Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

Теоретичні відомості. Лабораторно-практична робота №7




Лабораторно-практична робота №7

Літературні джерела.

Контрольні запитання

1. Що передбачає планово-запобіжна система технічного обслуговування тракторів?

2. Складання річного плану технічного обслуговування тракторів включає?

3. Якими способами проводиться визначення кількості технічних обслуговувань на запланований період?

4. На які періоди може проводитись розрахунок кількості ТО?

1. Бельских В.И. Диагностирование и обслуживание сельскохозяиственной техники / Бельских В.И. – 2-е узд.. перераб. И доп. – М.: Колос, 1980. – 575 с., ил. – (Учебники и пособия для кадров масовых профессий).

2. Ільченко В.Ю., Карасьов П.І., Лімонт А.С. та інші Експлуатація машино тракторного парку в аграрному виробництві / Ільченко В.Ю., Карасьов П.І., Лімонт А.С. та інші. – К., Урожай, 1993 – 286 с.

3. Вознюк Л.Ф. Технічне обслуговування і діагностування сільськогосподарських машин / Вознюк Л.Ф., Іщенко В.В., Михайлович Я.М. – К.: Урожай, 1994. – 216 с.


 

 

Тема: Технічне обслуговування електрообладнання та його діагностування.

Мета: оволодіти майбутніми фахівцями методикою проведення технічного обслуговування електрообладнання тракторів автомобілів та її діагностування, навчитися за допомогою приладів і пристосувань визначати технічний стан електрообладнання і робити висновок про відповідність агрегатів, що перевіряються, експлуатаційним вимогам.

 

Акумуляторна батарея, яку установлюють на автомобілі (тракторі, самохідній машині) служить для запуску двигуна стартером з постійним електричним струмом різних споживачів, при непрацюючому двигуні та при роботі на малій частоті обертання колінчастого вала.

Принцип дії акумулятора полягає у перетворенні електричної енергії на хімічну при заряджанні або хімічної енергії на електричну при розряджанні. Акумуляторні батареї виготовляють у вигляді бака, розділеного перегородками на камери. У кожній камері знаходиться окремий свинцево-кислотний акумулятор, який складається з позитивних і негативних пластин, сепараторів, з'єднувальних містків з полюсними штирями і кришки з пробкою. Камера складеного акумулятора заповнюється електролітом.

 

Рисунок 7.1 Конструктивна схема акумуляторної батареї [4]: 1 - корпус, 2 - кришка, 3 - «плюсова» клема, 4 - один з шести акумуляторів; 5 - «мінусова» клема; 6 - пробка; 7 - заливний отвір; 8 - пластини акумулятора

 

Під час заряджання і розряджання свинцевого акумулятора в активній масі й електроліті відбувається хімічні зміни.

 

Електроліт Сульфат свинцю

Позитивна пластина Вода

Негативна пластина

 

Коли акумулятор розряджається, активна маса обох пластин перетворюється на сірчанокислий водень. Частина сірчаної кислоти витрачається на утворення сірчанокислого свинцю (сульфат свинцю) і води. Густина електроліту при розряджанні зменшується. Коли акумулятор розряджається, хімічні реакції відбуваються у зворотному порядку. Кисень води витрачається на утворення перекису свинцю на позитивній пластині, а кислотний залишок сірчанокислого свинцю обох пластин і водень води йдуть на утворення сірчаної кислоти в електроліті. Початковий склад активної маси пластин відновлюється, а густина електроліту підвищується. При дальшому зарядженні відбувається тільки розклад води на кисень і водень який супроводжується сильним газоутворенням: це свідчить про кінець заряджання.

Основні експлуатаційні несправності батарей. Забруднення кришок і мастики: тріщини в мастиці, кришках і стінках бака; окислення виводів батареї і наконечників стартерних проводів; прискорене само розряджання акумуляторів: знижений рівень електроліту в акумуляторі, підвищена або знижена густина електроліту: сульфатація, коротке замикання, жолоблення і передчасне руйнування пластин.

