Загальні вимоги до об'єктів, що направляються на експер-тизу 2 страница

Усі розділи криміналістики закономірно взаємопов'язані. Окреме використання засобів криміналістичної техніки дозволяє лише знайти і дослідити джерела інформації, але не дає рекомендацій, як і в якій послідовності, якими прийомами збирати і використовувати їх у розкритті та розслідуванні. Це завдання розв'язує криміналістична тактика.

Криміналістична методика - це розділ науки криміналістики, який являє собою систему наукових положень і розроблених на їх основі практичних рекомендацій, що забезпечують оптимальну організацію розслідування та запобігання окремим видам злочинів.

Система методики розслідування злочинів - відповідає структурі особливих частин наук кримінального права та кримінального процесу. Однотипність систем визначається спільністю об'єктів, що вивчаються ними, єдністю завдань кримінально-правової боротьби зі злочинністю, дією міжнаукових зв'язків. З цього виходить, що система окремих методик розслідування в основному відповідає побудові особливої частини кримінального права, а внутрішня структура кожної окремої методики будується згідно з процесуальними стадіями провадження кримінальної справи на досудовому слідстві.

Отже, суть криміналістичної методики - це практична реалізація в діяльності органів дізнання і досудового слідства засобів криміналістичної техніки разом з прийомами і рекомендаціями криміналістичної тактики, направлених на розкриття, розслідування і попередження злочинів.

Криміналістична методична рекомендація - науково розроблена і практично перевірена порада (пропозиція) щодо організації та здійснення (чи участі у здійсненні) кримінального судочинства на відповідних його стадіях, залежно від категорії кримінальної справи. Кожна окрема методика містить декілька таких рекомендацій, які утворюють систему (комплекс) взаємопов'язаних порад для роботи відповідних суб'єктів кримінального провадження у різних умовах.

Об'єкт дослідження методики розслідування - процес виявлення, відшукання, розкриття, розслідування, попередження злочинів і судового розгляду щодо них кримінальних справ.

Криміналістична (слідча чи судова) ситуація - конкретна обстановка розслідування або ж судового розгляду кримінальних справ, особливості якої обумовлюються сукупністю обставин учинення злочину та умовами їх установлення на відповідних етапах провадження в таких справах.

Джерела криміналістичної методики:

Право:

A) багато статей Конституції України, особливо з розділів про основні права громадян, їхні обов'язки, про правосуддя і прокуратуру, виступають підґрунтям для напрацювання як загальних положень методики, так і окремих криміналістичних методик;

Б) норми кримінального закону, що встановлюють ознаки окремих складів злочинів, для напрацювання криміналістичних характеристик злочинів;

B) норми кримінально-процесуального права, що встановлюють предмет і межі розслідування та судового розгляду кримінальних справ,- для визначення кола обставин, які потрібно встановити у ході провадження у цих справах, їхні достатність і достовірність тощо.

Наука:

A) три перші розділи криміналістики;

Б) правові та юридичні науки: кримінальне право, кримінальний процес, юридична психологія, кримінологія тощо;

B) неправові науки: наука управління, логіка, теорія оперативно-розшукової діяльності, судова медицина і психіатрія, фізика, хімія, генетика, інші природничі й технічні науки.

Завданнями криміналістичної методики (крім загальних завдань кримінального судочинства - ст. 2 нового КПК) виступають:

1) систематичне узагальнення слідчої, судової та експертної практики провадження у кримінальних справах;

2) вивчення криміногенної обстановки в цілому в державі та в окремих регіонах, стану, структури та динаміки злочинності;

3) аналіз кримінального, кримінально-процесуального, кримінально-виконавчого, адміністративного, цивільно-правового, а також іншого галузевого законодавства, пов'язаного з установленням юридичної відповідальності за правопорушення в різних сферах діяльності (господарської, фінансової, банківської, податкової, екологічної) тощо;

