ЧЕРКАСИ 1 страница

Клас

Грек Л. К.

Географія

для студентів спеціальності 5.02020701 „Дизайн”

5.05010301 „Розробка програмного забезпечення”

5.05010201 „Обслуговування комп’ютерних систем і мереж”

5.03050401 „Економіка підприємства”

5.03050701 „Маркетингова діяльність”

5.03050702 „Комерційна діяльність”

5.03050801 „Фінанси і кредит ”

5.03050901 „Бухгалтерський облік"

З М І С Т

Білет №1

1.1. Держави, типи територій5

1.2. Районування, характеристика природо-ресурсного потенціалу,

населення країн Європи5

1.3.Практичне завдання 6

Білет №2

2.1. Типи країн світу за формами державного устрою та за формами правління 6

2.2. Охарактеризуйте господарство країн Західної Європи 7

2.3. Практичне завдання 8

Білет №3

3.1. Охарактеризуйте типи країн світу за рівнем економічного розвитку 8

3.2. Дайте характеристику господарства Німеччини 9

3.3. Практичне завдання 10

Білет №4

4.1. Охарактеризуйте міжнародні організації 10

4.2.Дайте характеристику господарства Великої Британії 11

4.3. Практичне завдання 12

Білет №5

5.1. Охарактеризуйте чисельність населення світу, типи відтворення населення 12

5.2. Дайте характеристику господарства Франції 13

5.3. Практичне завдання 14

Білет №6

6.1. Охарактеризуйте розміщення населення світу 14

6.2. Дайте характеристику господарства Італії 14

6.3. Практичне завдання 15

Білет №7

7.1. Охарактеризуйте урбанізацію як всесвітній процес 15

7.2. Дайте характеристику економіко – географічного

положення, природно-ресурсного потенціалу, населення Росії 16

7.3. Практичне завдання 17

Білет№8

8.1. Охарактеризуйте структуру населення світу 17

8.2. Дайте характеристику господарства Росії 17

8.3. Практичне завдання 18

Білет №9

9.1. Охарактеризуйте трудові ресурси та структуру зайнятості населення світу 18

9.2. Дайте характеристику господарства Польщі 19

9.3. Практичне завдання 20

Білет №10

10.1. Географічне середовище як сфера взаємодії суспільства і природи.

