Закріплення культу особи Сталіна

В1934 році в Москві відкрився XVII з'їзд ВКП(б) (до 10 лютого). На з'їзді буде офіційно проголошена перемога генеральної лінії партії в побудові соціалізму, а сам він ввійде в історію під назвою «з'їзд переможців». Пройде менше десяти місяців - і почнеться боротьба зі всілякими ворогами, шпигунами, шкідниками і т.д., де ціною буде життя людей, а з'їзд вже в наші дні отримає назву з'їзду розстріляних. (З 1966 учасників з'їзду буде знищено 1108. 70 відсотків членів і кандидатів ЦК, обраних XVII з'їздом, були оголошені ворогами партії і народу. З 139 членів і кандидатів в члени ЦК загублені 98.

Сталін до цього часу настільки піднісся над партією і над народом, що він вже абсолютно не зважав ні на Центральний Комітет, ні партію. Якщо до XVII з'їзду він ще визнавав думку колективу, то після повного політичного розгрому троцкістів, знов’ївців, бухаринців, коли в результаті цієї боротьби і перемог соціалізму було досягнуте об'єднання партії, об'єднання народу, Сталін все більше і більше перестав зважати на членів ЦК партії і навіть членів Політбюро. Сталін вважав, що він може тепер сам вершити всі справи, а інші потрібні йому як статисти, всіх інших він тримав в такому становищі, що вони повинні були тільки слухати і вихваляти його.

Після вбивства С.М. Кірова почалися масові репресії і грубі порушення соціалістичної законності. Ввечері 1 грудня 1934 року за ініціативою Сталіна (без рішення Політбюро - це було оформлено допитом тільки через 2 дні) була підписана секретарем Президії ЦВК Енукідзе наступна постанова. "Слідчій владі - вести справи обвинувачених у підготовці або скоєнні терористичних актів прискореними темпами; Судовим органам - не затримувати виконання вироків про вищу міру покарання через клопотання злочинців цієї категорії про помилування, оскільки Президія ЦВК Союзу РСР не вважає за можливе приймати подібні клопотання до розгляду; Органам Наркомавнусправи - приводити у виконання вироки про вищу міру покарання стосовно злочинців названих вище категорій негайно після ухвалення судових вироків".

Ця постанова послужила підставою для масових порушень законності. В багатьох фальсифікованих слідчих справах обвинуваченим приписувалася "підготовка" терористичних актів, і це позбавляло обвинувачених будь-якої можливості перевірки їх справ навіть тоді, коли вони на суді відмовлялися від вимушених своїх "визнань" і переконливо спростовували пред'явлені їм звинувачення.

12. Основні чинники формування адмістр.-командної системи та культу особи Сталіна.

Вибір шляху розвитку держави завершився у 1929 р. на листопадовому пленумі ЦК ВКПБ.

Тоді фактично відбувся політичний переворот. У червні 1929р. за підтримки політбюро було взято курс на т. зв. «великий перелом» - різке підвищення показників індустрії. НЕП був відкинутий як непотрібний Було започатковано командно-адмін. Систему та культ особи Сталіна.

Суть командно-адм.системи виявляється насамперед у тому що всі нитки керівництва державою зосередженні в руках партійних комітетів та партійно-державної номенклатури.

Без дозволу політбюро не було опубліковано жодної постанови в державі. При обговоренні в політбюро вирішальне слово належало Сталіну.

Для створення такої системи були причини(чинники):

1.Деформаційні процеси в самій партії. В 20-30 рр. починаються масові вступи в комуністичну партію, від чого понижується її якість. До кінця 30-х рр.. більшість комуністів мали початкову і середню освіту. Вищу мали лише 5,5 %.

Серед секретарів ЦК республік більше 40% не мали середньої освіти. В таких умовах основна маса комуністів не могла продукувати прогресивної ініціативи, а перетворювалась у сіру масу виконавців волі партії. Виборні органи влади не тільки втратили функції контролю, але і потрапили до них в залежність.

