РОЗДІЛ V 3 страница

Забороняється розпалювання релігійної ворожнечі та нена­висті, а також образа почуттів громадян України та іноземців через їх релігійні переконання. Іноземці можуть укладати і

- 147-

розривати шлюби з громадянами України та іншими особами відповідно до законодавства України-. Іноземці мають рівні з громадянами України нрава та обов'язки у шлюбних і сімей­них відносинах.

Законодавство України іноземцям гарантує недоторканність особи, житла, невтручання В' особисте і сімейне життя, таєм­ницю листування, телефонних розмові телеграфних повідом­лень, повагу їх гідності нарівні з громадянами України. Інозем­ці можуть пересуватися на території України та обирати місце проживання в ній відповідно до порядку, встановленого Кабі­нетом Міністрів України. Обмеження в; пересуванні та виборі місця проживання допускаються,^якщо це необхідно для забез­печення безпеки. України, охорони громадського порядку, охо­рони здоров'я, захисту прав і законних інтересів її громадян та інших осіб, які проживають в Україні. Іноземці обкладаються податками і зборами відповідно до. законодавства України та міжнародних договорів України. Вони мають право на звер­нення до суду та до інших державних органів для захисту їх особистих, майнових та інших прав.

У судочинстві іноземці як учасники процесу користуються такими самими процесуальними правами, як і громадяни Ук­раїни. Іноземці не можуть обирати і бути обраними до органів державної влади та самоврядування, а також брати участь у референдумах. На них не поширюється загальний військовий обов'язок, вони не проходять військову службу в Збройних Си­лах України та інших військових формуваннях, створених від­повідно до законодавства України.

Іноземці можуть в'їжджати в Україну за дійсними націо­нальними паспортами або документами, які їх замінюють. При цьому іноземці повинні одержати у встановленому порядку в'їзну візу, якщо інше не передбачено законодавством України.

В'їзд в Україну іноземцю не дозволяється:

— в інтересах забезпечення безпеки України або охорони
громадського порядку;

— якщо це необхідно для охорони здоров'я, захисту прав і
законних інтересів громадян України та інших осіб, які прожи­
вають в Україні;

— якщо при порушенні клопотання про в'їзд в Україну він

- 148-

подав про себе завідомо неправдиві відомості або підроблені документи;

—якщо його національний паспорт або документ, який його
замінює, віза підроблені, зіпсовані чи не відповідають встанов­
леному зразку або належать іншій особі;

—якщо він у пункті пропуску через державний кордон Ук­
раїни порушив правила перетинання державного кордону Ук­
раїни, митні правила., санітарні норми чи правила або не вико­
нав законних вимог посадових осіб Прикордонних військ Ук­
раїни, митних та інших органів, що здійснюють контроль на
державному кордоні;

—якщо встановлено факти порушення ним законодавства
України під час попереднього перебування в Україні.

Іноземці виїжджають з України за дійсними національними паспортами або документами, які їх замінюють. При цьому во­ни повинні одержати у встановленому порядку виїзну візу, як­що інше не передбачено законодавством України.

Виїзд з України іноземцю не дозволяється, якщо:

—щодо нього ведеться дізнання чи попереднє слідство або
кримінальна справа розглядається судом — до закінчення про­
вадження у справі;

—його засуджено за вчинення злочину — до відбування по­
карання або звільнення від покарання;

—його виїзд суперечить інтересам забезпечення безпеки Ук­
раїни — до припинення обставин, що перешкоджають виїзду.

Виїзд з України іноземця може бути відкладено до виконан­ня ним майнових зобов'язань перед фізичними та юридичними особами в Україні.

Транзитний проїзд іноземців через територію. України в країну призначення дозволяється за наявності транзитних віз, якщо інше не передбачено законодавством України.