4) розроблення найбільш ефективних методів і засобів розкриття, розслідування злочинів, судового розгляду кримінальних справ, побудова їх криміналістичної характеристики; оптимізація процесу розслідування окремих видів і груп злочинів та судового розгляду щодо них кримінальних справ на основі використання даних про типові слідчі, судові ситуації; напрацювання системи типових версій і комплексів (алгоритмів) слідчих, судових дій, організаційних і оперативно-розшукових заходів;

5) вдосконалення процесу прогнозування змін у структурі злочинності і розроблення відповідно до цього нових окремих методик розслідування та вдосконалення тих, що застосовуються (реалізація прогностичної функції криміналістики);

6) напрацювання окремих методик судового розгляду кримінальних справ щодо злочинів певних видів (груп).

Як видно з наведеного, названі завдання є доволі різноаспектними, через що їх можна поділити на:

А. Загальні, що полягають у сприянні правоохоронним органам у боротьбі зі злочинністю, а прокуратурі, крім того, разом із судом і професійним захистом у досягненні ними основної мети кримінального судочинства, зокрема такого застосування закону, яке забезпечувало б, з одного боку, притягнення до кримінальної відповідальності кожного, хто вчинив злочин, а з іншого - гарантувало би від безпідставного покарання невинних у його вчиненні.

Б. Спеціальні - а) вивчення з позицій криміналістики злочинів і злочинності; б) вивчення та узагальнення передового досвіду відшукання, виявлення, розкриття, розслідування й попередження злочинів, а також судового розгляду щодо них кримінальних справ; в) установлення закономірностей організації та здійснення розслідування злочинів і судового розгляду щодо них кримінальних справ; г) розроблення науково обґрунтованих рекомендацій щодо розслідування та судового дослідження злочинів окремих видів і груп.

Принципи криміналістичної методики - базовані на законі вимоги, яким повинна відповідати побудова будь-яких окремих методик. Ці принципи поділяються на:

А. Загальн і (визначальні основи розділу «Криміналістична методика»), до яких відносять:

1) законність методик;

2) цілісність методик;

3) наукову обґрунтованість і достовірність;

4) вимогу побудови окремих методик на основі змісту і диспозицій відповідних норм кримінального закону інших законодавчих актів, що встановлюють юридичну відповідальність (цивільно-правову, адміністративну), а також регламентують діяльність правоохоронних органів і суду.

Б. Окремі принципи (визначальні категорії (критерії), які обумовлюють напрацювання криміналістичних методик), а саме:

1) конкретність криміналістичних методичних рекомендацій;

2) етапність окремих методик;

3) ситуаційність та багатоваріантність;

4) ефективність;

5) структурна єдність;

6) принцип вивчення механізму та способів учинення злочинів, їх приховання; вивчення оточення особи злочинця;

7) принцип узагальнення й використання передового досвіду розслідування, слідчо-експертної та судової практики, криміналістичної теорії, даних суміжних юридичних наук та інших галузей знань.

В. Спеціальні принципи (базові категорії, що слугують розробленню конкретних методик розслідування окремих видів чи груп злочинів):

1) принцип індивідуальності розслідування й судового розгляду;

2) взаємозв'язок слідчого з оперативним апаратом органів дізнання;

3) максимально активне використання спеціальних (фахових) знань, технічних засобів і допомоги громадськості;

4) принцип плановості розслідування та судового розгляду кримінальних справ;

5) принцип оперативності, швидкості розслідування;

6) засада щодо оптимального набору слідчих і судових дій.

Під кутом зору організації процесу розслідування злочинів загальноприйнятим є його умовний поділ на три окремі етапи (хоча є позиція і щодо двоетапного процесу розслідування).

Кожний етан - це такий період розслідування, у ході якого поряд із загальними вирішуються й свої, властиві конкретному етапу, завдання.

