Моральне значення права на захист від обвинувачення

Одним із найбільш гострих порушень слідчої етики, що межує з прямим невиконанням закону, було й залишається відхилення слідчим під будь-яким приводом забезпечення обвинувачуваного повноцінним захистом, своєчасного допуску адвоката до клієнта. Здебільшого це відбувається у випадку, якщо справа розслідувана погано, містить серйозні огріхи й участь досвідченого адво­ката загрожує розвалом слідчої версії чи окремих її епізодів. У хід пускаються будь-які причини: обвинувачуваного умовляють обійтися без адвоката через його „зайвість" і дорожнечу тощо, пропонують свого „гарного" адвоката, запевняють обвинувачува­ного, що він і сам здатний захиститися в суді, залякують.

Нерідко обвинувачувані погоджуються підписати вимоги ст. 218 КПК про ознайомлення з матеріалами справи без клопотань і заяв, щоб справа швидше потрапила до суду. У судовому засіданні, як правило, вони охоче розповідають, чому залишилися без захи­сту і про роль слідчого. Це певною мірою ускладнює роботу суду, і нерідко розгляд справи відкладається для запрошення захисника та його ознайомлення з матеріалами справи.

Такі прийоми слідчого -це не тільки ознака його професійної неспроможності, моральної нерозбірливості в засобах, це ще і по­рушення взятих на себе Україною зобов'язань перед міжнародним співтовариством.

17 грудня 1979 р. у м. Нью-Йорку на 34-й сесії Генеральної Асамблеї ООН був прийнятий Кодекс поведінки посадових осіб з підтримки правопорядку. Країни-учасниці погодилися, що „для захисту всіх осіб, затриманих чи тих, що знаходяться в умовах тю­ремного режиму, кожній затриманій особі має бути надане право на допомогу, консультацію з адвокатом і можливість спілкуватися з ним" [13].

Із моменту прийняття чинної Конституції України судова система здобула статус самостійної галузі державної влади. Із закінченням дії перехідних положень Конституції України суди

де-юре зайняли належне їм місце в системі державної влади. їм передані функції з надання санкцій на провадження слідчих дій, що так чи інакше порушують права і свободи особи в інтересах розслідування злочину.

Тепер слідчий не може розраховувати на „келійне" отримання санкції прокурора і, відповідно, на його активну підтримку в суді, як це було раніше. Прокурор, що дав санкцію на арешт, обшук і таке інше, захищав не тільки слідчого, але і вигороджував себе. Нині й прокурор не зацікавлений потурати слідчому, оскільки всі відповідальні слідчі дії проводяться слідчим з дозволу суду.

Нова процесуальна конструкція орієнтує слідчого на мо­ральний підхід до питань участі адвоката в досудовому слідстві й конструктивне співробітництво з ним, зважений підхід до запобіжних заходів, що неминуче зменшить кількість слідчих помилок і застосування недозволених прийомів, а отже, підвищить якість розслідування справ і авторитет слідчих органів.

Повноцінна участь адвоката на стадії досудового розслідування є важливою гарантією дотримання слідчим про­цесуальних прав обвинувачуваного, уникнення приниження його людської гідності, застосування заборонених законом засобів і прийомів.

Прискіпливість адвоката - це остання можливість для слідчого перед направленням справи до суду знайти й усунути слідчу помилку.

Дата добавления: 2015-05-26