Суть аграрного питання. Етапи колективiзацii

Аграрні перетворення на селі. Центральним питанням всіх російських революцій було аграрно-селянське питання. Селянство, яке становило 4 / 5 населення, страждало від малоземелля, високих податків і величезної заборгованості по викупних і орендними платежами селянському поземельному банку. Аграрна програма, прийнята на III (Квітневій) Всеросійській конференції РСДРП (б) у 1917 р., включала висунуту раніше вимогу конфіскації поміщицької і націоналізації всієї землі. Послідовне доведення до кінця завдань революції відкривало можливості для переходу до соціалістичних перетворень - колективної обробки землі, яка організовується на базі колишніх поміщицьких маєтків, створенні великих домогосподарств, які велися б за громадський рахунок.

Більшовицька програма враховувала реальність двох національних воєн в селі: антипоміщицького руху селян за землю та боротьби найбіднішого селянства проти куркульства - сільської буржуазії.

Робочий клас узяв курс на соціалістичну революцію за підтримки найбіднішого селянства і боротьбу з буржуазією при нейтралізації середнього селянства.

Колективізація сільського господарства в СРСР - перетворення дрібних, одноосібних селянських господарств в великі суспільні соціалістичні господарства шляхом кооперації

Початки колективізації приурочені до 1928 р. Первинний проект великих перетворень, ухвалений партією в 1928 р., називався п'ятирічним планом. Його головне завдання полягало в тому, щоб «наздогнати й перегнати капіталістичний світ» в економічному відношенні.

У процесі колективізації можна виділити кілька етапів:

1. 1929-1930 рр. – час прискореної колективізації, яка перетворилася по суті в комунізацію. Село поринуло у вир самознищення: селянство почало продавати або забивати худобу, ховати чи псувати реманент. У 1928-1929 рр. В Україні було знищено до 50% поголів'я худоби;

2. 1930 р. – маневр сталінського керівництва з перекладенням відповідальності на місцеві партійні й радянські органи (стаття Й. Сталіна на початку березня 1930 р. «Запаморочення від успіхів», постанова ЦК ВКП(б) від 14 березня 1930 р. «Про боротьбу з викривленнями партійної лінії у колгоспному русі2). Почався масовий вихід з колгоспів. Восени 1930 р. в колгоспах залишилося менше третини селянських дворів, причому переважно незаможницьких;

3. 1931-1933 рр. – новий етап суцільної колективізації, прискорення її темпів, закінчення в основному колективізації в Україні (колективізовано 70% дворів);

4. 1934-1937 рр. – завершальний етап колективізації. У 1937 р. колгоспи мали 96,1% посівних площ.

Дата добавления: 2017-01-14