Корекційно-розвивальні ігри на розвиток соціально-комунікативної сфери у дітей з важкими порушеннями зору від народження до трьох років

Гра „Ладусі”.

Гра-забавлянка „Сорока-Ворона”.

Орієнтування на власному тілі. Дорослий граючись з дитиною водить своєю рукою по всьому тілі дитини, при цьому промовляючи:

Сорока-Ворона на припічку сиділа,

Діткам кашку варила.

– Цьому дам, цьому дам, цьому дам

І цьому дам, а цьому не дам,

Бо цей – боцман – дров не носив,

Діжі не місив, хати не топив,

Діток гулять не водив –

Справжній лежень.

Від 12-ти до 15-ти місяців.

Для підтримки інтересу дитини до іграшок і дій з ними треба періодично приводити в порядок іграшки, збирати їх, розкладати по місцях і звертати увагу малюка до того, що кожна іграшка має своє місце, це допоможе зорганізувати простір навколо незрячого малюка.

З 12-15 місяців допомагайте дитині впізнавати частин тіла і показувати їх на собі (голова, шия, тулуб, живіт, спина, руки, ноги, пальці тощо).

Також можна використати гру „Орієнтування на власному тілі”. Потрібно за допомогою гри вчити дитину показувати частини тіла. Дорослий повинен взяти ручку дитини і торкаючись нею частин свого тіла розказувати, що це. Потім теж саме зробити на тілі дитини. Коли дитина запам’ятає частини тіла, попросити її, щоб вона показала самостійно на собі частини тіла. При цьому називати якусь частину тіла, а дитина щоб її показала. Наприклад: обличчя і називати очі, рот, ніс, язик, щоки, губи, вуха, на голові – волосся.

Гра „Пальчик об пальчик”.

Мета: виконання дій за командою, координація рухів рук.

Хід гри. Дорослий сидить за спиною дитини, тримаючи її ручки у своїх. Співаючи пісеньку ручками дитини виконує рухи:

Пальчик об пальчик тук і тук. (Повторити два рази.)

Плескай, плескай, плескай! (Плескати в долоні.)

Ніжками тупоти, тупоти! (Повторити два рази.)

Сховалися, сховалися! (Закрити обличчя руками.)

Пальчик об пальчик тук і тук. (Повторити два рази.)

Мета: координація рухів, збільшення амплітуди рухів у суглобах рук і кистях, координація слухового аналізатора й рухів за командою.

Хід гри. Дорослий показує, як треба робити стуки, дитина копіює дорослого. Потім за командою дорослого робить стуки: перед собою, над головою, за спиною, у положенні стоячи, сидячи навпочіпки, лежачи на спині, лежачи на череві. Дорослий задає темп (ладусі, ладусі...плеск, плеск).

Необхідно дуже уважно стежити за частотою дихання й емоційним збудженням, почервонінням або зблідненням шкіри, пітливістю обличчя. А ще можна під час гри промовляти віршик:

Ладусі, ладусі! А де були? У бабусі.

А що їли? Кашку. А що пили? Бражку.

А що на закуску? Хліб та капусту.

Ще можна погратися у гру „Знайти іграшку”. Коли дитина загубила іграшку, скажіть їй: „Ой, ти загубила іграшку. Давай знайдемо її”. Спрямуйте ручку дитини туди, де лежить іграшка, поплескайте нею по поверхні, щоб дитина сама знайшла іграшку. Можливо спочатку доведеться допомагати дитині, спрямовуючи ручку до іграшки. Іграшки повинні бути досить великими, контрастного забарвлення (для дітей із залишковим зором) та звуковими. Дайте дитині пограти з іграшкою, коли вона її знайде.

Ігри-заняття з будівельним матеріалом. Учити впізнавати і розрізняти кубики та цеглинки, ставити одну деталь на іншу, викладати цеглинки в рядок, ставити їх вертикально (вежа, стіл, доріжка, автомобіль); знімати зі стержня кільця і надівати на нього кільця з великими отворами.

Малюк самостійно ще не може робити споруди з кубиків. Він перекладатиме кубик з однієї руки в іншу, стукати ним по столу, полу і т.д. Допоможіть дитині узяти один кубик і покласти його на іншій, коментуючи дії. Якщо кубики впадуть, будьте готові сказати: «Бах! Вони впали!» або щось подібне цьому. З часом дитина навчиться будувати з кубиків всякі цікаві споруди.

