Аграрне право України

Частина перша ЗАГАЛЬНА ТЕОРІЯ АГРАРНОГО ПРАВА

Розділ І ПРЕДМЕТ І СИСТЕМА АГРАРНОГО ПРАВА

1. Поняття і предмет аграрного права

1. Аграрне право України — одна з найважливіших галузей національного права. Вона певною мірою є право­наступником як колишнього колгоспного, так і сільсько­господарського права. Однак на відміну від останнього (комплексної, інтегрованої галузі) аграрне право України перебуває в стані становлення як самостійної та інтегро­ваної галузі національного права, котрій притаманні влас­ний предмет, власні й частково інтегровані об'єкти, власні суб'єкти, методи, система.

2. Кожна галузь права характеризується властивим їй предметом правового регулювання. Таким своєрідним пред­метом є аграрні правовідносини, які, по-перше, виплива­ють із спеціальної правосуб'єктності суб'єктів аграрного права, із специфіки їхніх завдань та предмета діяльності, по-друге, складаються в сфері виробництва продуктів хар­чування, продовольства і сировини рослинного і тваринного походження, переробки і реалізації останньої суб'єктами аграрної підприємницької діяльності. Аграрні правовідно­сини як предмет аграрного права являють собою взаємо­пов'язані інтегровані правовідносини майнового, земельно­го, членського, засновницького (учасницького), управлін­ського й трудового характеру в усій багатогранності їх прояву в процесі здійснення завдань діяльності суб'єктів аграрного підприємництва.

Їм притаманний певний суб'єктний склад, наділений спеціальною правосуб'єктністю, а також об'єктний склад, що є засобами виробництва продуктів харчування, сирови­ни й продовольства рослинного і тваринного походження. Тому особливістю характеру та змісту діяльності суб'єктів аграрного підприємництва, особливістю об'єктів аграрного права визначається своєрідність предмета аграрного права як галузі національного права. На своєрідність цього пред­мета впливає також притаманне українському аграрному праву визначення й здійснення соціально-економічної ді­яльності кооперативних (колективних), корпоративних та

державних виробників товарної маси продовольства, про­дуктів харчування і сировини рослинного і тваринного по­ходження.

3. Предметом аграрного права є ті суспільні (в тому числі виробничі та підприємницькі) відносини, що виника­ють у зв'язку з утворенням (заснуванням) і статутною діяльністю суб'єктів аграрного підприємництва всіх форм власності та легальних організаційно-правових форм госпо­дарювання. Вони являють собою складний комплекс від­носин як за складом суб'єктів [зокрема громадян, які бе­руть участь і є членами чи засновниками (учасниками) суб'єктів підприємництва кооперативного чи корпоративно­го типів], так і за предметом та змістом. Суб'єктами цих відносин є кожне сільськогосподарське підприємство коопе­ративного чи корпоративного типів і відповідно їхні члени чи засновники (учасники). У підприємствах кооперативно­го типу між підприємством та його членами виникають складні, засновані на праві членства, внутрігосподарські трудові, управлінські, майнові та земельні правовідносини. Як родове поняття всі вони складаються з окремих видів і зумовлюються характером виробничо-господарської, фінан­сової, соціально-побутової діяльності суб'єкта підприємниц­тва кооперативного типу. Кожний з видів цих відносин має притаманний йому суб'єктний склад (наприклад, орган уп­равління), об'єкт та зміст правового регулювання. Майнові відносини, що складаються при цьому, своєю соціально-економічною основою мають власність і право власності, засноване на членстві. Останнє позначається як на ха­рактері трудових, управлінських відносин, так і на сутності майнових відносин, що виникають при розподілі прибут­ків між членами, при одержанні членами колективного сільськогосподарського підприємства (КСГП) чи спілки се­лян (СпС) свого паю в разі виходу з такого підприємства кооперативного типу. Усі ці відносини за своїм предметом і суттю є аграрними.

4. Відмова від монополії державної власності та підне­сення значущості приватної власності у сфері сільсько­господарського виробництва через створення селянських (фермерських) господарств привели до розширення предме­та аграрного права. Цим предметом, насамперед, є від­носини приватної власності селянського (фермерського) господарства на земельну ділянку, надану особі державою для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, відносини власності на засоби, знаряддя і продукцію вироб­ництва, своєрідні відносини між членами родини з приводу

майна, спільної праці, розподілу доходів, одержаних унаслідок господарювання. Правосуб'єктність цього аграр­ного товаровиробника визначається (поряд із загальними нормативними актами) також Законом "Про селянське (фермерське) господарство" (у редакції Закону від 22 черв­ня 1992 р.), яким урегульовано відносини, що за своїм предметом і суттю є виключно аграрними.

5. Самостійним видом аграрних відносин як різновиду предмета аграрного права є підстави розглядати відносини, що виникають внаслідок утворення міжгосподарських під­приємств (об'єднань). Предметом аграрного права в даному разі є відносини щодо створення цих державно-колектив­них суб'єктів підприємництва, майнові відносини щодо ут­ворення їх статутного фонду, визначення правового режи­му майнових фондів, розподілу одержаних прибутків, а також визначення правового становища часток учасників як суб'єктів права спільної часткової власності.

За своєю правовою природою є аграрними і управлінські відносини, що утворюються в процесі управління ними на засадах самоврядування і демократії.

6. В Україні набула поширення практика організації в кооперативних (колективних) корпоративних і державних' сільськогосподарських підприємствах внутрігосподарських орендно-підрядних формувань. Ці формування спрямовані на вдосконалення організації праці, підвищення рівня ма­теріальної заінтересованості працівників у піднесенні ре­зультативності сільськогосподарського виробництва.