Забрудненість кришок і мастики викликає окислення виводів, наконечників проводів і розряджання акумуляторів. Пил і бруд на кришках і мастиці промочується електролітом, який замикає виводи акумуляторів, і батарея розряджається. Окислення виводів батареї і наконечників стартерних проводів прискорюється при попаданні на них електроліту, відсутності мастила та нещільному кріпленні проводів на виводах батареї. При цьому підвищується опір зовнішнього кола, особливо стартера, що погіршує роботу споживачів. Окислені виводи, затискачі і наконечники проводів зачищають металевою щіткою або шліфувальною шкуркою, миють теплою водою, закріплюють і змащують тонким шаром технічного вазеліну або захисного мастила ПВК, чи моторного масла. При затягуванні наконечника проводу на свинцевому виводі акумуляторної батареї в місцях стискання контактових поверхонь мастило видавиться, а в тій частині, де поверхні не прилягають одна до однієї, воно залишиться, що в подальшому запобігатиме їх окисленню. Після затягування болтів кріплення тим самим мастилом змащують наконечників проводів біля виводів батареї.

Тріщини в мастиці, кришках і стінках бака випікають внаслідок старіння мастики, а також з-за вібрації акумуляторної батареї при нещільному кріпленні в гнізді. Тріщини і нещільне прилягання пробок заливних отворів спричинюють випліскування електроліту на поверхню кришок. Електроліт замикає виводи,що викликає розряджання акумулятора. Попадаючи на накривки проводів і металеві частини машини, електроліт стає причиною їх корозію. При ебонітових моноблоках можливе утворення тріщин їх стінках. При роздільних кришках часто має місце розбухання і відставання від стінок заливної мастики, тріщини кришок біля вивідних клем і заливних горловин. Батареї з поліпропіленовими напівпрозорими, моноблоками, практично можуть мати тріщини тільки при експлуатації, в умовах низьких температур (від -50 до -60 °С), і "тому візуальний огляд в основному орієнтується на стан приєднання наконечників проводів до вивідних клем, на заливні горловини.

Слід урахувати що у пластмасових моноблоках при коливаннях температури спостерігається помітна зміна своїх геометричних розмірів. Тому при кріпленні батарей за виступи в нижній частині моноблоків кріплення послаблюється і батарея починає переміщатися в місці установки, що не допустимо.

Контроль і коригування рівня електроліту для різних типів акумуляторних батарей має принципові відмінності. Батареї, в тому числі ті. що не обслуговуються, зібрані в прозорих моноблоках, мають на бокових поверхнях дві відмітки, які відповідають мінімально і максимально допустимим рівням електроліту. Оскільки моноблоки прозорі, то рівень електроліту практично видно через бокові стінки. Якщо рівень вище верхньої відмітки, то кількість електроліту зменшують. Якщо рівень електроліту нижче або співпадає з нижньою відміткою, то доливають дистильовану воду до рівня верхньої відмітки

Жолоблення і зруйнування пластин відбувається при тривалому перезаряді, підвищенні густини і температури електроліту (понад 45 °С), слабкому кріпленні батареї в гнізді; замерзанні електроліту, сильній сульфатації і частому користуванні стартером.

Саморозряджання акумулятора може відбуватися внаслідок його забруднення, замикання пластин активною масою, що осипається, утворення місцевих паразитних струмів в результаті попадання в електроліт домішок заліза, міді, цинку та інших металів. Згідно із стандартом саморозряджання батареї при температурі + 20 + 5 °С за 14 діб не повинно перевищувати 10 % її номінальної ємності.

Внаслідок короткого замикання пластин акумулятора або його затискачів відбувається викривлення позитивних пластин. Зруйнування решітки або викривлення пластин спричинює випа­дання активної маси. Вона може інтенсивно випадати і при великих зарядних струмах в кінці заряджання акумулятора або в результаті високої температури електроліту (вище +70 °С).