Перший етап - період провадження первинних, невідкладних слідчих дій, а також оперативно-розшукових заходів, скерованих на вирішення загальних і специфічних завдань (установлення події, що має ознаки злочину; виявлення, переслідування й затримання особи, винної у вчиненні злочину «по гарячих слідах» тощо).

Первинні, невідкладні слідчі дії здійснюються у відносно обмежений проміжок часу, але встановити його тривалість для всіх випадків розслідування злочинів наперед неможливо.

У загальному вигляді необхідно зазначити, що початковий етап розслідування завершується зникненням невідкладності у проведенні слідчих дій.

Обмежений строк початкового етапу розслідування злочинів вимагає максимальної інтенсифікації діяльності слідчого.

Другий етап - це період провадження всіх інших слідчих дій, скерованих на збирання й дослідження доказів у справі (викриття винного у вчиненому злочині, пред'явленому обвинуваченні; з'ясування обставин, які з тих чи інших причин залишилися не встановленими початковим етапом розслідування).

Завершальний етап - прикінцевий період розслідування, що починається моментом прийняття слідчим рішення про закінчення розслідування і завершується направленням справи прокуророві або складенням постанови про закриття кримінальної справи. За змістом цей етап охоплює оцінювання зібраних у справі доказів, виконання додаткових і повторних дій та визначення порядку завершення розслідування.

Згідно з цими етапами систематизуються рекомендації в окремих криміналістичних методиках.

Методика розслідування складається із двох частин:

1) загальні положення (поняття, завдання, методика, зміст та структура);

2) окремі методики (розслідування окремих видів злочинів).

Структура методики розслідування окремих злочинів включає такі розділи (елементи ):

- загальної методики розслідування злочинів (поняття, об'єкт дослідження, завдання, принципи, місце в системі криміналістики і зв'язок з іншими галузями знань);

- окремих методик розслідування різних видів злочинів (криміналістична класифікація злочинів і методик їх розслідування, структура окремих методик розслідування).

68. Класифікація окремих методик розслідування.

Першочергово запропонуємо класифікацію окремих методик розслідування певних видів (груп) злочинів. Ця класифікація може бути здійснена за декількома критеріями (підставами):

> У площині стосунку до кримінального закону (тобто залежно від виду чи групи злочинів):

1) Типові (видові) методики (методика розслідування вбивств, крадіжок, шахрайства тощо).

2) Особливі (групові) методики, які діляться залежно від

а) способу вчинення злочину:

вбивства (з використанням холодної зброї; з використанням вогнепальної зброї; скиданням із висоти тощо);

крадіжки (наприклад, кишенькові, квартирні, з автомобілів і т. ін.);

б) від місця вчинення злочину:

методики розслідування злочинів, вчинюваних на транспорті;

в екстремальних умовах;

у великому місті;

поза межами населеного пункту;

у місцях відбування покарання;

в) від суб'єкта злочину, тобто особливостей особи злочинця, наприклад:

особливі методики розслідування злочинів неповнолітніх;

осіб із дефектами психіки;

рецидивістів та інших категорій девіантних осіб;

г) від особи потерпілого:

особливі методики розслідування злочинних посягань на неповнолітніх, малолітніх;

щодо жінок;

щодо іноземців;

д) часу вчинення злочину і моменту початку його розслідування:

особливі методики або усічені рекомендації розслідування злочинів «по гарячих слідах»;

особливі методики розслідування нерозкритих окремих груп чи видів злочинів минулих років.

> Залежно від обсягу окремі методики можна поділяти на:

1) Повні (тобто для проведення усього процесу розслідування тієї чи іншої групи або виду злочинів);

2) Неповні (скорочені, усічені), тобто методичні рекомендації щодо організації та здійснення певного етапу розслідування.

> Залежно від кількості видів злочинів, що охоплюються окремими криміналістичними методиками:

1) Комплексні криміналістичні методики, тобто методики розслідування двох чи більше взаємозв'язаних злочинів (наприклад, методика розслідування пограбувань і розбійницьких нападів чи вбивств, поєднаних із зґвалтуванням тощо);

2) Конкретні (методика розслідування конкретного виду злочину).