Від 15-ти до 18-ти місяців.

Гра „Знайомство з квартирою”. Знайомте дитину з тим, як виглядає ваша квартира. Спочатку дитина може знаходитися на руках у дорослого. Не змінюйте розташування знайомих дитині предметів (меблів). При поясненнях не вживайте слів „тут” і „там”, адже вона не бачить того, про що ви говорите. Підбирайте слова, які зрозумілі дитині.

Наприклад: Зараз ми підемо на кухню, при цьому показувати і розказувати дитині де кухня і що там знаходиться. За допомогою рук доторкнутися до всього, що є на кухні і обов’язково кожне доторкання супроводжувати словами (це стіл, а це чашка, ложка, тарілка тощо), щоб дитина знала що це.

Також можна грати з дитиною в гру „Дістань іграшку із коробки”. Візьміть коробку, покладіть туди іграшки, які дитина уже знає (кубики, м’ячик, ведмедика, ляльку тощо). Дайте малюкові обстежити коробку, спрямовуйте його ручки до предмета. Спочатку разом з дитиною дістаньте будь-яку іграшку із коробки і назвіть її, щоб дитина знала яка це іграшка. Потім киньте її назад в коробку і знов дістаньте. І так декілька разів, доки дитина не запам’ятає. Потім візьміть іграшку, назвіть її, дайте дитині помацати і киньте назад в коробку. Запитайте дитину: „Ой куди подівся м’ячик?” і зачекайте поки дитина спробує самостійно знайти іграшку в коробці. Якщо ні, покажіть ще раз, як знайти і дістати іграшку.

Ще можна використати гру на визначення правої і лівої сторін. Візьміть м’ячик, покладіть його на підлогу. Підведіть дитину до м’ячика і скажіть: „Зараз зробимо бух м’ячика правою ніжкою” і покажіть дитині як це робиться. Візьміть в свою руку праву ніжку дитини і стукніть по м’ячику. Потім теж саме зробіть із лівою ніжкою.

Ще за допомогою такої гри можна годувати дитину. Посадіть її за стіл і дайте в праву ручку ложку. При цьому розказуйте дитині, що ложку потрібно тримати в правій руці.

Коли ви одягаєте малюка – також не забувай з ним розмовляти. Отже, говоріть йому: одягаємо ліву ніжку, просовуємо в кофточку праву ручку. Так дитина змалечку зможе навчитися розрізняти де право, а де – ліво.

А щоб дитина краще запам’ятовувала де у неї право, а де ліво можна використовувати дзвіночки. Зафіксуйте дзвіночок на правій ніжці або ручці дитини.

Від 18-ти до 21-го місяців.

Гра з іграшкою яка покотилася. Візьміть м’ячик зі звуком і дайте його обстежити малюку. Потім покажіть як його потрібно котити, кидати і доганяти. Коли малюк буде котити м’ячик, він буде подавати звук. По звуку дитина зможе знайти куди покотився м’ячик. Також ви можете котити такий м’ячик по направленню до дитини, і вона зможе на слух його зловити.

Гра „Зробимо намисто”. Всі дії необхідно показувати дитині. Разом з дитиною нанизуйте на нитку чи мотузку великі ґудзики, кульки і великі намистинки. Візьміть в свої руки – руки дитини і разом з нею нанизуйте вище перечисленні предмети супроводжуючі відповідними словами. Розкажіть дитині для чого ви це робите, що намисто носять на шиї. Коли зробите намисто – вдіньте його на дитину, пограйтеся з ним. Покажіть як потрібно знімати і одягати.

Пограйте з дитиною „Відгадай хто це?”. Візьміть книжечку з випуклими рельєфними зображеннями. Посадіть дитину біля себе і показуйте їй малюнки. При цьому ведіть її ручками по випуклих зображеннях і розповідайте, що це. Коли дитина запам’ятає, що знаходиться в книжці, покажіть торкаючись її пальчиками до зображення і запитайте: „Що це?” або „Хто це?”.

Також можна погратися в таку гру і з іграшками. Наприклад: взяти м’яку іграшкову подушку нашити або наклеїти на поверхню різні цікаві зображення (квіточку, кружечок, квадратик, пташечку, звірятко тощо). Давати дитині пощупати і вивчити, а потім так само запитувати у неї: „Що це?” або „Хто це?”.