Класифікація природних ресурсів 20

10.2. Азія: типи країн за рівнем економічного розвитку, регіональний поділ 20

10.3. Практичне завдання 21

Білет №11

11.1. Ресурсозабезпеченість та природокористування 21

11.2. Охарактеризуйте господарство Японії 21

11.3. Практичне завдання 23

Білет №12

12.1. Характеристика мінеральних ресурсів світу 23

12.2. Охарактеризуйте економіко – географічне положення, природно-

ресурсний потенціал, населення Китаю (Китайська Народна республіка) 23

12.3. Практичне завдання 24

Білет №13

13.1. Характеристика земельних, лісових, водних ресурсів світу 24

13.2. Охарактеризуйте господарство Китаю 25

13.3. Практичне завдання 26

Білет №14

14.1. Характеристика ресурсів Світового океану, рекреаційних ресурсів 26

14.2. Охарактеризуйте господарство Індії 27

14.3. Практичне завдання 28

Білет №15

15.1. Сучасне світове господарство, його основні центри 28

15.2. Дайте характеристику господарства Білорусі 29

15.3. Практичне завдання 29

Білет №16

16.1. Охарактеризуйте міжнародний поділ праці та світове господарство

в сучасний період 30

16.2. Дайте характеристику економіко – географічного положення,

природно-ресурсного потенціалу, населення країн Азії 30

16.3. Практичне завдання 31

Білет №17

17.1. Охарактеризуйте науково-технічну революцію та її основні риси 31

17.2. Дайте характеристику господарства Австралійського Союзу 32

17.3. Практичне завдання 32

Білет №18

18.1. Розкажіть про вплив науково-технічної революції на світове господарство 33

18.2. Охарактеризуйте господарство країн «азіатських тигрів» 33

18.3. Практичне завдання 35

Білет №19

19.1. Охарактеризуйте сільське господарство світу 35

19.2. Дайте характеристику економіко – географічного положення, природно-

ресурсного потенціалу,населення США 36

19.3. Практичне завдання 36

Білет №20

20.1. Охарактеризуйте географію світового транспорту 36

20.2. Дайте характеристику господарства США 37

20.3. Практичне завдання 38

Білет №21

21.1. Охарактеризуйте форми міжнародних економічних зв’язків 38

21.2. Дайте характеристику економіко – географічного положення, природно-

ресурсного потенціалу, населення Канади 39

21.3. Практичне завдання 39

Білет №22

22.1. Географія паливно-енергетичної галузі світу 39

22.2. Охарактеризуйте господарство Канади 40

22.3. Практичне завдання 41

Білет №23

23.1. Географія електроенергетики світу 41

23.2. Країни Латинської Америки: регіональний поділ, особливості

економіко–географічного положення, природно-ресурсного

потенціалу, населення 41

23.3. Практичне завдання 42

Білет №24

24.1. Географія металургійної промисловості світу 42

24.2. Охарактеризуйте господарство країн Латинської Америки 43

24.3. Практичне завдання 44

Білет №25

25.1. Географія хімічної галузі світу 44

25.2. Країни Африки: регіональний поділ, особливості економіко–

географічного положення, природно-ресурсного потенціалу, населення 45

25.3. Практичне завдання 46

Білет №26

26.1. Географія світового машинобудування 46

26.2. Охарактеризуйте господарство країн Африки 46

26.3. Практичне завдання 47

Білет 1

1.1. Держави, типи територій

За політико-територіальними ознаками на земній кулі розрізняють території, країни, держави.

Територія – частина поверхні суходолу на Землі з природними і створеними людьми ресурсами, що має певні просторові межі та географічне положення.

Країна – територія з визначеними кордонами і населенням, що може мати державний суверенітет (незалежність) або бути залежною.

Держава – країна з певною територією, господарством і політичною владою в ній. Держава є основним носієм прав і обов’язків у міжнародних відносинах.

На Землі виділяють території трьох видів:

- території суверенних держав, на яких держава створює органи управління. Це законодавча, виконавча і судова влада, прикордонна і митна служби, національна гвардія і збройні сили, валютно-грошова система та інші. В межах кордонів визначеної території державі належать суходіл, внутрішні води, надра, повітряний простір. Якщо країна має вихід до океану, їй належать територіальні води (12 морських миль). Деякі держави мають на морі економічні зони (200 морських миль від берега).

- залежні території і країни, що перебувають під політичним чи військовим контролем однієї з суверенних держав. Це:

а) колонії – країни, населення яких позбавлене державності, економічної і політичної самостійності (Гібралтар, Бермудські острови, Пуерто-Ріко);

б) протекторати – державні утворення, що делегують свої права суверенній державі (Монако – Франція);

в) підопічні території – землі, тимчасово передані Організацією Об’єднаних Націй (ООН) під управління іншої держави (острови Палау в Тихому океані);

- води (акваторія) відкритого моря і територія Антарктиди. Води відкритого моря знаходяться у спільному користуванні всіх держав і народів. Антарктида – нейтральна демілітаризована територія. Тут діє принцип свободи наукових досліджень, кожна країна може надіслати сюди свої наукові експедиції.

1.2. Районування, характеристика природо-ресурсного потенціалу, населення країн Європи

Економіко-географічне районування Європи

ЄВРОПА

	Західна Європа (25)		Центральна Європа (18): від Польщі і країн Балтії до Албанії, Болгарії, України		Східна Європа (1): європейська частина Росії

ЗАХІДНА ЄВРОПА

Економіко-географічне положення:

- приморське положення переважної більшості країн;

- компактність території;

- транзитні авто-, залізнічні, авіа - шляхи, міжнародні річкові шляхи – Дунай, Рейн, Дніпро;

Природно-ресурсний потенціал. В північній частині європейського регіону поширені рудні і паливні корисні копалини: кам’яне вугілля - Рурський, Верхньосілезький басейни; нафта, газ – Північноморський, залізна руда –Лотаринзький та басейн Кіруна у Швеція.