Традиційно кількість позитивних частин була на одиницю менша, ніж негативних, а сумарне число пластин в акумуляторі - непарне. При цьому позитивні пластини, як правило, на 10-20 % товстіші за негативні. Оскільки в процесі розряджання обсяг активної маси позитивних пластин збільшується та й позитивна пластина працювала б лише одним боком, то вона неминуче вигиналась і активна маса випадала б з її решітки.

В останні роки в промислове виробництво впроваджені акумуля­торні батареї з однаковою кількістю позитивних і негативних пластин.

 

Таблиця 7.1 Ознаки та причини несправності акумуляторних батарей.

Зовнішні ознаки Причини, що викликають несправності
Відсутня напруга на вивідних затискачах А Б -в АБ немає електроліту; - відрив пластин від містків, порушення контакту в перемикачах; -повне зруйнування пластин АБ
Не працюють всі споживачі електричної енергії -несправна АБ; -порушення контакту в з'єднаннях; -несправний вимикач АБ
Лампи горять недоста­тньо яскраво, стартер повільно прокручує колінчастий вал -АБ розряджена: -окислені вивідні затискачі АБ; ■ коротке замикання в одній або декількох банках АБ
При непрацюючому двигуні і відключених споживачах АБ розряджається -забруднення мастики і кришок банок АБ: -забруднений електроліт: -коротке замикання в одній з банок АБ
Прискорене розряджання АБ під навантаженням і сильне газовиділення при заряджанні - сульфатація пластин
Розряджена А Б не за­ряджається - зруйнування активної маси пластин
електроліту в одній 3 банок АБ - витікання електроліту через тріщину; - коротке замикання в банці (викіпання електроліту)
Викидання електроліту з вентиляційних отворів банок АБ -рівень електроліту вище норми; -немає відбивної пластини в вентиля цій них отворах пробки банки АБ

 

Електроліт. Послідовність його приготування. Перевірка рівня електроліту.

Електроліт - це розчин сірчаної кислоти у дистильованій воді. Він повинен мати певну густину. Новий акумулятор сухими зарядженими платинами заповнюють електролітом густиною 1,25-1,28. При виборі густини електроліту необхідно враховувати кліматичні пояси і пори року. В умовах низьких температур густина електроліту повинна бути більшою, а при високій – навпаки.

Для приготування електроліту використовують чистий кислотостійкий пластмасовий, керамічний, ебонітовий, свинцевий, фаянсовий посуд, у який спершу заливають воду, а потім поступово кислоту за безперервного перемішування скляною паличкою.

Правильний вибір концентрації електроліту не тільки поліпшує електричні характеристики, а й збільшує термін роботи. Залежно від температурних умов експлуатації стартерних батарей, оптимальна концентрація сірчаної кислоти різна.

Для приготування електроліту застосовують акумуляторну сірчану кислоту з молекулярною масою 98,08., яку поставляють трьох сортів: вищого ґатунку, 1-го й 2-го. Із підвищенням сортності знижується кількість шкідливих домішок.

Перевірка рівня електроліту виконується скляною трубкою діаметром 5-6 мм. Щоб виміряти рівень електроліту, треба опустити трубку в наливну горловину кришки до упора в запобіжну сітку, закрити її зверху великим пальцем, витягнути і вирахувати висоту стовпа електроліту в трубці. Рівень електроліту повинен бути на 10-15 мм вище запобіжної сітки. Підвищувати рівень треба, тільки додаючи дистильовану воду. Зимою, щоб запобігти замерзанню води, рекомендується доливати її безпосередньо перед виїздом або при працюючому двигуні.

Перевірка ступеня розрядження акумуляторної батареї за значенням щільності електроліту.

Вимірювання густоти електроліту дає можливість визначити ступінь зарядженості акумуляторної батареї. Густоту електроліту вимірюють спеціальним пристроєм (денсиметром). При вимірюванні густоти електроліту необхідно також визначити температуру електроліту батареї. Якщо температура електроліту вище або нижче +15°С, необхідно привести густоту електроліту до 15°С.

