Європейський гуманізм у науці, філософії та політиці.

В епоху Відродження європейське суспільство переживало духовну кризу. Піддаються сумніву і переосмислюються тради­ційні основи середньовічного християнського світогляду. Погляд європейця знову з надією звертається до греко-римської анти­чності. Наука, філософія, політика прагнуть звільнитися від цер­ковного впливу. В інтелектуальному житті почав утверджувати­ся гуманізм (від лат. homo — людина), який в центр Всесвіту вже ставив не Бога, а людину. Культура почала підпо­рядковуватися суто світським інтересам. Зростала роль політи­ки, причому для світського володаря християнські чесноти мислилися вже наче й необов’язковими, навіть злочини виправдову­валися, якщо їх чинили в інтересах держави (трактат Н. Макіавеллі “Князь”). Утверджується індивідуалізм, особистість почи­нає зневажати традиційні норми моралі. Зміцнюється тип націо­нальної держави, яка прийшла на зміну величезній космополіти­чній імперії і була зцементована новими, капіталістичними, від­носинами.

Справжнього розквіту зазнало красномовство, що було зумов­лено духовними полеміками часів розколу Західної церкви (Рефор­мацією), політичними змаганнями й прагненням особистості об­ґрунтувати своє право на вільне, незалежне від інших, життя.

Інтенсивно розвивається дипломатичне красномов­ство, мистецтво “говорити між рядками”. Епідектичне (урочисте) красномовство прикрашає усілякі ювілеї, банкети, це­ремонії, до яких світська культура виявляє неабиякий смак; куль­тивується панегіричний стиль, похвала героям, ювілярам, можно­владцям тощо; набуває поширення і памфлетний стиль: перед поетом Пьєтро Аретіно (XVI ст.) тремтять можновладці Європи, побоюючись його пасквілів.

Зростання ролі армії в суспільстві, зосередження уваги на вмінні полководця повести за собою військо (тоді воно склада­лося переважно з найманих професіоналів-ландскнехтів) зумо­вили й неабиякий сплеск військового красномовства, яке нерідко вдавалося до пишнот античної традиції.

Високого рівня набуло академічне красномовство, що зумовлювалося розвитком науки, посиленням уваги до наукових дискусій. Розвиток законодавства, усвідомлення особистістю своїх прав та необхідність їх відстоювати дали нове життя судовому красномовству.

Академічна наука виразно секуляризується (звільняється від впливу церкви). Риторика набуває особливого становища в сис­темі освіти, в першу чергу — вищих верств. Так, у німецьких лицарських академіях, які проіснували з XVI до XVIII ст., серед гуманітарних дисциплін обов’язково вивчали й елоквенцію.

Дата добавления: 2017-02-01