Порядок складання проекту бюджету 2 страница

Ретельна регламентація фінансових відносин за допомо­гою правових норм сприяє розширенню і зміцненню фінан­сової бази держави, проведенню соціальних заходів, впли­ває на рентабельність роботи підприємств і організацій.

3. Органи та організація фінансового контролю

Фінансовий контроль здійснюється органами законодав­чої влади, органами виконавчої влади, спеціальними фінан­совими органами, недержавними організаціями.

Згідно з Конституцією України Верховна Рада України безпосередньо і через свої органи вирішує різноманітні пи­тання фінансової діяльності, державного і парламентського контролю.

Вона здійснює фінансовий контроль при прийнятті законів, затвердженні Державного бюджету України та внесенні змін до нього, при виконанні бюджету, прийнятті рішення щодо звіту про його виконання.

Верховна Рада заслуховує щорічні та позачергові послання Президента України про внутрішнє і зовнішнє становище України; розглядає Програми діяльності Кабінету Міністрів України і контролює їх виконання; призначає на посади та звільняє з посад Голову та інших членів Рахункової палати; призначає на посаду та звільняє з посади Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, заслуховує його щорічні доповіді про стан дотримання та захисту прав і сво­бод людини в Україні; призначає на посаду та звільняє з по­сади Голову Національного банку України за поданням Пре­зидента України. Комітети Верховної Ради, кожний у своїй галузі, Комітет з питань фінансів і банківської діяльності і Комітет з питань бюджету у будь-якій галузі, систематично контролюють фінансову діяльність органів виконавчої влади,

Верховна Рада України у межах своїх повноважень може створювати тимчасові спеціальні комісії для підготовки і попереднього розгляду питань, а також тимчасові слідчі комісії для проведення розслідування справ, що становлять суспільний інтерес.

Для здійснення найвищого фінансово-економічного кон­тролю Парламенту за діяльністю органів виконавчої влади створена Рахункова палата. Рахункова палата є постійно дію­чим органом контролю, який утворюється Верховною Ра­дою України, підпорядкований і підзвітний їй. Вона здійснює свою діяльність самостійно, незалежно від будь-яких інших органів держави.

Повноваження Рахункової палати поширюються на Вер­ховну Раду України, органи виконавчої влади, Національ­ний банк України, Антимонопольний комітет України, Фонд державного майна України та інші державні органи, ство­рені згідно з законодавством України.

Рахункова палата має право контролювати також місцеві державні адміністрації та органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, банки, кредитні уста­нови, господарські товариства, страхові компанії, інші фінан­сові установи і їх спілки, асоціації та інші об'єднання неза­лежно від форм власності, об'єднання громадян, недержавні фонди та інші недержавні некомерційні громадські органі­зації у тій частині їх діяльності, яка стосується використан­ня коштів Державного бюджету України.

Контрольні функції Президента України, у тому числі в галузі фінансової діяльності, випливають з його статусу гла­ви держави. Він є гарантом суверенітету держави, її терито­ріальної цілісності, додержання Конституції України. Пре­зидент підписує закони, має право вето щодо прийнятих Верховною Радою України законів.; При Президенті Украї­ни його Указом від 20 липня 1995 року створений Націо­нальний аудиторський комітет України, основним призна­ченням якого є аналіз ефективності, економічності і правильності використання державних фінансових ресурсів Кабінетом Міністрів У країни, міністерствами і відомствами, а в необхідних випадках і іншими бюджетними установами і організаціями.

Кабінет Міністрів України здійснює фінансовий контроль при забезпеченні фінансової, цінової, інвестиційної та по­даткової політики України, державної політики в галузі оп­лати праці й зайнятості населення, соціального захисту, скла­дання і виконання державного бюджету, здійснення загаль­нодержавних і міждержавних економічних програм, програм науково-технічного і культурного розвитку України, ство­рення і діяльності різних фондів.

