Поняття і функції політичної культури

Тема 4.1. Культура та політика.

Культура І політика

· Культура та політика. Поняття і функції політичної культури.

· Структура політичної культури. Політична поведінка.

· Типи політичної культури. Політична субкультура.

· Політична культура в Україні.

Політична культура представляє собою динамічну та водночас відносно усталену систему політичних цінностей та орієнтацій, моделей поведінки, характерних для певної держави, суспільства, цивілізації. Від її стану, характеру, якості політичних цінностей та домінуючих політичних орієнтацій напряму залежить розвиток всієї політичної системи суспільства.

Позначене поняття, вбираючи в себе емпіричні та теоретичні, ціннісні та нормативні, раціональні та підсвідомі уявлення, допомагає усвідомити всебічні зв'язки людей з інститутами влади та поміж собою з приводу участі в управлінні суспільством та державою. Знання сутності та структури політичної культури, а також її основних типів дає можливість глибокого розуміння всебічного впливу культури на суспільно-політичні явища та процеси.

Культура і політика тісно взаємодіють між собою протягом всього існування людської цивілізації, регулюючи життєдіяльність суспільства. У різні історичні часи відносини між культурою та політикою складалися по-різному: політика впливала на культуру, нерідко шляхом жорсткої політизації культурної сфери суспільства (в тому числі й силовими методами), призводячи до колоніальних війн XVII-XVIII ст. (зіткнення "цивілізації" і "варварства"), до знищення творів мистецтва та діячів культури у 20-30-ті роки ХХ ст. в Радянському Союзі та у 30-40-ві роки – в нацистській Німеччині, до "культурної революції" Мао Цзедуна в Китаї, до ідеологізації культурної сфери в соціалістичних країнах за часів "холодної війни" тощо.

Різні елементи соціокультурної системи – цінності і традиції, релігійні та моральні норми, – також, у свою чергу, завдавали і продовжують завдавати великий вплив на політичні відносини і процеси, визначаючи на різних етапах розвитку людства можливі напрямки формування політичних сил, особливості кадрової політики, характер політичних відносин між народами, державами і цивілізаціями. Такий вплив культурних факторів на формування та здійснення політики може мати різні наслідки, породжуючи, наприклад, релігійні війни та конфлікти (від хрестових походів середньовіччя до сучасних подій в Афганістані та Іраку) або стаючи визначальним для інтеграції чи дезінтеграції націй, суспільств та держав. Так, різнорідність культур стала одним з головних факторів розпаду СРСР, Югославії, Чехословаччини, а спільність культурних цінностей і норм стала необхідним підґрунтям для об’єднання наприкінці ХХ століття НДР и ФРН у єдину державу.

____________________________________________________________________

“Гостре почуття патріотизму американців, шанобливе ставлення японців до політичних еліт, схильність французів до інакомислення та протесту – все це приклади того, як культурні норми можуть формувати політичне життя. Наші настанови і цінності впливають на те, як ми діємо; це справедливо й по відношенню до політики. Функціонування політичних інститутів відбиває, принаймні, частково, позиції, норми і очікування громадян. Так, англійці використовують свої конституційні встановлення для підтримки своєї свободи, в той час як в Південній Африці і Північній Ірландії ті самі інститути були перетворені на засоби придушення. В періоди системних змін підтримка збоку громадськості може полегшити становлення нового режиму, тоді як відсутність такої підтримки здатна підірвати засади політичної системи.

Для того, щоб зрозуміти тенденції сучасної та майбутньої поведінки будь-якої нації, ми повинні виходити з суспільних настанов в галузі політики та їх ролі в політичній системі, тобто від того, що ми називаємо національною політичною культурою.”

(Г. Алмонд, С. Верба “Громадянська культура і стабільність демократії”)

________________________________________________________________________________

Термін “ політична культура ”, вперше використаний німецьким філософом XVIII ст. І. Гердером, ввів у науковий обіг наприкінці 50 - на початку 60-х рр. XX ст.американський вчений, політолог Габріель Алмонд. Вивчаючи політичну систему суспільства,
Г. Алмонд виділив не тільки її формальну структуру, але й суб’єктивну, ціннісну орієнтацію, що й отримала назву "політична культура ". В такому розумінні політична культура – це сукупність індивідуальних політичних позицій та орієнтацій суб’єктів політичнихвідносин.