В південній частині запаси паливних ресурсів значно менші, тут більше бокситів (Греція, Франція), є уранові руди (Франція, Іспанія), різноманітна будівельна сировина. Запаси мінеральних ресурсів регіону значно вичерпані.

Родючих ґрунтів мало, але це компенсується продуманою меліорацією території. Найбільше зрошуваних земель мають Італія та Іспанія.

Річки повноводні цілий рік. Гідроенергетичними ресурсами багаті річки Північної Європи.

Найкращі умови для розвитку лісового господарства мають Швеція та Фінляндія.

У цілому Західна та Центральна Європа мають багаті природні та культурні рекреаційні ресурси.

Населення. Більшість населення регіону належить до індоєвропейської мовної сім’ї. До особливостей розміщення населення можна віднести: середня густота близько 100 чол/км², рівень урбанізації в середньому становить 75%; висока концентрація населення у містах; найбільші агломерації – Лондонська (13 млн. осіб) і Паризька (9 млн. осіб). Мегаполіси – Англійський та Прирейнський (по 35 млн. осіб).

Переважаючою релігією для країн регіону є християнство. В Південній Європі переважає католицизм, у Північній – протестантство. Православ’я поширене у Греції, Болгарії, Румунії, Україні, Росії.

Більшість країн регіону належать до однонаціональних, до двонаціональних належить Бельгія (фламандці, валлони), до багатонаціональних – Великобританія, Іспанія, Швейцарія, та інші.

1.3. Нанесіть кордони та столиці держав, що належать до різних форм державного правління (по дві за вибором)

Білет 2

2.1. Типи країн світу за формами державного устрою та за формами правління.

За політико-територіальним устроєм (за формами державного устрою) у світі розрізняють такі держави:

1. Федерації (26).

А. Федеративна держава – форма державного устрою, за якої територія має у своєму складі кілька утворень, що юридично мають певну самостійність. Федеративні одиниці (штати, республіки, землі, провінції), як правило, мають власні конституції та органи влади (Індія, ФРН, Росія).

Б. Конфедерація – союз незалежних держав, тимчасове державно-територіальне утворення. Центральна влада конфедерації координує діяльність держав, які входять до її складу, у сфері зовнішньої політики, оборони, економічної політики (Швейцарський Союз у 1291-1798 рр. і 1815-1848 рр.; США у 1776-1787 рр.)

2. Унітарні держави (167).

Унітарна держава – форма державного устрою, за якої територія не має у своєму складі утворень, що самостійно управляються. У ній діють єдина конституція і єдина система органів державної влади.

За формою державного управління розрізняють монархії, республіки.

Монархія (30) – форма правління, за якої верховна державна влада зосереджена в руках одноосібного керівника держави – монарха. В абсолютних монархіях влада монарха необмежена (Катар, Об’єднані Арабські Емірати, Оман). У теократичних монархіях суверен є одночасно главою церкви і главою держави (Ватикан, Саудівська Аравія)

У конституційних монархіях влада монарха обмежена конституцією і фактично законодавчою владою є парламент (Великобританія, Японія, Марокко).

Республіка (148) – форма правління, за якої всі вищі органи влади або обираються, або формуються парламентом. Республіки поділяють на:

а) президентські; обраний народом президент має широке коло повноважень, є главою і держави, і виконавчої влади; сам формує уряд і непідзвітний парламенту (США, Аргентина, Мексика);

б) парламентські; парламент обирає президента і формує уряд (Італія, Австрія, Індія);

в) президентсько-парламентські; парламент і президент обираються народом, а особливості організації управління державою залежать від того, як розписаний між ними розподіл влади згідно з конституцією (Франція, Польща, Україна).