Органи влади Автономної Республіки Крим здійснюють фінансовий контроль при розробленні, затвердженні та ви­конанні бюджету, розробленні, затвердженні та реалізації програм Автономної Республіки Крим з питань соціально-економічного та культурного розвитку, раціонального при­родокористування, охорони довкілля — відповідно до за­гальнодержавних програм.

На місцях фінансовий контроль здійснюється місцевими Радами, територіальними громадами, органами виконавчої влади при формуванні, затвердженні, виконанні бюджетів, програм соціально-економічного та культурного розвитку, інших програм та складанні і затвердженні звіту про їх ви­конання.

Виконавчі органи місцевого самоврядування контролюють додержання зобов'язань з платежів у місцеві бюджети підпри­ємствами, об'єднаннями і установами, які знаходяться на їх утриманні, здійснюють контроль за станом обліку та звітності на підприємствах, які належать до комунальної власності.

Повсякденний, систематичний контроль покладений на спеціальні фінансові та кредитні органи.

Міністерство фінансів України здійснює контроль за вико­нанням державного бюджету і за додержанням установами Національного банку та комерційними банками правил ка­сового виконання державного бюджету по доходах.

Відповідно до покладених на нього завдань, Міністерство фінансів здійснює контроль за випуском і обігом цінних паперів, веде загальний реєстр випуску цінних паперів в Україні, видає дозвіл на здійснення діяльності щодо випус­ку і обігу цінних паперів. Міністерство фінансів здійснює контроль за ефективністю використання і зберігання закріп­леного за підприємствами, установами і організаціями дер­жавного майна.

Місцеві фінансові органи контролюють витрачання коштів, виділених з вищестоящих бюджетів, ефективність викорис­тання коштів, що виділяються з позабюджетних фондів місце­вих Рад; здійснюють контроль за дотриманням законодав­ства у витрачанні коштів на оплату праці, утримання легко­вих автомобілів і службові відрядження; контролюють пра-; вильність проведення виплат, відшкодувань за рахунок рес­публіканського та місцевих бюджетів.

В системі Міністерства фінансів створені спеціальні конт­рольні органи: Державне казначейство і Державна конт­рольно-ревізійна служба.

Державне казначейство складається з Головного управлін­ня, управлінь Державного казначейства в Автономній Рес­публіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі з відділеннями у районах, містах.

Основне завдання Державного казначейства — організація виконання Державного бюджету України і контроль за його виконанням, а також контроль за надходженням і викорис­танням коштів державних позабюджетних фондів.

Органам Державного казначейства надане право припиня­ти фінансування з державного бюджету підприємств, установ і організацій у разі виявлення фактів порушень, безспірно вилучати у органів виконавчої влади, підприємств, установ і організацій раніше надані в порядку фінансування кошти державного бюджету, державних позабюджетних фондів у разі нецільового та неефективного їх використання.

Державна контрольно-ревізійна служба в Україні створена Законом України “Про Державну контрольно-ревізійну служ­бу України” від 26 січня 1993 року.

Контрольно-ревізійна служба складається з Головного кон­трольно-ревізійного управління, контрольно-ревізійного управління в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, контрольно-ревізійних підрозділів (відділів, груп) в районах, містах і районах у містах.

Головним завданням Державної контрольно-ревізійної служби є здійснення державного контролю за витрачанням коштів і матеріальних цінностей, їх збереженням, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і звітності в міністер­ствах, відомствах, державних комітетах, державних фондах, бюджетних установах, а також на підприємствах і в органі­заціях, які отримують кошти з бюджетів усіх рівнів та дер­жавних валютних фондів, розроблення пропозицій щодо усунення виявлених недоліків і порушень та запобігання їх у подальшому/Органи Державної контрольно-ревізійної служби мають право контролювати не тільки вказані орга­ни, установи і організації, але за дорученням прокурора або слідчого — всіх суб'єктів підприємницької діяльності неза­лежно від форм власності.

