Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

Кутових величин у тисячних 2 страница




- вибором іншої прицільної марки (відміткою по розриву).

Застосування кожного зі способів корегування, а також величина найвигіднішого корегування залежать від особливостей комплексу озброєння танка, режиму стрільби, використаного виду зброї і типу боєприпасів, характеру цілі й умов стрільби.

Корегування дальності стрільби зміною установки прицілу проводиться у тому випадку, якщо після першого пострілу величина відхилення розриву (точки падіння) снаряда від цілі за дальністю оцінена у метрах і дальність до цілі не змінюється. У цьому випадку установку прицілу для другого пострілу змінюють на величину корегування, яка має такі значення:

- при стрільбі по цілях, що мають незначну глибину уражуваного простору, або не мають його (танках, БМП, БТР в окопі, бліндаж, дот та інші оборонні спорудження) – величині відхилення;

- при стрільбі по цілях із висотою від 1,5 м і більше (відкритий танк, БМП, БТР тощо): якщо спостерігається недоліт – величині відхилення плюс половина глибини простору уражуваної цілі; якщо спостерігається переліт – величині відхилення мінус половина глибини простору уражуваної цілі.

Якщо ж величину відхилення розриву (точки падіння) снаряда після першого пострілу оцінити не вдалося, то установку прицілу для другого пострілу змінюють на величину корегування, що дорівнює величині найвигіднішого корегування, в якій враховується і глибина простору уражуваної цілі.

За умов корегування дальності стрільби із танка зміною установки прицілу:

- при стрільбі снарядами з початковою швидкістю понад 1000 м/с. – 400 м;

- при стрільбі снарядами з початковою швидкістю менше 1000м/с. – 200 м.

При одержанні однакових спостережень за дальністю при першому і другому пострілах (обидва перельоти або обидва недольоти) корегування для третього пострілу призначають таке саме і для другого пострілу. Одержавши при другому або третьому пострілах протилежне за знаком спостереження (переліт після недольоту або недоліт після перельоту), установку прицілу зменшують (збільшують) на половину попереднього корегування.

У тих випадках, коли дальність до цілі змінюється, установку прицілу додатково збільшують або зменшують на величину зміни відстані (ВЗВ).

Корегування дальності стрільби виносом точки прицілювання.

Якщо величина відхилення снаряда (траси) від центра цілі по висоті оцінена у фігурах цілі й дальність до цілі не змінюється, то для чергового пострілу (черги) точку прицілювання виносять у протилежний бік на величину відхилення (рис. 3.21).

Якщо величину відхилення оцінити не вдалося, то точку прицілювання виносять у бік, протилежний відхиленню, на величину найвигіднішого корегування у фігурах цілі.

 

 

а б в

Рис.3.21. Корегування дальності стрільби виносом точки прицілювання: а - 1-й постріл - переліт, точка прицілювання - центр цілі; б - 2-й постріл - недоліт, точка прицілювання - нижче на одну фігуру; в - 3-й постріл - ціль уражена, точка прицілювання - нижній обріз цілі

 

За умов корегування дальності стрільби з танка виносом точки прицілювання по висоті:

- при стрільбі снарядами з початковою швидкістю понад 1000 м / с. по цілях малих розмірів – 2 фігури, по цілях середніх розмірів – 1 фігу- ра, великих розмірів – 0,5 фігури цілі;

- при стрільбі снарядами з початковою швидкістю менше 1000м/с. по цілях середніх розмірів – 2 фігури, великих розмірів – 1,5 фігури цілі.

Одержавши протилежний знак за дальністю (переліт після недольоту або недоліт після перельоту), точку прицілювання виносять у протилежний бік на половину попереднього корегування.

Якщо при корегуванні дальність до цілі змінюється, то додатково враховують поправку на ВЗВ: збільшують або зменшують величину корегування на ВЗВ, взяту у фігурах цілі.

У тих випадках, коли величина корегування по висоті з урахуванням ВЗВ складає більше двох фігур цілі, переходять до корегування дальності стрільби зміною установки прицілу.