2.2. Охарактеризуйте господарство країн Західної Європи

Західноєвропейська економіка має виразний постіндустріальний характер. У господарстві регіону важливу роль відіграють ТНК, що об’єднують капітали різних країн.

В міжнародному поділі праці країни Західної і Центральної Європи виділяються розвитком промисловості. На машинобудування припадає 1/3 вартості промислового виробництва регіону. Переважають традиційні галузі, виробництво продукції середньої складності. Лідери – Німеччина, Франція, Великобританія, Італія.

Друге місце займає хімічна промисловість, яка виробляє 1/3 всіх хімікатів світу. Підприємства галузі тяжіють до морських портів, орієнтуються на імпортну сировину (Німеччина, Франція). Швейцарія є центром виробництва лікарських засобів.

Паливно-енергетичний комплекс виробляє 1/5 електроенергії світу. Регіон є лідером за розвитком атомної енергетики. Нафта та газ (майже 50%) імпортуються з країн Близького Сходу, Африки, Росії. Спостерігається тенденція до зменшення видобутку вугілля.

Чорна металургія розвинута у країнах, що мають відповідне сировинне забезпечення – Німеччина, Великобританія, Франція, Бельгія, Польща. З 50-х років ХХ ст. великі металургійні комбінати почали будувати в морських портах з орієнтацією на імпорт дешевшої сировини та металобрухт, а також наближеність до споживачів (Фос-Франція, Таранто – Італія).

Виробництво алюмінію розвинуте як у країнах, що мають запаси бокситів (Франція, Італія, Греція, Угорщина), так і в країнах, що виробляють велику кількість електроенергії: Норвегія, Швейцарія, Німеччина, Австрія. Найбільшими постачальниками міді є Німеччина, Франція, Великобританія, Італія, Бельгія, Польща.

Легка промисловість Західної Європи добре розвинута. У Великобританії, Італії, Франції збереглись старі текстильні райони. Спостерігається переміщення легкої промисловості у Південну Європу, де є резерви дешевої робочої сили. Італія за виробництвом взуття поступається лише США. Значні обсяги продукції імпортуються в регіон з країн Азії.

Для харчової промисловості характерним є високий рівень розвитку. Спостерігається спеціалізація країн на виробництві певної продукції: Франція – вино, олія, сир, масло; Німеччина – м’ясо-молочна продукція; Італія – вино, цитрусові, тютюн.

Сільське господарство регіону характеризується високим рівнем розвитку і високою продуктивністю. Виробляється 15% світового обсягу зернових, 20% м’яса, 30% молока. Під впливом інтеграції посилилася спеціалізація сільського господарства країн регіону. У Західній Європі склалися три основні типи сільського господарства:

- північноєвропейський тип з переважанням інтенсивного молочного тваринництва, а в рослинництві, що його обслуговує, кормових культур та сірих хлібів (Скандинавія, Великобританія);

- середньоєвропейський тип характеризується розведенням великої рогатої худоби, розвитком свинарства, птахівництва, рослинництва;

- південноєвропейський тип характеризується переважанням рослинництва. Хоч головне місце в посівах займають зернові культури, міжнародна спеціалізація Південної Європи визначається насамперед виробництвом фруктів, цитрусових, винограду, оливок, мигдалю, тютюну та інших культур.

Транспорт. Західна Європа відрізняється найвищою у світі густотою шляхів сполучення. У внутрішніх перевезеннях найбільше значення має автомобільний транспорт, роль залізничного транспорту поступово зменшується, хоча його роль у перевезенні пасажирів залишається значною. Роль морського транспорту велика й досі, особливо в острівних та напівострівних державах. Добре розвинений річковий транспорт. Регіон має густу мережу повітряних ліній і трубопроводів.

Зовнішньоекономічна діяльність. Експорт – машини, промислове обладнання, хімікати. Імпорт – сировина, енергоносії, напівфабрикати.