> За рівнем конкретизації методичних рекомендацій:

1) Одноступеневі (наприклад, методика розслідування крадіжок).

2) Двоступеневі (наприклад, методика розслідування крадіжок особистого майна громадян).

3) Багатоступеневі (методики поглибленої деталізації рекомендацій, наприклад, методика розслідування крадіжок особистого майна громадян із помешкань громадян).

> Залежно від форми (за джерелом виразу):

1) Методики у вигляді монографічних рекомендацій.

2) Методики у вигляді дисертаційних досліджень.

3) У підручниках.

4) У методичних листах.

69. Структура методик розслідування окремих видів злочинів.

Структура криміналістичної методики розслідування окремих видів і груп злочинів - це упорядкований послідовний розгляд основних елементів, що характеризує зміст положень і рекомендацій щодо розслідування конкретного виду або групи злочинів.

Більшість окремих методик розслідування охоплює такі основні розділи (складові елементи):

1. Криміналістична характеристика певного виду злочинів і обставини, що підлягають установленню у справі.

2. Типові слідчі ситуації на стадії виявлення ознак злочину та етапах його розслідування.

3. Криміналістичні питання порушення кримінальної справи (тобто дії на стадії порушення кримінальної справи, тактичні особливості цього етапу).

4. Слідчі версії, організація і планування (програми) розслідування.

5. Первинні слідчі дії та оперативно-розшукові заходи.

6. Особливості проведення окремих слідчих дій та їх комплексів (тактичних операцій).

7. Питання використання спеціальних знань, призначення і проведення судових експертиз.

8. Забезпечення координації дій правоохоронних органів у розслідуванні та взаємодії з контрольними та іншими державними органами, об'єднаннями громадян тощо.

9. Тактика подальших слідчих дій, особливості прийняття важливих слідчих рішень.

10. Основні тактичні питання пред'явлення обвинувачення і допиту обвинувачених із урахуванням наявних на етапі слідчої й тактичної ситуацій.

11. Рекомендації щодо перевірки показань обвинувачених і закінчення слідства у справі.

12. Особливості профілактичної діяльності слідчих під час розслідування злочинів.

Під криміналістичною характеристикою злочину найдоцільніше розуміти сукупність взаємопов'язаних загальних та індивідуальних рис злочину, що виявляються головним чином в способі, механізмі і обстановці його вчинення, в окремих рисах особи його суб'єкта, а інколи і в інших ознаках злочинного вчинку, з урахуванням його специфіки, які в більшості випадків визначають первинні слідчі ситуації, коло обставин, що вимагають першочергового з'ясовування, дозволять виробити найбільш правильні і ефективні засоби їхнього розслідування.

Під засобом вчинення злочину в криміналістичному сенсі звичайно розуміють обумовлену різноманітними об'єктивними і суб'єктивними факторами систему дій або стримання від них, яка відкидає матеріальні і нематеріальні сліди, що дозволять з допомогою криміналістичних прийомів і засобів судити про суть вчиненого злочину, поведінку суб'єкта в період підготовки, скоєння і приховування злочинного вчинку, про мотиви і мету його злочинної поведінки.

Механізм вчинення злочину - це тимчасовий, і динамічний і інший зв'язок різноманітних обставин, етапів, фактів події злочину, що створює його картину.

Обстановка вчинення злочину - система різноманітного роду взаємодіючих між собою об'єктів, явищ і процесів, що характеризують умови місця, часу, погоди та інші умови об'єктивної реальності, що склалися в момент події злочину і можуть впливати на спосіб і механізм злочину.

Сліди особи злочинця, що мають криміналістичне значення, найчастіше виявляються в своєрідності способу, механізму і, в певній мірі, в обстановці вчинення злочину, характері предмету злочинного посягання і т.д.

