Топографічна перкусія легень

Перкусія легень

Пальпація грудної клітки

Огляд і пальпація грудної клітки

Розрізняють статичний і динамічний огляд грудної клітки. Елементами статичного огляду є: форма і симетричність грудної клітки, викривлення хребта, особливості над- і підключичних ямок, ключиць, відставання від грудної клітки лопаток, наявність горбів, розширених вен і капілярів, післяопераційних та інших рубців.

Форма грудної клітки. Розрізняють нормальні і патологічні форми грудної клітки. Під нормальними формами розуміють конституційні варіанти грудної клітки (нормостенічна, гіперстенічна, астенічна). До патологічних відносять емфізематозну, паралітичну, рахітичну, воронкоподібну, човноподібну, кіфо-сколіотичну грудну клітку.

Розширені вени в ділянці грудної клітки свідчать про утруднений венозний відтік у зв'язку зі стисненням, наприклад, верхньої половини вени пухлиною. Капілярні зірочки характерні для цирозу печінки.

Проводячи динамічний огляд грудної клітки, потрібно:

визначити участь в акті дихання основних (міжреберні м'язи, діафрагма) і допоміжних м'язів (шиї, плечового поясу);

визначити можливе відставання якої-небудь половини грудної клітки при диханні,

3) визначити тип дихання (черевний частіше у чоловіків, грудний у жінок або змішаний);

4) визначити глибину та частоту дихання (у нормі 16—18 дихань за хвилину);

5) наявність патологічних ритмів дихання: дихання Чейна-Стокса, дихання Біота, дихання Куссмауля, дихання Грокко.

1. За допомогою пальпації уточнюються деякі дані, виявлені в процесі огляду, зокрема форма грудної клітки, її розміри, відставання при диханні, величина епігастрального кута (для цього великі пальці притискають до реберних дуг, а їхні кінці впираються в мечоподібний відросток).

2. Визначаються ділянки болючість по ходу ребер і міжреберних проміжків у точках Вале.

3. Досліджується резистентність грудної клітки при стисненні її в передньо-задньому і бічному напрямках.

4. Досліджується голосове тремтіння. При цьому хворий голосно вимовляє слова, що містять звук «Р» (тридцять три, Арарат, трактор).

При топографічній перкусії легень визначають: 1) верхні межі легень або висоту стояння верхівок і їхню ширину (поля Креніга), 2) нижні межі легень, 3) рухливість нижнього краю легенів.

У здорових людей верхівки легенів виступають на 3-4 см над ключицями.

Верхня межа легень ззаду визначається на рівні остистого відростка 7 шийного хребця.

Для визначення ширини верхівок легень (полів Креніга) палець-плесиметр встановлюють на середину трапецієподібного м'яза перпендикулярно до переднього краю і перкутують спочатку медіально, а потім латерально до появи тупого звука. У нормі ширина полів Креніга 3—8 см.

Нижню межу правої легені визначають за такими лініями:

— білягруднинною (у нормі 5 міжребер’я)

— середньоключичною (-«»- 6 ребро)

— передньою пахвовою (-«»- 7 ребро)

— середньою пахвовою (-«»- 8 ребро)

— задньою пахвовою (-«»- 9 ребро)

— лопатковою (-«»- 10 ребро)

— біляхребтовою (-«»- остистий відросток 11 грудного хребця)

Зліва перкусію починають по передній пахвовій лінії. У нормі нижні межі лівої і правої легені однакові.

Мал. 3. Скелетотопія легень та плеври.

Відхилення в положенні нижнього краю легень часто залежать від висоти стояння діафрагми, рівень куполу якої у жінок на одне міжребер’я вищий ніж у чоловіків, а у людей похилого віку нижчий ніж у людей середнього віку. В осіб астенічної статури вона нижче ніж у гіперстеніків.

Активна рухливість нижніх країв легень визначається при максимальному вдиху і видиху. У нормі вона становить по середній пахвовій лінії 6—8 см.

Перкусію півмісяцевого простору Траубе проводять по лівій реберній дузі. Він обмежений зверху діафрагмою, знизу реберною дугою, зліва селезінкою і справа лівим краєм печінки. Ширина простору Траубе 6—8 см.

Дата добавления: 2017-01-14