2.3. Нанесіть кордони та столиці держав, що входять до складу СНД.

Білет 3

3.1. Охарактеризуйте типи країн світу за рівнем економічного розвитку

До найважливіших показників рівня соціально-економічного розвитку будь-якої країни входять: вироблений нею валовий внутрішній продукт (ВВП) або валовий національний продукт (ВНП) на душу населення, частка продукції обробної промисловості, структура зайнятості населення, рівень освіти, тривалість життя населення.

За галузевою структурою зайнятості виділяють такі країни: аграрні, індустріальні, постіндустріальні, аграрно-індустріальні.

В агарній країні провідною галуззю є сільське господарство. У ньому зайнята більшість населення, воно дає найбільший національний доход.

В індустріальній країні основою економіки є потужна обробна або гірничодобувна промисловість, яка є основою її експортної спеціалізації. Сільське господарство є високо інтенсивним, активно діють обслуговуючі ланки сервісу.

В постіндустріальній країні розвинуті високотехнологічні галузі промисловості, наука, вища освіта, інформаційні технології, сільське господарство, невиробнича сфера.

Індустріально-аграрні та аграрно-індустріальні країни – проміжні типи на шляху тієї чи іншої країни від відсталості до прогресу.

За рівнем економічного розвитку виділяють шість типів країн:

1. Високорозвинені (7): США, Великобританія, Японія, Німеччина, Франція, Італія, Канада. Вони мають високий ступінь інтеграції економіки, тісний взаємозв’язок у торговельно-фінансовій сфері та банківській справі і контролюють основні ринки збуту продукції, впливають певним чином на механізм світових цін.

2. Економічно розвинені країни Західної Європи: Нідерланди, Бельгія, Швеція, Швейцарія, Фінляндія, Норвегія, Данія, Австрія та ін, а також Австралія, Нова Зеландія, Південна Африка.

3. Середньорозвинуті:

а) країни, що із запізненням стали на шлях капіталістичного розвитку: Іспанія, Португалія, Греція

б) нові індустріальні країни: Республіка Корея, Тайвань, Сінгапур, Гонконг (Сянган), Мексика, Аргентина, Бразилія та ін. В цих країнах відбуваються динамічні процеси перебудови господарства, здійснюються економічні реформи, залучаються передові технології, інвестиції промислово розвинених країн.

4. Перехідної економіки (28): країни колишнього Радянського Союзу, країни Центральної Європи, Монголія. Структура господарства цих країн цілком сформована, але країнам бракує капіталу, більшість галузей використовує застарілі техніку і технології. Певних успіхів досягли внаслідок перебудови економіки Польща, Угорщина, Чехія.

5. Планової економіки (5):

а) з елементами ринкової економіки (Китай, В’єтнам);

б) централізованої економіки (КНДР, Куба, Лаос);

Країни цієї групи успішно розв’язують окремі проблеми розвитку господарства (розбудова військової могутності, прискорення темпів економічного розвитку). Однак в економіці цих країн слабкі механізми саморегулювання господарства, об’єктивного розподілу та регулювання ресурсів.

6. Країни, що розвиваються об’єднують більшість країн світу, як правило, це молоді країни з низьким рівнем економіки і залежністю від розвинутих країн. Залежно від рівня економічного розвитку їх можна поділити на групи:

а) нафтодобувні (Саудівська Аравія, Кувейт та ін.) Економіка розвинута однобоко (лідирує нафтодобувна галузь), однак великі фінансові накопичення дають змогу формувати найсучасніші галузі промисловості.

б) країни з порівняно зрілою структурою господарства: Індія, Пакистан, Таїланд, Венесуела, Ямайка, Марокко, Єгипет та ін.

В цих країнах відбуваються процеси, що супроводжували в свій час економічне зростання в сучасних країнах нової індустріалізації: розвивається економіка, покращуються транспортні комунікації, сфера обслуговування, залучаються іноземні інвестиції.

в) з низьким рівнем розвитку: Мозамбік, Чад, Афганістан, Ємен та ін.