Якщо густота електроліту в окремих акумуляторах відрізняється більше ніж на 0,01г/см3, то її слід вирівняти, додавши електроліт густотою 1,4г/см3 або дистильовану воду. Доливати в акумулятор електроліт густотою 1,4г/см3 можливо тільки в тому випадку, якщо батарея повністю заряджена, внаслідок "кипіння" електроліту забезпечується швидке та надійне його перемішування.

При вимірюванні густоти електроліту після доливання в нього води або після пуску двигуна стартером, батарею необхідно деякий час зарядити невеликим струмом або дати їй постояти 1-2 години для того, щоб густота електроліту в всіх акумуляторах вирівнялась.

Ступінь зарядженості акумулятора по густоті електроліту можна визначити за такими даними (густота електроліту, приведена до температури 288°К (+15°С), г/см3).

Перевірка степені зарядження акумуляторної батареї навантажувальною вилкою.

Перевірка навантажувальною вилкою [5] (рисунок 7.2) дає можливість визначити стан акумуляторної батареї в режимі її розряду, відповідно пуску гарячого двигуна. Для цього навантажувальна вилка оснащена набором резисторів та вольтметром. В залежності від ємності батареї включається необхідна величина навантажувального резистора гайками 4 і 8.

 

Рисунок 7.2 Навантажувальна вилка.

 

Таблиця 7.2 Ступінь розряду акумуляторної батареї та відповідна їм густота електроліту.

Стан батареї Густота електроліту, г/дм 3
Батарея повністю заряджена 1,31 1,29 1,27 1,25
Батарея розряджена на 25% 1,27 1,25 1,23 1,21
Батарея розряджена на 50% 1,23 1,21 1,19 1,17

 

Таблиця 7. Показання вольтметра під навантаженням, відповідно ємності батареї, при визначенні ступеня зарядженості акумуляторної батареї навантажувальною вилкою.

Ступінь заряду, %          
Напруга акумулятора, В   1,7-1,8 1,6-1,7 1,5-1,6 1,4-1,5 1,3-1,4

 

При перевірці навантажувальною вилкою напруга справного акумулятора повинна бути постійною протягом не менше 5 секунд. Отвір в кришках акумуляторів при перевірці навантажувальною вилкою повинні бути закриті пробками. Акумулятори, густота електроліту в яких нижче 1,200 г/см 3, не рекомендується перевіряти навантажувальною вилкою.

Перевірка стану акумуляторної батареї зовнішнім оглядом. Догляд за акумуляторними батареями.

Перевіряють:

- цілісність корпусу, звільнивши його від упаковки та нахиливши на 45°;

- рівень електроліту, який повинен міститися між мітками min і max у батарей з корпусом з напівпрозорого пластику. В акумуляторних батарей із непрозорим корпусом електроліт повинен бути на 20 мм вище верхнього рівня пластин.

При експлуатації АКБ необхідно вести постійний контроль за його станом. Проводити догляд за їх станом і ТО в перелік робіт що входять до ТО відноситься:

- очищення акумуляторної батареї від пилу і бруду;

- очищення вентиляційних отворів в кришках і пробках;

- перевірка і при необхідності дотягнення кріплення АКБ в гнізді;

- перевірка надійності з’єднання клем проводів з виводними штирями;

- перевірити рівень електроліту у всіх акумуляторах і при необхідності долити дистильованої води;

- перевірити густину електроліту;

- перевірити робото придатність і ступінь зарядженості АКБ, якщо вона несправна то її слід віднести у майстерню.

При експлуатації АКБ з нею слід поводитися дуже обережно, тому що попадання сірчаної кислоти або електроліту на шкіру людини викликає опіки, тому при поводженні з кислотою чи електролітом треба бути дуже обережним. При попаданні електроліту на шкіру її потрібно ретельно промити рос твором соди після чого чистою водою,а при опіках звернутися до лікаря. При роботі з акумуляторами необхідно мати гумові рукавички і окуляри.

Поблизу з акумуляторною батареєю неможна користуватися відкритим вогнем, так як це може призвести до вибуху. Не допускається установка акумуляторної батареї в кабіні водія.