Для виконання вказаних функцій вони наділені широки­ми правами. Мають право вимагати необхідні документи, довідки і інші матеріали, брати пояснення; входити в при­міщення, на склади і сховища для їх обстеження; припиня­ти в розрахункових та інших фінансово-кредитних устано­вах операції; вимагати від керівників об'єктів, які перевіря­ються, проведення інвентаризації основних фондів, товар­но-матеріальних цінностей, грошових коштів і розрахунків; у необхідних випадках опечатувати каси та касові приміщен­ня, склади, архіви; вилучати необхідні документи, вимагати усунення недоліків і порушень. У необхідних випадках вони мають право одержувати від Національного банку України та його установ, комерційних банків та інших кредитних установ відомості, копії документів, довідки про банківські операції й залишки коштів на рахунках об'єктів, що ревізу­ються або перевіряються.

Від інших підприємств і організацій, у тому числі недер­жавних форм власності, можуть вимагати довідки і копії до­кументів про операції та розрахунки з об'єктами, які пере­віряються.

При виявленні прихованих і занижених валютних та інших платежів, контрольно-ревізійна служба має право вилучити їх до бюджету, може ставити питання перед відповідними органами про припинення фінансування і кредитування, якщо отримані кошти використовувались з порушенням за­конодавства. В доход держави стягуються кошти, одержані за незаконними угодами, без встановлених законом підстав та з порушенням чинного законодавства.

За порушення законодавства з фінансових питань органи контрольно-ревізійної служби в особі начальника Головно­го контрольно-ревізійного управління України та його за­ступників, начальників контрольно-ревізійних управлінь в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Сева­стополі та їх заступників, мають право накласти на керів­ників та інших посадових осіб адміністративні штрафи.

Крім того, органи контрольно-ревізійної служби мають право застосовувати до підприємств, установ, організацій та інших суб'єктів підприємницької діяльності фінансові санкції, передбачені Законом України “Про Державну по­даткову службу України”.

Державна податкова служба в Україні створена Законом “Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні” від 4 грудня 1991 року. Система органів Державної податкової служби включає:

Державну податкову адміністрацію України, державні по­даткові адміністрації в Автономній Республіці Крим, облас­тях, містах Києві та Севастополі, державні податкові інспекції в районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах.

У складі органів Державної податкової служби знаходять­ся відповідні спеціальні підрозділи по боротьбі з податкови­ми порушеннями — податкова міліція. (Державна податкова служба України своїм головним зав­данням має забезпечення додержання законодавства про по­датки, ведення повного обліку всіх платників податків та інших обов'язкових платежів у бюджет, здійснення контролю і за­безпечення правильності обчислення та сплати цих платежів.

Державна податкова адміністрація України і державні по­даткові органи по областях і містах з районним поділом здійснюють фінансовий контроль безпосередньо і організо­вують роботу нижчестоящих органів; розробляють пропо­зиції щодо вдосконалення законодавства про податки й пла­тежі, здійснюють безпосередньо розробку інструктивних ме­тодичних вказівок та інших актів для застосування податко­вого законодавства; розробляють форми податкових розра­хунків, звітів і декларацій та іншої документації для обліку, обчислення, сплати податків та інших платежів у бюджет, а також форм звітності податкових органів про виконану ро­боту; роз'яснюють порядок застосування податкового зако­нодавства та організації цієї роботи підлеглими податкови­ми органами.

При Державній податковій адміністрації України створена Валютна інспекція для здійснення контролю законності ва­лютних операцій, що проводяться резидентами та нерези­дентами на території України.

Податкову міліцію, що входить до складу податкової служ­би, очолює начальник податкової міліції — Перший заступ­ник Голови Державної податкової адміністрації України, а податкову міліцію у державній податковій службі в Авто­номній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севасто­полі — начальники управлінь податкової міліції — перші заступники голів відповідних державних податкових органів.

Податкова міліція здійснює контроль за додержанням по­даткового законодавства, виконує оперативно-розшукову, кримінально-процесуальну та охоронну функції.

