Методичні рекомендації щодо самостійного вивчення теми

Тема 1. Предмет і метод політичної економії

Ринкова організація економічної системи.

ВСТУП

В умовах трансформаційних перетворень у нашому суспільстві значно зростає потреба в пошуку дієвих методів та напрямків утвердження ринкових відносин формування соціально орієнтованої економіки, здатної поєднати принципи свободи ринку з соціальною компенсацією.

Позитивну роль щодо вибору найбільш оптимальних шляхів трансформаційних перетворень у постсоціалістичних країнах відіграє оволодіння знаннями фундаментальних економічних наук, провідне місце серед яких належить політичній економії. Саме вона закладає теоретико- методологічні засади для вивчення більш конкретних і прикладних економічних дисциплін.

Вивчення економічної теорії є необхідною умовою формування науково обґрунтованого економічного мислення студентів, перетворення одержаних ними знань у глибокі переконання.

Знання з цієї навчальної дисципліни потрібні як працівникам державного апарату всіх рівнів управління, так і майбутнім фахівцям з різних напрямів економічної підготовки, а також тим, хто започатковує та здійснює підприємницьку діяльність в різних галузях національної економіки.

Певну допомогу, перш за все методичну, в самостійному оволодінні економічними знаннями студентам має надати цей посібник. Він вміщує орієнтовний план вивчення кожної теми дисципліни, визначення основних категорій та понять, питання для самоконтролю знань, рекомендації щодо літератури і, головне, - методичні рекомендації з самостійного вивчення основних проблем.

Змістовий модуль 1. Загальні засади економічного розвитку.

Навчальні цілі:

- проаналізувати процес виникнення та розвитку економічної теорії;

- з'ясувати предмет та об'єкт політекономії;

- показати місце політекономії в системі суспільних та економічних наук;

- розкрити функції політекономії, методи її вивчення.

Ключові поняття:

Економічна теорія, політекономія, мікроекономіка, макроекономіка, меркантилізм, фізіократи, економічний закон, наукова абстракція, економічна політика, продуктивні сили, виробничі відносини.

План:

1. Виникнення та етапи розвитку політекономії.

2. Предмет політекономії.

3. Економічні категорії та закони. Система економічних законів.

Позитивна і нормативна політекономія.

4. Функції політекономії, методи її вивчення.

1. Вивчаючи тему, треба звернути увагу на те, що політична економія поряд з історією, соціологією, правознавством та іншими науками належить до системи суспільних наук кожна з яких виокремлює з багатогранної сукупності суспільних відносин їх відповідні види чи групу, котрим властиві певні закономірності. Політекономія вивчає такі суспільні закони і відносини, які належать до базових у житті суспільства, оскільки вони є складовою суспільного виробництва. Саме у процесі виробництва створюються різноманітні матеріали та послуги, з метою задоволення різноманітних потреб людей.

Таким чином, об’єктом політекономії як науки є економічне життя суспільства, тобто його економіка, а економіка – це суспільне виробництво. Звертаємо увагу на те, що цей об’єкт вивчають понад 50 окремих наук. Проте кожна має свій предмет дослідження. Політекономія насамперед вивчає соціально-економічні відносини людей в їх єдності і взаємодії з продуктивними силами, політичними, соціальними та іншими інститутами суспільства.

Студенту необхідно також звернути увагу на те, що економічні знання у людей з’явились в давнину, ще в рабовласницькому суспільстві. Але як наука політекономія – молода. Вона почала зароджуватись лише в XVI столітті, коли з’явився перший її напрям, перша теоретична школа – меркантилізм.

Основними етапами розвитку економічної науки є:

- меркантилізм (XVI – XVIІ ст.);

- фізіократи (XVIІ – XVIІІ ст.);

- класична політекономія (XVIІІ – XIХ ст.);

- марксизм (XІХ – ХХ ст.);

- сучасні школи.

Але слід мати на увазі, що виникнення політекономії як науки, пов’язане з класичною школою політекономії. Її видатні представники: А. Сміт, Д. Рікардо вперше прийшли до висновку, що багатство суспільства створюється працею у всьому суспільному виробництві. Вони поклали початок трудовій теорії вартості. Сьогодні політекономія вивчає, перш за все, проблеми ринкової економіки, бо суспільство ще не придумало досконалішої форми організації господарства.