Правила в'їзду в Україну іноземців, їх виїзду з України і транзитного проїзду через її територію встановлюються відпо­відно до законодавства України Кабінетом Міністрів України і підлягають опублікуванню. Іноземці, які вчинили злочин, ад­міністративні або інші правопорушення, несуть відповідаль­ність на загальних підставах. За порушення іноземцями вста­новленого порядку перебування в Україні, тобто проживання

-149-

без документів на право проживання в Україні або проживан­ня за недійсними документами, недотримання встановленого порядку реєстрації або пересування і вибору місця проживан­ня, працевлаштування, ухилення від виїзду після закінчення терміну перебування, а також за недотримання Правил тран­зитного проїзду через територію України, до них застосовують­ся заходи відповідно до законодавства України. Іноземцю, який порушує законодавство України, якщо ці порушення не передбачають адміністративної або кримінальної відповідаль­ності, може бути скорочено визначений йому термін перебу­вання в Україні.

Такий термін може бути також скорочено, якщо в іноземця відпали підстави для його подальшого перебування в Україні.

Рішення про скорочення терміну тимчасового перебування іноземця в Україні приймається органами внутрішніх справ. Іноземця може бути видворено за межі України за рішенням органів внутрішніх справ або Служби безпеки України, якщо:

—його дії суперечать інтересам забезпечення безпеки Украї­
ни або охорони громадського порядку;

—це є необхідним для охорони здоров'я, захисту прав і за­
конних інтересів громадян України;

—він грубо порушив законодавство про правовий статус іно­
земців.

Іноземець зобов'язаний залишити територію України у тер­мін, зазначений у рішенні про видворення. Іноземці, які ухи­ляються від виїзду, підлягають з санкції прокурора затриман­ню і видворенню у примусовому порядку. Затримання допус­кається лише на термін, необхідний для видворення.

Рішення про видворення іноземців з України може бути ос­каржено до суду. Оскарження не зупиняє виконання рішення про видворення. Видворення іноземців здійснюють органи внутрішніх справ. Іноземці, які підлягають видворенню, або фізичні, юридичні особи, які приймають цих іноземців, влаш­товують їх незаконні в'їзд, проживання, працевлаштування, сприяють ухиленню від виїзду після закінчення терміну пере­бування, відшкодовують витрати, пов'язані з видворенням, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

-150-

Якщо міжнародним договором України встановлено інші норми, ніж ті, що містяться в вищезгаданому Законі, то засто­совуються норми міжнародного договору.

Положення вищезгаданого законодавчого акту не зачіпають встановлених законодавством України і міжнародними догово­рами України привілеїв та імунітетів, які надаються співробіт­никам дипломатичних представництв та працівникам консуль­ських установ іноземних держав в Україні, а також іншим осо­бам.

§ 4о Правовий статус біженців

Закон України «Про біженців» від 2! червня 2001 р. під тер­міном «біженець» розуміє особу, яка ие є громадянином Украї­ни І внаслідок цілком обгрунтованих побоювань стати жерт­вою переслідувань за ознаками раси, віросповідання, націо­нальності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань, перебуває за ме­жами країни своєї належності та не може користуватися за­хистом цієї країни або не бажає користуватися цим захистом внаслідок таких побоювань, або, не маючи громадянства (під­данства) і перебуваючи за межами країни свого попереднього постійного проживання, не може чи не бажає повернутися до неї внаслідок зазначених побоювань.

Особи, які мають намір набути статусу біженця і перетнули державний кордон України у порядку, встановленому чинним законодавством, повинні протягом п'яти робочих днів зверну­тися до відповідного органу міграційної служби чи іншого пе­редбаченого законом органу з заявою про надання їм статусу біженця.

Особи, які вимушені були незаконно перетнути державний кордон України з наміром набути статусу біженця і прибули в Україну з держави, на території якої існують умови, зазначені вище, повинні протягом трьох робочих днів звернутися до від­повідного органу міграційної служби через її уповноваженого чи службову особу Прикордонних військ або до органу внут­рішніх справ чи іншого органу з заявою про надання їм статусу біженця та з обгрунтованим поясненням свого незаконного пе­ретинання кордону.

-151-

До заяви еро надання статусу біженця додаються докумен­ти, які посвідчують особу заявника, а також документи та ма­теріали, що можуть бути доказом наявності умов для набуття ним статусу біженця.