При стрільбі по цілях, що знаходяться у межах дальності прямого пострілу, коли величина відхилення не оцінена, точку прицілювання по висоті виносять на 1/2 фігури цілі.

Корегування дальності стрільби відміткою по розриву застосовується при стрільбі з місця по нерухомих цілях, розташованих на схилах, звернених до стріляючого танка, або на вертикальній стінці.

 

 

Рис. 3.22. Корегування дальності стрільби відміткою по розриву: а – 1-й постріл, точка прицілювання - центр цілі (наводка після пострілу відновлена}; б – відзначення по розриву (лінія вершин прицільних марок виведена маховичком прицілу до основи розриву); в – 2-й постріл, точка прицілювання - центр цілі (прицільна марка сполучена з центром цілі обертанням піднімального механізму)

Після проведення пострілу навідник відновлює наводку, та за допомогою механізму косинців прицілювання вручну виводить лінію вершин бічних прицільних марок до основи розриву. Після цього знову наводить відповідною прицільною маркою на ціль і робить черговий постріл (рис. 3.22). Одержавши при другому пострілі розриви приблизно на тій же дальності, як і при першому пострілі, переходить до корегування дальності стрільби зміною установки прицілу.

Корегування напрямку стрільби виносом точки прицілювання застосовується у тих випадках, коли величина відхилення снаряда (черги) не перевищує двох фігур цілі. Після проведення першого пострілу оцінюють величину бокового відхилення снаряда (черги) від центра цілі і для наступного пострілу виносять точку прицілювання у бік, протилежний відхиленню, на його величину (рис. 3.23).

 

 

1½ фігури 1½ фігури

 

а б

Рис. 3.23. Корегування напрямку стрільби виносом точки прицілювання у фігурах цілі: а – 1-й постріл – розрив відхилився вліво на 1½ фігури цілі; б – 2-й постріл – ціль уражена, точка прицілювання винесена вправо на 1½ фігури цілі

Корегування напрямку стрільби вибором іншої прицільної марки (відміткою по розриву) здійснюється після проведення першого пострілу (черги). При цьому величина відхилення визначається у тисячних, а для чергового пострілу (черги) вибирається нова прицільна марка, що відповідає величині відхилення.

 

Рис.3.24. Корегування напрямку стрільби вибором іншої прицільної марки (відміткою по розриву): а1-й пострілрозрив навпроти першого праворуч великого штриха, прицільна марка – великий косинець, точка прицілюванняцентр цілі, наводка після першого пострілу відновлені; б2-й пострілціль уражена, прицільна маркаперший праворуч великий штрих, точка прицілюванняцентр цілі

 

Нова прицільна марка може вибиратися також шляхом відмітки по розриву, для чого відновлюють наводку і відзначають, проти якої прицільної марки відбувся розрив снаряда (точка падіння) або пройшла траса черги. Після цього прицільною маркою наводять на ціль для проведення наступного пострілу (рис. 3.24).

Якщо при першому пострілі (черзі) відбулось влучення у ціль, але вона не уражена, то черговий постріл (чергу) по ній роблять:

- на тих же установках, коли дальність і напрямок стрільби не змінюються;

- на установках, змінених на ВЗВ і ВЗН, якщо дальність до цілі та напрямок стрільби змінюються.

4. Рішення вогневих задач

Стрільба із танків завжди ведеться в умовах, що відрізняються від табличних (нормальних). Унаслідок цього виникає необхідність враховувати їх при рішенні задачі влучення снаряда (куль) у ціль.

