Триглав (трійця) богів: Сварог (небесний батько усіх богів), Перун (бог війни, грози), Свентовіт (Святовит – збруцький ідол – уявлення про тривимірність світу).

Род ( бог неба, грози, родючості, повелитель усього живого), Лада (Рожаниця)(богиня браку, яка допомагала при пологах), Даждьбог (бог Сонця), Перун (громовержець), Хорос, Семаргл (бог вогню), Велес (бог багатства та скота), Мокош (богиня долі та водної стихії)з помічницями Долею і Недолею, Купало (Літо), Коляда (Зима).

Письмо: вузликове письмо; піктографія.

Скульптура: Святовит (з бруцький ідол), зображення великої богині.

Ювелірне мистецтво: вироби з металу (срібла, золота): бляшки, браслети, нагрудні прикраси, фібули – застібки для одягу. Інкрустація, різьблення.

Вишиванки: рушники – мали практичне й культове значення.

Культура Київської Русі (друга половина IХ – початок XІІ ст.)

Релігія: християнство (988 р.).

Писемність: слов’янська абетка “ кирилиця ” (Кирило, Мефодій, друга половина IХ ст.).

Літописання: Нестор “Повість минулих літ”.

Література: перекладна – “Християнська топографія” К. Індикоплова, “Шестиднів” І. Екзарха, хроніки І. Малали, Георгія Амартола. Оригінальна – “ Ізборник” Святослава. Билини. Агіографічний життєпис “Сказання про Бориса і Гліба”, “Києво-Печерський патерик”.

Риторика (красномовство): Іларіон “Слово про закон і благодать”; “Повчання” Володимира Мономаха (кінець XІ ст.), Климент Смолятич, Кирил Туровський “Притча про людську душу й тілеса”.

Право: “Руська правда” (1015 – 1016 рр.) – перше Зведення законів на Русі.

Архітектура: монументальне зодчество:хрестово-баневий храм, перша кам’яна споруда – Десятинна церква Успіння Богородиці (Київ), Золота брама, Спаський собор (1031 – 1036) – найбільш “ візантійський ” за стилем (Чернігів), Софіївський собор (Київ) (1037 – 1054) – вершина староруського зодчества; Успенська церква Києво-Печерського монастиря – початок поширення однобаневих храмів.

Скульптура: рельєфи.

Живопис: мозаїка “Оранта”, “Пантократор” (Софіївський собор), фреска, іконопис – Алімпій Печерський “Деісус”.

Мистецтво оздоблення книги: “Остромирове євангеліє”, “Ізборник Святослава”.

Прикладне мистецтво: філігрань (скань), зернь, перегородчаста емаль.

Особливості культури Київської Русі:

1. Синтез східної (Візантійської) і західної (європейської) традицій.

2. Переплетіння християнського та поганського векторів у духовному житті.

3. Освіта при монастирях, відсутність університетів.

4. Високий рівень літератури. Патріотична тематика творів.

5. Місцеві стилі в образотворчому та прикладному мистецтвах.

Давньоруська культура періоду феодальної роздробленості (друга третина XІІ-перша чверть XІІІ ст.):

Літописи: Київське літописне зведення,Володимирське літописне зведення.

Література: “Четьї” – календарні збірники, книги для індивідуального читання. “ Слово о полку Ігоревім”, “Слово Даниїла Заточника”, “Моління Даниїла Заточника”, “Слово про загибель Руської землі”, “Повість про розорення Рязані Батиєм”.

Рукописні книги: Галицьке євангеліє (1144 р.), Христинопольський апостол (ХІІ ст.), Бучацьке євангеліє (ХІІ-ХІІІ ст.) на Південній Волині.

Архітектура: під впливом Київської архітектури – Успенський собор у Володимирі-Волинському (1160), Борисоглібський собор, собор Параскєви П’ятниці у Чернігові; кам’яне різьблення на зовнішній поверхні стін, храми баштової форми: Покрова на Нерлі (під Володимиром), Дмитровський собор у Володимирі; вплив Великоморавської держави – ротонда у Перемишлі (ХІІ ст.).

Живопис: фреска, іконопис.

Культура Галицько-Волинської Русі (друга чверть ХІІІ-середина XIV ст.).

Літописи: Галицько-Волинський літопис (ХІІІ ст.).

Рукописні книги: Архівний хронограф, Холмське євангеліє (ХІІІ ст.).