Статус біженця не надається особі: • яка вчинила злочин проти миру, воєнний злочин або злочин

проти людства і людяності, як 'їх визначено у міжнародному

• яка вчинила тяжкий злочин неполітичною характеру за ме­
жами України до прибуття в Україну з метою набуття ста­
тусу біженця, якщо таке діяння віднесено Кримінальним ко­
дексом України до тяжких злочинів;

• яка винна у вчиненні дій, що суперечать меті та принципам

• щодо якої встановлено, що умови, передбачені законом, від­
сутні;

• яка до прибуття в Україну була визнана біженцем або отри­
мала притулок в іншій країні;

• яка до прибуття в Україну з наміром набути статусу біженця
перебувала в третій безпечній країні. Дія цього абзацу не по­
ширюється на дітей, розлучених з сім'ями, а також на осіб,
які народилися чи постійно проживали на території Украї­
ни, а також 'їхніх нащадків (дітей, онуків).
Оформлення документів для вирішення питання щодо на­
дання статусу біженця проводиться на підставі особистої заяви
іноземця чи особи без громадянства або її законного представ­
ника, поданої до органу міграційної служби в Автономній Рес­
публіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі за місцем
тимчасового перебування заявника.

Заявник, якому виповнилося вісімнадцять років, подає зая­ву та заповнює анкету, де викладає основні відомості про себе та обставини, що змусили його залишити країну походження.

Питання про надання, втрату і позбавлення статусу біженця вирішують в межах своєї компетенції: а) Кабінет Міністрів Ук­раїни; б) спеціально уповноважений центральний орган вико­навчої влади у справах міграції; в) органи міграційної служби Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севасто­поля; г) інші органи виконавчої влади.

-152-

Центральним органом державної виконавчої влади, що ко­ординує взаємодію інших органів державної виконавчої влади при вирішенні всіх питань, що стосуються проблем біженців, є спеціально уповноважений центральний орган виконавчої вла­ди у справах міграції.

До його компетенції належить:

• підготовка для розгляду Кабінетом Міністрів України пропо­
зицій про визначення обсягів фінансування заходів, що здій­
снюються з метою виконання закону;

• прийняття рішень про надання, втрату і позбавлення стату­
су біженця;

• координація взаємодії інших органів виконавчої влади з пи­
тань, що стосуються статусу біженця;

• розроблення і затвердження зразків довідок про подання
особою заяви про надання статусу біженця, про особу, сто­
совно якої прийнято рішення про оформлення документів
для вирішення питання щодо надання їй статусу біженця,
про прийняття скарги до розгляду, про звернення до суду та
переліку документів і їх зразків, необхідних для вирішення пи­
тання про надання, втрату і позбавлення статусу біженця;

• розгляд скарг на рішення органів міграційної служби в Ав­
тономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севас­
тополі про відмову в прийнятті заяви про надання статусу
біженця та про відмову в оформленні документів для вирі­
шення питання щодо надання статусу біженця та скасуван­
ня цих рішень, якщо вони були прийняті з порушенням за­
конодавства про біженців;

• видача довідок про прийняття скарги до розгляду та про
звернення до суду;

• ведення централізованого обліку та створення централізова­
ної інформаційної системи про осіб, які подали заяви про
надання статусу біженців;

• збір та аналіз інформації щодо наявності у країнах похо­
дження біженців умов, зазначених у законі щодо визнання
особи біженцем;

• створення та утримання пунктів тимчасового розміщення бі­
женців;

• контроль за виконанням законодавства України.

