Методи формування та вдосконалення рівня моральної самосвідомості майбутніх психологів

РОЗДІЛ 3 ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ МОРАЛЬНОЇ СВІДОМОСТІ МАЙБУТНІХ ПСИХОЛОГІВ

Проаналізувавши наукову літературу з проблеми дослідження і спираючись на власний досвід, ми прийшли до висновку, що формування моральності має базуватися на комплексній системі виховання моральних цінностей і стати однією з основних і першочергових завдань вузівського виховного процесу. Гіпотетично акцентуація вузівського процесу на моральному вихованні повинна позитивно позначитися і на якості навчання студентів в цілому, оскільки спрямована на розвиток таких сторін особистості, які стимулюють зацікавленість і прагнення досягти успіху в професійній діяльності. Роботи вчених підтверджують це припущення. Зокрема, М.Б. Янукян, провівши дослідження з вивчення розумових характеристик студентів експериментальної групи, з якими була проведена робота з формування моральних якостей засобами лінгвістичних дисциплін, відзначає зростання їх інтелектуальних здібностей порівняно зі студентами контрольної групи (Янукян, 2004).

Більшість вчених, що займаються питаннями формування моральності студентів вищих навчальних закладів, використовують один або кілька способів досягнення поставленої мети. В одних випадках - це розробка спеціальних лекційних курсів, в інших - включення певного матеріалу в межах дисципліни, що викладаються, спрямованих на виховання духовно-моральних цінностей, таких як філософія, історія, культурологія та педагогіка. Не ставлячи під сумнів важливість і деяку результативність цих методів, хотілося б відзначити низьку їх ефективність. На нашу думку, тільки комплексність і системність педагогічного підходу до виховання моральних якостей допоможуть вирішити задачу формування повноцінно розвиненої моральної особистості в процесі навчання у вищому навчальному закладі.

Даний висновок підтверджують і приклади зі світової педагогічної практики. Зокрема, в роботі А.Є. Кочкіної аналізується східна система виховання моральності, яка порівнюється з системами, що існують в західних країнах. На думку дослідника, для особливого «східного» типу культури характерно для підтримки і збереження культурних норм, цінностей, звичаїв, традицій, прийомів і засобів виховання, що відрізняє східну культуру від культур так званого «європейського» або «західного» типу, для яких характерна зміна народного мислення, заперечення цінностей попередньої епохи, а це безпосередньо пов'язано з процесами морального виховання [Кочкіна, 2005]. Як приклад А.Є. Кочкіна вказує європейські епохи: Античність, Середньовіччя, Ренесанс, Просвітництво, сучасна - кожна з перерахованих епох висувала свої цінності, культурні норми і орієнтувала на них підростаюче покоління.

У педагогічній теорії проблема морального виховання постає як одна з найскладніших проблем, оскільки вона не вкладається в логіку цілеспрямованої діяльності. Моральність не є звичайною метою, яку можна досягти за певний відрізок часу за допомогою конкретних засобів, а є вищою метою людського діяльності, ідеалом, регулятивним принципом і масштабом оцінки людської поведінки [Кочкіна, 2005].

Поняття «моральність», на думку А.Є. Кочкіної, може трактуватися як звичаї (практикуються форми поведінки), як мораль, закріплена традицією і вікової звичкою і на рівні її громадських проявів. Цінності, ідеали, моральні норми, що виступають в моральному вихованні в якості культурного зразка, детермінують мотивацію і є регуляторами поведінки, тому оцінювати рівень моральності особистості слід по тому, як моральні якості проявляються в соціальній практиці [Кочкіна, 2005].

У країнах західної культури домінуючим видом її трансляції прийнято вважати просвітницьку традицію. У теорії і практиці морального виховання США, Канади та країн Західної Європи реалізується ідея «ціннісного виховання» як завдання формування у студентів здібностей до самостійного вибору моральних цінностей, створення моральних критеріїв, заснованих на гуманістичних ідеалах [Кочкіна, 2005].

Описуючи систему морального виховання, А.Е. Кочкіна відзначає її присутність у всьому різноманітті соціальної діяльності, вона диференціює основні європейські і східні моральні традиції, виділяючи групи якостей, притаманних для однієї й іншої культур. Для європейської педагогічної традиції характерно уявлення про «вічні» загальнолюдські поняття моральності. Головні риси, які характеризують моральну особистість, є: совість, справедливість, порядність, доброта, патріотизм, громадянська відповідальність, працьовитість, чесність, гуманність, колективізм, ощадливість, скромність, дисциплінованість, відданість принципам демократичного, гуманного суспільства.

Основними критеріями моральної вихованості в «східній» системі виховання є: природність, витриманість, скромність, сором'язливість, сором (совісність), висока терпимість, стриманість до скритності, доброзичливість, дисциплінованість, працьовитість, емоційна стриманість, мовчазність, скромність, сором'язливість, підвищена (з точки зору європейців) ввічливість.

А.С. Кривенкова, аналізуючи структуру моральної культури, звертає увагу на взаємозв'язок змістовного, мотиваційного і процесуального компонентів в діяльності, яка формує морально-етичні цінності [2]. На її думку, змістовний компонент дозволяє розбиратися у всьому різноманітті моральних знань, а також орієнтує на моральну діяльність, тим самим розвиваючи моральну свідомість особистості. Мотиваційний компонент характеризує ставлення людини до даного особистісного утворення, наявність потреби в особистісному саморозвитку, самореалізації в професійній діяльності, а також рушійні їх мотиви, цільові установки, ціннісні орієнтації. Процесуальний (поведінковий) компонент моральної культури відображає повноту включеності в повсякденну життєдіяльність людини моральних норм, принципів, цінностей, моральних якостей і їх прояв в діях, вчинках і поведінці.