При стрільбі прямою наводкою з танкової гармати звичайними снарядами у загальному випадку враховують:

а) для визначення установки прицілу (на дальність стрільби):

- величину зміни відстані до цілі внаслідок руху танка і цілі;

- температуру повітря і заряду;

- атмосферний тиск;

- поздовжній і косий вітер;

- падіння початкової швидкості снаряда внаслідок зношування каналу ствола (подовження зарядної камори);

- зміна початкової швидкості снаряда відповідно до партії порохового заряду;

- масу (вагові знаки) снаряда;

б) для вибору прицільної марки і точки прицілювання (за напрямком стрільби):

- величину зміни напрямку стрільби (на ціль) внаслідок руху танка і цілі;

- боковий (косий) вітер;

- боковий крен танка;

в) для вибору точки прицілювання (по висоті):

- величину вертикального переміщення танка і цілі;

- боковий крен танка.

 

При стрільбі із кулемета враховують:

а) для визначення установки прицілу або для вибору дистанційної прицільної марки (на дальність стрільби):

- величину зміни відстані до цілі внаслідок руху танка і цілі;

- температуру повітря;

- перевищення місцевості над рівнем моря (відхилення атмосферного тиску).

б) для вибору прицільної марки і точки прицілювання (за напрямком стрільби):

- величину зміни напрямку стрільби внаслідок руху танка і цілі;

- боковий (косий) вітер;

- боковий крен танка;

в) для вибору точки прицілювання (по висоті):

- величину вертикального переміщення танка і цілі;

- боковий крен танка.

Сумарну поправку дальності стрільби визначають шляхом додавання часткових поправок з урахуванням їх знаків. Поправки мають знак “плюс” (+), якщо для їхнього обліку потрібно збільшувати установку прицілу, і знак «мінус» (–), якщо потрібно зменшувати установку прицілу.

Сумарну поправку напрямку стрільби визначають шляхом додавання часткових поправок з урахуванням їх знаків. Поправки мають знак «плюс» (+), якщо для їхнього обліку потрібно повертати зброю праворуч, і знак «мінус» (–), якщо потрібно повертати зброю ліворуч.

Сумарна поправка висоти польоту снаряда визначається шляхом додавання поправок на вертикальне переміщення цілі (танка), боковий крен танка з урахуванням їх знаків. Поправки мають знак «плюс» (+), якщо для їх обліку потрібно виносити точку прицілювання знизу вгору, і знак «мінус» (–), якщо потрібно виносити точку прицілювання донизу.

Залежно від умов обстановки, дальності до цілі та її характеру, використаної зброї і боєприпасів, характеру і ступеня впливу перелічених вище факторів на політ снаряда (кулі) частина цих факторів при вирішенні задачі влучення снаряда (куль) у ціль може враховуватися, а інша частина – не враховуватися.

Порядок і правила обліку умов стрільби при рішенні задачі влучення снаряда (кулі) у ціль у кожному конкретному випадку визначаються умовами обстановки, характером цілі, способом вирішення вогневої задачі, особливостями системи керування вогнем танка й інших факторів.

Об’являю умови завдання

Приклад 1. Ціль – танк (нерухомий). Відстань виміряна на око, 1400 м. Умови стрільби нормальні. Стріляючий танк рухається до цілі фронтально зі швидкістю 13 км/год.

Рішення: БР 14, центральний косинець, центр цілі.

Приклад 2. Стрільба ведеться із того ж танка по тій же цілі і на ту ж відстань при температурі повітря – 30С та косому вітрі праворуч зі швидкістю 10 м/с. Знос каналу ствола 0 мм.

Рішення: БР 15 (1400+100), перший штрих, 0-02 від цент- рального кутника зліва, центр цілі.

Приклад 3. Ціль БТР, що відходить від стріляючого танка, фронтально зі швидкістю 20 км/год. Відстань визначено окомірно 1400 м. Умови стрільби нормальні. Стріляючий танк рухається зі швидкістю 13 км/год. У напрямку цілі фронтально.

Рішення: ОФ 14 (ВЗВ<50м) ЦК ЦЦ.

Приклад 4. Умови задачі тіж самі, що і в задачі 3, але стрільба ведеться при температурі – 100 та боковому вітрі, зліва 5 м/с. Знос каналу ствола не визначений.

Рішення: ОФ 14, ЦК, ЦЦ

Вихідними установками для стрільби в основному (автоматичному) режимі є прицільна марка і точка прицілювання.