Органи міграційної служби в Автономній Республіці Крим,

-153-

областях, містах Києві та Севастополі підпорядковуються

спеціально уповноваженому центральному органу виконавчої влади у справах міграції. До їх відання належить:

• прийняття заяв від іноземців та осіб без громадянства про
надання їм статусу біженця у порядку, передбаченому За­
коном;

• сприяння у влаштуванні у відповідні дитячі заклади чи сім'ї
дітей, розлучених з сім'єю;

• сприяння дітям, розлученим з сім'єю, у розшуку батьків або
інших законних представників неповнолітньої особи;

• прийняття рішень про оформлення документів для вирішен­
ня питання щодо надання, втрати або позбавлення статусу
біженця;

«• розгляд заяв про надання статусу біженця та підготовка письмового висновку щодо надання або відмови у наданні статусу біженця;

• видала довідок про подання особою заяви про надання їй
статусу біженця; про особу, стосовно якої прийнято рішення
про оформлення документів для вирішення питання щодо
надання їй статусу біженця; про звернення до суду;

• видача посвідчень та проїзних документів для виїзду за кор­
дон особам, яким надано статус біженця;

• перереєстрація осіб, яким надано статус біженця;

• визначення місць для тимчасового проживання осіб, які по­
дали заяви про надання статусу біженця, стосовно яких
прийнято рішення про оформлення документів для вирішен­
ня питання щодо надання їм статусу біженця, та направлен-
ня їх у пункти тимчасового розміщення біженців;

• прийняття рішення про надання грошової допомоги особам,
яким надано статус біженця;

• сприяння у працевлаштуванні особам, стосовно яких прий­
нято рішення про оформлення документів для вирішення
питання щодо надання статусу біженця та яким надано та­
кий статус;

• сприяння в отриманні особами, стосовно яких прийнято рі­
шення про оформлення документів для вирішення питання
щодо надання їм статусу біженця та яким надано статус бі­
женця, соціально-побутових і медичних послуг;

• ведення обліку та особових справ осіб, які звернулися із зая-

-154-

вами про надання їм статусу біженця, стосовно яких прий­нято рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця та яким надано ста­тус біженця;

• вирішення інших питань, віднесених законодавством до їхньої компетенції.

До інших органів державної виконавчої влади щодо біжен­ців закон відносить: а) спеціально уповноважений централь­ний орган виконавчої влади у справах охорони державного кордону; б) Службу безпеки України та її органи на місцях; в) органи внутрішніх справ; г) Міністерство закордонних справ України, дипломатичні представництва і консульські установи України за кордоном та інші.

Спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у справах охорони державного кордону організовує прийняття заяв про надання статусу біженця від осіб, затрима­них за незаконне перетинання державного кордону або спробу такого перетинання з наміром набути статус біженця, та пере­дає такі заяви до органів міграційної служби, а у разі звернен­ня до нього осіб, які на законних підставах прибули в Україну з наміром набути статус біженця, роз'яснює їм порядок подан­ня заяви про надання статусу біженців та інформує про місце­знаходження органів міграційної служби.

Служба безпеки України та її органи на місцях при звернен­ні органів міграційної служби у межах своєї компетенції вжи­вають заходів до виявлення серед осіб, які подали заяви про надання їм статусу біженця, стосовно яких прийнято рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо на­дання статусу біженця, таких, яким статус біженця не на­дається¹.

Міністерство внутрішніх справ України та його органи на місцях при зверненні органів міграційної служби у межах своєї компетенції вживають заходів до виявлення серед осіб, які по­дали заяви про надання їм статусу біженця, стосовно яких прийнято рішення про оформлення документів для вирішення

¹ Про біженців. Закон України від 21 червня 2001 р. - Голос України. -2001.-31 липня.

- 155-

питання щодо надання статусу біженця, таких, яким статус бі­женця не надається, до ідентифікації осіб, які порушили кло­потання про надання їм статусу біженця, У разі звернення до органу внутрішніх справ осіб, які з наміром набути статус бі­женця незаконно перетнули державний кордон і перебувають на території України, цей орган приймає заяви про надання статусу біженця і передає їх до органу міграційної служби, а у разі звернення до нього осіб, які перебувають в Україні на за­конних підставах і мають намір набути статус біженця, роз'яс­нює їм порядок подання заяви про надання статусу біженця та інформує про місцезнаходження органів міграційної служби.

Спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань громадянства та реєстрації фізичних осіб та йо­го органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі реєструють осіб, які подали заяви про на­дання їм статусу біженця, щодо яких прийнято рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо надання їм статусу біженця, яким надано такий статус та які оскаржи­ли рішення щодо статусу біженця.

Спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, його органи на місцях по можливості надають особам, щодо яких прийнято рі­шення про оформлення документів для вирішення питання щодо падання їм статусу біженця та яким надано такий статус, допомогу в працевлаштуванні, забезпечують призначення осо­бам, яким надано статус біженця, грошової допомоги, пенсії, інших видів соціального забезпечення.

Міністерство закордонних справ України, дипломатичні представництва і консульські установи України за кордоном беруть участь у підготовці документів та вносять в установле­ному порядку пропозиції Кабінету Міністрів України щодо ук­ладення міжнародних договорів з питань, пов'язаних із захис­том соціальних, економічних та інших прав та інтересів біжен­ців, у тому числі з компенсацією збитків, завданих біженцям, витратами на їх приймання та облаштування; надають спеціально уповноваженому центральному органу виконавчої влади у справах міграції інформацію про становище в країнах походження біженців; у разі потреби вживають заходів до воз-

-156-

з'єднання на території України або поза її межами сімей осіб, яким надано статус біженця, видають в'їзні візи членам сім'ї осіб, яким надано статус біженця в Україні; сприяють добро­вільному поверненню біженців в країну 'їх походження чи пе­реселенню у держави, які погоджуються надати їм притулок.

Міністерство закордонних справ України здійснює загальний нагляд за виконанням міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, у сфері захисту біженців.

Спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері охорони здоров'я, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації при зверненні органів міграційної служ­би забезпечують обов'язкове медичне обстеження, у разі необ­хідності — лікування осіб, щодо яких прийнято рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця та яким надано такий статус.

Спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у галузі освіти, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні. Київська та Севастопольська міські державні адміністрації сприяють задоволенню освітніх потреб осіб, щодо яких прийнято рішення про оформлення документів для вирі­шення питання щодо надання статусу біженця та яким надано такий статус.

Органи опіки та піклування є законними представниками ді­тей, розлучених з сім "ями. Вони вживають заходів для тимча­сового влаштування у відповідні дитячі заклади або сім'ї дітей, розлучених з сім'ями; встановлення опіки чи піклування над такими дітьми; беруть участь у процедурі надання дитині, роз­лученій з сім'єю, статусу біженця; сприяють дітям, розлученим з сім'ями, у реатіізації їхніх прав.

Отже, чинне законодавство закріплює систему державних органів та їх повноваження щодо вирішення питань про надан­ня, втрату та позбавлення особи статусу біженця.

Розгляд заяви про надання статусу біженця здійснюється ор­ганами міграційної служби в Автономній Республіці Крим, об­ластях, містах Києві та Севастополі протягом двох місяців з дня прийняття рішення про оформлення документів для вирі-

-157-

шення питання щодо надання статусу біженця. За потреби

строк розгляду може продовжити керівник органу міграційної служби за вмотивованим поданням працівника, який розгля­дає заяву, але не більш як до трьох місяців.

Рішення за заявою про надання статусу біженця приймає спеціально уповноважений центральний орган виконавчої вла­ди у справах міграції протягом місяця з дня отримання особо­вої справи заявника та письмового висновку органу міграційної служби, який розглядав заяву.

Статус біженця в Україні надається на період дії обставин, зазначених у законі. Орган міграційної служби протягом семи робочих днів з дня тримання рішення про надання статусу бі­женця видає кожній особі, яка досягла шістнадцяти років, пос­відчення біженця встановленого зразка. Посвідчення біженця видається строком на один рік. Під час перереєстрації біженця органом міграційної служби за місцем його проживання дія посвідчення продовжується.