Виконавчий кабінет всупереч Конституції став сам виконувати законодавчі функції у міру зміцнення ком-адм. системи. Відбувалися зміни і в громадських організаціях (профспілки,комсомол стали держ. організаціями).

2.Сподівання на швидкий розвиток соціалізму панували в свідомості широких верств населення. Особливо молоді. Властиві росій. Народові самодержавні риси свідомості трансформувалися у віру у вождя. У Росії були відсутні демократ. традиції. Для того щоб захистити свої інтереси система формує спеціальні механізми що служать державі. (пропагандиські ЗМІ¸адм-каральні механізми).

3.Оточуючий капіт. світ сприймав державу робітничих і селян. депутатів негативно. СРСР мусила створити систему зовніш. безпеки.

4.Вел. роль у форм. команд.-адмін. Системи зіграли особисті риси характеру Сталіна. Ще в грудні 1922р. Ленін говорив що Сталіна не можна допускати до влади.

13. Доповідь першого секретаря ЦК КПРС М.Хрущова ХХ з’їздові КПРС «Про курс особи Сталіна та його наслідки»

Найважливішою справою Хрущова була критика культу особи Сталіна. Особливе значення у цій критиці займає секретна доповідь М. Хрущова на ХХ з’їзді КПРС „Про культ особи та його наслідки”.

У ній політика Сталіна визначалася як хибна, у низці засадних моментів - злочинна. Це стосується масових репресій, організації провокацій, застосування тортур під час слідства тощо. Але хоч критика Сталіна в доповіді була досить різкою, та не глибокою, оскільки обминалися системні засади і фундаментальні причини сталінського режиму. Причини виникнення культу пояснювалися ворожим капіталістичним оточенням, гострою класовою боротьбою і особливо негативними рисами характеру самого Сталіна. Особа Сталіна відділялася від системи, яка породила культ особи. У доповіді не ставився під сумнів жоден з етапів політики комуністичної партії після 1917 р. Сам початок сталінського терору визначався 1934 р., що автоматично виключало із переліку злочинів режиму насильницьку колекти­візацію, голодомор 1932-1933 р. тощо. Назва жертв культу особи теж вибіркова.

До них Хрущов відніс лише комуністів, що чітко дотримувалися офіційної партійної лінії, але і словом не пом’янув опозиціонерів і простих громадян. Таким чином, у доповіді було обійдено питання про відповідальність за вчинені злочини всієї правлячої тоді верхівки. У допо­віді було зроблено все, щоб на противагу Сталіну піднести Леніна, партію, існуючий лад. Хрущов, як то видно з його мемуарів, так ніколи і не зрозумів, що від Сталіна не можна відцуратися, не відмовившись від системи, яка його породила. Адже не один Сталін вин­ний у найстрахітливіших злочинах XX ст., а передусім тоталітарна система й ідеологія марксизму-ленінізму, що породила цю систему.

Тому, хоч удар по культу особи був завданий страшенний, тоталітаризм утри­мався, оскільки в СРСР залишалася непорушною ідеологія марксизму-ленінізму, комуністична партія. Доповідь М. Хрущова "Про культ особи та його наслідки" залишала­ся засекреченою в СРСР аж до 1989 р. Основні положення доповіді в значно пом'якшеному вигляді стали основою постанови ЦК КПРС від 30 червня 1956 р. "Про подолання культу особи та його наслідків".

Але критика, що прозвучала, справила величезний вплив на політичну і морально-психологічну атмосферу в країні. У тоталітарній системі була зроблена перша пробоїна, яку залатати прибічники системи вже не змогли. Партійне керівництво в УРСР за вказівкою з Москви розгорнуло шаблону кампанію засудження культу особи на партійних зборах і в пресі. Реабілітація жертв сталінських репресій прискорилася. Але точних даних про число реабілітованих жертв не було. Передусім у суспільно-політичному житті країни Хрущов вирішив поглибити курс на лібералізацію режиму і критику культу особи.

Дата добавления: 2017-01-14