Живопис: вплив київськогоіконопису. Самостійна іконографія: галицька “Покрова” (ХІІІ ст.); ікона Богоматері-Одигитрії (кінець ХІІІ-середина XIV ст.) із Покровської церкви м. Луцька, Ченстоховська ікона (XIV ст.), ікона Юрія-змієборця на чорному коні (XIV ст.).

Петро Ратенський “Богородиця” в Успенському соборі (Володимир-Волинський), ікона з Красова “Богородиця Одигитрія”.

Архітектура: Козьмодем’янська, Іванівська церкви у Холмі; вплив Польщі, Південної Німеччини – Отолп’єнська й Белавінська вежі у Холмі, Кам’янецька вежа, Луцький замок. Романський стиль з другої половини ХІІ ст., кам’яне різьблення на зовнішній поверхні стін церкви Пантелеймона у Галичі (XІІІ ст.), Успенський собор чернігівського Єлецького монастиря.

Скульптура: Авдій – різьблення по каменю церков у Холмі, кам’яна статуя орла у Холмі.

Народне декоративне мистецтво: килими, вишивки, писанки.

Значення культури Галицько-Волинської Русі: збагатила скарбницю східноєвропейської культури, розвивала культурні традиції Київської Русі, збагачувалася в ході міжнародних зв’язків, не втратила східнослов’янської специфіки, вплинула на розвиток української художньої культури.

Культура Північно-Східної Русі (друга чверть XIІІ – ХV ст.)

Література: Сафроній Рязанець “Задонщина”; “Сказання Про Мамаєве Побоїще”;

Архітектура: церкви Федора Стратилата (1360-1361) та Спаса Ільїна в Угличі (1374), кам’яний Кремль у Москві (1367), Благовєщенський, Успенський, Архангельський собори Московського Кремля (XV), дзвіниця “Івана Великого”, Покровський собор “Василя Блаженного” (XІV-ХV ст.)

Живопис: розквіт монументального живопису, “золоте сторіччя” іконопису: Феофан Грек, “Іконостас” (Благовєщенськ, 1405), “Трійця” (Андрій Рубльов, Даниїл Чорний, Діонісій).

Агіографічна література – житія святих.

Алхімія – середньовічна наука, яка займалася пошуком філософського каменя, який би перетворював метал на золото.

Гімн – релігійно-філософська пісенна лірика.

Есхатологія – релігійне вчення про кінець світу.

Ісихазм (грецьк. ісихія) – спокій, тиша, самітництво, мовчальництво, шлях духовної практики перетворення людського духу через аскетизм, відхід від світу.

Літописи – твори, в яких події записувалися у хронологічному порядку за роками (літами), що увібрали в себе богословські твори та церковні „повчання”.

Міраклі (фр. – чудо) – жанр релігійно-повчальної віршованої драми, в основі сюжета якої “чудо”, що здійснюється святим чи Дівою Марією.

Пантеїзм – філософсько-релігійне вчення, за яким Бог є безособовим началом, розлитим по всій природі, тотожним з нею або з її субстанцією.

Скоморохи –перші давньоруські актори, які поєднували мистецтво співу, танцю, лицедія, акробата.

Схоластика (грец. “ схоле ” – спокійне заняття, навчання)– філософська система середньо-віччя, яка намагалася поєднати науку та релігію, знайти наукове обґрунтування існуванню Бога.

Томізм –схоластична система, яка допускала часткове обґрунтування віри за допомогою розуму.

Університет (лат. universitas)–сукупність; уХІІ ст. – об’єднання викладачів і учнів.

Факультет (лат. facultas) – спроможність викладати предмет; відділення університету, де викладалося певні галузі знань.

Теми рефератів:

1. Християнство, його роль у розвитку європейської культури, формуванні середньовічного менталітету.

2. Концепція світу й людини в період середньовіччя. Біблія / Коран – пам’ятка культури (на вибір).

3. Влада (поняття, структура, ознаки) у середньовічній ментальності.

4. Розвиток наукових знань та освіти у Візантії (IV – XV cт.).

5. Особливості культури Візантії, її роль в історії світової культури.

6. Іконографічний канон, мозаїка, фрески, церковне зодчество в мистецтві Візантії.

7. Міфи й релігійні уявлення східних слов’ян.

8. Християнізація Русі та духовна культура східних слов’ян.

9. Вплив геополітичного фактора на розвиток культури Київської Русі.

10. Наукова культура в середні віки. Схоластика. (П. Абеляр. Ф. Аквінський, У. Оккам).

11. Образотворче мистецтво та архітектура середньовічної Європи. Соціокультурні витоки романського стилю. Готичний стиль.

12. Замок та монастир як культурні центри середньовіччя.