Політична культура є одним із найважливіших компонентів політичної системи суспільства, що виступає своєрідним показником її розвитку, відображує політичну поведінку суб’єктів політики, а також визначає характер взаємозв’язку держави і громадянського суспільства.

____________________________________________________________________

“Поняття «політична культура» вказує на специфічні політичні орієнтації – настанови відносно політичної системи та її окремих частин, а також настанови відносно власної ролі в системі. Це сукупність орієнтацій відносно особливої сукупності об’єктів і процесів”.

(Г. Алмонд, С. Верба “Громадянська культура і стабільність демократії”)

________________________________________________________________________________

Політична культура – явище динамічне, її зміст та форма постійно розвиваються, збагачуються історією. Політична культура суспільства формується в процесі поєднання різноманітних ціннісних орієнтацій та засобів політичної участі громадян, національних традицій, звичаїв, що відображають усталені риси цивілізаційного розвитку суспільства та держави. Таким чином, політична культура відбиває рівень і характер політичних знань, оцінок та дій громадян, зумовлений політичним досвідом минулих поколінь та їх повсякденним використанням у політичному житті суспільства.

____________________________________________________________________

“Політична культура не пояснює всього, що відбувається в політиці. Навіть люди із подібними цінностями і навичками діятимуть по-різному, вирішуючи різні проблеми. Аналогічним чином, було б невірним вважати, що політична культура є чимось незмінним. Новий життєвий досвід може змінити настанови індивідів: наприклад, селяни, мігрувавши до міста, засвоюють норми, пов’язані із міським життям. Це означає, що політична культура є ключовим елементом розуміння політичного життя в державному розрізі. Якщо ми не будемо її враховувати, ми не зрозуміємо, як насправді функціонує політика”.

(Г. Алмонд, С. Верба “Громадянська культура і стабільність демократії”)

________________________________________________________________________________

Сучасна наука дає цілу низку трактувань поняття політичної культури. У найзагальнішому визначенні політична культура – це історично сформована система відносно стійких цінностей, настанов, переконань та відбиваючих їх символів, за допомогою яких впорядковується політичний досвід та регулюється політична поведінка.

Політична культура, таким чином, містить в собі не тільки політичні ідеали, цінності і настанови, але й діючі норми політичного життя, відповідні моделі політичної поведінки.

____________________________________________________________________

“Політична культура – це сукупність позицій, цінностей та взірців поведінки, що стосуються взаємовідносин влади і громадян”.

(Є. Вятр “Соціологія політичних відносин”)

________________________________________________________________________________

Значення політичної культури у політичній системі суспільства відбивають її основні функції.

Пізнавальна функція відбиває спрямованість політичної культури на формування необхідного рівня знань, поглядів та настанов, що допомагає людині зорієнтуватись у складній системі політичних явищ та процесів сучасного світу, з’ясувати сутність політичних інститутів, зрозуміти дії різних політичних сил, врахувати та передбачити можливі наслідки участі (або неучасті) у політичному житті суспільства.

Інтегративна функція політичної культури виявляється у накопиченні політичного досвіду та збереженні цінностей існуючої політичної системи, стандартизації норм політичної поведінки, а також об’єднання навколо усталеної системи цінностей, настанов та моделей політичної поведінки соціальних груп та спільнот. Враховуючи останнє, можна зазначити, що політична культура забезпечує в суспільстві процес політичної ідентифікації – ототожнення індивіда із певною соціальною групою, з’ясування свого місця у політичному світі.

Регулятивна функція політичної культури спрямована на врегулювання суспільно-політичних відносин шляхом закріплення у суспільній свідомості необхідних політичних цінностей, настанов та норм політичної поведінки, які відбиваються у політичних рішеннях та діях органів влади.

Дата добавления: 2015-05-09