Закупорка вентиляційних отворів може призвести до руйнування бака так як гази які виділяються при хімічних реакціях накопичуються під тиском всередині бака.

Нові сухо-зарядженні батареї можуть зберігатися в будь-якому неопалюваному приміщенні. При цьому на них не повинні потрапляти прямі сонячні промені. Батареї у моноблоках із термопластичної пластмаси (поліпропілен і його сополімери) треба зберігати в приміщеннях із мінімальною освітленістю, оскільки світло прискорює процеси старіння полімерних матеріалів. Стійкіші до дії світла моноблоки та кришки з полімерних матеріалів чорного кольору.

Одна з найважливіших умов зберігання сухо-заряджених батарей — забезпечення герметичності внутрішніх порожнин кожного акумулятора. Порушення герметичності призводить до попадання всередину акумулятора вологого повітря, а під дією вологи відбувається окислення сухо-заряджених пластин, тобто розрядження акумулятора.

Підзарядка акумуляторних батарей.

В теперішній час акумуляторні батареї сухо-заряджені, тобто батареї надходять з заводу в зарядженому стані без електроліту, тому перед використанням такої батареї необхідно привести в робочий стан, виконавши наступні операції:

Розгерметезувати вентиляційні отвори.

Залити електроліт відповідної густини в кожний акумулятор.

На протязі 2-3 годин пластини повинні вбирати електроліт, після чого долити електроліт до потрібного рівня.

Підзарядити акумулятор силою струму 0,1 ємності протягом 5 годин. Якщо цього не достатньо, то зарядний струм знижують і продовжують зарядку протягом 2-3 годин. Ознакою кінця зарядки є сильне газовиділення і постійні густина електроліту і величина напруги.

Якщо густина електроліту в кінці заряду не відповідає нормі, її потрібно довести норми, заливши дистильованої води або електроліт підвищеної густини. Доливання кислоти – не допускається.

Ступінь зарядженості акумулятора можна визначити за напругою між клемами навантажувальною вилкою і за допомогою ареометра [6] (рисунок 7.3). Ступінь зарядженості всієї батареї визначається за допомогою акумуляторного пробника. Ступінь зарядженості батареї можна визначити і по густині електроліту, яку перевіряють ареометром. Зменшення густини на 0,01г/см3 показує що акумулятор розряджений на 6%. Якщо один акумулятор розряджений взимку більш ніж на 25%, а взимку – на 50%, то його необхідно підзарядити. Максимально допустиме зниження густини електроліту для зони помірного клімату:

Влітку до 1,19г/см3;

Взимку до 1,23г/см3

Рисунок 7.3. Ареометр для визначення густини електроліту та тасолу.

 

Генератор, реле-регулятор, стартер 1. Головні несправності генераторів.

Несправностями генераторів постійного струму є: забруднення колектора, знос щіток, поломка або ослаблення пружин щіткотримачів, обрив в обмотках збудження, міжвиткові замикання в котушках і замикання котушок на корпус генератора, замикання якоря на масу і обрив обмотки якоря, ослаблення або надмірний натяг паса.

Догляд і обслуговування генераторів змінного струму.

Через кожні 10 тис. км. пробігу автомобіля:

- перевірити у разі потреби відрегулювати натяг паса привода вентилятора й генератора;

- перевірити кріплення генератора до двигуна, проводів на затискача генератора й регулятора напруги;

- за допомогою шинного насоса видалити пил з середини генератора;

підтягнути гілки кріплення шківа та стяжні гвинти кришок генератора.

Через кожні 60 тис. км. пробігу автомобіля:

- перевірити стан щіток; зачистити контактні кільця.

Перевірка і регулювання натягу пасів приводу генератора.

Натяг пасів приводу генератора повинне забезпечувати прогинання найбільшої гілки на 15—22 мм при натисненні на ремінь із зусиллям 40 Н (4 кгс). Для регулювання натягнення ременів потрібно ослабити гайки болтів кріплення передньої і задньої лап генератора. Відхиливши генератор вгору, потрібно забезпечити номінальне натяг пасів, затягніть гайки і болти. При виході з ладу одного з ременів замінюйте обидва ремені комплектно з різницею в довжині не більше 3 мм.

