Держава у політичній системі суспільства

ПЛАН ЗАНЯТТЯ:

1. Формування держав в історії людства.

2. Основні соціально-політичні ознаки держави.

3. Форми державної влади і державного управління та політичні (воєнно-політичні) режими

4. Нові функцій держав у XXI столітті

Література:

1. Абсолютизм // Юридичний енциклопедичний словник. – К, 1999.- Т.1 - С. 11.

2. Держава // Юридичний енциклопедичний словник. – К, 1999.- Т.2.- С. 81.

3. Ендрю Хейвуд. Политология. Второе изд. Пер. С англ. - М, 2005.- С. 464-473.

4. Конституція України. – К, 1996.

5. Політологічний енциклопедичний словник. - К, 2004.

6. Цюрупа М.В., Ясинська В.С. Основи сучасної політології. - К.,: Кондор, 2013.

*******

Питання для обговорення і дискусії:

a. У чому різниця між додержавним та державним станами суспільного життя згідно концепції суспільного договору Т. Гоббса та Дж. Локка?

b. Назвіть атрибути держави та вкажіть окремо на неосновні ознаки держави.

c. Що таке форма державного управління і які сучасні форми існують?

d. З’ясуйте відмінність між різними способами здійснення влади при республіканській формі правління.

e. У чому особливість транспорту як соціально-політичного інституту?

f. У чому проявляється нейтралітет транспорту у перебігу політичних конфліктів?

g. Як можуть складатись відносини „ політична влада – економіка-транспорт?

*******

Ділова (політична гра) на тему «Політичні та силові можливості армії для створення передумов державного перевороту у країнах «третього світу»

*******

Методичні рекомендації з підготовки відповідей:

При підготовці відповіді на перше питання заняття слід звернутись до визначення опорного терміну теми: держава – це базовий інститут політичної системи суспільства, історично обумовлений спосіб організації та здійснення влади у соціально неоднорідному суспільстві.

Держава є об’єктом вивчення багатьох суспільних наук – права, соціології, однак політологічний аналіз держави виходить з того, що вона є особливим (владним) способом впорядковане суспільство, в якому всі сили спрямовані на нормальне функціонування суспільних інститутів у загальному масштабі.

Згадайте та проаналізуйте, як інші суспільні науки досліджують державу!

У історичному аспекті проблеми держави слід зважати, що перші рабовласницькі держави виникли у перших осередках світових цивілізацій приблизно 3,5 тис. років тому - Єгипет, Вавилон, Іудея, Індія, Китай. Всі вони, окрім чітко окресленого, майже необмеженого владного бюрократичного апарату, вирізнялись ще і значною воєнною потугою.

Інколи, внаслідок принципової неможливості вирішення територіальних проблем між суверенними державами, виникають «квазідержави» на таких спірних територіях: наприклад, Трієст у 50-х роках ХХ століття був територією, на яку претендували одночасно Італія та Югославія. Останні утворення мають деякі ознаки держави, однак без суверенітету та владних повноважень значного обсягу не можуть вважатись повноцінними державами. До конкретних типів квазідержав відносяться «Вільні міста», що створювались на основі міжнародних угод задля заморожування міждержавних конфліктів. Статус вільного Міста Данциг у період між 1 та 2 світовими війнами гарантувала Ліга Націй, а інтереси за кордоном представляла Польща.

У політологічній думці склалось декілька концепцій держави, кожна з яких має методологічне значення для визначення функцій і ролі сучасної держави у формуванні та здійсненні своєї економічної політики.

Теологічна концепція держави, запропонована Аврелієм Августином та Фомою Аквінським – представниками теологічної парадигми політичного мислення - заснована на визнанні того, що земна держава, недосконала і гріховна, є слабкою, невиразною копією Граду Небесного (небесної держави). Земна держава заснована на насильстві, на любові до наживи, у той час як Небесний Град заснований на любові до Бога, тому Церква вища за державу, а світська влада поступається релігійній.

Концепція насильства міститься у міркуваннях Д. Юма, Л. Гумпловича та Є. Дюринга стосовно того, що державна політична влада утворюється шляхом захоплення її сильнішим прошарком суспільства, тому державу утворили наймогутніші верстви – військові ватажки – вожді, які, спираючись на військову силу, примусили народ підкорятись їм.

