Які особливості реформаційного руху в Україні?

Друга половина XVI — початок XVII ст. — час пробудження та відродження національної самосвідомості українського народу, високого громадянського змісту й патріотичного спрямування усіх культурних починань. Ці процеси були тісно зв'язані з політичними і культурними рухами у Європі, які дістали назву Відродження.

Ренесанс утвердив Гуманізм, основними постулатами якого були: утвердження справедливого суспільного ладу та пошанування людини як особистості. Понад усе ставилося людське щастя, високий рівень освіченості, свобода, закоханість у мистецтво. Феодальна ідеологія з її аскетизмом стала анахронізмом. Гуманістичні ідеї в Україну приносила національна інтелігенція, що навчалася у західноєвропейських університетах і поверталася на Батьківщину. Це Станіслав Оріховський, Мартин з Журавиці, Юрій Дрогобич, Павло Русин, Себастян Кльонович та інші.

Але гуманізм в Україні був позбавлений соціальної спрямованості, економічної підтримки, як в Італії, тому не міг відіграти вирішальної ролі у культурному житті. Адже одним з нагальних завдань була боротьба за визволення з-під іноземного панування, проти примусового покатоличення та спольщення. Цьому завданню в Україні більше відповідали ідеї Реформації.

Реформація — одна з течій антифеодального руху, головний зміст якого полягав у обмеженні економічної та духовної влади церкви і національному самоствердженні народу. На українському грунті вона мала певні особливості, найголовнішими з яких були: відродження національної культу ри, формування ідеології про

тистояння католицькій експансії, соціальному та національному поневоленню; боротьба за світський характер суспільного життя, вивільнення науки з-під влади церкви, впровадження в письменство та освіту національної мови; релігійна толерантність, освіченість народних мас.

Культурологічна та просвітницька діяльність Івана Мазепи

Іван Мазепа (1687-1709) — один з видатних і найбільш суперечливих політичних діячів України. Сфера його суспільних інтересів досить широка, але ми торкнемося тільки просвітницької і культурницької діяльності. Він дістав високу освіту: спочатку в Києво-Могилянській колегії, а потім у колегії єзуїтів у Варшаві. Вступивши на службу до польського короля, багато подорожував по західній Європі, набуваючи досвіду управління державою.

Іван Мазепа зробив спробу утвердити самостійність України політичними засобами, але хиткість його позицій, орієнтація на Московщину, Польщу, Швецію, Туреччину не мала підтримки серед козацької старшини. Ігнорування громадської думки привело до повної поразки, втрати навіть тих досягнень, які змогли зберегти наступники Б.Хмельницького.

Протягом 21-річного гетьманування Мазепа став одним з найбагатших феодалів Європй. Значну частину своїх особистих прибутків він віддає на розвиток просвітницьких, культурних та релігійних закладів. Ревний покровитель православ'я, він будує по всій Гетьманщині цілу низку чудових храмів у стилі козацького, або, як його часом називають, "мазепинського" барокко. Багато сил, часу, коштів він віддав Києво-Могилянській Академії: наділив маєтками, збудував головний корпус, довів кількість студентів до 2 тисяч.

Мазепа заснував багато шкіл і друкарень, щоб "українська молодь могла в повну міру своїх можливостей користуватися благами освіти". Він сприяв перетворенню Чернігівської колегії на вищу школу-ліцей.

Гетьман листувався з багатьма вченими, яких запрошував до співпраці. Саме під його впливом козацька старшина посилає своїх синів на навчання до закордонних університетів, що зумовило формування в недалекому майбутньому власного кадрового потенціалу.

Дата добавления: 2015-05-09