Висновок. У результаті вищесказаного можна зробити наступні висновки

У результаті вищесказаного можна зробити наступні висновки.

1. Конституції імператорів.

Принцепс (лат. princeps - перший) як законодавець приходить на зміну народу. Римляни обгрунтовували влада імператора, його право видавати закони тим, що сам народ за допомогою особливого закону про владу принцепса переносить на нього всю свою владу.Принцепс довічно втілює в собі волю народу.

Розрізнялося кілька видів імператорських конституцій:

едикти - норми загальної дії. Вони виставлялися на побілених дерев'яних дошках біля резиденції принцепса;

декрети - судові рішення, зазвичай у відповідь на апеляцію на рішення судів нижчих інстанцій;

рескрипти - відповіді на запити посадових і приватних осіб;

мандати - загальнообов'язкові вказівки чиновникам, які вийшли з ужитку.

З імператора Костянтина провідну роль починають грати едикти, які розглядаються як норми загальної дії (leges generales). У цей період саме конституції (leges) стають основою для ухвалення судових рішень, а до думок юристів (ius) вдаються лише за відсутності закону.

2. Едикти магістратів.

Повноваження видавати правообразующіе едикти мали тільки деякі магістрати, наділені вищою владою (imperium): претори, правителі провінцій, курульні еділи в межах своєї компетенції (ринкова торгівля). Вступаючи на посаду, магістрат робив програмну заяву про свою майбутню діяльність, які правила будуть лежати в її основі, у яких випадках будуть даватися позови і т.д. Цей едикт називався постійним на відміну від непередбачених, що видаються за конкретними справами. Постійний едикт був обов'язковий для видав його магістрату протягом року, на який обирався магістрат. Це дозволило Цицерону назвати постійні едикти «законом на рік» (lex annua).

З плином часу магістрати вдалі норми своїх попередників переносили в свої едикти, у зв'язку з чим різнилися едикти нові і перенесені. Так створювалася система магістратського (преторського, так як найбільше значення в цій сфері мали преторські едикти) права.

Правотворча діяльність магістратів розвивалася поступово. Спочатку претор лише сприяв застосуванню цивільного права, допомагав його здійсненню, застосування, підкріплюючи своїми позовами; потім він став доповнювати цивільне право, заповнюючи його прогалини; нарешті, претор почав змінювати і виправляти цивільне право, пристосовуючи його до нових відносин. При цьому він не мав формального права скасовувати цивільне право, але визнавав нові відносини, залишаючи цивільне право голим (nudum ius), які не мають позовної захисту.

Дата добавления: 2015-05-31