Статус біженця втрачається, якщо особа:

і) добровільно знову скористалася захистом країни грома­дянської належності (підданства);

2) набула громадянство України або добровільно набула
громадянство, яке мала раніше, або-набула громадянство іншої
держави і користується її захистом;

3) добровільно повернулася до країни, яку вона залишила
чи за межами якої перебувала внаслідок обгрунтованих побою­
вань стати жертвою переслідувань;

4) як особа без громадянства може повернутися в країну
свого попереднього постійного проживання, оскільки обстави­
ни, за яких було надано статус біженця, більше не існують;

5) отримала притулок чи дозвіл на постійне проживання в
іншій країні;

6) не може більше відмовлятися від користування захистом
країни своєї громадянської належності, оскільки обставини, на
підставі яких особі було надано статус біженця, більше не існують.

Особа позбавляється статусу біженця, якщо вона займається діяльністю, що становить загрозу національній безпеці, громад­ському порядку, здоров'ю населення України. Підставою для подання органу міграційної служби про втрату статусу біженця

-158-

може бути особиста заява особи, якій надано статус біженця в Україні, або клопотання органу внутрішніх справ, Служби без­пеки України, іншого органу державної влади. Підставою для подання органу міграційної служби про позбавлення статусу біженця може бути клопотання органу внутрішніх справ, Служби безпеки України, іншого органу державної влади.

Органи міграційної служби в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі за наявності підстав, зазначених у законі, вносять до спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у справах міграції по­дання про втрату або позбавлення статусу біженця за власною ініціативою.

Рішення про втрату або позбавлення статусу біженця прий­має спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у справах міграції за поданням органу міграційної служ­би за місцем проживання біженця протягом місяця з дня отри­мання подання та його особової справи. За потреби строк прийняття рішення може продовжити керівник спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у спра­вах міграції, але не більш, як до трьох місяців.

Рішення спеціально уповноваженого центрального органу
виконавчої влади у справах міграції протягом трьох робочих
днів з дня його прийняття разом з особовою справою біженця
надсилається до органу міграційної служби за місцем прожи­
вання особи. Орган міграційної служби за місцем проживання
особи, щодо якої прийнято рішення про втрату або позбавлен­
ня статусу біженця, протягом семи робочих днів з дня його от­
римання надсилає або видає їй письмове повідомлення з викла­
денням причин такого рішення і роз'ясненням порядку його
оскарження. Національний паспорт та інші документи, що пе­
ребували на зберіганні в органі міграційної служби, повер­
таються власникові. Посвідчення біженця та проїзний доку­
мент біженця для виїзду за кордон вилучаються або визнають­
ся недійсними, про що орган міграційної служби протягом
трьох робочих днів інформує орган внутрішніх справ за місцем
проживання особи і відповідний орган спеціально уповноваже­
ного центрального органу виконавчої влади з питань громадян­
ства та реєстрації фізичних осіб. ^v

-159-

Особа, яка не використала права на оскарження рішення про втрату або позбавлення її статусу біженця, повинна зали­шити територію України в установлений строк, якщо вона не має інших законних підстав для перебування в Україні.

Посадові та службові особи, які порушують закон щодо ста­тусу біженця, несуть відповідальність у порядку, передбачено­му законами України.

Закон передбачає права та обов'язки біженців. Особа, щодо якої прийнято рішення про оформлення документів для вирі­шення питання щодо надання статусу біженця, має право на:

тимчасове працевлаштування, навчання, медичну допомогу у порядку, встановленому законодавством України;

проживання у родичів, у готелі, піднайм житлового примі­щення або користування житлом, наданим у пункті тимчасово­го розміщення біженців; правову допомогу.

Особа, щодо якої прийнято рішення про оформлення доку­ментів для вирішення питання щодо надання статусу біженця, зобов'язана:

• подати до відповідного органу міграційної служби відомості,
необхідні для вирішення питання щодо надання статусу бі­
женця;

• у разі одержання направлення органу міграційної служби
відбути до визначеного місця тимчасового проживання і
протягом трьох робочих днів зареєструватися у відповідному
органі спеціально уповноваженого центрального органу ви­
конавчої влади з питань громадянства та реєстрації фізич­
них осіб;

Дата добавления: 2015-05-10