Договірна концепція Т. Гоббса та Дж. Лока, Ж.-Ж. Руссо заснована на визнанні головним чинником утворення держави договірних взаємин між народом та державною владою, тому ті пов’язані взаємними зобов’язаннями підтримувати державу (владу) і забезпечувати права народу.

Неоліберальна концепція держави Дж. Локка та його продовжувачів виходить з того, що держава як «нічний сторож» потрібна лише тоді, коли громадяни не можуть самі себе захистити. Її головна функція полягає у захисті прав, свобод, гідності людей.

Більш сучасні концепції держави виходять, що це необхідна ступінь розвитку суспільства для організації суспільного життя та здійснення (організація) політичної влади в інтересах всіх.

**************

У другому питанні заняття ми розглядаємо невід’ємні соціально-політичні характеристики держави.

Окрім держави є такі соціальні утворення, що можуть нагадувати державу, зокрема - колонії, напівколонії, «квазідержави», тому є сенс розглянути основні, невід’ємні характерні риси (атрибути) держави. Колоніальні адміністрації, домініони, колонії, протекторати, суб’єкти конфедеративних утворень не володіють у повному обсязі найвищою, суверенною, універсальною владою, зокрема, не мають повноцінної збройної організації. Остання у політичній науці не віднесена, тим не менш, до основних ознак держави, але на практиці з майже 200 держав-членів ООН лише 1-2 держави не мають збройної організації.

Основними атрибутами держави є наступні.

1.Наявність суверенної політичної влади, як правило, поділеної на три гілки – законодавчої, виконавчої, судової влади. Суверенітет держави означає, що держава володіє найвищою і необмеженою владою над своїми громадянами – об’єктами владиумежах своєї території. Відмова сучасних держав від частини свого суверенітету у цьому випадку робиться добровільно, наприклад, для входження у наддержавні об’єднання типу Європейського союзу, хоча із значними застереженнями. Це викликає нерідко протести всередині такої держави, а заради входження у ЄС Ісландії прийдеться змінювати конституцію.

2. Територія, окреслена сухопутними, повітряними та морськими кордонами. Територія включає землю, надра, повітряний та водний простори. Як свідчить історія, саме територіальні претензії одних держав до інших часто спричиняли численні збройні конфлікти. Захист територіальної цілісності є важливим завданням збройних сил практично у кожній держави.

3. Народонаселення, оформлене в інститут громадянства, є обов’язковою прикметою держави. Жодна особа, навіть особа без громадянства – апатрид - не може жити за межами будь-якої держави, не підкорятися їй, бо належність людини до держави є обов’язковим і регулюється внутрішнім та міжнародним правом.

4. Монополія на легальне застосування сили, зокрема збройної сили. У державі створені спеціалізовані органи примусу призначені для використання сили, як-то: армія, поліція, прокуратура, установи відбуття покарання, які застосовуються у конкретних ситуаціях, передбачених законом – у війнах, збройних конфліктах, надзвичайних станах або в умовах мирного часу при масових безладах та інших випадках.

5. Наявність органів публічної політичної влади, системи органів і установ, які здійснюють функції державного управління, регулювання, контролю. Апарат влади держави, як правило, складається з представницьких органів – парламенту, органів місцевого самоуправління та самоврядування, виконавчих органів – президента чи прем’єр – міністра, уряду, органів місцевого (регіонального) врядування, органів державного контролю.

6. Апарат стягнення податків або фіскальні органи є важливим економічним атрибутом держави, бо на податки утримується апарат влади, проводяться загальнодержавні програми соціальної підтримки громадян, роботи державного масштабу. У деяких сучасних підручниках ця функція не вказана. Це не є вдалою соціально-політичною характеристикою держави, адже державні службовці, утримуються за рахунок податків.

Рекомендуємо самостійно на основі знання атрибутів держави оцінити природу таких політично-владних утворень як: «Країна басків у Іспанії», Південна Осетія, Абхазія, край Косове.

Зверніть увагу на відмінність міжнародного, політичного та правового підходу до визначення державного статусу цих утворень!