2. Вивчаючи об’єкт свого дослідження, політична економія стикається з проблемою обмеженості виробничих ресурсів та раціональністю потреб людей. Пізнаючи закони, які управляють виробництвом, розподілом обміном і споживанням благ на будь-якому етапі суспільного розвитку, політекономія теоретично обґрунтовує, як люди і суспільство мають здійснювати кінцевий вибір рідкісних ресурсів щоби ефективно виробляти блага, розподіляти та обмінювати їх.

Отже, предмет цієї науки можна сформулювати так: політична економія вивчає в різних суспільних формаціях всю систему економічних відносин в їх єдності і взаємодії з обмеженими продуктивними силами та політичними, ідеологічними і соціальними інститутами суспільства. Вона, пізнаючи закони, показує, як люди і суспільство мають здійснювати кінцевий вибір рідкісних ресурсів, як найкраще виробляти різні товари й послуги, розподіляти і обмінювати їх з метою максимального задоволення своїх потреб.

Як будь-яка інша теоретична наука, політична економія використовує систему методів пізнання. Під методом пізнання розуміють спосіб, шлях дослідження предмета науки. Звертаємо увагу на те, що для пізнання предмета політекономії використовуються загальні та специфічні методи. Серед загальних методів пізнання чільне місце у вітчизняній політичній економії належить діалектичному, структурно-функціональному та емпіричному методам. Під час дослідження розвитку виробничих відносин, перш за все відносин власності, застосовується формаційний метод пізнання. Останній дає змогу розкрити соціально-економічний зміст капіталістичного, соціалістичного та інших суспільств.

Поряд із загальними використовуються спеціальні (конкретні) методи пізнання. До них належать: метод наукової абстракції, індукція і дедукція, принципи єдності логічного та історичного, аналіз і синтез, статистичні спостереження, моделювання процесів економічного життя, економіко-математичні методи і т.д.

3. Студент має перш за все звернути увагу на те, що об’єктивні, стійкі, повторювані зв’язки між економічними процесами та явищами фіксуються в економічних законах.

Економічні закони об’єктивні, тому їх не можна відмінити, люди їх відкривають та використовують в практиці господарювання.

Слід уяснити також відмінності економічних законів від законів природи, що чітко зафіксовано в тексті лекції.

4. Роль політичної економії як наукової дисципліни проявляється в її функціях. Політична економія є теоретичною наукою, а тому вона належить до фундаментальних наук. Як така вона виконує насамперед пізнавальну функцію. Політична економія покликана відкривати закони, що управляють економічними процесами, у тому числі способом виробництва та економічним устроєм суспільства, і розробляти способи їх використання.

Практична функція політичної економії полягає в тому, щоб допомагати людям зрозуміти наше суспільство. Віддача від політекономічних досліджень найбільша тоді, коли економічні знання застосовуються в розробці політики, яка спрямована на побудову кращого суспільства.

Політична економія як суспільна наука використовує також ідеологічну функцію. Так, кожен напрям у сучасній політичній економії (неоконсерватизм, неокласицизм, інституціоналізм, неомарксизм) спирається на відповідні ідеологічні принципи (захист чи не захист капіталістичних цінностей, захист чи не захист соціалістичних цінностей тощо).

Ще одна функція політекономії – методологічна. Політична економія покликана бути теоретичним фундаментом цілого комплексу економічних наук.

Завершуючи вивчення даної теми, студенту слід усвідомити таке:

1) політичну економію вивчають тому, що вона: а) розкриває соціально-економічну сутність суспільства та ступінь його розвитку; б) виявляє закони і принципи, які регулюють поведінку людей та їх відносини у процесі виробництва, розподілу, обміну та споживання різноманітних благ, управляють усім економічним розвитком суспільства; в) озброює суспільство економічними знаннями, необхідними для прийняття правильних фундаментальних рішень;

2) виведені економістами узагальнення називаються «теоріями», «категоріями», «законами», «принципами», «моделями». Формулювання цих узагальнень становить завдання політичної економії;

3) політична економія виконує насамперед пізнавальну функцію: вивчає і пояснює процеси та явища економічного життя на основі наукового доказу. Крім того, політична економія виконує практичну, ідеологічну та теоретико-методологічну функції;

4) важливим завданням вітчизняної політичної економії є дослідження змісту і стратегічних тенденцій еволюції соціально-економічних систем в останні століття та на початку ХХІ ст.