Це переважно аграрні або доіндустріальні країни. В них переважає традиційна система господарства, докапіталістичні (феодальні) відносини. В сільському господарстві працює понад 85%-90% населення, промисловість перебуває у зародковому стані.

3.2. Дайте характеристику господарства Німеччини

Офіційна назва Федеративна Республіка Німеччина. Площа – 357 тис км². Населення – 82 млн. чоловік. Столиця – Берлін. Державний лад: парламентська республіка, федеративна держава. Склад території: 16 земель.

Економіко-географічне положення:

- розташована у центрі Європи, серед високорозвинених сусідів – партнерів по НАТО або нейтральних держав – Австрія, Швейцарія;

- має вихід до Північного, Балтійського морів;

- на перехресті транзитних залізничних, авто-, авіа-, трубопровідних шляхів.

Природно-ресурсний потенціал. Мінеральних ресурсів недостатньо. Порівняно багатими є ресурси кам’яного (Рурський та Саарський басейни) та бурого вугілля, калійних солей, будівельних матеріалів. У Німеччині густа річкова сітка. Лісові масиви займають майже ¼ території країни. Рекреаційні ресурси історико-культурного (Берлін, Дрезден та ін.), гірськолижного напрямку (Альпи). Клімат помірний, перехідний від морського до помірно-континентального.

Населення. Німеччина однонаціональна країна, німців понад 99%, незначний відсоток припадає на мігрантів із сусідніх країн. Більшість населення проживає у містах (81%), багато з яких мають історичні та культурні пам’ятки: Кельн, Мюнхен, Дрезден. Найбільша агломерація – Рурська, об’єднує майже 100 міст.

Сучасна Німеччина має розвинену електроенергетику, що працює на власних (вугілля Рура і Саарського басейну) і привозних енергоносіях.

Найбільш розвиненими галузями є машинобудування, в тому числі автомобілебудування (3-тє місце у світі), суднобудування (3-тє місце у світі), аерокосмічна, електротехнічна, оптико-механічна галузі.

Металургійне виробництво зосереджено головним чином у Рурі (4-те місце в світі за обсягом виробництва).

За обсягом виробництва хімічної продукції (Північний Рейн-Вестфалія) Німеччина поступається лише США, а за експортом є лідером у світі. Країна посідає перше місце в Європі за випуском картону і паперу. Легка промисловість має експортну спрямованість, розвинуті швейна та шкіряно-взуттєва промисловість (Пірмазенс – взуття), Франкфурт, Берлін).

Харчова промисловість добре розвинута, забезпечує потреби країни.

Сільське господарство Німеччини – одне з найрозвиненіших у Європі. Основою сільськогосподарського виробництва є сільська сімейна ферма. Продуктивність праці дуже висока: один сільськогосподарський працівник забезпечує продуктами харчування понад 75 осіб. Сільське господарство майже повністю задовольняє потреби населення у продуктах харчування. Воно спеціалізується на високотоварному тваринництві (середній рівень споживання мяса 97 кг/рік) та вирощуванні пшениці, цукрових буряків, картоплі (3 місце в світі), хмелю.

Добре розвинуті всі види транспорту, а провідна роль у перевезеннях належить автомобільному транспорту.

Зовнішньоекономічна діяльність. Експорт – машини, автомобілі, хімічна продукція, метали, капітал, послуги, зброя. Імпорт – устаткування, сировина, деревина, паливо, кольорові метали. Головні торгові партнери – країни ЄС.

3.3. Позначте кордони та столиці п’яти держав, де кількість населення перевищує 100 млн. жителів.

Білет 4

4.1. Охарактеризуйте міжнародні організації.

В світі налічується понад 4 тис. міжнародних організацій. Їх утворюють дві або кілька держав для реалізації спільних інтересів. Більшість країн світу входять до ООН. Організація Об’єднаних Націй (ООН, 1945, Нью-Йорк) створена заради збереження миру, міжнародної безпеки та розвитку співробітництва між державами. Статут ООН – єдиний документ, положення якого обов’язкові для всіх держав. Головні органи ООН – Генеральна Асамблея, Рада Безпеки, Економічна і Соціальна рада, Рада опіки, Секретаріат, Міжнародний суд.