***************

При обговоренні третього питання слід зважати на те, що держави мають різні форми способи здійснення державної влади.

Формою державного правління є спосіб організації верховної суверенної влади, яка характеризується змістом формального джерела політичної влади та способом його використання. Традиційно виділяють дві форми державного правління: монархія та республіка, які у свою чергу мають підтипи.

Монархія - це така форма державного правління, при якій верховна державна влада повністю або частково зосереджується в руках одноосібного глави держави і передається у спадок після його смерті чи зречення. Монархія є найдавнішою історичною формою управління, однак вона зберігається і донині більше ніж у 20 країнах світового співтовариства.

Історичними формами монархії є абсолютна та конституційна чи парламентська (обмежена) монархії. Слід зважити, що монарх, як правило, формально або фактично є головнокомандувач збройної сили держави.

Принципово іншою формою державного правління є республіка. Римський політичний мислитель Цицерон визначав республіку як «справу всього народу». Вона характеризується здійсненням вищої державної влади виборним колегіальним органом, який формується шляхом обрання представників публічної влади всім населенням (або його частиною) на точно визначений, на недовготривалий час – на декілька років. Республіками є більшість сучасних держав, у тому числі і Україна (див. ст.. 1, 3 Конституції 1996 року.)

Різновидами республіканської форми правління є парламентська, президентська та змішана республіки.

Верховенство в системі державної влади у парламентській республіці належить представницькому органові, створеному з обраних депутатів - парламенту, який не тільки приймає закони, але і формує уряд. Парламент може висловити урядові вотум недовіри, наслідком чого є або відставка уряду, або у випадку необґрунтованої претензії до відставки уряду, розпуск парламенту та проведення дострокових парламентських виборів.

Президент у президентських республіках обирається народом, який доручає йому бути главою держави, він стає «народним главою держави» і повністю очолює виконавчу владу, він має особливі повноваження – прерогативи, правом законодавчої ініціативи та має відношення до діяльності судової системи. Президент України являється Верховним Головнокомандувачем Збройних сил держави.

Змішана республіка, як це слідує із назви, поєднує в собі елементи першої (парламентської) та другої (президентської) форми республіканського державного управління. Глава держави (президент) особисто пропонує склад уряду, який обов'язково повинен затверджуватися парламентом. Президент обирається на всенародних виборах, а виконавчу владу уособлює прем'єр-міністр.

Рекомендуємо самостійно визначити, які форми республіки були притаманні незалежній Україні після 1991 року та які перспективи очікують її політичний розвиток стосовно форм політичного правління в 3-му десятилітті незалежності.

Форма державного устрою встановлює поділ держави на певні територіальні складові та розподіл влади між нею (державою) та цими територіально-адміністративними об’єднаннями.

Історично склалися три форми державного устрою: унітарна держава, федерація, конфедерація. Принцип унітаризму означає таку побудову держави, за якої верховна влада повністю зосереджена в центрі, а складові держави (області, землі, департаменти, воєводства) не мають політично-державної самостійності, виступають адміністративно-територіальними одиницями.

Однак деякі унітарні держави (Італія, Португалія, Україна та ін.) включають автономні політичні утворення. Автономна республіка Крим в Україні з власним парламентом, урядом, конституцією, що модифікує «чистий» унітаризм.

Федерація - це сукупність відносно незалежних суб’єктів політики держави, яка складається з цих утворень, що мають певну політично-правову самостійність. Принцип федералізму полягає у розмежуванні сфер компетенції федеральної, центральної влади та влади суб'єктів (складових) федерації.

Конфедерація - це союз суверенних держав, який створюється для досягнення тимчасової, конкретно-важливої на даний час спільної мети, як правило, пов’язаної з оборонними завданнями проти значних агресивних сил.

Принцип конфедералізму передбачає збереження повної юридичної та політичної самостійності кожної з держав-членів конфедерації, відсутність центральних органів влади, уніфікованого законодавства, єдиного громадянства, загальної столиці, судової системи, транспортних структур.

*****************

У четвертому питанні заняття ми з’ясуємо які здавна функції виконували і відтепер виконують держави.

