Сутність і значення маркетингу в сучасній економіці

Термін «маркетинг» увійшов в ужиток у науковій літературі на початку XX сторіччя. Він є похідним від англійського слова тагкеі (ринок), тобто маркетинг, беручи загалом, — це ринкова діяльність, праця з ринком. Зміни умов виробництва та реалізації товарів багаторазово трансформували зміст цього терміна. Саме тому більшість колишніх визначень маркетингу залишилась тільки в історії науки. Однак, спільні зусилля багатьох авторів створили поняття про маркетинг як про науку, тобто систему теоретичних, методологічних та практичних знань, що розроблялися та поглиблювалися в межах загальних дисциплін комерційної справи та комерційної діяльності. Цікаве, наприклад, визначення маркетингу, що належить професіональній асоціації маркетологів Канади та США. Згідно з ним маркетинг — це «вираз ділової активності, що спрямовує потік товарів та послуг від виробника до споживача або користувача». Ще ширшим бачив зміст цієї діяльності американський учений Пол Мейзур, стверджуючи, що «маркетинг — це постачання стандартів життя суспільству». Мал-кольм Макнейер із Гарвардського університету додав важливий принцип до цього визначення, коли сказав, що «маркетинг — створення і доставка стандартів життя суспільству» (курс, наш. — В. К.). Теодор Левіт — американський теоретик сучасного маркетингу — стверджує: «комерційні зусилля щодо збуту — це організація заінтересованості продавців у перетворенні свого товару на готівку, а сучасна маркетингова орієнтація — це організація задоволення потреб споживача через надання потрібного йому товару та сукупності додаткових послуг, пов'язаних зі створенням, поставкою та споживанням товару». Представник європейської школи маркетингу X. Нефферт додає: «маркетинг — це координація, планування та контроль на фірмі з метою утримання існуючих ринків та завоювання потенційних». Скандинавська

Рис. 1. Схема інтеграції маркетингу у сфери підприємницької діяльності

економічна школа вважає, що призначення маркетингу будь-якої фірми — установлювати, підтримувати і поліпшувати взаємовідносини з покупцями та іншими суб'єктами економічної діяльності для задоволення потреб усіх заінтересованих в угоді сторін і з певним зиском для себе. Проте найчастіше в економічній літературі використовується визначення маркетингу, сформульоване провідним фахівцем Американської асоціації маркетингу, професором Північно-Західного університету США Ф. Котлером: «Маркетинг — це вид діяльності, що спрямований на задоволення потреб людини через обмін». Цікавою є також характеристика маркетингу професора Гарвардського університету П. Друккера: «Маркетинг — це концепція управління фірмою, що стосується як покупця, клієнта з його потребами та запитами, так і фірми, відділення, ланки та дільниці котрої мають на меті якнайповніше задоволення цих потреб». Отже, сучасний маркетинг інтегровано в усі ланки управління виробництвом і він є, по суті, підприємницькою філософією, яка вважає основою досягнення мети фірми всебічне задоволення потреб споживачів (рис. 1).

Сучасний маркетинг — це складне соціальне явище. На думку німецьких спеціалістів, маркетинг нині сприймається як вираження орієнтованого на ринок управлінського стилю мислення, якому властиві творчі, цілеспрямовані, систематичні, а інколи й агресивні підходи. Маркетологам належить не тільки реагувати на розвиток обставин, брати до уваги параметри зовнішнього середовища, а й намагатися змінити їх.

Множинність визначень маркетингу як цілеспрямованої діяльності, як було вже сказано, відображує трансформацію взаємовідносин й взаємодії виробництва та ринку. За часів вільної конкуренції цей зв'язок був однобічним. Головна мета виробництва полягала у збільшенні випуску товарів, а комерційний успіх підприємства можна було визначити лише після надходження товарів на ринок. Зрозуміло, що недостатнє знання стану ринку часто зводило цю роботу нанівець. Особливо гостро брак вірогідної інформації про стан ринку відчувався під час економічних криз.

Прискорення темпів науково-технічного прогресу, автоматизація та комплексна механізація виробництва розширили виробничі можливості масового випуску нової продукції, дали змогу задовольнити попит на основні споживчі товари. Водночас посилювалась конкуренція, ускладнювались економічні умови господарювання і поступово традиційна схема «виробництво — ринок» перестала гарантувати фінансову стабільність. Потрібен був новий ринковий інструмент для ефективного подолання суперечностей між виробничими можливостями, що постійно зростали, і відносно обмеженими ринковими можливостями. Входячи з цього американська фірма «Дженерал Моторе» уперше почала наукові дослідження ринку своєї продукції. Ринкова орієнтація набула найбільшого поширення в галузях, що виробляли споживчі товари довгострокового використання. Поряд зі знанням споживчого попиту, ключовим моментом в політиці реалізації стало його формування через вивчення проблем покупця. Орієнтація на ринок стала принциповою основою управління підприємством, зростало розуміння того, що підприємство має впливати на ринок, оволодівати й керувати ним. Поєднання цих підходів сформувало головну мету маркетингу підприємства — забезпечення рентабельності, тобто певної прибутковості у визначених межах часу. Проте для її досягнення потрібно розв'язати два головні взаємозв'язані завдання.

