Вітчизняна історіографія осмислення Сталінізму

Системний науковий процес вивчення феномену сталінізму розпочався в Україні у 1пол. 1990-х р. Новою пізнавальною парадигмою у вивченні цього феномену стала теорія тоталітаризму.Частина науковців використовувала термін «сталінізм» для позначення різновиду тоталітаризму, інша частина воліла писати про «сталінську модель» тоталітаризму, треті називали цю модель або «більшовицькою» або «радянською». Протягом 1990-х років вийшли монографії, низка статей, в яких розглядався сталінізм в контексті тоталітарної теорії. Зокрема у 1994 році В.О.Китаєвим захищено дисертацію на тему «Тоталітаризм як суспільно-політичний феномен: системний аналіз радянської моделі». Принципово важливими для розуміння сутності досліджуваної проблеми є висновок політолога, що радянський тоталітаризм був не просто політичним режимом, або типом політичної системи — він був суспільною системою, що є поняттям більш широким. Політолог А.Б.Дещиця використовує поняття «сталінізм», який пояснює як репресивний тип тоталітаризму. Такої ж точки зору дотримується Володимир Томахів. Як вважає дослідник, сталінізм є різновидом тоталітарної суспільно-політичної системи, сформованої в кінці 20-х — на початку 50-х років. Автор вважає, що основи тоталітаризму були закладені ще В.Леніним, але остаточне становлення відбулось в сталінський період: 1927 — сер. 1950-х рр.Розглядалось поняття «сталінізм» і в монографічній літературі. В праці Богдана Яроша висвітлено концептуальні засади теорії тоталітаризму і сталінізму. Автор характеризує сталінізм як суспільну систему, що ґрунтувалася на утопічних ідеях Маркса, Енгельса, започаткована Леніним і сформована Сталіним. Як суспільну систему розцінюють тоталітаризм політологи Б.Л.Дем’яненко, О.О.Дол- женков, С.Г.Вонсович. Б.Дем’яненко «сталінізм» використовує у розумінні і ідеології, створеної Сталіним, і суспільно-політичної системи, і в цілому як теорії і практики виконання «ленінських заповітів». Хронологічні межі тоталітаризму в СРСР політолог окреслює 1929–1953 роками. Оригінальне розуміння сталінського тоталітаризму пропонує філософ Мирослав Попович в книзі «Червоне століття». М.Попович розрізняє стародавні суспільства, в яких існував тотальний контроль і тоталітарні суспільства ХХ століття, в яких існує не тільки такий контроль, але й своєрідна ментальність, культура, система цінностей. Формування і утвердження сталінського тоталітаризму, на думку автора, проходило в декілька етапів. У 1928–1929 роках здійснено тоталітарний переворот, коли Сталін ліквідував диктатуру пролетаріату і партії і встановив режим своєї особистої диктатури, яка набула характеру тоталітарного терористичного режиму. Перший етап завершується у 1933 році повною централізацією економіки. Другий етап розпочався у 1934 році і тривав до 1938 року. Це був період тотальних «чисток», репресій, тотального терору. Третій етап припадає на період кінця 30-х років — до смерті Сталіна. Після смерті диктатора, вважає М.Попович, наступає комуністичний посттоталітарний режим. Серед істориків однозначного тлумачення поняття «сталінізму» не склалося. Частина істориків продовжувала вважати, що сталінізм являє собою саме теорію. Інша частина уникала взагалі роз’яснення означеного поняття. Наприклад, у фундаментальній колективній праці «Україна: політична історія. ХХ — початок ХХ1 століття» за основу покладено вже загальноприйняту концепцію тоталітаризму при висвітленні подій 1930-х — початку 1950-х рр. В книзі паралельно використовуються різні терміни: «радянський тоталітарний режим» (назва шостого параграфу у другому розділі); «сталінізм» (назва п’ятого розділу книги), «сталінщина». Якщо риси радянського тоталітаризму роз’яснюються, то, що саме мається на увазі під поняттям «сталінізм», — не формулюється. Здобутком українських науковців стало виокремлення специфічних рис сталінізму як моделі тоталітаризму і специ- фіки прояву цієї моделі саме в Україні. Сталінська модель тоталітаризму схожа з іншими класичними моделями — нацистською і фашистською, але має і чимало відмінностей. По-перше, сталінізм як форма тоталітаризму виявився набагато дієздатнішим і тривким. По-друге, політика влади була спрямована на створення уніфікованої у соціальному і національному плані спільноти, русифікацію населення. По-третє, влада використовувала нечуваний терор проти власного народу, який мав свої специфічні форми — надзвичайно жорсткі методи колективізації, Голодомор з дуже великими людськими втратами. По-четверте, соціальною опорою сталінізму була номенклатура. По-п’яте, сталінізм в Україні мав яскраво виражене антинаціональне, антиукраїнське спрямування.

Дата добавления: 2017-01-14