Під функціями держави розуміють основні напрямки її діяльності, які розкривають її соціальну сутність і призначення. Функції можна поділити за напрямками політики – внутрішні та зовнішні, а також функції національної держави у справах світовій спільноти. Функції держави в соціальному часі можуть бути постійними та тимчасовими.

Внутрішніми функціями держави є:

- політична функція складається з забезпечення функціонування публічної влади тієї соціальної сили, яка є пануючою у суспільстві, встановлення політичної координації з іншими державами особливо у рамках міждержавних об'єднань;

- економічна (господарська) функція означає, що держава є організатор та координатор матеріального виробництва і розподілу благ, а також вищий регулятор економічних відносин всередині всього суспільства;

- соціальна функція складається із здатності держави як гарант соціального забезпечення малозабезпечених громадян та виконання соціальних програм;

- підтримка законності та правопорядку, бо тільки держава дійсно гарантує стабільний порядок у суспільстві та захищає суспільний лад від дестабілізації шляхом видання законів, нормативних актів та стеженням за їх виконанням;

- культурно-виховна та наукова функції забезпечують певну ступінь свободи своїм громадянам у царині духовності, науки та водночас демонструє узгодження багатоманітних інтелектуальних проявів;

- функція узгодження інтересів різних соціальних груп та індивідів, бо держава виступає інституціональною інтегральною формою вирішення, приглушення, розв'язання соціальних конфліктів;

- інноваційна функція полягає у використанні інтелектуальних досягнень, запровадженні новітніх соціально-економічних технологій у порівнянні з іншими державами.

В галузі зовнішньої політики найважливішими завданнями держави є;

· захист національних інтересів на міжнародній арені;

· розвиток міжнародного співробітництва;

· організація оборони країни для організації відбиття агресивного нападу індивідуально або колективно разом з іншими державами у складі коаліції, воєнно-політичного союзу.

· створення сприятливих умов на зовнішньополітичній арені для вирішення внутрішньополітичних завдань.

· за поглядами країн-членів Альянсу НАТО, європейської системи колективної оборони важливою функцією є координація спільних зусиль у справі протистояння новим загрозам з боку терористичних організацій.

Останнім часом активно дискутується проблема нової ролі держави у глобалізованому суспільстві.

Існують дві основних точки зору:

1.Сьогодні держава стала "активною владою", якій випало управляти не лише економічною діяльністю, але й багатьма сторонами суспільного життя. Із юриста (законодавця) вона стала економістом, зберігаючи свої воєнні і дипломатичні атрибути. Ця еволюція має ту перевагу, що роль держави не зводиться, як колись, до політичних і юридичних функцій і тому вона не є більше лише репресивним органом. Але паралельно, і це головний пункт міркувань такого типу, дистанція між державою і суспільством не перестає збільшуватися. Як і раніше держава виконує управлінські функції, а громадянське суспільство в основному відстоює свої права.

2.В умовах глобалізації, коли зростає інтернаціоналізація всіх аспектів життя, деякі функції, наприклад, в галузі економічного регулювання, проведення культурної, інформаційної політики держави значно обмежуються. У зв’язку з цим є думка відносно того, що «загальною тенденцією є зростання ролі держави у вирішенні проблем суспільного розвитку». Але скоріш за все, зростає роль міждержавних організацій, самодіяльних об’єднань, громадянського суспільства тощо типу ООН, ЄС, МВФ, інших міжнародних організацій.

Слід самостійно обрати будь-яку позицію, синтезувати їх у іншу, або підібрати альтернативний варіант нової ролі держави в умовах глобалізованого суспільства.

********

ВИСНОВКИ

1.Держава була і залишається базовим соціально-політичним інститутом політичної системи суспільства. В реальному політичному житті держави реалізують свої функції та призначення через різні форми державного управління та пануючий політичний режим.

2. Форми державного управління показують, як практично реалізується державна влада групи можновладців, які її здійснюють. У сучасному світі продовжують існувати монархії, хоча переважаючою тенденцією є республіканська форма державного управління. Україна є республікою з унітарним державним устроєм.

3. У глобалізованому світі функції держави змінюються у річищі передачі частки повноважень наддержавним утворенням чи суспільно-громадським організаціям.

Практичне заняття по темі 6 (6.2)

Дата добавления: 2015-05-26