Коло обставин, які підлягають першочерговому встановленню, повинно бути максимально специфічним для даного злочину і повинен забезпечувати отримання всієї можливої додаткової інформації, що вказує на основні обставини злочину.

Завдання криміналістичної методики розслідування окремих видів і груп злочинів

А. На початковому етапі розслідування

Сприяти особі, що здійснює розслідування, зорієнтуватися в обставинах справи, у правильному з'ясуванні фактів, які підлягають дослідженню, одержанні даних для розгорнутого планування розслідування.

Забезпечити збір і фіксування тих доказів, які через зволікання можуть бути загублені, втрачені.

Допомогти в ефективному і вчасному встановленні, розшуку й затриманні злочинця «по гарячих слідах».

Рекомендувати, як найкраще одержати інформацію, необхідну для попередження злочинів.

Б. На наступному етапі розслідування

Вирішуються завдання щодо формування, перевірки та оцінювання доказів із метою повного встановлення всіх обставин справи згідно з раніше визначеним предметом доказування.

Визначається наближений перелік подальших (після первинних і невідкладних) слідчих дій, напрацьовується (обмірковується) тактика їх виконання.

З'ясовуються причини вчинення розслідуваного злочину тощо.

70. Криміналістична характеристика окремих категорій злочинів: поняття, склад, значення для розслідування.

Для успіху в розслідуванні злочинів слідчим, дізнавачам потрібні, крім іншого, їхні розгорнуті криміналістичні характеристики.

Криміналістична характеристика злочинів - це система узагальнених теоретичних даних (науково узагальненої інформації) та розроблених на їх основі наукових висновків і рекомендацій щодо найважливіших криміналістично значущих ознак розслідуваних суспільно небезпечних діянь.

Знання криміналістичних характеристик є необхідним для організації швидкого, всебічного та об'єктивного провадження в кримінальних справах. Основне їх призначення полягає в тому, щоб інформувати слідчого відомостями про типові для певного виду чи групи злочинів ознаками.

Розпочавши розслідування пізнанням усіх необхідних обставин злочину, яких може бути доволі багато і які можуть мати найрізноманітні ознаки, слідчий поки що не знає, котрі з них відіграватимуть вирішальне значення для встановлення істини. За цієї ситуації знання всієї сукупності типізованих у системі криміналістичної характеристики певного виду злочинів закономірно взаємозв'язаних елементів дозволить слідчому за окремими з них, уже відомими на початок розслідування, зі значною часткою ймовірності робити висновки й про інші.

Наприклад, під час огляду місця події - наркологічного диспансера було встановлено, що мав місце злам вхідних дверей до кабінету головного лікаря, звідки із сейфа викрадено наркотичні препарати, більше нічого не пропало. Сейф - доволі важкий, однак його зрушено з місця, замок сейфа кваліфіковано зламано.

Отже, маючи мінімум інформації, а саме: про предмет злочинного посягання і способи вчинення злочину - слідчий, використовуючи знання про криміналістичну характеристику цього виду злочинів, сконструював обґрунтовану версію про те, що крадіжку вчинено групою злочинців - наркоманів, які володіють навичками зламу відповідного типу замків.

Зміст (структура) криміналістичних характеристик видів чи груп злочинів залежить від:

1) сутності характеризованого злочинного діяння;

2) виду і рівня напрацювання окремої методики розслідування таких злочинів;

3) завдань і способів наукового дослідження питання тощо.