Державна пробірна палата України. До спеціальних органів фінансового контролю треба віднести Державну пробірну палату України і підпорядковані їй регіональні державні міжобласні інспекції та постійних контролерів на підприємствах по виробництву дорогоцінних металів і обробці алмаз­ної сировини.

Контроль банків. Яаціональний банк України здійснює кон­троль за виконанням правил регулювання валютних операцій на території України з усіх питань, які не віднесені Декре­том Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року “Про систему валютного регулювання і валютного контролю” до компетенції інших державних органів.

Крім того, Національний банк здійснює контроль за діяль­ністю своїх установ (Автономної Республіки Крим, обласних і Київського міського управлінь, представництв банку за кор­доном, обчислювальних розрахункових і технічних центрів, навчальних закладів), перевіряє фінансово-господарську діяльність підвідомчих йому підприємств і організацій.

У разі порушення суб'єктами банківської діяльності зако­нодавства і встановлених правил служба банківського на­гляду має право: підвищувати норми обов'язкових резервів;

стягувати у беззаперечному порядку штраф у розмірі непра­вомірно отриманого прибутку; вилучати з обігу фіктивні кошти шляхом стягнення їх у беззаперечному порядку з ко­респондентських рахунків комерційних банків; виносити на розгляд Правління Національного банку питання про відкли­кання ліцензій на здійснення окремих або всіх банківських операцій, застосовувати інші санкції.

Існує три основних ступені банківського нагляду — загаль­ний нагляд, інтенсивний нагляд і нагляд високого ступеня.

Загальний нагляд здійснюється щодо банків, які працюють з додержанням чинного законодавства, нормативних актів Національного банку України та економічних нормативів, діяльність яких є стабільною, фінансове надійною. Цей на­гляд здійснюють обласні установи Національного банку України.

Інтенсивний нагляд застосовується щодо фінансове неста­більних банків, які допускають періодичні порушення еко­номічних нормативів та інші невеликі порушення.

Нагляд високого ступеня застосовується до банків, які ма­ють незадовільний фінансовий стан, а також систематично (тобто два і більше разів у квартал) порушують економічні нормативи та допускають інші грубі порушення.

Відомчий фінансовий контроль здійснюється спеціальними контрольно-ревізійними підрозділами міністерств, відомств, які безпосередньо підпорядковані міністру, керівнику відом­ства. Вони контролюють підприємства, установи і органі­зації, що входять у систему даного міністерства, відомства. В окремих відділах, управліннях, місцевих органах управлін­ня також створено контрольно-ревізійні підрозділи.

Основним завданням відомчого фінансового контролю є забезпечення ефективної фінансово-господарської діяльності підприємств, установ, організацій, економного використан­ня ними матеріальних і фінансових ресурсів, збереження майна, правильного ведення бухгалтерського обліку, задо­вільного стану контрольно-ревізійної роботи, додержання фінансової дисципліни.

Контроль здійснюється шляхом перевірок, ревізій, інвен­таризацій. Правове положення органів відомчого фінансо­вого контролю, ревізорів, порядок проведення перевірок і ревізій визначені Положенням про відомчий контроль за фінансово-господарською діяльністю об'єднань, підприємств, організацій і установ.

До відомчого контролю слід віднести фінансовий конт­роль спеціальних органів, які утворюються у різного виду фондах: Фонді соціального страхування, Пенсійному фонді, Фонді соціального захисту ветеранів Великої Вітчизняної війни. Наприклад, останній утворений Указом Президента України від 20 квітня 1995 року. Це громадсько-благодійна організація, що об'єднує юридичних і фізичних осіб з ме­тою фінансового забезпечення та надання матеріальної до­помоги ветеранам Великої Вітчизняної війни.

Повсякденний внутрішньогосподарський фінансовий конт­роль здійснюється головними (старшими) бухгалтерами підприємств, установ, організацій.