Від 21-го до 24-х місяців.

Гра „Чим пахне?” Навчити дитину розпізнавати за запахом. Покласти перед дитиною огірок, апельсин, цибулину, печиво, ліки, мило, каву, парфуми тощо. Дати її помацати, при цьому розповідаючи, що це таке. Наприклад: апельсин – це фрукт, він помаранчевого кольору, буває кисло-солодким на смак, має круглу форму, його їдять, він смачний і корисний, а ще його купують в магазині; ліки – їх купують в аптеці, у них специфічний запах, їх приймають, коли щось болить, вони бувають як у вигляді таблеток, так і в рідкому вигляді і т.д.

Гра з папером. Вчіть дитину зминати та розривати папір. Можна робити аплікації з паперу. Різати папір спеціальними безпечними ножицями (такі ножиці вам ще не раз знадобляться, тому придбайте їх для дитини), намазувати клеєм папір, який вирізали (тут потрібно вибрати клей який не розливається, клей олівець наприклад), придавлювати пальчиками (з вашою допомогою) деталі для склеювання.

Гра на засвоєння понять: попереду, позаду, справа, зліва. Візьміть 4 різні іграшки (наприклад: ляльку, кубик, м’ячик, ведмедика тощо) і розкладіть їх навколо дитини. Наприклад: ляльку покладіть попереду, а м’ячик позаду, кубик зліва, а ведмедика справа. При цьому супроводжуйте свої дії словами і дайте обов’язково поторгати дитині, щоб вона знала де що лежить. Тоді скажіть її знайди зліва кубик, а позаду м’ячик і т.д. Якщо дитина погано орієнтується, то дорослий повинен її допомогти знайти той чи інший предмет.

Від 2 до 3 років.

Гра „Зашнуруй черевички”.

Мета: засвоєння навички вдягання, розвиток дрібної моторики, координації рухів, орієнтування в просторі.

Матеріал: пара черевиків і шнурки.

Хід гри:

Дорослий показує, як по-різному можна зашнурувати черевики, і просить дитину зашнурувати так само черевики. Необхідно спочатку зашнуровувати черевики разом із дитиною. Показуючи і розказуючи як це треба робити.

Так само можна дитину навчити не тільки взувати і зашнуровувати черевики, а ще і правильно вдягати одяг, застібати ґудзики тощо.

Гра „Вгору-вниз”. В таку гру можна грати як вдома на гімнастичній стінці, так і на вулиці на драбинках, які розташовані на дитячих майданчиках. Дитина за допомогою дорослого піднімається гімнастичною драбиною у верх, а потім має повільно спуститися вниз. Дорослому необхідно страхувати дитину, допомагаючи їй, якщо потрібно.

Ще можна ходити по сходинках в будинку вгору-вниз, при цьому рахуючи сходинки, щоб дитині було цікаво ними підніматися і спускатись (раз, два, три, чотири, п’ять тощо). Також розказувати дитині, якщо ви іде з нею вниз: „Ми зараз ідемо на вулицю”, а коли піднімаєтесь назад казати: „Ми ідемо додому”. Дитина буде уже знати коли вона йде на прогулянку, а коли додому.

Гра „Пісочниця”. Візьміть разом з дитиною набір для гри в пісочниці (відеречко, лопатку, грабельки, пасочки тощо) і пограйтесь з нею на дитячому майданчику в пісочниці. Показуйте дитині де пісочок, що потрібно з ним робити. Розкажіть, що пісочок може бути сухим і сипучим, а може бути і мокрим. З мокрого пісочку робіть разом з дитиною пасочки. Показуйте їй як це потрібно робити. Візьміть разом з дитиною в одну руку відеречко, а в другу лопатку і насипайте пісок у відеречко. Обов’язково розказуйте дитині, що ви з нею зараз робите, щоб дитина могла запам’ятати як це робиться.

Знайомте дитину з навколишнім світом. Гуляйте на дворі, розказуйте і показуйте дитині все що навколо існує. Покажіть і розкажіть, що таке травичка. Посадіть її на травичку, дайте помацати, яка вона на дотик, розкажіть якого кольору. Розкажіть дитині, що травичка росте на землі, що окрім травички там ще ростуть квіти, дерева тощо. Також покажіть квіточку дитині. Зірвіть і дайте в руку дитині, щоб вона могла помацати і понюхати. Теж саме проробіть з листочками, а ще познайомте дитину із шишками і каштанами. Можна зібрати різні листочки і зробити разом з дитиною гербарій.