13. Літургійність та карнавалізація буття середньовічної людини.

14. Середньовічні музика й театр.

15. Індивід, сім’я, суспільство в середньовічній ментальності.

16. Літописна традиція в Київській Русі: Нестор-літописець “Повість минулих літ”.

17. Література Київської Русі (на вибір): 1) героїчний епос (билини); 2) поема “Слово о полку Ігоревім”, її художні особливості; 3) твори (слово, моління) Даниїла Заточника (перша чверть ХІІІ ст.) як свідоцтво народження ранньогуманістичної культури в Київській Русі.

18. Культура Київського /Чернігівського / Сіверського / Галицько-Волинського князівств (на вибір: література, іконопис, архітектура, ремесла).

19. Софія Київська як світоглядна ідея та художній шедевр.

20. Давньоруське місто Донець (територія Харківщини) у складі Київської Русі.

? Питання для самоконтролю:

1. У чому особливості управлінської культури у Візантії? У чому проявився її вплив на розвиток культури Східної Європи?

2. Охарактеризуйте культуру Візантії. Як вона вплинула на розвиток європейської культури (освіту, науку, літературу, архітектуру, скульптуру, живопис)?

3. Як християнство вплинуло на розвиток культури середньовіччя: науки (схоластика, алхімія) / архітектури (храми) / живопису (іконопис, фреска, мозаїка)?

4. Як східні слов’яни сприймали світ у давні часи? Які ви знаєте міфи та вірування давніх слов’ян?

5. Розкажіть про особливості розвитку науки в добу середньовіччя.

6. Які ви знаєте стилі в архітектурі доби середньовіччя? Чим вони характеризувалися (на прикладі конкретних соборів)?

7. Що таке “лицарська культура”? Перелічіть її характерні риси.

8. Що ви знаєте про культуру Київської Русі у Х – ХІІ ст.: освіту, літературу, архітектуру, живопис)? У чому її значення?

9. У чому проявилися східна (візантійська) та західна (європейська) традиції у культурі Київської Русі?

10. Надайте характеристику досягненням культури Галицько-Волинської Русі в ХІІ – ХІV ст.

Рекомендована література

Удальцова Э.В. Византийская культура. – М., 1988.

Культура Византии: В 3 т. – М., 1984 – 1986.

Карсавин Л.П. Средневековая культура. – М., 1997.

Гуревич А.Я. Средневековый мир: культура безмолвствующего большинства. – М., 1990.

Грюнебаум Г.Э. Основные черты арабо-мусульманской культуры. – М., 1981.

Белкин А.А. Русские скоморохи. – М., 1975.

История культуры Древней Руси: В 3 т. – М., 1948 – 1951.

Любимов Л. Искусство Древней Руси. – М., 1981.

Литература Древней Руси: Хрестоматия / Сост. Л.А. Дмитриев; Под ред. Д.С. Лихачева. – М., 1990.

Міфи Київської землі та події стародавні. – К., 1989.

Попович М.В. Мировоззрение древних славян. – К., 1985.

Рыбаков Б.А. Язычество Древней Руси. – М., 1987.

Українці: народні вірування, повір’я, демонологія. – К., 1992.

Тема 5. Західноєвропейська

та українська культура періодів

Відродження та Реформації

(XІV / XV – XVІ ст.)

Семінарське заняття 5

Західноєвропейська культура періодів Відродження

та Реформації (XІV / XV – XVІ ст.)

1. Поняття “Відродження”. Соціально-економічні та духовні передумови, періодизація та основні риси ренесансної культури.

2. Гуманізм – ціннісна основа культури Відродження. Ставлення до античної та середньовічної спадщини.

3. Відмінності в художніх культурах італійського та північного Відродження.

4. Культурно-історичні передумови Реформації. М. Лютер. Ж Кальвін. Вплив Реформації на формування європейського менталітету, ставлення до праці.

Ренесанс (лат. renaissance – відродження) – відродження інтересу до традицій та ідеалів античності.

Проторенесанс ( Дученто, Треченто ) (2-га половина ХIII-XIV ст.):

Література

Італія: Д. Аліґ’єрі поема “Комедія” (“Божественна комедія”)., Ф. Петрарка “Книга пісень” (“Канцоньєра”), Д. Боккаччо “Декамерон”, Л. Бруні “Історія флорентійського народу”.

Італія: Джотто ді Бондоне “Поцілунок Іуди”.

Раннє Відродження ( Кватроченто ) (XІV –XV ст.)

Дата добавления: 2015-05-09