Згідно Положення про головних (старших) бухгалтерів, вони ведуть бухгалтерський облік, проводячи перевірки, ревізії, контролюють, чи правильно оформляється прийом і відпуск товарно-матеріальних цінностей, витрачається фонд заробіт­ної плати, встановлюються посадові оклади, чи додержується штатна, фінансова і касова дисципліна, чи правильно прово­диться інвентаризація грошових коштів, товарно-матеріаль­них цінностей, основних фондів, розрахункових і платіжних зобов'язань, стягування у встановлені строки дебіторської і погашення кредиторської заборгованості, чи додержується платіжна дисципліна, чи законно списуються з бухгалтерсь­ких балансів нестачі, дебіторські заборгованості та інші ви­трати. Головні (старші) бухгалтери несуть відповідальність ра­зом з керівниками за зміст і правильність оформлення фінан­сових документів. Вони мають право другого підпису доку­ментів, які є підставою для приймання і відпуску грошей і товарно-матеріальних цінностей. Кредитні і розрахункові зо­бов'язання без підпису головного (старшого) бухгалтера недійсні. Головний бухгалтер не має права приймати до ви­конання і оформлення документи по операціях, які супере­чать законодавству. У випадку отримання такого документа головний бухгалтер зобов'язаний у письмовій формі зверну­ти увагу керівника на його незаконність і лише при повтор­ному письмовому розпорядженні виконати його.

Враховуючи, що керівники підприємств, установ і органі­зацій є розпорядниками кредитів і відповідають за стан фінан­сово-господарської діяльності, вони здійснюють фінансовий контроль за діяльністю підлеглих їм органів і посадових осіб в процесі виконання сво'цс функцій.

Аудиторська діяльність. В системі фінансового контролю особливе місце займає аудиторська служба. Вона регулюєть­ся Законом України про аудиторську діяльність від 22 квітня 1993 року.

Аудит (від лат. аікііїог — слухач) — перевірка публічної бухгалтерської звітності, обліку первинних документів та іншої інформації щодо фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання з метою визначення достовірності їх звітності, обліку, його повноти і відповідності чинному законодавству та встановленим нормам.

Зміст аудиторської діяльності — організація і проведення перевірок і пов'язаних з ними експертиз, консультацій з фінансових питань, аналіз фінансово-господарської діяль­ності та інші види економіко-правового забезпечення підприємницької діяльності фізичних та юридичних осіб.

Аудиторська палата України — самостійна, самоврядна організація. Її члени працюють на громадських засадах. Крім здійснення сертифікації і ліцензування вона веде реєстр ауди­торських фірм та аудиторів, затверджує програми підготов­ки аудиторів, норми і стандарти аудиту. Має право притяг­нути до відповідальності аудиторів за неналежне виконання своїх обов'язків.

Аудиторська діяльність здійснюється на підставі договорів між аудитором, аудиторською фірмою та замовником. Закон встановлює обставини, коли проведення аудиту є обов'язковим: для підтвердження достовірності та повноти річного балансу і звітності комерційних банків, фондів, бірж, компаній, товариств та інших господарюючих суб'єктів не­залежно від форм власності та виду діяльності, звітність яких офіційно оприлюднюється. Цей обов'язок не поширюється на установи та організації, що повністю утримуються за ра­хунок бюджету і не займаються підприємницькою діяльніс­тю, а також суб'єктів з річним господарським оборотом у розмірі не більше як двісті неоподатковуваних мінімумів. Обов'язковими є перевірки фінансового стану засновників комерційних банків, підприємств з іноземними інвестиція­ми, акціонерних товариств, холдингових компаній, інвести­ційних фондів, довірчих товариств та інших фінансових по­середників; емітентів, тобто підприємств, установ, органі­зацій, що випускають в обіг грошові знаки, цінні папери, платіжно-розрахункові документи; в інших випадках.

Наслідки проведення аудиту оформляють­ся висновком, актом або довідкою. Аудиторські перевірки не виключають здійснення контролю державними контро­люючими органами.