Здебільшого криміналістична характеристика охоплює такий набір узагальнених даних про:

1) способи вчинення злочинів. Однак доволі часто цей елемент диференціюють відповідно до етапів злочинної діяльності на: а) способи готування до злочину (пошук відповідних знарядь злочину, заходи щодо створення лишку сировини, готової продукції, резерву коштів тощо); б) способи вчинення злочину (ненасильницькі дії, заходи з заволодіння майном, його вилучення, збуту, реалізації); в) способи приховування злочину (маскування злочинних дій);

2) обстановку вчинення злочину: місце як частина матеріального середовища, що охоплює, крім приміщення та ділянки місцевості, сукупність різних предметів. До обстановки належать також чинники регулятивного характеру, що визначають порядок діяльності людей у побуті і трудовій діяльності;

3) предмет злочинного посягання: кошти, цінні папери, матеріальні цінності у вигляді сировини, палива, матеріалів, напівфабрикатів, готових виробів з урахуванням їхньої споживчої вартості, які можуть бути віднесені до різних джерел посягання (підзвітні цінності, невраховані цінності, створені під час їх виробництва за рахунок лишку, який надійшов зі сторони (сторонні цінності), від співучасників, майно, приховане від оподаткування);

4) наслідки у вигляді будь-яких матеріальних навколишніх змін (слідова картина), обумовлених злочином, виражені у фізичній матеріальній шкоді або ж відображені в матеріальній обстановці злочину (характерні сліди пошкоджень, викликані злочинними діями, їх локалізація і взаємозв'язок), і моральній шкоді, заподіяній злочином;

5) мотиви і цілі злочинного діяння;

6) властивості особи злочинця, які характеризуються фізичними, соціально-демографічними даними; категорії службових матеріально-відповідальних та інших осіб, які можуть бути причетними до злочину; чинники, що мали вплив на формування та здійснення злочинної мети, створення злочинної групи, розподіл ролей між співучасниками;

7) властивості особи потерпілого (демографічні дані, відомості про спосіб життя, риси характеру, звички, зв'язки і стосунки, ознаки віктимності тощо).

Структура криміналістичної характеристики для окремих нидів і груп злочинів не є однаковою: в одних характеристиках деякі елементи переважають, тобто мають більш важливіше криміналістичне значення, в інших - його втрачають. Усе залежить від ролі, яку цей елемент відіграє в розкритті й розслідуванні виду злочинів. Так, відомості про способи можливого вчинення умисних злочинів виступають найбільш важливими у криміналістичній характеристиці, а у злочинах, вчинених з необережності, відіграють другорядну, похідну роль.

Резюмуючи наведене вище, констатуємо, що окремі криміналістичні методики, як сукупність теоретичних узагальнень і практичних рекомендацій, допомагають слідчим в організації та здійсненні розслідування різноманітних видів злочинів.

Але вони не дають і не можуть дати слідчому поради для розслідування кожного конкретного злочину, тобто вони не є рецептами на всі випадки життя. У них містяться тільки загальні рекомендації, що відображають особливості діяльності слідчого під час відшукання, виявлення, розкриття, розслідування й попередження певного виду, групи (різновиду) злочинів.

Для того щоби криміналістичні методики сприяли найбільш ефективному провадженню у кримінальних справах, слідчі повинні вміти творчо застосовувати напрацьовані криміналістикою рекомендації, домагаючись максимальної повноти, оперативності, швидкості та об'єктивності розслідування.

Значення криміналістичної характеристики злочинів полягає в тому, що вона сприяє:

1) розробці приватних методик розслідування;

2) побудові типових програм і моделей розслідування злочинів;

3) визначенню напряму розслідування конкретного злочину.

Ця характеристика служить слідчому своєрідною інформаційною базою, набором відомостей про даний вид злочинів.

Останнім часом Р.С. Бєлкін дійшов висновку, що криміналістична характеристика не має значення для розкриття злочинів. У своїй статті він сказав: «…Я убежден, что криминалистическая характеристика преступления, не оправдав возлагавшихся на нее надежд и ученых, и практиков, изжила себя и из реальности, которой она представлялась все эти годы, превратилась в иллюзию, в криминалистический фантом» [14, с.764]. Не зважаючи на чіткість висловлених Р.С. Бєлкіним критичних зауважень, у теперішній час маються деякі протиріччя щодо інтерпретації компонентного змісту криміналістичної характеристики злочинів. Тому С.І. Коновалов вважає, що «…предлагаемые новведения авторов не всегда обосновываются, и мы имеем дело с неаргументированной авторской трактовкой, имеющей претензію на «оригинальность», что в конечном итоге

приводит к размыванию понятия, утрате его четкости и определенности. Мы склонны отнести сложившуюся ситуацию к внутренним противоречиям процесса криминалистического познания преступления...» [15, с.80].

