Інструментальні дослідження

Лабораторні дослідження

· ЗАК: при загостренні захворювання спостерігаються лейкоцитоз, зрушення лейкоцитарної формули влiво, збільшення ШОЕ. Слід під-креслити, що названі зміни можуть бути обумовлені розвитком пери-фокальної пневмонії. При тривалому перебігу БЕХ прогресує гіпо-хромна або нормохромна анемія.

· БАК: у період загострення хвороби відмічається збільшення вмісту сіалових кислот, фібриногену, серомукоїда, гаптоглобіну, g-глобулінів (неспецифічних ознак запального процесу). При розвитку амілоїдозу нирок і хронічній нирковій недостатності збільшується рівень сечовини і креатиніну.

· При імунологічному дослідженні спостерігається зниження рів-ня імуноглобулінів G і М, можливе підвищення рівня циркулюючих імунних комплексів.

· КАС: без характерних змін, при розвитку амілоїдозу нирок характерні протеїнурія і циліндрурія.

· Клінічний аналіз мокротиння: визначається велика кількість нейтрофільних лейкоцитів, еритроцитів, можуть виявлятися еластичні волокна (рідко). Бактеріоскопія мокротиння виявляє велику кількість мікробних тіл.

Рентгенографія легень виявляє такі зміни (перевага надається рентгенографії легенів у двох взаємноперпендикулярних проекціях):

· деформація і посилення легеневого рисунка за рахунок пери-бронхіальних фіброзних і запальних змін; легеневий рисунок у вигляді стiльникiв в ділянці нижніх сегментів легень;

· тонкостінні кістоподібні прояснення (порожнини) іноді з рівнем рідини (як правило, при значно виражених мішкоподiбних БЕ в середній частці);

· зменшення об'єму (зморщення) уражених сегментів;

· підвищення прозорості здорових сегментів легені; ампутація кореня легені;

· непрямі ознаки БЕ при їх локалізації в нижній частці лівоï і середній частці правої легені - зміна положення голівки лівого кореня унаслідок зменшення об'єму нижньої частки, розрідження легеневого рисунка верхньої частки, що роздулася, як прояв компенсаторної емфіземи; зсув серця вліво унаслідок зморщення або ателектазу нижньої частки;

· супутній фіброз плеври в осередку ураження або ексудативний плеврит.

Названі рентгенологічні ознаки БЕ особливо добре виявляються за допомогою багатоосьового рентгенографічного суперекспонованого і томографічного досліджень.

Бронхографія – метод діагностики, що остаточно підтверджує діаг-ноз БЕХ. Він констатує наявність БЕ, дозволяє уточнити їх локалі-зацію, форму та розміри. Бронхографія проводиться після попередньої санації бронхіального дерева за допомогою муколітичних і відхар-кувальних засобів (а іноді навіть бронхоскопічного лаважу бронхів).

На бронхограмі в ураженому відділі відмічається розширення бронхів різної форми, їх зближення і відсутність заповнення конт-растною речовиною гілок, розміщених дистальніше БЕ. За допомогою бронхографії можна певною мірою зробити висновок про дренажну функцію бронхів - про здатність їх евакуювати рентгеноконтрастну речовину йодліпол. Час евакуації при БЕ різко збільшений, причому ступінь збільшення залежить від форми, величини, локалізації БЕ і вираженості бронхоспастичного синдрому.

КТ дозволяє виявити БЕ і їх локалізацію. Вона є більш безпечним методом дослідження порівняно із бронхографією. Після її прове-дення не спостерігається загострення запального процесу в уражених бронхах, як це часто відбувається після проведення бронхографії. Проте КТ за своїми діагностичними можливостями не може повністю замінити бронхографію, особливо при вирішенні питання доцiльностi оперативного втручання.

ФБС виявляє гнійний ендобронхіт різного ступеня вираженості в уражених сегментах бронхопульмонального дерева. При проведенні бронхоскопічного дослідження БЕ не видно. ФБС дозволяє оцінити протяжність бронхіту, ступінь інтенсивності запалення слизової обо-лонки бронхів залежно від стадії загострення чи ремісії БЕХ. Під час бронхоскопії можна запідозрити наявність БЕ на підставі ознаки Суля, яка вказує на дистальне розширення бронхів: поява блискучих пухир-ців навколо „заповнених гноєм гирл”.

Серійна ангіопульмонографія дає можливість побачити анато-мічні зміни судин легенів і порушення гемодинаміки в малому колі кровообігу, якi більш виражені при множинних великих БЕ.

Спірографія виявляє порушення ФЗД при значних клінічних проя-вах БЕХ. При поширених двобічних БЕ спостерігаються рестриктивні порушення (значне зниження ЖЄЛ) за наявності бронхообструктив-ного синдрому - обструктивний тип ЛН при поєднанні емфіземи ле-гень і синдрому бронхіальної обструкції - рестриктивно-обструктив-ний тип порушень ФЗД (зниження ФЖЄЛ і ОФВ₁).

Дата добавления: 2017-01-14