Варіант № 26

1. Проаналізуйте умови та особливості праці операторів.

Для професійної діяльності спеціалістів операторського профілю характерна висока нервово-психічна напруга та дія на організм комплексу несприятливих факторів (природних, технічних, соціально-психологічних та медико-біологічних), що передбачає високі вимоги до фізіологічних і психологічних функцій організму, його якостей та можливостей.

Психофізіологічна вартість операторської діяльності
Продуктивність роботи є кількісно вираженим показником, що інтегрально характеризує результат діяльності за визначений проміжок часу. Ефективність визначається кількістю правильно виконаних завдань, надійність - співвідношенням ефективності і продуктивності.
Існує цілий ряд видів операторської діяльності, результати якої не можуть бути оцінені числом помилок чи швидкістю виконання операцій. Оператор може провести всю зміну в чеканні виходу одного чи декількох параметрів за встановлені границі, але його втручання можуть і не знадобитися. Але він знаходиться в напруженому стані і досить швидко стомлюється. Можлива і інша ситуація, коли результати діяльності можуть бути однаковими і для двох операторів, що мають різну підготовку. Зрозуміло, що гірше підготовлений оператор у процесі роботи буде відчувати більш високий рівень емоційної напруги. Таким чином, для визначення ступеня успішності досягнення поставлених цілей у результаті діяльності необхідно враховувати і ту активну "внутрішню" роботу в організмі оператора, ціною якої йому вдається підтримувати рівень продуктивності і ефективності.

Психофізіологічний стан людини-оператора є його багатокомпонентною характеристикою, складається з багатьох фізіологічних і психологічних функцій і поділяється на дві групи: динамічні, які варіюють у процесі діяльності, і статичні, тобто постійно властиві даній людині. Один із шляхів визначення психофізіологічного стану оператора - це одержання комплексу фізіологічних параметрів, що побічно відображає зміни станів складових його функцій, що виникають як реакція на інформаційну структуру операторського навантаження. Для цього використовується ряд методик, що дозволяють оцінити найбільш інформативні вегетативні, психофізіологічні і нейродинамічні показники, а також показники, що характеризують енерговитрати.
Основним фактором, що впливає на стан людини-оператора в процесі діяльності і визначає зміни всіх інших параметрів психофізіологічного стану, є нервово-емоційна напруга. Під напругою розуміють активацію структур, що беруть участь у виконанні конкретної трудової діяльності, причому, чим ближче ця активація до максимально можливого, тим вища нервова напруга в процесі праці.
Таким чином, для того щоб дати кількісну оцінку змінам стану людини-оператора, що виникають як результат нервово-емоційної напруги у процесі діяльності, насамперед варто вибрати найбільш інформативні вегетативні психофізіологічні, електроенцефалографічні параметри і параметри, що характеризують енерговитрати. Оцінивши їх зміни і вичисливши інтегральний показник результату діяльності і коефіцієнт складності, можна визначити фізіологічну вартість діяльності людини-оператора.

2. Визначте закономірності ВНД.

Як установлено І.П. Павловим, основним фундаментальним принципом роботи кори великих півкуль головного мозку є аналітико-синтетичний принцип. Орієнтація у навколишньому середовищі пов'язана з вичленовуванням окремих її властивостей - сторін, ознак (аналіз) - і об'єднанням, зв'язком цих ознак з тим, що корисно або шкідливо для організму (синтез).

Аналітико-синтетична діяльність кори головного мозку здійснюється взаємодією двох нервових процесів - збудження і гальмування. В цілому діяльність ВНД підлягає таким законам:
1. Закон утворення тимчасового нервового зв'язку: при багаторазовому підкріпленні нейтрального подразника безумовним (життєво значимим) подразником між корковими центрами цих впливів утвориться тимчасовий нервовий зв'язок.
2. Закон згасання тимчасового нервового зв'язку: при багаторазовому непідкріплені умовного подразника безумовним тимчасовий нервовий зв'язок між ними вгасає.
3. Закон іррадіації збудження: дуже сильні (як і дуже слабкі) подразники при тривалому впливі на організм викликають іррадіацію - поширення збудження по значній частині кори великих півкуль. Підвищується тонус головного мозку
4. Закон взаємної індукції нервових процесів: на периферії вогнища одного процесу завжди виникає процес зі зворотним знаком.
Якщо в одній ділянці кори головного мозку сконцентрований процес збудження, то довкола нього індуктивно виникає процес гальмування. Чим інтенсивніше збудження, тим інтенсивніше і ширше розповсюджений довкола нього процес гальмування.
Гальмування буває зовнішнім і внутрішнім.

Гальмування виникає і при надмірному збудженні мозку. Воно захищає нервові клітини від виснаження. Цей вид гальмування називається охоронним. Гальмування, що лежить в основі аналізу, називається диференційним гальмуванням. Воно уточнює дії, робить їх пристосованішими до навколишнього середовища.
5. Закон системності в роботі кори головного мозку (динамічний стереотип): реакція організму на той або інший подразник залежить від сформованої в корі системи зв'язків (зовнішнє опосередковане внутрішнім).

Динамічний стереотип - фізіологічна основа навичок і звичок, придбаних потреб -звичок. Комплекс динамічних стереотипів являє собою фізіологічну основу стійких особливостей поводження особистості.
Динамічний стереотип - вираження особливого принципу роботи мозку - системності. Це реакція організму на той чи інший подразник, що багаторазово повторюється в певній послідовності, а як наслідок, наша психіка через певний час відтворює всю систему послідовності реакцій.

3. Дайте рекомендації щодо уникнення негативної дії монотонії.
Монотонія. Це поняття частіше всього вживають для позначення психічного стану людини, яке виникає при виконанні одноманітної, повторної діяльності в бідних подразниками одноманітних умовах. Зниження психічної напруги.
Симптоми монотонії:
1) психологічні - почуття стомлення, апатії, сонливості та отупіння;
2) фізіологічні - погіршення ритму серцевих скорочень, зниження артеріального тиску, уповільнення альфа-ритму, зниження м'язового тонусу;
3) виробничі - коливання продуктивності праці, загальне зниження процесу, зменшення здатності переключатись та реагувати на сигнали навколишніх робочих обставин.
Профілактику монотонії не бажано вести шляхом посилення психічної напруги, коли активність лише тимчасово підвищується в умовах обмеження обсягу уваги. Ось чому у спеціалістів необхідно усунути монотонію, насамперед за рахунок розширення обсягу уваги, а не за рахунок психічної напруги. Як додаткові заходи боротьби з монотонією рекомендується:
- вибір оптимального темпу і ритму роботи;
- раціональний розподіл перерв на відпочинок;
- чергування різних видів діяльності;
- внесення варіацій в трудовий процес;
- використання факторів навколишнього середовища (освітлення, кольоровий інтер'єр, температурний режим і т.д.).

Дата добавления: 2015-05-26