Ще можна придумати гру з каштанами. Візьміть разом з дитиною дитяче відеречко і збирайте туди каштани. Можна покласти каштани у велику ємкість і дати малюкові досхочу „побаpахтатися” там. Кидати в відерце – тренувати влучність. Каштанами вчитися рахувати, замість лічильних паличок. Дуже прості вироби можна зробити з дітьми з каштанів і шишок, наприклад їжачка. Дитині це буде цікаво.

Гра з лялькою. Лялька для дитини – це цікава і важлива іграшка. Грайте разом з дитиною, розказуйте і показуйте як потрібно гратися з лялькою. Показуйте, що у ляльки є ручки, ніжки, голова, очки, ротик, носик тощо. Що ляльку можна одягати і роздягати, купати, годувати, спатки вкладати. В колясці або візочку катати.

Оскільки, сліпа дитина розпізнає все на звук, слух нюх, смак і дотик потрібно використовувати іграшки і книжечки з випуклими рельєфними зображеннями, озвучені і безпечні.

Дослідження тифлопсихологів і тифлопедагогів (Г. Григорьєв, Л. Єгоров, В. Єрмаков, П. Залюбовський, В. Кобильченко, О. Литвак, Л. Плаа, Є. Синьова, Л. Солнцева та ін.) свідчать, що порушення зорового аналізатора, який в процесі соціальної перцепції виконує інформаційну функцію, призводить до інтерактивних труднощів у сфері спілкування сліпих та слабозорих дітей. Це відбувається тому, що зоровий дефект викликає комунікативні утруднення внаслідок неповноцінності мовленнєвих, наочно-дієвих засобів спілкування (збідненості вербальних і емоційно-пантомімічних зовнішніх проявів, скутості рухів, стереотипності проявів емоційних станів, вербалізму знань тощо), що часом змушує дитину відчувати себе знедоленою та спричиняє низьку самооцінку, погану соціальну адаптацію, порушення процесу міжособистісного спілкування.

Досліджуючи процес спілкування у сліпих, П. Залюбовський звертає увагу на те, що формування і розвиток процесу спілкування незрячих відбувається на основі використання збережених органів чуття, соціального досвіду, характеру діяльності, індивідуального розвитку, накопиченого життєвого досвіду й діапазону спілкування. Домінуючим і основним видом повідомлень в процесі комунікації, на його думку, є голос людини, який несе в собі найбільшу інформаційну насиченість і ємкість (що проявляється через тембр, інтонацію, темп мовлення тощо). Разом з тим не виключаються важливість інших зовнішніх інформативних проявів (ходи, дихання, запаху, дотикової інформації тощо), що відіграють уточнюючу і деталізуючу роль у спілкуванні [1, 35 – 39].

Особливе місце в процесі розвитку соціально-комунікативної сфери дітей з важкими порушеннями зору від народження до трьох років, на нашу думку, належить соціально-комунікативним іграм, мета яких полягає у розвитку ініціативності, сміливості й активності дитини, взаємодії між дитиною й дорослим. Під час ігор необхідно створювати сприятливу для дитини атмосферу наповнену позитивними емоціями, звертатися до неї ласкаво, придумуючи їй ласкаві й ніжні імена, щоб вона відчувала любов, ніжність, спокій матусі, а також свою захищеність.

Гра “Гра з брязкальцями”

Обладнання: брязкальце.

Хід гри. Для цієї гри потрібно приготувати брязкальце. Якщо дитина не знайома з цією іграшкою, необхідно дати їй можливість обстежити її, спробувати пограти. Потім сядьте на підлогу, дитину посадіть навпроти себе. Співайте пісню “Гра з брязкальцями” (сл. В.Кукловської, муз. А.Лазаренка), супроводжуючи спів рухами, про які йдеться у змісті пісні. Намагайтеся стукати по долоньці дитини брязкальцем у ритмі пісні.

По долоні брязкальцем

Стукай ти швиденько.

Гарно грає моя доня (мій синочок)

Брязкальцем новеньким.

Ля-ля, ля-ля-ля,

З брязкальцем новеньким.

