Клінічна картина БЕХ

БЕХ частіше виявляється у віці від 3 до 18 років, рідше - пізніше. Чоловіки хворіють не частіше, ніж жінки. Як правило, початок хвороби спостерігається вже в перші роки або навіть місяці життя. Як правило, батьки хворих дітей зв'язують початок хвороби з перене-сеною пневмонією або вірусним респіраторним захворюванням.

Для хворих на БЕХ характерні такі основні скарги:

· кашель з виділенням гнійного мокротиння, яке відкашлюєть-ся досить легко. Найбільша кількість його відходить вранці, а також якщо хворий займає певне положення. Якщо БЕ розташовуються в нижніх відділах правої легені (це найбільш часта локалізація), то найбільша кількість мокротиння відходить в положенні хворого на лівому боці з опущеними головою і тулубом; при локалізації в нижніх відділах лівої легені - в такому ж положенні, але на правому боці. Якщо БЕ розташовуються у верхніх відділах легені, мокротиння легше відкашлюється в напівсидячому положенні хворого. На його кількість впливає певною мірою і форма БЕ. Легше і в більшій кількості воно відходить при циліндричних БЕ. При мішкоподiбних і веретеноподібних БЕ часто виділяється важко. Добова кількість становить від 20 до 500 мл і більше.

У період ремісії кількість відокремлюваного мокротиння значно менша в порівнянні з фазою загострення. У деяких хворих в періоді ремісії може не виділятися.

Характерною особливістю мокротиння є його розділення на два шари: верхній - у вигляді в'язкої блискучої рідини з домішками великої кількості слизу; нижній - повністю складається з гнійного осаду, причому об'єм його тим більший, чим інтенсивніший гнійно-запальний процес в БЕ;

· кровохаркання трапляється у 45-56 % хворих, іноді спостері-гається профузна легенева кровотеча, джерелом якоï є бронхіальні артерії. Звичайне кровохаркання з'являється або стає більш вираже-ним у період загострення захворювання і під час інтенсивних ФН. Відомі випадки появи кровохаркання у жінок під час менструацій;

· задишка є характерним проявом БЕХ. Вона спостерігається у 60-70 % хворих переважно при ФН і обумовлена супутнім ХОЗЛ. Задиш-ка мало турбує хворих на початку захворювання і стає більш вираже-ною у міру прогресування хвороби та під час загострення;

· біль у грудній клітці є необов'язковою і незакономірною озна-кою хвороби. Зумовлений залученням плеври в патологічний процес і частіше з'являється у період загострення. Характерне посилення болю під час вдиху;

· підвищення температури тіла спостерігається у хворих, як пра-вило, у періоді загострення захворювання, особливо при тяжкій формі БЕХ. Температура тіла найчастіше підвищується до субфебрильних цифр, проте можливо і більш виражене підвищення. Після відкаш-лювання великої кількості гнійного мокротиння температура тіла значно знижується, а у фазу ремісії стає нормальною;

· загальна слабість, зниження працездатності та апетиту, піт-ливість - ці скарги є віддзеркаленням синдрому інтоксикації, як правило, турбують у фазі загострення захворювання і особливо харак-терні для хворих, що відкашлюють велику кількість гнійного мокро-тиння з неприємним гнильним запахом.

У табл. 9 наведені дані щодо частоти тих чи інших симптомів при БЕХ.

Таблиця 9- Основні симптоми бронхоектазій

Основний симптом	Частота, %
Кашель
Мокрота
Задишка
Кровохаркання
Плеврит

При зовнішньому огляді хворих виявляються такi характерні озна-ки захворювання:

· відставання дітей у фізичному і статевому розвитку, причому більш характерне для дітей, що хворіють з раннього дитячого віку і мають тяжку форму захворювання;

· гіпотрофія м'язів і зниження м'язової сили, схуднення спосте-рігаються як у дітей, так і у дорослих, особливо при тривалому існу-ванні захворювання зі значною інтоксикацією;

· зміни кінцевих фаланг пальців рук (рідше - нiг) у вигляді барабанних паличок, нігтів - у вигляді годинникових скелець –виявляються при тривалому перебігу БЕХ, але не є обов'язковою озна-кою;

· ціаноз з´являється при розвитку ХЛС у тяжких хворих;

· відставання грудної клітки при диханні на боці ураження, а при розвитку емфіземи легенів – бочкоподібний вигляд грудної клітки.

фізикальне дослідження легенів виявляє:

· притуплення перкуторного звуку над ділянкою ураження (вираженість цієї ознаки залежить від величини і кількості БЕ, від поширеності інфільтративно-фібринозних змін в прилеглій паренхімі легенів; поодинокі невеликі БЕ притуплення перкуторного звуку не дають). При розвитку емфіземи легенів з'являється коробковий відті-нок перкуторного звуку;

· аускультативні зміни в періоді загострення: над вогнищем ура-ження прослуховується жорстке дихання, різнокаліберні вологі хрипи, як правило, велико- і средньопухирцеві, що зменшуються або навіть зникають після енергійного відкашлювання і відходження мокро-тиння. Разом з вологими прослуховуються і сухі хрипи. У фазу ремісії кількість хрипів значно зменшується, іноді вони зовсім зникають. При розвитку бронхообструктивного синдрому видих стає подовженим, прослуховується безліч сухих низькотональних і високотональних хрипів. Ці симптоми супроводжуються наростаючою задишкою, зни-женням толерантності до ФН.

При тривалому існуванні БЕХ розвивається метаболічна кардіоміо-патія. Клінічно вона виявляється тахікардією, перебоями в роботі серця, глухістю серцевих тонів, екстрасистолією.

Найбільш характерними ускладненнями БЕХ є: ХОЗЛ з подальшим посиленням ЛН, ХЛС, легенева кровотеча, амілоїдоз нирок. Рідкіс-ним, але небезпечним ускладненням є метастатичні абсцеси головного мозку.

Дата добавления: 2017-01-14