На засіданнях Генеральної Асамблеї, де щороку розглядаються кардинальні питання світової політики, кожна країна має один голос. Рада Безпеки несе відповідальність за підтримання міжнародного миру і безпеки. ЇЇ рішенням повинні підкорятися всі члени ООН. Рада Безпеки складається з 15 країн-членів, третина з яких є постійними (США, Великобританія, Франція, Китай, Росія). Інші десять країн-членів обираються на певний термін у певній послідовності.

У різних країнах працюють 16 спеціалізованих установ ООН. Серед найвідоміших – МАГАТЕ, ФАО, ЮНЕСКО та ін.

Організація ООН з питань освіти, науки, культури (ЮНЕСКО), членом якої є Україна, має штаб-квартиру у Парижі. Керівні органи Міжнародного агентства з атомної енергії (МАГАТЕ) знаходяться у Відні. Продовольча й сільськогосподарська організація (ФАО) розташована в Римі. Україна є членом кількох спеціалізованих міжнародних організацій ООН.

В Європі найбільш потужним регіональним інтеграційним угрупованням є Європейський Союз (1993, Брюссель). Один з керівних органів ЄС – Європейський Парламент. Він складається з представників від урядів усіх країн-членів ЄС. Мета союзу: створення умов для гармонійного розвитку економіки держав-членів.

Найвідомішим і найпотужнішим у світі військово-політичним союзом є Організація Північноатлантичного договору (НАТО, 1949 р., Брюссель). Мета союзу: гарантування безпеки країн-членів. Україна була першою пострадянською країною, яка в 1992 р. приєдналася до програми співробітництва з НАТО „Партнерство заради миру”.

СНД (Співдружність незалежних держав, 1991, Мінськ) створено після розпаду СРСР з метою формування умов стабільного розвитку країн-членів. Україна входить до СНД на правах асоційованого члена.

Інші міжнародні організації:

АСЕАН (Асоціація держав Південно-Східної Азії, 1967, Джакарта). Мета – сприяти економічному, соціальному і культурному розвитку країн-членів.

ОПЕК (Організація країн-експортерів нафти, 1960, Відень). Мета – контроль за цінами на нафту і нафтовими ресурсами в інтересах економічного розвитку країн-членів.

НАФТА (Північноамериканська асоціація вільної торгівлі, 1992, Вашингтон). Мета – створення ринкового простору, лібералізація інвестицій, забезпечення „прозорості” кордонів.

4.2. Дайте характеристику господарства Великої Британії.

Офіційна назва – Сполучене Королівство Великобританії і Північної Ірландії. Столиця – Лондон. Площа – 244,1 тис.км². Населення – 59,1 млн чоловік. Державний устрій: конституційна монархія (королівство), унітарна держава. Склад території: 69 адміністративних одиниць у складі 4-х історичних областей: Англія; Уельс; Шотландія; Ольстер; 5 острівних територій. Має у своєму складі володіння: 11 територій в Атлантичному й Індійському океанах, Вест-Індії.

Економіко-географічне положення:

- острівна держава;

- сусідство з високо розвинутими державами-партнерами по НАТО чи нейтральними (Швеція, Ірландія);

- розташована на перетині транзитних морських шляхів (порт Лондон).

Природно-ресурсний потенціал. Великобританія має багаті запаси нафти і газу на шельфі Північного моря. Кам’яне вугілля, залізна руда, олов’яні та свинцево-цинкові руди відігравали важливу роль у минулому. Річки повноводні, найбільші - Темза, Трент, Северн, Мерсей – з’єднані каналами. Різноманітні типи грунтів окультурені і дають високі врожаї. Клімат помірний, океанічний, вологий.

Дата добавления: 2015-05-26