Призначають такі вихідні установки для стрільби з місця, з коротких зупинок і з ходу в основному (автоматичному) режимі:

- при стрільбі по нерухомих цілях і цілях, що здійснюють фланговий рух:

- прицільну марку – центральний косинець;

- точку прицілювання – центр цілі;

- при стрільбі по цілях, що здійснюють фланговий і косий рух зі швидкістю до 15 км/год.:

- снарядами з початковою швидкістю понад 1000 м/с.:

- прицільну марку – центральний косинець;

- точку прицілу – центр цілі;

- снарядами з початковою швидкістю менше 1000 м/с.:

- прицільну марку – центральний косинець;

- точку прицілу – центр цілі, якщо сумарна поправка висоти на ВЗВЦ і вертикальне переміщення танка й цілі складають менше 0,5 фігури цілі; вище (нижче) центра цілі на величину сумарної поправки висоти на ВЗВц, вертикальне переміщення танка і цілі, що складає 0,5 фігури цілі й більше;

- при стрільбі по цілях, що здійснюють фронтальний і косий рух зі швидкістю понад 15 – 20 км/год. - прицільну марку – центральний косинець:

- точку прицілу – центр цілі, якщо сумарна поправка висоти на ВЗВЦ і вертикальне переміщення танка й цілі складають менше 0,5 фігури;

- вище (нижче) центра цілі на величину сумарної поправки висоти на ВЗВЦ, вертикальне переміщення танка й цілі, що складає 0,5 фігури й більше.

Приклад 5. Стрільба ведеться кумулятивним снарядом із місця в основному (автоматичному) режимі по танку противника, що рухається фронтально зі швидкістю 15 км/год. униз по схилу крутістю 15°, зверненому до стріляючого танка. Відстань до цілі 1800 м. Призначити вихідні установки для першого пострілу.

Рішення:

1. Значення ВЗВЦ при тривалості підготовки першого пострілу, яка дорівнює 15 с., становить – 60 м. Поправка висоти на ВЗВЦ на даль- ність 1800 м складає –1,2 м.

2. Величина вертикального переміщення (ВВПЦ) при швидкості руху 10 км/год. дорівнює 1,8 м, а при швидкості 15 км/год. – 2,7 м.

3. Сумарна поправка по висоті Пв на ВЗВЦ складає: (- 1,2) + (- 2,7) = – 3,9 м.

4. Визначаємо поправку по висоті у фігурах цілі. Видима висота танка противника, що рухається фронтально по схилу крутістю 15°, складає 4,2 м, тоді поправка висоти у фігурах цілі буде дорівнювати приб- лизно одній фігурі цілі.

5. Отже, вихідними установками для першого пострілу доцільно приз- начити:

- прицільну марку – центральний косинець;

- точку прицілу – нижче від центра цілі на одну фігуру.

Приклад 6. Стрільба ведеться з ходу кумулятивним снаря- дом по танку противника, розташованому в окопі. Стріляючий танк рухається до цілі під курсовим кутом 22–500 униз по схилу крутістю 10° зі швидкістю 10 км/год. Перевищення місцевості над рівнем моря – 1000 м. Температура повітря – 15° С; вітер боковий справа зі швидкістю 5 м/с. Дальність до цілі – 1500 м (визначена з кутової величини цілі). Зношування ствола гармати – 2 мм.

Рішення:

Призначити вихідні установки для стрільби.

1. Стріляючий танк рухається до цілі. При косому русі танка зі швидкістю 10 км/год. і часу підготовки першого пострілу, який дорівнює 25 с., ВЗВЦ складає 50 м.

2. Поправка дальності при температурі повітря –15°С складає +57 м (60 м).

3. Поправка дальності на атмосферний тиск при висоті місцевості над рівнем моря, яка дорівнює 1000 м, складає – 40 м.

4. Поправка дальності на падіння початкової швидкості складає +15 м.