Визначення основних понять і категорій теми:

Економічна теорія - наука про виробничі відносини і закони, що управляють виробництвом, розподілом, обміном та споживанням благ на різних етапах розвитку людського суспільства.

Політекономія - складова частина економічної теорії, наука про виробничі відносини.

Мікроекономіка - складова частина економічної теорії, що вивчає економічні процеси та явища на мікрорівні, тобто на рівні домогосподарства, підприємств, фірми.

Макроекономіка - це складова частина економічної теорії, що вивчає національну економіку.

Меркантилізм - це школа політичної економії, представники якої основним джерелом багатства вважали сферу торгівлі, а саме багатство ототожнювали з грішми.

Фізіократи - джерелом багатства вважали працю в сільському господарстві.

Економічні категорії - це абстрактні, логічні, теоретичні поняття, які в узагальненому вигляді виражають сутність економічних процесів і явищ.

Економічні закони відбивають найсуттєвіші, стійкі, повторювані, причинно-наслідкові взаємозв'язки і взаємозалежності економічних процесів і явищ.

Наукова абстракція - це поглиблене пізнання реальних процесів шляхом виокремлення основних, найсуттєвіших сторін певного явища, очищення від неістотного.

Продуктивні сили - це засоби виробництва плюс робоча сила.

Виробничі відносини - це відносини між людьми в процесі виробництва, розподілу, обміну, споживання.

Економічна політика - це цілісна система заходів держави, спрямованих на розвиток національної економіки в інтересах усіх соціальних груп суспільства.

Економічне мислення - це сукупність поглядів, уявлень та суджень, які визначають господарську поведінку.

Позитивна політекономія - це судження відносно фактичного стану економічних процесів та явищ.

Нормативна політекономія - це судження відносно шляхів та засобів впливу на економічні процеси та явища.

Питання для самоконтролю:

1. Визначте основні етапи розвитку економічної теорії.

2. З якою школою політекономії пов’язане її виникнення як науки?

3. Які сучасні економічні теорії Ви знаєте?

4. В чому полягає принципова відмінність між сучасними школами?

5. Дайте визначення предмета економічної теорії та охарактеризуйте еволюцію його трактування.

6. Назвіть коло проблем, що його вивчає економічна теорія, мікро- та макроекономіка.

7. Дайте визначення суті економічного закону.

8. Чим економічні закони відрізняються від законів природи?

9. Розкрийте функції економічної теорії.

10. Яке місце економічної теорії в системі економічних наук?

11. Чому, на Вашу думку, слід вивчати політекономію?

12. Яке практичне значення має економічна теорія?

Рекомендована література:

1. Економічна теорія: Політекономія: Підручник / За ред. В.Д.Базилевича. - 4-те вид.стер. - К.: - Знання - Прес, 2005, с. 23-47.

2. Мельник Л.Ю., Макаренко П.М.: Економічна теорія - політекономічний контекст. - Навчальний посібник.: К.: Кондор, 2008, с. 10-44.

3. Мочерний С.В., Мочерна Я.С. Політична економія: Навч. посібник.-2-ге вид., випр.: доп. - К.; Знання, 2007 с. 9-48.

4. Політична економія. / Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів За ред. В.О. Рибалкіна, В.Г. Бодрова.-К: і Академвидав, 2007, с. 1-53.

5. Федоренко В.Г., Діденко О.М., Руженський М.М.Іткін О.Ф. Політична економія: Підручник / За науковою ред.. доктора економ, наук, проф. В.Г. Федоренка. - К.: Алерта, 2008, с. 6-21.

6. Щетинін А. І. Політична економія. Підручник. – К.: Центр учбової літератури. 2011. – с.10 -36.

Дата добавления: 2017-01-13