Іv. Місцевий відмінок однини іменників II відміни

ІІІ. ЗНАХІДНИЙ ВІДМІНОК ОДНИНИ ІМЕННИКІВ II ВІДМІНИ

ІІ. ДАВАЛЬНИЙ ВІДМІНОК ОДНИНИ ІМЕННИКІВ II ВІДМІНИ

1. У давальному відмінку іменників чоловічого роду ІІ відміни вживаються паралельні закінчення -ові, -еві (-єві) і -у, -ю: писати дядькові (дядьку), рекомендувати видавцеві (видавцю), порадити водієві (водію), віддавати належне талантові (таланту).

2. Якщо в тексті поряд стоять кілька іменників чоловічого роду у формі давального відмінка однини, рекомендується вживати варіативні форми: За таку помірковану ставку Марта мусила б подякувати сусідові своєму кооператору Іванчукові, що виговорив для неї цю, ціну в орендаря... (В. Підм.); Завтра начальникові головного управління Данилу Богдановичу Триндирівському виповнюється п'ятдесят (О. Мірошн.),

3. Для іменників середнього роду типовим є закінчення -у (~ю). Іменникам із суфіксом -к-, які означають істот, властиві паралельні закінчення -ові і –у: ягнятк-ові (-у), пташенятк-ові (~у), хлоп'ятк-ові (~у), немовлятк-ові (-у).

4. Варіантні форми утворюють окремі іменники і назви неістот: сонц-ю (-еві), серц-ю (-еві), лих-у (-ові), міст-у (-ові). У формах із закінченнями -еві, -ові ці іменники вживаються переважно у фольклорі.

1. У іменників чоловічого роду ІІ відміни, що означають істот, форма знахідного відмінка однини збігається з формою родового відмінка: розпитати секретаря, поважати друга, викликати слюсаря. Іменники чоловічого роду — назви неістот мають у знахідному відмінку однини форму, омонімічну формі називного відмінка: полагодити замок, дивитися телевізор, читати журнал.

2. Деякі назви неживих предметів виступають у знахідному відмінку у двох формах — спільних із формами називного і родового відмінків: заточив олівець/олівця, написати лист/листа, перев'язати палець/пальця, купити ніж/ножа. Форми із нульовим закінченням є стилістично нейтральними, а отже вживаються без будь-яких обмежень. Сфера використання форм із закінченням -а (-я) — розмовне мовлення і мова художньої літератури. Таке ж стилістичне розрізнення форм знахідного відмінка властиве тим найменуванням предметів, періодичних видань, організацій, які походять від назв істот. Літературними є форми, спільні із називним відмінком: купити «Запорожець», з'їсти наполеон, передплатити «Юний технік». Конструкції купити «Москвича», читати «Юного натураліста» належать до стилістично знижених.

1. Іменникам середнього роду із суфіксами -к-, -ечк-, -ячк-, -еньк-, ісіньк-, що називають неістот, у місцевому відмінку властиве закінчення -у: на ліжк-у, у військ-у, на віконечк-у, на подвір'ячк-у, у серденьк-у, на пасовиськ-у.

2. Іменники середнього роду з суфіксом -к-, що називають істот, мають варіантні закінчення -ові і –у: на малятк-ові (-у), на немовлятк-ові (-у), на козенятк-ові (-у), на телятк-ові (-у).

3. У всіх інших іменників середнього роду в місцевому відмінку виступає закінчення -і (-ї), однак з прийменником по вони мають закінчення -у (-ю): на вікні — по вікну, на морі — по морю, у селищі — по селищу, на подвір'ї — по подвір'ю. Деякі іменники вживаються з прийменником по у двох варіантах: по селу — по селі, по місту — по місті, по тілу — по тілі.

4. Для іменників чоловічого роду – назв істот у місцевому відмінку характерні закінчення -ові, -еві (-еві), як варіанти виступають закінчення - у (-ю), -і (-ї): на тесляр-еві (-і), на учител-еві (-і, -ю), при товариш-еві (у, -і).

Дата добавления: 2015-07-13