Перевірка реле-регулятора.

Справність системи генератор - реле-регулятор можна перевірити вимірюючи напругу на клемах АКБ при працюючому двигуні. Воно повинне бути в межах 13,9 В- 14,4 В і не мінятися при зміні роботи двигуна.

Простий спосіб перевірки реле-регулятора: включити фари, світло повинне бути інтенсивним (живлення від генератора). При зміні оборотів двигуна яскравість світла не повинна мінятися.

Догляд і обслуговування стартера.

В процесі експлуатації в стартері виникають головним чином механічні несправності приводу, пов'язані з тією, що пробуксувала муфти вільного ходу, зносом або заклинюванням шестерні. Ці несправності усувають шляхом заміни приводу. Рідше зустрічаються несправності електричних ланцюгів стартера, обумовлені окисленням силових контактів і контактів реле, обривом обмоток, замасленням колектора, зносом щіток. При цьому погіршується робота стартера, що викликає необхідність його зняття і перегородки. У знятого стартера на спеціальному стенді перевіряють нормативні величини крутного моменту, споживаного струму в робочому режимі і в режимі повного гальмування, частоту обертання якоря в робочому режимі. На основі цих показників робиться висновок про придатність стартера. Безпосередньо на автомобілі у стартера перевіряють тільки величину споживаного струму в режимі повного гальмування, яка збільшується при замиканні ланцюгів стартера на масу і зменшується при окисленні (підвищенні опору) контактів, щіток і колекторів.

Система освітлення.

Головні несправності та технічне обслуговування приладів освітлення.

Несправності приладів освітлення і сигналізації пов'язані найчастішим з перегоранням ниток лампочок або виходом з ладу перемикачів вмикачів стоп-сигналу і ліхтаря заднього ходу.

Найбільш серйозною несправністю є порушення регулювання положення фар на автомобілях і їх сили світла, від чого залежить безпека руху.

Регулювання фар.

Положення фари вважається відрегульованим, якщо її промінь направлений уздовж осі дорогі із захопленням узбіччя і забезпечує їх освітлення на відстані 30 м при ближньому світлі і 100 м при дальньому. Установку фар перевіряють і регулюють на окремому посту або на лінії ТЕ за допомогою настінного або переносного екрану або спеціальних переносних або пересувних, оптичних приладів. Останні можуть застосовуватися в умовах хорошої освітленості приміщень, вимагають малої площі і володіють більшою точністю, оскільки легко орієнтуються щодо автомобіля. При перевірці за допомогою пересувного оптичного приладу (рисунок 7.4) його корпус 3, що переміщається у вертикальному напрямі по штанзі 2, за допомогою двох опорних штирів 7 встановлюють на візку 1 так, щоб оптичні осі фари 8 і приладу співпали. При цьому промінь ближнього (або дальнього) світла через лінзу 6 і дзеркало 4 потрапляє на матовий екран 5. Пересувну розмітку 9 екрану регулюють за допомогою нерухомої шкали 10 залежно від моделі автомобіля, що перевіряється (висоти установки фари і дальності освітлення, що рекомендується, дорогі). При включенні ближнього світла буде освітлена нижня частина екрану (див. рисунок 7.4), при включенні дальнього світла — верхня частина. При неспівпаданні освітленості екрану з розміткою регулюють фари.

Рисунок 7.4. Перевірка встановлення фар автомобіля [7].

 

Рисунок 7.5 Регулювання встановлення фар автомобіля за допомогою відбитка світла на стіні: а) правильно; б) не правильно. [8]

 




Поделиться с друзьями:


Дата добавления: 2017-01-14; Просмотров: 463; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



studopedia.su - Студопедия (2013 - 2024) год. Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав! Последнее добавление




Генерация страницы за: 0.068 сек.