Таким чином, на підставі вищевикладеного можна зробити висновок, що на сучасному етапі розвитку криміналістичного знання про злочини його оновлення відбувається за рахунок змін у понятійному апараті без змін наукового підходу.

71. Криміналістичні технології у розслідуванні злочинів.

У сучасних словниках технологія трактується не тільки як сукупність ме­тодів, що застосовуються в процесі обробки сировини і матеріалів, виготовлен­ня продукції і розроблюються відповідними технічними науками, але й як сукупність способів, прийомів, що використовуються у певній справі, майстер­ності [1, 693; 2, 696], а також як спосіб постадійного утілення в життя певних ідей і замислів [3, 798].

Таким чином, поняття технології вийшло за межі технічних і виробничих процесів і стало поширюватися на складні процеси, що спостерігаються у жит­тєдіяльності суспільства і вирішенні завдань, які постають перед державними і суспільними установами й організаціями в ході їх функціонування. Загалом поняття технології в широкому розумінні включає на основі певного комплек­су знань системи принципів, методів, прийомів, правил і засобів послідовного вирішення завдань стратегічного і тактичного характеру у відповідній діяль­ності.

З позицій системного аналізу криміналістична технологія розглядається як підсистема системи загального рівня – соціальної технології, що виступає її родовим поняттям. Визначена наступність криміналістичної технології до основних сутнісних ознак поняття технології в соціальній сфері, а саме: активна форма діяльності суб’єкту, цілеспрямований характер та послідовність реалізації певного процесу. Шляхом співвідношення суміжних понять у загальному науковому та криміналістичному розумінні виокремлено найбільш суттєві ознаки криміналістичної технології: системність, комплексність та послідовність.

Криміналістична технологія - система теоретичних положень щодо основоположних засад практичної реалізації послідовних процесів у експертній та слідчій діяльності, що знаходить своє відображення в системі загально-теоретичних положень криміналістики, а також загальних положень криміналістичної техніки та експертних досліджень, криміналістичної тактики та криміналістичної методики.

На підставі дослідження загальних наукових положень технології та аналізу окремих аспектів її розуміння в системі понять криміналістики, криміналістична технологія визначена як науково обумовлена система практичних дій та процедур, що підлягають послідовній реалізації в процесі проведення експертної діяльності, застосування техніко-криміналістичних засобів, вирішення тактичних та стратегічних завдань розслідування. Визначено основні функції криміналістичної технології:системоутворююча, пізнавальна, управлінська, прогностична.

В практичному аспекті криміналістична технологія реалізується через процес послідовного запровадження комплексу дій та процедур у інформаційно-пізнавальній та організаційно-управлінській сферах експертної та слідчої діяльності. Основоположними засадами практичної реалізації криміналістичних технологій визначено систему загальних принципів: законності, науковості, практичної необхідності та спеціальних принципів: ефективності, комплексності, індивідуальності, ситуаційності, варіативності, етапності, цілісності, цілеспрямованості, послідовності.

Основними напрямками дослідження технологій у криміналістиці є злочинна діяльність (технології злочинної діяльності) та діяльність з розслідування злочинів (криміналістичні технології). Здійснено класифікацію криміналістичних технологій за сферою криміналістичної діяльності: експертна технологія та слідча технологія. Остання класифікована за характером слідчої діяльності: технологія застосування техніко-криміналістичних засобів, технологія слідчих дій, технологія розслідування злочинів.

Дата добавления: 2015-06-04