5.Сумарна поправка обчислюється виразом (-50м)+60+60(-40м) +15 м = –15= 0.

6. Вихідна установка прицілу дорівнює 15.

Призначити вихідну прицільну марку:

1. Поправка напрямку стрільби при косому русі танка зі швидкістю 10 км/год. складає + 2,7 тис. (0-03).

2. Поправка на боковий вітер зі швидкістю 5м/с дорівнює +1,1тис. (0-01).

3. Сумарна поправка напрямку дорівнює 2,7 + 1,1 = 3,8 тис. (0-04) або 5,7 м (2,5 фігури цілі).

4. Вихідна прицільна марка – перший великий штрих ліворуч від центрального косинця.

Призначити вихідну точку прицілювання:

1. Поправка висоти на вертикальне переміщення танка при русі по схилу крутістю 10° зі швидкістю 10 км/год. складає 1 м.

2. Висота цілі (танка в окопі) дорівнює 1 м, отже, поправка висоти на вертикальне переміщення танка буде складати 1 фігуру цілі.

3. Вихідна точка прицілювання – вище центра цілі на одну фігуру.

Приклад 7. Стрільба ведеться з місця по танку противника, що рухається до стріляючого танка під курсовим кутом 30° зі швидкістю близько 15 км/год. по місцевості, що має нахил близько 15°. Температура повітря –20° С. Атмосферний тиск 740 мм рт. ст. Вітер боковий зліва зі швидкістю близько 10 м/с. Зношення каналу ствола 1,5 мм. Дальність до цілі 1100 м (визначена від орієнтира). Призначити вихідні установки для стрільби зі 125-мм танкової гармати кумулятивним снарядом.

Рішення:

Призначити вихідну установку прицілу:

1. Поправка дальності на рух цілі при швидкості 15 км/год., курсовому куті 30° і часі підготовки першого пострілу, рівному 20 с., складає 70 м.

2. Поправка дальності на температуру повітря дорівнює +40 м.

3. Поправка дальності на атмосферний тиск не враховується.

4. Поправка дальності на падіння початкової швидкості не враховуєть- ся.

5. Сумарна поправка дальності дорівнює (-70) + (+40) = -30 м, тобто менше 50 м, не враховується.

6. Вихідна установка прицілу 11.

Призначити вихідну прицільну марку:

1. Поправка напрямку на рух цілі складає -2 тис. (-0-02).

2. Поправка напрямку на боковий вітер складає -1,5 тис.

3. Сумарна поправка напрямку складає (–2) + (–1,5) = –3,5 тис. або близько 4 м. При видимій ширині цілі, рівній близько 7 м, сумарна поправка напрямку складає –0,5 фігури цілі.

4. Вихідна прицільна марка – центральний косинець.

Призначити вихідну точку прицілювання:

1. Поправка висоти на вертикальне переміщення цілі по схилу крутістю 15° при швидкості 15 км/год. і курсовому куті 30° складає 1,2 м. При видимій висоті цілі, рівній 4,2 м, поправка висоти складає менше 0,5 фігури цілі і не враховується.

2. Вихідна точка прицілювання - середина переднього (лівого) обрізу цілі (лівіше центра цілі на 0,5 фігури).

Стрільба в аварійних режимах

Якщо далекомір не працює, призначаються такі вихідні установ- ки стрільби:

- установка дальності (вводиться вручну у танковому балістичному обчислювачі);

- прицільна марка;

- точка прицілювання.