4. Види і методи фінансового контролю

Фінансовий контроль буває попереднім, поточним (опе­ративним) і наступним, в залежності від часу його прове­дення.

Попередній контроль здійснюється на стадії розробки про­гнозних розрахунків за бюджетом і планом, має на меті пе­ревірку обгрунтованості розрахунків і пошук можливості більш ефективного їх використання. Він проводиться до початку реалізації рішень, здійснення фінансових операцій. Його об'єктом є документи (фінансові плани, відомості, накладні, касові ордери, чеки).

Поточний (оперативний) контроль здійснюється під час ви­конання планів, проведення грошових операцій, реалізації матеріальних цінностей. На цій стадії ставиться завдання досягти найбільш раціонального використання фінансових ресурсів, виявити додаткові можливості, щоб збільшити до­ходи і зменшити витрати.

Наступний контроль проводиться по наслідках фінансово-господарської діяльності, при розгляді і затвердженні звітів, аналізі виконання завдань, після проведення грошових опе­рацій, списання матеріальних цінностей і здійснюється шля­хом ревізій, перевірок, інвентаризації. Він дозволяє визна­чити стан фінансової дисципліни, причини її порушення, шляхи усунення недоліків]. Основним завданням його є оцін­ка, досягнутого і розробка стратегії на майбутнє.

Методи фінансового контролю

Методи фінансового контролю слід відрізняти від методи­ки проведення перевірок, ревізій. Методика — це конкретні прийоми і засоби конкретних дій. Вона показує як, у якому порядку проводити перевірку, з чого починати і чим закін­чувати її. Розроблені методи перевірки збереження готівки в касах, збереження і витрачання матеріальних цінностей на підприємствах і організаціях, при перевірці виплат з фонду заробітної плати та інші. Методика контролю розробляється з урахуванням форми власності, організаційної структури, територіального аспекту.

Основними методами фінансового контролю є перевірка і ревізія. Ці поняття визначені законодавче. ' Перевірка — це обстеження і вивчення окремих ділянок фінансово-господарської діяльності підприємства, установи, організації або їх підрозділів.

Ревізія (від лат. геуігіо — перегляд) — метод документаль­ного контролю за фінансово-господарською діяльністю підприємства, установи, організації, дотриманням законо­давства з фінансових питань, достовірністю обліку і звітності, спосіб документального викриття недостач, розтрат, при­власнень та крадіжок коштів і матеріальних цінностей, по­передження фінансових зловживань. За наслідками ревізії складається акт.

Повні ревізії, як правило, охоплюють усі сторони фінансово-господарської діяльності об'єкта перевірки: стан збереження грошових засобів і матеріаль­них цінностей; відповідність їх наявності даним бухгал­терського обліку; відповідність фактичних витрат бухгал­терським документам; чи своєчасно і правильно проводи­лись інвентаризації товарно-матеріальних цінностей, роз­рахунки з підприємствами, установами, організаціями; правильність використання грошових засобів і матеріаль­них цінностей, виконання господарських і фінансових планів тощо.

Часткові, або вибіркові, ревізії проводяться для з'ясування якоїсь сторони діяльності, наприклад, правильності використання фонду заробітної плати, правильності збереження гро­шей.

При документальних ревізіях перевіряється наявність не­обхідних фінансових документів, їх оформлення, облік, збе­реження? Документи дозволяють визначити законність і доцільність витрат, дотримання фінансової дисципліни, ви­конання фінансового плану.

Фактична ревізія передбачає перевірку наявності грошо­вих засобів, матеріальних цінностей і їх відповідність доку­ментам. Як правило, при фактичній ревізії проводиться інвен­таризація.

Комплексні ревізії проводяться представниками декількох органів, наприклад, контрольно-ревізійним управлінням і управлінням фінансів місцевої державної адміністрації, і охоплюють всі сторони фінансової і господарської діяльності.