В кінці пісні запитайте у дитини: “Як звучить наше брязкальце?” Для цього піднесіть її ручку догори разом з брязкальцем і струсіть нею. Прослідкуйте, щоб дитина повторила цей рух самостійно. Кожного разу спонукайте дитину діяти разом з вами. За допомогою цієї гри у неї виникатимуть нові емоції, вона опанує нові рухи з брязкальцем й запам’ятає його звучання.

Гра “Лялечка-Наталочка”

Хід гри. На початку гри ніжно й лагідно пригорніть дитину до себе, щоб вона відчувала себе у безпеці, потім покладіть її на ліжко. Співаючи пісеньку “Лялечка-Наталочка” (сл. Г.Бойка, муз. М.Дремлюги), супроводжуйте спів різноманітними рухами. Наприклад, з’єднайте рученята дитини, щоб вона відчула їх, потім ніжки, подмухайте на неї тощо. Робіть усі рухи з задоволенням, ніжно торкаючись до дитини, щоб вона відчували ваше тепло й ласку.

Є у мене лялечка,

Лялечка Наталочка,

Заводна, заводна,

Подивіться – ось вона.

Хоч вона ще маля –

„Мама, мама”, – промовля.

Ляля з рученятами,

Ляля з ноженятами.

Я її заведу,

З нею у танок піду.

Гра “Бубон”

Обладнання: бубон.

Хід гри. Познайомте дитину з бубном, дайте їй можливість дослідити його. Вдарте в бубон кілька разів, потім, притримуючи дитину за лікоть, допоможіть легенько стукати долонькою по бубну. Наспівуючи пісеньку “Бубон” (сл. Н.Фрункуль, муз. М.Красєва), продовжуйте виконувати ці рухи разом з дитиною у ритмі пісні.

Ти, (ім’я дитини), бий у бубон, -

Дружно плескати ми будем,

Веселіше це роби,

В бубон дужче, дужче бий!

Повторіть гру ще раз, але піднесіть до бубона іншу ручку дитини. З часом дитина навчиться сама вдаряти в бубон й відрізняти його звучання від звучання інших музичних інструментів.

Гра “Барабанщик”

Обладнання: барабан, дві палиці.

Хід гри. На початку гри необхідно ознайомити дитину з невеликим дитячим барабанчиком, спочатку за допомогою дотикового обстеження, а потім сприймання на слух звука. Всі свої дії супроводжуйте словами, щоб дитина співвідносила їх з рухами які ви виконуєте разом з дитиною й намагалася повторювати їх: “Микола (ім'я дитини), який у нас барабан! Як він голосно грає! Та-ра-ра! Та-ра-ра!”. А потім, наспівуючи пісню “Барабанщик” (сл. О.Козаченка, муз. Г.Гриневича), на словах: “Та-ра-ра! Та-ра-ра!” стукайте руками дитини по барабану. Повторіть гру ще раз, дайте дитині до рук барабанні палички (притримуйте її ручки, тим самим допомагаючи барабанити паличками), щоб вона спробувала сама заграти на барабані.

Барабанщик поспішає,

Дрібно, дрібно вибиває:

Та-ра-ра! Та-ра-ра!

На прогулянку пора!

Гра “Весела дудочка”

Обладнання: дудочка, мішечок.

Хід гри. Покладіть дудочку у мішечок, запропонуйте дитині засунути руку в “чарівний мішечок” і вгадати, що там лежить. Коли вона вийме з мішечка дудочку, вигукніть: “Ой, та це ж весела дудочка!”. Потім допоможіть дитині обстежити її, спробуйте самі заграти на ній. Перед тим як співати пісеньку “Весела дудочка” (сл. Н.Френзель, муз. М.Красєва), навчіть дитину імітувати гру на дудочці. Далі ви співаєте пісеньку, а дитина в цей час імітує гру на дудочці.

Ду-ду, ду-ду, дудочка!

Ду - ду, ду - ду - ду!

Заспівала дудочка,

В зеленім саду.

Гра “ Ми крокуємо ”

Обладнання: бубонці.

Хід гри. Перед тим як грати в цю гру, одягніть на рученята й ніжки дитини бубонці. Потім, промовляючи промовку “Ми крокуємо”, вчіть дитину впевнено рухатися по кімнаті, притримуючи її під час руху своєю рукою під спинку.

Раз, два, раз, два, ми крокуємо.

