Процес наукового дослідження в МВ та його характерні риси

Наукове дослідження - це цілеспрямований процес вироблення нових знань, які розкривають нові явища у суспільстві і природі, для використання їх у практичній діяльності людей.

Будь-яке дослідження міжнародних відносин має містити детальний опис процесу дослідження, який дозволив би іншому досліднику за наявності ідентичних вихідних даних досягти таких саме результатів. Детально висвітлена методологія та послідовність дослідження може допомогти верифікувати покладені в його основу гіпотези і збільшити, таким чином, його наукову цінність. Верифікована і відкинута гіпотеза є більш корисною, ніж абстрактне твердження, верифікувати яке неможливо.

Інший фактор, що визначає особливості наукового дослідження міжнародних відносин, полягає в суб'єктивному характері процесів, що досліджуються. Учасниками міжнародних відносин є суб'єкти, які розуміють теорії, що пояснюють їхню взаємодію. Це може викликати в них прагнення діяти у відповідності або всупереч цим теоріям, що, звичайно, матиме наслідком викривлення результатів дослідження. Але більш серйозним проявом суб'єктивізму є неможливість передбачити поведінку людини науковими засобами: можливо оцінити набільш оптимальну поведінку, пояснити минулі дії, побудувати можливі сценарії дій, навіть вказавши ймовірності їх реалізації, але точно передбачити поведінку людини неможливо, особливо, якщо ця людина не зацікавлена в тому, щоб її поведінку було передбачено.

В Міжнародних відносинах статистичний аналіз дозволяє зменшити прояви суб'єктивних факторів, але не остаточно позбавитися них. Перешкода цьому полягає в обмеженій і порівняно невеликій кількості учасників цих відносин, яка не дозволяє звести унікальні раціональності кожного з них до середнього типу. З цього витікає дещо парадоксальний висновок: збільшення кількості учасників міжнародних відносин зменшує вплив суб'єктивного фактору, збільшуючи таким чином можливості об'єктивного наукового дослідження.

Тенденції розвитку Міжнародних відносин співвідносяться із зростаючим усвідомленням складності і неоднозначності об'єкту дослідження. Наслідком цього є застосування системної методології, чимдалі більшою мірою заснованої на статистичних даних; поширення кількісних методів та формального моделювання.

Усвідомлення проблем, пов'язаних із специфікою дослідження міжнародних відносин, висуває ряд вимог до конкретних робіт в цьому напрямку. Проблема методології стає ключовою – вибір методу наукового дослідження дозволяє оцінити використані автором шляхи верифікації його гіпотез та надійність джерел інформації. Велике значення має відзначення самим автором шляхів можливого заперечення його гіпотез, а також детального опису ним всієї процедури дослідження.

“Кількісні” і “якісні” методи дослідження доцільно не протиставляти, але використовувати в комплексі: сучасне дослідження міжнародних відносин спирається на ті закономірності, які можна вивести з великих масивів даних. Обробка цих масивів буде тим точнишою, чим коректніше використано кількісний метод. В той же час використання “якісних” методів, інтуітивних здогадок, дедуктивних положень є необхідним елементом від початку постановки проблеми до формулювання висновків і співвіднесення їх з існуючими теоретичними положеннями.

Отже:

1. Міжнародні відносини як наукова дисципліна має справу із складним, комплексним явищем, дослідження якого ускладнене обмеженістю експериментальних можливостей, мінливістю об'єкту дослідження і дією суб'єктивних факторів. Якісне дослідження має враховувати ці обставини, використовуючи розвинену міждисциплінарну методологію, недвозначно визначаючи вихідні гіпотези, посилаючись на існуючи концепції та теорії в ході верифікації цих гіпотез. Процедура обробки еміричних даних має бути також визначеною, а можливі помилки і похибки – вказані в дослідженні. Вказані процедури здатні збільшити надійність наукового знання про міжнародін відносини.

2. Відсутність консенсусу щодо основних понять науки, а також сукупності факторів, що визначають причинно-наслідкові зв'язки, призводять до виникнення і змагання т. зв. “парадигм” дослідження, в основу яких покладено ті чи інші аксиоматичні положення про природу міжнародних відносин. Конкуренція парадигм є, так би мовити, постійним наближенням до меж пізнання, що залишає відкритим питання про час досягнення такої межі. З іншого боку, цей факт надає досліднику можливість ставити сміливі завдання, сперечатися із існуючими теоріями і пропонувати власні. Наукове знання про міжнародні відносини є динамічним, і динаміка наукової думки сприяє його розвитку.

3. Наукове дослідження міжнародних відносин зосереджене на трьох основних завданнях: опису, пояснення та прогнозування явищ. Наукове завдання кожного конкретного дослідження може полягати у виконанні однієї з цих функцій або їхньої комбінації. Всі три завдання є важливими для наукового дослідження. Уважне спостережння та детальний опис явищ (що вимагає застосування спеціальних методик) зміцнюють емпіричний базис науки в цілому. Пояснення окремих фактів є ознакою теоретичного знання, в якому не обійтись без таких процедур як узагальнення, абстракція, моделювання. Елементи теорії, так чи інакше, присутні в будь-якому дослідженні, а правильне їх використання підвищує його наукову цінність. Прогнозування міжнародних відносин є, очевидно, проблемою, суть якої полягає не стільки в недосконалості методів дослідження, скільки в складності і принциповій непередбаченості об'єкту дослідження. Але ця проблема може бути вирішеною, наприклад, активнішим застосуванням ймовірнісних оцінок в процесах побудови сценаріїв.

Дата добавления: 2015-06-25