По-перше, продати максимально можливу кількість товарів фірми.

По-друге, дати споживачеві максимум задоволення (як покупцю та користувачу). Для цього фірма мусить цілеспрямовано формувати та розвивати в споживачів бажання купувати тільки її товари та послуги і користуватися тільки ними.

Між маркетингом і традиційною збутовою діяльністю існують суттєві розбіжності. Збут безпосередньо пов'язаний із просуванням товару від виробника до споживача, тобто є сукупністю організаційно-технічних і комерційних заходів для безпосередньої реалізації товарів та послуг. На відміну від нього маркетинг:

• базується на вивченні та задоволенні запитів споживачів;

• скеровує ресурси фірми на виробництво товарів та послуг, що необхідні ринку;

■ адаптується відповідно до змін зовнішнього середовища;

• трансформується залежно від запитів покупців.

Продаж товарів у маркетингу — це не тільки акт реалізації продукції, а й засіб спілкування та вивчення споживачів. Якщо споживачі невдоволені, тоді змінюється загальна політика, а не тільки процес продажу товарів. Таким чином, між збутовою діяльністю та маркетингом має місце зв'язок частини й цілого. За сучасних умов збут є тільки однією із багатьох функцій підприємства, тоді як маркетинг становить основу управління всією господарською діяльністю та діловою активністю. З позицій маркетингу цілісна система ділової активності фірми має орієнтуватися на ринок, тобто на вивчення, аналіз, задоволення потреб споживача. Інакше кажучи, маркетинг — це динамічний діловий процес, а не набір понять та функцій. Маркетингова програма починається із зародження ідеї товару і не закінчується доти, доки потреби споживачів не буде вповні задоволено. Зрозуміло, що успішний маркетинг забезпечує фірмі максимум прибутків з продажу протягом тривалого часу.

Як цілеспрямована діяльність з вивчення, задоволення потреб людей і впливу на них маркетинг уможливлює поліпшення координації наявних ресурсів, підвищення інформованості та задоволення навіть «найперебірливіших» споживачів. Завдання та цілі сучасного маркетингу є гуманістичними, а тому позитивно впливають на погляди та стиль життя, сприяють підвищенню його якості. Універсальність методологічних та методичних положень маркетингу забезпечує широке використання їх для регулювання різних напрямків суспільного розвитку: права, науки, медицини, фінансів. У всіх цих сферах з успіхом реалізуються основні функції маркетингу:

—аналіз навколишнього середовища та ринкові дослідження;

— вивчення споживачів;

—управління створенням і виробництвом товарів (послуг), що відповідають вимогам ринку;

—планування збуту та просування товару (послуги);

—планування ціни;

—забезпечення соціальної відповідальності.

Активний, цілеспрямований маркетинг з урахуванням економічних умов, чинників та відносин навколишнього ринкового середовища, як правило, досягає мети. Для структурних підрозділів фірми, що безпосередньо розв'язують функціональні завдання, маркетингове середовище поділяється на мікро- та макросередо-вище. До першого відносять складові, які мають відношення до самої фірми та її можливостей обслуговування споживачів. Це, наприклад, власні структурні підрозділи підприємства, постачальники, посередники, контактні аудиторії та ін. Макросередо-вище створюють чинники економічного, соціального, природного, політико-правового, культурного розвитку, що, у свою чергу, впливають на мікросередовище. Усі елементи мікро- та макросе-редовища формують спонукальні імпульси маркетингової діяльності. Частина їх може бути контрольованою та керованою підприємством, інша — ні. Контрольовані елементи умовно підрозділяють на адміністративні та функціональні. До адміністративних належать складові, якими керує управлінський апарат фірми. Це визначення сфери діяльності підприємства, його загальної мети, ролі та організаційної побудови маркетингу, а також інші господарські рішення. Наприклад, служба маркетингу може виокремлюватися в самостійний стуктурний підрозділ і очолюватися керівником з правом вирішального голосу або мати лише консалтинговий статус. У першому випадку фірма прагне до активної маркетингової діяльності, а в другому — з маркетингом пов'язують лише продаж або рекламу продукції. Але в обох випадках завдання та цілі маркетингу мають бути чітко визначені та конкретизовані, що уможливить уникнення дублювання з функціональними діями інших підрозділів.

Ефективність функціонування фірми маркетингової орієнтації визначається також і корпоративною культурою, тобто традиційною системою цінностей, норм і правил.

