Поняття і класифікація принципів права

Працівник ЗСУ П.К.Балановський

ІІІ. ЗАКЛЮЧНА ЧАСТИНА.

Засоби вимірювання та їх класифікація

Класифікація засобів вимірювання:

- міри (зразкові засоби вимірювання);

- вимірювальні прилади (для безпосереднього відліку величини, що вимірюється);

- вимірювальні установки;

- вимірювальні системи.

Міри можуть бути у виді еталонів.

- Еталон – це найвища міра.

Бувають:

- державні еталони;

- відомчі еталони.

Вимірювальні установки – комплекс вимірювальних приладів, об'єднаних одним алгоритмом.

Вимірювальні системи – комплекс вимірювальних приладів і установок, поєднаних між собою каналами зв'язку.

Військові засоби вимірювань - вид військової техніки, який складає технічну базу метрологічного забезпечення військ.

До військових засобів вимірювань відносять:

- міру;

- вимірювальні прилади;

- вимірювальні перетворювачі;

- вимірювальні установки й системи.

Особливості:

- їх випускають підприємства, то мають військову прийому;

- кожний засіб вимірювання має метрологічні характеристики, які відбивають їх властивості, особливості, точність виміру іумови експлуатації.

Основні метрологічні характеристики військових засобів вимірювань:

• похибка (точність виміру);

• діапазон виміру:

• чутливість;

• рівняння перетворення (шкали);

• споживана потужність;

• перешкодостійкість та віброзахищеність;

• швидкодія.

Висновки:

- Вимірювання – це відображення вимірювальних величин їх значеннями шляхом експерименту та обчислень за допомогою спеціальних технічних засобів.

- Вимірювання бувають прямі, непрямі, опосередковані, сукупні та сумісні.

- Для створення вимірювальної інформації застосовують способи використання засобів вимірювальної техніки та принципи вимірювання.

- Для експлуатації авіаційної наземної техніки офіцерський склад повинен мати міцні знання основних метрологічних характеристик військових засобів вимірювань, способів та принципів вимірювання.

Розробив викладач кафедри № 10-04

Лекція обговорена і схвалена на засіданні

кафедри

Протокол № ____ від ___________

Принципи права — керівні засади, ідеї, які зумовлені об’єктивними закономірностями існування, рівнем розвитку суспільства і визначають зміст і спрямованість правового регулювання. Значення принципів права полягає у тому, що вони у стислому вигляді, концентровано відображають найсуттєвіші ознаки комплексу правових норм у конкретній сфері суспільних відносин.

У теорії права принципи права піддаються класифікації. В науковій літературі з теорії права виділяють принципи соціально-економічні, політичні, ідеологічні, спеціально-юридичні, етичні. Окрім такої класифікації принципи права поділяють на різні групи залежно від того, чи поширюються вони на всю систему права (загальні), на групу галузей права (міжгалузеві); виділяють принципи, притаманні одній галузі права (галузеві), а також принципи, характерні для окремих правових інститутів (внутрішньогалузеві).

Для розуміння принципів права важливими є висновки теорії права, які розглядають людину як первинний (природний) критерій щодо права. У такому зв’язку право поділяють на природне і позитивне. Під природним правом розуміється сукупність прав та обов’язків, що випливають із самої природи людини як розумної і соціальної істоти. Позитивне право становить систему норм, що містять певні права та обов’язки, які виходять від держави і суспільства і закріплюються у нормативно-правових документах. При цьому всі правові системи тією чи іншою мірою засновані на природному праві, містять природно-правові засади

Для виявлення принципів права соціального захисту особливе значення має усвідомлення існування загальносоціального права людини як явища, яке існувало раніше, ніж право юридичне, і навіть раніше, ніж існувала держава.

Щодо сфери соціального захисту загальносоціальні принципи безпосередньо пов’язані із загальнолюдськими цінностями, з ідеалами добра, чуйності, гуманізму, справедливості.Принципи такого загальносоціального права, тобто такого, яке сформоване у надрах громадянського суспільства безпосередньо людьми й зумовлене природною свідомістю людей, їх життєвими потребами і незалежно від державницького впливу, виступають тим взірцем, засадами, згідно з якими має бути побудоване право юридичне, зокрема у сфері соціального захисту. Принципи гуманності, соціальної справедливості й солідарності (останньому надається особливого значення у новітніх міжнародних актах), пройшовши історичний шлях, були закріплені у юридичних нормах, що регулюють суспільні відносини у сфері надання різних видів соціального забезпечення людині як члену суспільства.

Праву соціального захисту як одній із галузей національного права притаманні принципи, які є спільними для всіх галузей права. До таких належать: законності, системно-структурної організації права, відповідності об’єктивного і суб’єктивного права, внутрішньої несуперечності правової системи, верховенства права, верховенства закону стосовно нормативно-правових актів іншого порядку тощо.

Поряд із загальними принципами виділяють міжгалузеві принципи, що охоплюють дві або більше галузей права, які близько пов’язані між собою. Право соціального захисту тісно пов’язане з іншими галузями права, за допомогою яких забезпечуються соціальні права людини, тому вони перебувають у сфері дії міжгалузевих принципів, характерних для всього соціального права, за допомогою якого здійснюється забезпечення соціальних прав людини. До таких принципів належать: визнання і закріплення основних соціальних прав людини відповідно до загальновизнаних міжнародних стандартів; державна гарантованість здійснення цих прав та ін.

Дата добавления: 2015-05-10