Правове регулювання орендно-підрядних взаємин здійс­нюється локальними внутрігосподарськими актами, якими регулюються своєрідні внутрігосподарські організаційні, майнові, трудові, соціально-побутові та інші відносини. Внутрігосподарські орендно-підрядні відносини між коопе­ративними (колективними), корпоративними і державними підприємствами в особі їхніх органів управління, з одного боку, і колективом орендно-підрядного підрозділу або окре­мим працівником, з іншого, — є внутрігосподарськими аграрними відносинами організації праці незалежно від то­го, яку форму господарського розрахунку вони викорис­товують.

З впровадженням і функціонуванням у сільському госпо­дарстві внутрігосподарської та інших видів оренди виникли нові майнові, трудові, земельні й відповідно — органі­заційно-управлінські, виробничо-господарські відносини, які за своїм характером і змістом є аграрними і являють собою предмет аграрного права.

7. Землі сільськогосподарського призначення надаються фермерам, а також приватним, кооперативним (колек­тивним), корпоративним аграрним (сільськогосподарським) підприємствам за правом приватної чи колективної влас­ності або правом користування, а державним і спільним (у тому числі й з іноземним капіталом) — за правом корис­тування безстрокового чи строкового, в тому числі — за правом оренди.

Земля одночасно є об'єктом як земельного, так і аграр­ного права. Ті суспільні відносини, які виникають та іс­нують з приводу земель сільськогосподарського призначен­ня, є частиною саме аграрних відносин і відповідно — складовою предмета аграрного права. Коло цих відносин охоплює: порядок і умови надання права власності на землю та права землекористування, зміст цих правомочно-стей, а також питання організаційно-управлінського забез­печення раціонального використання й охорони земель сільськогосподарського призначення.

8. Аграрні підприємці кооперативного й корпоративного типів і державні сільськогосподарські підприємства реалі­зують своє статутне право, дієздатність відповідно до існу­ючого економічного механізму господарювання. Останній являє собою сукупність економічних, організаційних та правових засобів, форм, методів, що забезпечують функ­ціонування аграрної економіки й тих ринкових товарно-грошових відносин, шо запроваджуються в сучасних умо­вах. Своєрідним компонентом цього механізму є станов­лення ринкової, біржової торгівлі, державне стимулювання (податками, пільгами, кредитами) виробництва певних ви­дів продукції, а також існуючий порядок заготівель сіль­ськогосподарської продукції через феномен державних за­купівель, визначення цін на сільськогосподарську продук­цію, сільськогосподарську техніку, транспортні засоби, ви­робничо-технічне обслуговування та ін.

Серед цих відносин як предмета аграрного права чільне місце належить договірним відносинам. Однією зі сторін тут є фермер, колективне сільськогосподарське підприєм­ство, спілка селян, радгосп та інші суб'єкти аграрного підприємництва як виробники продовольства, продуктів харчування і сировини рослинного і тваринного походжен­ня. Це також договірні відносини щодо матеріально-техніч­ного забезпечення виробництва і переробки продукції рос­линного і тваринного походження безпосередньо в госпо­дарствах, щодо будівельно-монтажних робіт, виробничо-технічного, агрохімічного обслуговування тощо.

Таким чином, вище окреслено практично все коло ре­альних конкретних суспільних відносин, які існують в аг­рарному виробництві та в усій підприємницькій діяльності виробників товарної продукції харчування рослинного і тваринного походження, заснованих на різних формах власності. Ці суспільні відносини функціонують протягом усієї діяльності, починаючи з планування і вибору видів прибуткової продукції, організації самого виробництва і закінчуючи транспортуванням, зберіганням та реалізацією продуктів харчування, зокрема сільськогосподарської про­дукції і сировини, в тому числі й у переробленому вигляді. Зазначені відносини є аграрними, оскільки складаються в повсякденній діяльності аграрних товаровиробників і функ­ціонують у системі АПК України. Наведені відносини регу­люються як нормами традиційних галузей права (цивіль­ного і трудового), так і нормами виключно або переважно аграрного права [це, зокрема, норми Законів "Про селян­ське (фермерське) господарство", "Про колективне сіль­ськогосподарське підприємство", норми статей б, 8, 39, 40, 47—62 Земельного кодексу України (у редакції Закону від 13 березня 1992 р.) тощо.

Зі сказаного логічно випливає, що предметом аграрного права (рис. 1) є урегульовані нормами аграрного і тра­диційних галузей права, засновані на багатоукладності форм власності та форм господарювання реальні суспільні відносини, об'єднані цілями, завданнями суб'єктів аграрно­го підприємництва, їхньою діяльністю з виробництва про­дуктів харчування та сільськогосподарської сировини. У майбутньому, після прийняття Аграрного кодексу України, предметом аграрного права стануть урегульовані головним чином нормами аграрного права, засновані на багатоуклад­ності форм власності, форм господарювання і кооперування реальні суспільні відносини, об'єднані цілями і завданнями суб'єктів аграрного підприємництва та їхньою діяльністю з виробництва, переробки, реалізації продуктів харчування, продовольства і сировини рослинного і тваринного (в тому числі й водного) походження. Предметом саме аграрного права стануть також суспільні відносини, що виникнуть у процесі використання природних ресурсів (насамперед сіль-госпземель, водних і мисливських угідь, риби, м'ясної ди­кої фауни тощо), трудових ресурсів, фінансових ресурсів, а також усі інші відносини з приводу та за участю суб'єктів аграрного підприємництва.

Дата добавления: 2015-05-10