Призначають наступні вихідні установки для стрільби з місця, з коротких зупинок і з ходу, якщо далекомір не працює:

- при стрільбі по нерухомих цілях і цілях, що здійснюють фланговий рух:

- установка дальності – відповідно до вимірюваної відстані до цілі;

- прицільна марка – центральний косинець;

- точка прицілювання – центр цілі;

- при стрільбі по цілях, що здійснюють фронтальний і косий рух зі швидкістю до 15 км/год.:

снарядами з початковою швидкістю понад 1000 м/с.:

- установка дальності – відповідно до виміряної відстані до цілі;

- прицільна марка – центральний косинець;

- точка прицілу – центр цілі;

снарядами з початковою швидкістю менше 1000 м/с.:

- установка дальності – відповідно до виміряної відстані до цілі;

- прицільна марка – центральний косинець;

- точка прицілу – центр цілі, якщо сумарна поправка висоти на ВЗВЦ і вертикальне переміщення танка й цілі складає менше 0,5 фігури; вище (нижче) центра цілі на величину сумарної поправки висоти на ВЗВЦ і вертикальне переміщення танка й цілі, що становить 0,5 фігури і більше;

- при стрільбі по цілях, що здійснюють фронтальний і косий рух зі швидкістю понад 15 км/год.:

- установка дальності – відповідно до виміряної відстані до цілі з урахуванням поправки дальності на ВЗВц, округленої до 100 м;

- прицільна марка – центральний косинець;

- точка прицілу – центр цілі, якщо сумарна поправка висоти на вертикальне переміщення танка і цілі складає менше 0,5фігури; вище (нижче) центра цілі на величину сумарної поправки висоти на вертикальне переміщення танка і цілі, що складає 0,5 фігури і більше.

Приклад 8. Стрільба ведеться з місця із засади по бронетранспортеру противника, що рухається до стріляючого танка зі швидкістю 25 км/год. по схилу крутістю 10°. Відстань до цілі – 1700 м (визначена від орієнтира).

Рішення: Призначити вихідні установки.

1. При швидкості 25 км/год. і часу підготовки першого пострілу 15 с. значення ВЗВЦ складає –105 м, отже, необхідно у ТБО встановити дальність 1600 м.

2. Величина вертикального переміщення цілі при швидкості 25 км/год. і крутості схилу 10° складає 3 м.

3. Поправка висоти на ВВПЦ у фігурах цілі при її видимій висоті 2,6 м (відповідній крутості схилу 10°) становитиме 1фігуру.

4. Отже: вихідна прицільна марка – центральний косинець; точка прицілу – середина цілі, на одну фігуру нижче.

Один з тих, що навчається, вирішує задачу біля дошки, інші – у зошитах з використанням макету прицілу.

Заслухати 1-2 військовослужбовців щодо визначення вихідних установок.

ІII. Заключна частина – 2 хв.

- нагадати тему та мету заняття на навчальному місці;

- визначити ступінь досягнення мети;

- провести короткий розбір заняття, оголосити оцінки;

- відповісти на запитання;

- відправити тих, хто навчався, на наступне навчальне місце.

 

 

КЕРІВНИК ЗАНЯТТЯ

капітан А.М. ВОВК

 


Затверджено

рішенням методичної ради

військової частини А0000

протокол №___від______200 р.

 

ОПЕРАЦІЙНО-МЕТОДИЧНА КАРТА

для проведення заняття з вогневої підготовки на навчальному місці № 4

 

ТЕМА 9: Прийоми і способи ведення вогню з озброєння танка в оборонному бою.

ЗАНЯТТЯ: Вивчення основ і правил стрільби та тренування у рішенні вогневих задач по використанню правил стрільби.

НАВЧАЛЬНА Мета: 1. Дати систематизовані основи наукових знань та практичного досвіду у вивченні основ і правил стрільби та тренування у рішенні вогневих задач по використанню правил стрільби.

2. Сконцентрувати увагу на найбільш складних і вузлових питаннях навчального матеріалу.

3. Здійснити контроль засвоєння особовим складом навчального матеріалу.

ВИХОВНАНА Мета: Виховувати у особового складу впевненість, віру у надійність зброї, систем та механізмів танка.

ЧАС: 55хвилин.

МІСЦЕ: танкова директриса (вогневе містечко), клас або навчальне місце по вивченню основ і правил стрільби.

 

Матеріальне забезпечення: Плакати по основам та правилам стрільби; зразки мішеней –

1 комплект; варіанти задач – 6 комплектів; поле зору прицілу – 6 комплектів;

операційні карти по основам та правилам стрільби.