Дзвінко пісню ми співаємо.

Ця гра допоможе підняти веселий настрій у дитини й підтримати його впродовж усієї гри.

Пісня-гра “Леле, леле, лелесенько”

Хід гри. Візьміть дитину на руки, пригорніть до себе й заспівайте лагідним, теплим голосом колискову “Леле, леле, лелесенько”.

Леле, леле, лелесенько,

Засни ж моє малесеньке.

Будеш легко, синку (донья) спати,

Будеш здоровою уставати.

Леле, леле, лелесенько,

Засни ж моє малесеньке.

А-а, а-а!

Вслуховуючись в навколишні звуки, дитина віддає перевагу голосу матусі. Під час маминого співу дитина відчуває свою захищеність, любов і тепла матусі. Такі відчуття можуть викликати лише колискові пісні, які передають дитині любов, ніжність, спокій матусі.

Пісня-гра “Котику сіренький”

Хід гри. Візьміть дитину на руки, лагідно пригорніть її до себе й заспівайте колискову пісеньку “Котику сіренький”. Коли матуся співає колискову, дитина звикає до її голосу й поступово запам'ятовує мелодію. На початку співу вона посміхається, а потім затихає – грає у свою першу гру: "Мама співає – а я засинаю". Прислухаючись до слів колискової пісні, дитина намагається їх повторити, перші звуки які вона вимовляє, – агукання – це перші спроби до розвитку взаємодії між дитиною й дорослим.

Котику сіренький, Котику біленький,Котку волохатий, не ходи по хаті,Не ходи по хаті не буди дитятиДитя буде спати, Котик воркотати.Ой на Кота на ВоркотаНа дитинку дрімота.(А-а а-а а-а а)

Гра “ Сорока-ворона ”

Обладнання: ложка, тарілка з їжею.

Хід гри. Посадіть дитину на стілець за стіл, дайте їй можливість обстежити ложку. На початку гри візьміть руку дитини у свою руку й піднесіть ложку до її рота, промовляючи: “Наталочка (ім’я дитини), яка у нас смачна кашка, відкрий ротик! Ам-ам, ам-ам”. Потім покладіть в ложку дитини трохи їжі й піднесіть так само до її рота, промовляючи: “Ам-ам, ам-ам”. Не спішіть, почекайте поки дитина сама виявить ініціативу й відкриє ротика. Якщо дитина не відкриває рота, допоможіть їй промовляючи: “Наталочка (ім’я дитини), відкрий ротик! Ам-ам, ам-ам”. Годуйте її не поспішаючи, лагідно промовляючи промовку “Сорока-ворона”.

Сорока-ворона

На припічку сиділа,

Діткам кашку варила,

Ополоником мішала,

Діток годувала.

Ам-ам, ам-ам!

Гра “А я хлопець молодець”

Обладнання: стілець.

Хід гри. Сядьте на стілець. Посадіть дитину до себе на коліна так, щоб ваші личка були обернені один до одного. Міцно тримаючи дитину, імітуйте їзду на конику, наспівуючи українську народну пісеньку: “А я хлопець молодець ”.

А я хлопець молодець,

В мене коник стрибунець.

Цок, цок, цок, цок,

В мене коник стрибунець.

Цок, цок, цок, цок,

В мене коник стрибунець.

Після закінчення пісні, припиніть імітувати їзду на конику, супроводжуючи словами: “Трррр! Приїхали!”. Якщо дитині сподобалася гра, повторіть її ще кілька разів.

Гра “Коник”

Хід гри. Сядьте зручно, покладіть ногу на ногу. Посадіть дитину “зверху” на ногу. Міцно притримуючи її за руки, розгойдуйте й наспівуйте пісеньку: “Коник”, сл. Г. Думченко, муз. І. Кишка.

В мене коник вороний, В мене коник чепурний. І об’їду зараз я Всі ліси і всі поля

Цок-цок-цок, Цок-цок-цок, Підганяє батіжок

Після закінчення пісні легко підкиньте дитину, одночасно промовляючи: “Уууух!” і м’яко перемістить її до себе на коліна. Дитина повинна довіряти вам, відчувати вашу силу і свою безпеку. Граючи в цю гру знову й знову, ви побачите, з яким захопленням дитина чекатиме “сюрпризного моменту” – підкидання.

Дата добавления: 2017-01-14