Підмет. Способи його вираження

Розділові знаки у складносурядному реченні

Складносурядне речення з протиставними сполучниками

У таких складносурядних реченнях може виражатися через сполучники зіставлення, поєднування двох подій між собою. А також протиставлення певних подій чи явищ. Наприклад: Вже зійшло сонце, а півень ще не співав.

Прості речення, що входять до складносурядного, відокремлюються одне від одного комою, крапкою з комою або тире.

Кома ставиться між частинами складносурядного речення, поєднаними сполучниками і (й), та, а, але, проте, зате, однак, або…або, чи…чи, ні…ні, то…то, не то…не то, хоч…хоч (Сонечко зайшло, і надворі почало вже темніти (І. Нечуй-Левицький). Не то осінні води шуміли, збігаючи в Дунай, не то вітер бився в заломах провалля (М. Коцюбинський)).

Кома не ставиться, якщо перед єднальним чи розділовим сполучником у складносурядному реченні є спільний другорядний член, що стосується обох простих речень (На хвилину раптом стихли голоси і спинились тіні (Ю.Смолич)).

Кома не ставиться між простими реченнями, що входять до складносурядного, і тоді, коли для обох простих речень є спільним не тільки повнозначне слово, а й неповнозначне (Лише гул од копит степом котився та хліба шелестіли (А.Головко)).

Також кома не ставиться між двома питальними, спонукальними або окличними реченнями, з’єднаними сполучниками і (й), та (у значенні і), або, чи (Котра зараз година і коли вже прибуде потяг?).

Зазвичай не ставиться кома між двома односкладними безособовими або номінативними реченнями у складносурядному (Сумно й глухо! (П. Мирний). Ніч і тиша.).

Якщо прості речення, які є частинами складносурядного, дуже поширені, уже мають в середині розділові знаки або досить далекі за змістом, то між ними замість коми ставиться крапка з комою (Ся розмова лишила в мені якийсь гіркий несмак; але миритись, брати назад свої слова у мене не було бажання (Леся Українка)).

Тире ставиться в складносурядних реченнях перед сполучниками і, та (у значенні і), коли в простих реченнях, що входять до складносурядного, говориться про швидку зміну подій, явищ або друге речення містить у собі несподіваний наслідок чи різке протиставлення (Несподіваний ривок — і ми відриваємося від землі (А. Шиян)).

8.

Підмет — це головний член речення, що означає предмет, про який говориться в реченні, і відповідає на питання хто? що?

Підмет найчастіше виражається іменником та займенником у називному відмінку:
Ой летіла горлиця через сад (Народна творчість).
Я не літав в надзоряні країни (Грабовський).
Слово — то дивний витвір людини. (В.Сухомлинський).
Без будь-кого з нас Батьківщина може обійтись, але будь-хто з нас без Батьківщини — ніщо (В. Сухомлинський).

Для вираження підмета також служать:

§ числівники:
Четвертий теж вдало пробив пенальті. Тільки троє виявили посередній рівень знань.

§ неозначена форма дієслова:
Із правдою дружити — щастя заслужити (Народна творчість).
Відкрити нові таємниці природи судилосяВам.

§ сполучення називного відмінка іменника або займенника з орудним:
Батько з сином поїхали уперше орати власну ниву;
Про це ми з вами поговоримо на наступному уроці;

§ сполучення іменника з числівником:
Ой три шляхи широкії докупи зійшлися (Шевченко),
Чотирнадцять років минуло від дня страшної чорнобильської ночі (Із газети).

§ речення, що служить власною назвою:
"Серце віддаю дітям" — широко відома праця В. Сухомлинського;

§ будь-яка частина мови, вжита у значенні іменника:
Пролунало голосне "УРА!".
"Ніхто" — заперечний займенник.

9.

При́судок — це головний член речення, пов'язаний координацією з підметом, що виражає дію предмета, названого підметом. Найтиповіша форма присудка — дієслово в особовій формі, що означає дію чи стан суб'єкта, названого підметом.

Присудок — головний член двоскладного речення, що характеризує підмет за дією чи ознакою. Присудок відповідає на питання що робить (підмет)? що зробить? що з ним робиться? що він таке?

Присудок буває простий і складений.

Простий присудок виражається дієсловом, що поєднує в собі граматичне й лексичне значення: (Петро відчинив двері).

До простих належать також присудки, що виступають у складеній формі майбутнього часу (буду робити), у формі наказового (хай знає) або умовного способів (робив би).

Простим вважається також присудок, виражений фразеологічним сполученням (Він був на сьомому небі).

Складений присудок має дві частини: головну і допоміжну (зв'язка). Основне лексичне значення такого присудка закладене у головній частині, а граматичне — в допоміжній.

Дієслівний складений присудок виражається поєднанням дієслова-зв'язки, яке стоїть в особовій формі, і інфінітива (Він бажав піти разом з нею).

Іменний складений присудок утворюється поєднанням дієслова-зв'язки з іменником, прикметником, дієприкметником(Сьогодні наша група була першою в естафеті).

Між підметом і присудком може ставитися тире, якщо у реченні пропущено дієслово-зв'язку. Тире ставиться:

· якщо підмет і присудок виражені іменником у називному відмінку (Хліб — всьому голова);

· якщо підмет і присудок виражені інфінітивом (Життя прожити — не поле перейти);

· якщо перед присудком вжито слово це, значить, то, це, ось (Більшість — це ще не значить всі).

Дата добавления: 2015-05-31