До контрольованих функціональних факторів відносять такі умови, елементи та відносини, котрі входять до компетенції служби маркетингу. Це, наприклад, вибір цільових ринків та цілей маркетингу, його організація, розробка маркетингових програм та їх виконання. З організацією маркетингу ототожнюють струк-

турну побудову окремого підрозділу для управління маркетинговими функціями, яка визначає порядок службового підпорядкування працівників і їхню відповідальність за виконання поставлених завдань. Крім організації, велике значення для ефективної діяльності фірми має структура маркетингу, тобто конкретне поєднання і співвідношення його елементів для досягнення визначеної мети і задоволення цільового ринку. Найбільшу роль у цьому відіграють чотири елементи: продукт або послуга, ціни, розподіл (збут), просування товару.

Неконтрольованими чинниками макросередовища вважаються змінні, які впливають на діяльність організації, але не піддаються контролю та регулюванню. Це поведінка споживачів, рівень конкуренції, дії уряду, загальний стан економіки, розвиток технології, незалежні засоби масової інформації. Неконтрольо-вані елементи макросередовища обов'язково треба брати до уваги, намагаючись передбачити їхній вплив на загальний стан фірми. Наприклад, служба маркетингу маже вибирати цільовий ринок, але не може контролювати всі його параметри: вік споживачів, їхні прибутки, сімейний стан, професійний рівень, освіту, місце проживання. Проте маркетологи мають передбачати, що впливає на поведінку споживачів, коли вони приймають рішення придбати товар (сім'я, друзі, релігія, рівень освіти, народні традиції й особисті звички). Уряд також може впливати на маркетингові рішення через закони, що визначають та контролюють підприємницьку діяльність. До неконтрольованих чинників макросередовища відносять також загальний стан економіки. Без прогнозування тенденцій її розвитку неможливо здійснювати тривалу маркетингову діяльність. Отже, маркетинг потрібно розглядати як систему взаємодії всіх напрямків ділової активності, спрямованої на планування, ціноутворення, розподіл та просування товарів і послуг, які задовольняють бажання дійсних та потенційних покупців. Системний підхід до визначення маркетингової діяльності дає підставу вважати, що успіх або невдача в досягнені стратегічних (головних) та тактичних (похідних) цілей фірми залежать від того, наскільки ефективно служба маркетингу впливає на контрольовані елементи мікро-середовища і передбачає можливі наслідки неконтрольованих чинників макросередовища. Застосування принципів комплексного підходу дає підстави вважати маркетинг системою управління зі зворотним зв'язком, що простежує споживчий попит. Зрозуміло, що для успішного функціонування маркетингу необхідна надійна, добре організована система інформаційного за-

безпечення із застосуванням сучасної електронно-обчислювальної техніки.

Один із провідних американських теоретиків з проблем управління П. Друккер стверджує, що найважливішою метою сучасного маркетингу є досягнення такого стану, коли зусилля для збуту товару стануть не потрібними. Для цього треба настільки вивчити і зрозуміти споживача, щоб товар (послуга) завдяки повній відповідності потребам продавали себе самі. Орієнтація на споживача та його потреби мають превалювати над вивченням виробничих можливостей, оскільки самі по собі товари та послуги є лише засобами досягнення мети, а не самою метою. Результат маркетингової діяльності — здобуття прихильності споживача з допомогою створення продукції високої якості, що пропонується покупцям за конкурентоспроможними цінами. Тому в найзагальнішому вигляді маркетингова діяльність має такі складові:

• прогнозування — реальний стан підприємства в найближчо
му майбутньому та визначальні чинники досягнення такого стану;

«мета — дії, до яких треба вдатися для поліпшення стану;

• стратегія — найліпший шлях для досягнення мети;

• тактика — конкретизація необхідних дій (хто, де, коли);

• контроль — поведінку яких саме покупців треба вивчати, щоб визначити успіхи або вади товарної політики підприємства.

У країнах розвинутої ринкової економіки склалася загально вживана методологія дослідження ринку товарів промислового призначення (індустріальний маркетинг), споживчих товарів та послуг (споживчий маркетинг), внутрішнього ринку (локальний маркетинг), міжнародних ринків (міжнародний маркетинг). Це уможливлює застосування в управлінні різними видами маркетингу не тільки однакових принципів, а здебільшого й однакових видів конкретної діяльності: ситуаційний аналіз; маркетинговий синтез; стратегічне планування; тактичне планування; маркетинговий контроль (рис. 2). Завдяки ситуаційному аналізу визначається становище підприємства на ринку, прогнозуються його зміни в майбутньому, вплив макросередовища. Маркетинговий синтез необхідний для цілепокладання та оцінювання цілей, а також для прийняття рішень, що використовуються в стратегічному плануванні. Суть стратегічного планування становить опрацювання стратегій, а також розробка алгоритму дій для досягнення певної мети. Цей процес пов'язаний також із вибором конкретної на даний час стратегії та розробкою відповідної тактики.

Дата добавления: 2015-07-02