КЕРІВНИЦТВА ТА ПОСІБНИКИ: Методика вогневої підготовки танкових підрозділів. Розділ 6. Організація і методика проведення занять по виконанню вправ стрільб. Москва. 1988. С. 120-127.; Правила стрільби із танка. Розділ 2.Рішення вогневих задач. Москва. 1991. С. 11-30.

Основи стрільби. Розділ 1,2.Дані із внутрішньої та зовнішньої балістики. Москва. 1984.

Хід заняття

Навчальні питання та їх короткий зміст Методичні рекомендації та дії керівника заняття Дії тих, хто навчається
1.Вступна частина – 3хв.
- прийняти рапорт командира навчальної групи; - перевірити наявність особового складу, зовнішній вигляд, готовність до заняття; - перевірити готовність навчально – матеріального забезпечення до заняття; - повідомити тему, мету і порядок проведення заняття на навчальному місці; - провести контроль засвоєння матеріалу попереднього заняття. Уважно слухають та запам'ятовують.   Відповідають на запитання.
2.Основна частина – 50хв.
1. Вивчення основ і правил стрільби. - відомості із внутрішньої та зовнішньої балістики. - правила стрільби із танка. Зміст визначений в операційній карті. 2. Підготовка стрільби: - виявлення, вибір ціліі ціле- вказівка; - визначення відстані до цілі; - вибір способу ведення вогню, зброї, типу боєприпасів; - призначення вихідних установок. Зміст визначений в операційній карті. 3. Корегування стрільби. - спостереження результатів стрільби і її оцінка; - коректування дальності стрільби; - коректування напрямку стрільби; - наведення зброї та здійснення чергового пострілу. Зміст визначений в операційній карті. 4. Рішення вогневих задач: - підготовка стрільби та рішення задач по призначенню вихідних установок, корегуванню стрільби. Зміст визначений в операційній карті.   Доводжу відомості із внутрішньої та зовнішньої балістики використовуючи операційні карти, плакати, стенди. При необхідності даю під запис. Проводжу контрольне опитування.   Доводжу, що включає підготовка стрільби та порядок дій особового складу при підготовці стрільби. Доводжу послідов- ність та порядок визначення вихідних установок для стрільби використовуючи операційні карти, плакати, стенди. Дію згідно операційної карти. Пояснюю незрозуміле, відповідаю на запитання. Проводжу контрольне опитування.   Доводжу, що включає стрільба та порядок дій особового складу при стрільбі як проходить корегування дальності та напрямку стрільби. Дію згідно операційної карти. Пояснюю незрозуміле, відповідаю на запитання. Проводжу контрольне опитування.   Даю особовому складу поняття про рішен- ня вогневої задачі та що воно включає. Розповідаю про практичне використання цих знань у бою.   Уважно слухають та записують, задають запитання. Вивчають операційні карти.     Уважно слухають та записують, задають запитання. Вивчають операційні карти.     Уважно слухають та запам'ятовують. Вивчають операційні карти.   Рішають вогневі задачі. Відповідають на запитання.
3. Заключна частина – 2хв.
- нагадати тему та мету заняття на навчальному місці; - визначити ступінь досягнення мети; - провести короткий розбір заняття, оголосити оцінки; - відповісти на запитання; - відправляю тих, хто навчався на наступне навчальне місце. Уважно слухають. Задають запитання. За командою висува- ються на наступне нав- чальне місце.
       

