Вживання означальних, вказівних, неозначених, відносно-питальних займенників

ВЖИВАННЯ ЗВОРОТНОГО І ПРИСВІЙНИХ ЗАЙМЕННИКІВ

1. Стилістично розрізняються конструкції з присвійними займенниками їхній, їхня, їхнє, їхні і конструкції, в яких у присвійній функції виступає форма родового відмінка займенника вони – їх: їхні проблеми – їх проблеми, їхня машина – їх машина. Стилістично нейтральна форма їх уживається в офіційно-діловому, науковому стилях. В інших стилях перевага надається присвійним займенникам.

У російській мові форми ихний, ихняя, ихнее, ихние належать до просторічних, тобто характеризуються більшою, ніж в українській мові, стилістичною обмеженістю.

2. Присвійні займенники чоловічого і середнього роду у місцевому відмінку однини мають варіанти: (на) моєму – (на) моїм, (на) твоєму – (на) твоїм, (на) нашому – (на) нашім, (на) вашому – (на) вашім, (на) своєму – (на) своїм, (на) їхньому – (на) їхнім. Частіше вживаються перші з наведених паралельних форм.

3. Форми родового і давального відмінків присвійних займенників мойого, твойого, свойого, мойому, твойому, свойому належать до просторічних. Їх літературними відповідниками виступають форми: мого, твого, свого, моєму, твоєму, своєму.

4. Редагування потребують речення, в яких форми особових займенників їх, його, її у присвійній функції, а також займенники себе, свій співвідносяться з кількома іменниками, що є причиною виникнення двозначності, наприклад: Степанець після закінчення консерваторії 5 років грав у камерному ансамблі. Його (?) виступи завжди проходили з аншлагом; Вчителька запропонувала нам описати в домашньому творі свою (?) квартиру; Андрій пристав на пропозицію Івана потримати свою (?) машину у себе (?) в гаражі.

5. Часто у реченнях присвійний займенник с вій є зайвим: У своєму атестаті я не маю жодної трійки. За все своє життя не чув нічого смішнішого.

1. У давальному і місцевому відмінках однини займенників чоловічого і середнього роду наявні варіанти: чийому і чиєму (Д. в.), (на) чому і (на) чім, (на) чийому, (на) чиїм і (на) чиєму, (на) тому і (на) тім, (на) цьому і (на) цім, (на) всьому і (на) всім (М. в.) тощо. Давні форми із закінченням -ім вживаються у сучасній українській мові рідше, ніж варіанти форми.

2. З варіантів родового й орудного відмінків займенників жіночого роду – тієї і тої, цієї і цеї, тією і тою, цією і цею – більш уживаними є перші з наведених форм.

3. Займенники оцей, оця, оці, ота, отой, оті належать до розмовних. Архаїчний характер мають займенники с ей, ся, тії, тая, цеє, ції, такеє, такії і под.Вони вживаються у діалектному мовленні, в усній народній творчості і (з метою стилізації) у художній літературі.

4. У кількох означальних займенників відзначається повна і коротка форма: кожний і кожен, жодний і жоден, усякий і усяк. Два останніх займенники вживаються у розмовному мовленні, всі інші належать до загально стильових.

5. Стилістично розрізняються неозначені займенники, утворені за допомогою часток аби-, казна-, хтозна- (абихто, казна-що, казна-який) і займенники із частками -небудь і будь- (хто-небудь, будь-який). Перші займенники мають відтінок розмовності, другі вживаються в усіх стилях.

6. Російські займенники любой, другой мають омонімами в українській мові прикметник (любий) і числівник (другий). Міжмовна омонімія є причиною вживання слів любий і другий у невластивому їм значенні. Отже, слід розрізняти відповідники у двох мовах:

Дата добавления: 2015-07-13