Кожна ревізія повинна бути добре підготовлена, призна­чається склад ревізорів, виробляється програма проведення ревізії, вивчається необхідне законодавство, проводиться ознайомлення з висновками минулої ревізії. Про проведен­ня ревізії повідомляється керівник об'єкта, який перевіря­ють. Тривалість ревізії, як правило, не може перевищувати ЗО днів.

Інспектування — це також метод фінансового контролю, що їіередбачає перевірку підприємств, установ і організацій на місцях, яка періодично здійснюється представниками держави і її органів. Інспектування дозволяє ознайомитись із загальним станом справ на місцях і оперативно надати практичну допомогу.

Спостереження,як метод фінансового контролю застосо­вується для загального ознайомлення із станом фінансової діяльності бюджетних установ, підприємств, організацій.

Інвентаризація передбачає перевірку наявності матеріаль­них цінностей і їх відповідності звітним документам.

Питання для осмислення:

1. Фінансово-правові норми, їх види, особливості та зміст

2. Фінансово-правові відносини, їх зміст і особливості

3. Органи та організація фінансового контролю

4. Види і методи фінансового контролю

5.Основними методами фінансового контролю

Тема 3

БЮДЖЕТНИЙ УСТРІЙ УКРАЇНИ

1. Поняття і суспільне значення бюджету

2. Поняття бюджетного права і бюджетно-правового регулювання

3.Поняття бюджетної системи і бюджетного устрою України

4.Правові основи складу доходів бюджетів і їх розподіл між окремими ланками бюджетної системи України

5. Правові основи складу видатків бюджетів і їх розподіл між окремими ланками бюджетної системи України

Мета заняття: визначити сутність, зміст, функції бюджетного устрія України

1. Поняття і суспільне значення бюджету

Як економічна категорія, бюджет є системою економічних за своїм змістом відносин з приводу утворення, розподілу і використання централізованого фонду грошових коштів дер­жави. Ці економічні відносини виникають в результаті роз­поділу валового внутрішнього продукту країни.

За матеріальним змістом бюджет — це сам централізова­ний фонд грошових коштів держави. В юридичному аспекті державний бюджет виступає у формі закону, який приймається найвищим органом законодавчої влади країни. Бюджетне законодавство України визначає бюджет як план.

Необхідність в існуванні державного бюджету обумовлюєть­ся природою держави, яка за своїм призначенням поклика­на виконувати загальносуспільні завдання і функції, а також об'єктивно існуючим законом вартості, існуванням товар­но-грошових відносин та іншими факторами.

В Україні поняття, зміст і функції державного бюджету мають свої особливості, викликані суспільними і економі­чними перетвореннями в країні за останні роки.

Згідно ст. 1 Закону України “Про бюджетну систему Украї­ни”, бюджет — це план утворення і використання фінансо­вих ресурсів для забезпечення функцій, які здійснюються органами державної влади України, органами влади автоном­ної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування.

Таким чином, в основу законодавства України занесене по­няття бюджету як плану. В той же час це фонд, з якого держа­ва черпає свої фінансові ресурси для забезпечення свого фун­кціонування. Вище вже йшла мова про те, що термін “бюд­жет” має кілька поняттєвих аспектів. Державний бюджет Ук­раїни є планом, що містить в собі перелік доказів і прибутків, які повинні отримати в наступному році, і майбутніх видатків;

тому це розпис доходів і видатків держави на наступний бюд­жетний рік. Водночас бюджет є фондом грошових коштів, але в фінансово-правовій літературі відмічалось, що бюджет ніко­ли в цілісному вигляді не існує, оскільки відразу після надход­ження коштів на бюджетний рахунок вони використовуються на фінансування державних потреб. Тому суть бюджету поля­гає не в тому, що це певна сума грошових коштів, які знахо­дяться на певному рахунку, а в тому, що він передбачає напря­ми спрямування доходів на певні видатки, а сама по собі сума може бути лише зафіксованою в певний період величиною коштів, які надійшли і які вже використані.

Дата добавления: 2015-05-10