 

 


ОПЕРАЦІЙНА КАРТКА

відомості із внутрішньої балістики

 

Зміст навчального питання Методичні рекомендації та дії керівника і тих, хто навчається
Відомості із внутрішньої балістики. Внутрішня балістика розглядає явища, які проходять під час пострілу, особливо під час руху кулі (снаряда, гранати) по каналу ствола. Постріломназивається процес швидкого згоряння бойового заряду (пороху) у каналі ствола гармати (зброї), при якому утворюється велика кількість сильно нагрітих газів, що викидають снаряд (кулю) зі ствола. Постріл супроводжується звуком, полум'ям та відкотом гармати. Проміжок часу, протягом якого проходить постріл, - запалювання капсуля та запалювача, горіння бойового заряду та рух снаряда у каналі ствола, – поділяється на періоди: попередній, перший, другий і період після дії газів. Попередній період триває від початку горіння запалювача до повного врізання ведучого паска снаряда (оболонки кулі) у нарізи ствола (у зброї, що має товстостінний ствол, – до початку руху снаряда). Протягом цього періоду у каналі ствола створюється тиск, необхідний для того, щоб зрушити сна- ряд (кулю) з місця і перебороти опір ведучого паска снаряда (оболонки кулі) врізанню у нарізи ствола. Цей тиск називається тиском форсування. У залежності від маси снаряда, устрою нарізів і ведучого паска, від щільності оболонки кулі тиск форсування для різних видів артилерійських систем і кулеметів може бути від 250 до 500 кгс/см2. Перший, або основний, період триває від початку руху снаряда (кулі) до моменту повного згоряння бойового заряду. У цьому періоді горіння бойового заряду відбувається в об'ємі, який швидко змінюється. На початку періоду, коли швидкість руху снаряда (кулі) ще невелика і тому об'єм поза- снарядного простору (простору між дном снаряда і дном гільзи) збільшується повільно, тиск у каналі ствола швидко збільшується і досягає найбільшої величини (до 3000 – 4000 кгс/см2 у залежності від системи зброї). Цей тиск називається максимальним. Максимальний тиск у каналі ствола ство- рюється тоді, коли снаряд просунеться на 4 – 10 калібрів. Після досягнення максимального тиску приплив порохових газів уже не може компенсувати об'єм позаснарядного простору, який збільшується, у результаті чого, незважаючи на триваюче горіння пороху, тиск у каналі ствола починає падати і до кінця періоду він дорівнює приблизно 2/3 максимального тиску. Швидкість руху снаряда постійно зростає і до кінця періоду досягає приблизно 3/4 початкової швидкості. Бойовий заряд цілком згоряє незадовго до того, як снаряд вилетить із каналу ствола. Другий період триває від моменту повного згоряння бойового заряду до моменту вильоту снаряда (кулі) із каналу ствола. З початком цього періоду приплив порохових газів припиняється, але швидкість руху снаряда (кулі) продовжує зростати, тому що стиснуті і сильно нагріті гази мають ще великий запас енергії. Спад тиску у другому періоді відбувається досить швидко, й у момент вильоту снаряда (кулі) із каналу ствола у різних зразках зброї він коливається у межах від 300 до 900 кгс/см2. Цей тиск прийнято називати дуловим. Швидкість снаряда (кулі) у момент вильоту його з каналу ствола (дулова швидкість) трохи менше початкової швидкості. Третій період, чи період після дії газів, триває від моменту вильоту снаряда (кулі) з каналу ствола до моменту припинення дії порохових газів на снаряд (кулю). Протягом цього періоду порохові гази, що виходять з каналу ствола зі швидкістю до 1200 – 2000 м/с., продовжують впливати на снаряд і додають йому додаткову швидкість. Наприкінці третього періоду на віддаленні 5 – 10 м від дулового зрізу ствола снаряд дося- гає найбільшої швидкості, що на 1—2% більше дуловій швидкості. Цей період закінчується в той момент, коли сила тиску порохових газів на дно снаряда буде урівноважена опором повітря   Доводжу відомості з внутрішньої балісти- ки, використовуючи операційні картки, плакати, стенди.   При необхідності даю під запис.   Проводжу контрольне опитування.   Уважно слухають та записують, задають запитання.   Вивчають операційні картки

ОПЕРАЦІЙНА КАРТКА




Поделиться с друзьями:


Дата добавления: 2017-01-14; Просмотров: 213; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



studopedia.su - Студопедия (2013 - 2024) год. Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав! Последнее добавление




Генерация страницы за: 0.112 сек.