З метою ефективної роботи з формування моральних якостей у студентів ми розробили і впровадили систему, спрямовану на вирішення поставленого завдання. Вона спирається на общепедагогические принципи, співвіднесені з закономірностями

освітнього процесу (по П.І. Підкасистий) [3]:

• принцип розвиваючого і виховує характеру навчання

(Спрямований на всебічний розвиток особистості і індивідуальності);

• принцип науковості змісту і методів навчального процесу

(Відображає взаємозв'язок з сучасним науковим знанням);

• принцип систематичності і послідовності в оволодінні досягненнями науки, культури досвіду діяльності (надає системний характер реалізовується діяльності);

• принцип свідомості, творчу активність і самостійності при керівної ролі педагога;

• принцип наочності, єдності конкретного і абстрактного, репродуктивного та продуктивного як вираз комплексного підходу;

• принцип доступності навчання;

• принцип міцності результатів навчання і розвитку пізнавальних сил;

• принцип зв'язку навчання з життям;

• принцип раціонального поєднання колективних та індивідуальних форм і способів навчальної роботи [3].

Крім того, вибудовуючи систему формування моральних якостей студентів вузів, ми також спиралися на основні принципи виховної діяльності, розроблені вченими в якості положень, що випливають з мети і природи виховання (П. Підкасистий) [3].

1. Орієнтація на цінності і ціннісні відносини означає сталість професійної уваги педагога до розгортається в діях емоційних реакцій, словами і інтонаційної забарвленням відносини воспитуемого до соціально-культурного цінностям - людини, природи, суспільства, праці, пізнання і ціннісним основам життя, гідного людини (добра, істини, красі).

2. Принцип суб'єктності полягає в тому, що педагог активізує, стимулює прагнення учня до саморозвитку, самовдосконалення, сприяє розвитку його здатності

усвідомлювати своє «Я» в зв'язках з іншими людьми і світом в його розмаїтті, осмислювати свої дії, передбачати їх наслідки як для інших, так і для власної долі.

3. Принцип цілісності передбачає цілісність виховного впливу на об'єкт [3].

Важливими були також такі принципи: цілеспрямованості педагогічного процесу, принцип опори на позитивне в людині, свідомості і активності особистості в цілісному педагогічному процесі.

Крім загальних закономірностей і принципів педагогічного та виховного впливу, розроблена система спиралася на сензитивність періоду для розвитку і формування моральних якостей молодих людей, а головне, на можливість усвідомленого прийняття моральних цінностей. Очевидно, що саме в цей віковий період формується більшість відносних категорій людської свідомості в його осмисленою складової.

В системі безперервної освіти (дитячий сад, школа, середня професійна освіта, ВНЗ, фундаментальна наукова освіта) вуз покликаний забезпечити формування моральних цінностей студентів на новому якісному рівні, який повинен бути обумовлений усвідомленим сприйняттям морально-етичних цінностей, розумінням необхідності самовдосконалення, передачі в подальшому засвоєних цінностей підростаючого покоління та збереження тим самим, культурно-етичних засад суспільства.

В процесі багаторічної практичної діяльності виявлено необхідність систематизації заходів (способів, методів, технологій) педагогічного впливу на студента з метою прищеплення йому моральної самосвідомості і необхідних моральних якостей.

Проаналізувавши дані отримані на констатувальному етапі, ми вбачаємо за доцільне розробку та реалізацію корекційної програми для вдосконалення рівня моральної самосвідомості майбутніх психологів.

На першому етапі корекційної програми ми провели тренінгове заняття «Мораль і моральність – основні цінності етики громадянськості». Основна мета тренінгового заняття полягає у виявленні впливу моралі на відносини та спілкування студентів; формування в студентів загальнолюдських норм гуманістичної моралі (добра, взаєморозуміння, милосердя, віри у творчі можливості людини); усвідомлення того, що моральні цінності становлять основу правопорядку; вироблення навичок і звичок моральної поведінки, культури спілкування; виховання почуття необхідності дотримання моральних цінностей суспільства.

У вступній частині заняття був налагоджений позитивний емоційний фон студентів за допомогою вправи «Обмін побажаннями» і актуалізувались опорні знання за допомогою вправ «Мікрофон» і «Власна думка». В основній частині розглядались поняття «мораль» і «моральність», давалось декілька визначень для загального розуміння. Також розглядались основні категорії моралі і специфіка етичних норм українського народу. Зачіпалась проблема поваги до батьків і культури мовлення у вправі «Ввічливі слова». В цій частині також представлені прислів’я і приказки, які відображають моральні цінності суспільства.

Моральний досвід людства втілено у фольклорних творах – казках, переказах та в художній літературі. Притчі (премудрості) впливали на формування духовних і моральних законів суспільства. Притча – це не тільки узагальнення досвіду людського життя, але й простір для нескінченного пояснення цього досвіду. Зважаючи на це студентам була представлена притча «Перстень царя Соломона» після чого обговорювались власні переживання на її прикладі.

У заключній частині заняття була проведена вправа «Незакінчене речення»:

1. Ставтеся до інших людей так, … (як хотіли б, щоб вони ставилися до

вас).

2. Пам’ятайте про закон «відбиття». Як ви до людей, … (так і вони до

вас).

3. Намагайтеся в людях бачити більше … (гарного).

4. Поважайте себе. Людина, яка любить і поважає себе, … (може любити і поважати інших).

5. Ввічливість і доброзичливість стосовно одне одного … (прикрасять спілкування).

6. Не ображайтеся …

7. «І, починаючи засинати, запитай себе, кого і чим порадував … (ти за день)».

Дата добавления: 2017-02-01