Пояснення до завдання

Заняття ІІ

Заняття І

МЕТОДИКА ПРОВЕДЕННЯ ЗАНЯТТЯ

ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ

ОСОБЛИВОСТІ ПРЕНАТАЛЬНОГО ПЕРІОДУ РОЗВИТКУ ЛЮДИНИ. ПЕРЕДУМОВИ УРОДЖЕНИХ ВАД РОЗВИТКУ. ПОСТНАТАЛЬНИЙ ПЕРІОД ОНТОГЕНЕЗУ

Мета заняття: вивчити загальні закономірності та регуляцію онтогенезу; з’ясувати роль генетичної інформації й фізичного та соціального середовища в індивідуальному розвитку організму, причини й сутність критичних періодів розвитку людини.

Обладнання: таблиці, муляжі розвитку ланцетника, мікроскопи, мікропрепарати окремих стадій онтогенезу, моделі: “Зародки хребетних”, вологі препарати деяких вад розвитку людини, слайди, діапроектор.

Технологічна карта заняття:

- підготовчий етап (контроль початкового рівня підготовки) 10 хв;

- основний етап (самостійна навчально-дослідницька робота) 50 хв;

- заключний етап (контроль кінцевого рівня підготовки;

підведення підсумків заняття) 30 хв.

Розглянути теоретичні питання:

1. Онтогенез: типи, періоди. Етапи ембріонального (пренатального)

розвитку людини. Диференціювання на молекулярно-

генетичному, клітинному та тканинному рівнях. 5 ІІ

2. Природжені вади розвитку, класифікація: спадкові,

екзогенні, мультифакторні, гаметопатії, бластопатії,

ембріопатії, фетопатії. 30 ІІ

3. Регуляція функції генів в онтогенезі. Експеримент-

тальне вивчення ембріонального розвитку. Проблема

детермінації та взаємодії бластомерів. Ембріональна

індукція. 40 ІІ

4. Регуляція в процесі дроблення та її порушення (близнюки,

вади розвитку, виродливість). 30 ІІ

5. Критичні періоди розвитку. Тератогенез.

Тератогенні чинники середовища. 20 ІІ

6. Періоди постембріонального розвитку людини. 10 ІІ

7. Процеси росту та диференціювання в постнаталь-

ному періоді індивідуального розвитку людини. 20 ІІ

8. Особливості постнатального періоду індивідуального

розвитку людини у зв’язку з її біосоціальною сутністю. 20 ІІ

9. Старість як завершальний етап онтогенезу людини.

Теорії старіння. 10 ІІ

10. Форми та шляхи регенерації. Трансплантація

тканин у людини. 20 ІІ

Онтогенез (від грец. δυ, род.відм. δυτος – існуюче і γένεσις – розвиток, походження) – це індивідуальний розвиток особини від її народжен­ня до смерті. Онтогенез поділяють на ембріональний та постембріональний періоди. Ембріональний (зародковий) період – це час, коли новий організм (ембріон) розвивається всередині материнського органі­зму або всередині яйця, насінини тощо; він завершується на­родженням (вилупленням, проростанням). Постембріональний (післязародковий) період триває від моменту народження і триває до моменту набуття організмом зда­тності до розмноження.

Ембріогенез тваринного організму (рис.40) проходить в декілька етапів:

- дробіння зиготи;

- утворення бластули;

- утворення гаструли;

- утворення тканин і органів (гісто- та органогенез).

Дробіння – це ряд послідовних мітотичних поділів зиготи або партеногенетичної яйцеклітини, за якого утворені клітини (бластомери) в інтерфазі не ростуть, і тому їх розміри зменшуються після кожного поділу; на характер дробіння впливають кількість та характер розташування поживних речовин (жовтка) в яйцеклітині. Процес дробіння завершується утворенням бластули, яка є наступною стадією ембріогенезу; вона має вигляд порожнистого утвору різної форми, стінки якого скла­даються з одного шару бластомерів.

Після утворення бластули починається утворення гаструли – процес формування двошарового зародка. Утворення гаструли можливе чотирма основними способами (інвагінація, деламінація, епіболія, іміграція), з яких найпоширенішими є вгинання – інвагінація. Під час інвагінації частина бластодерми вгинається всередину бластули (наприклад, у ланцетника), при цьому утворюється двошаровий зародок – гаструла, шари клітин якої (зовнішній – ектодерма та внутрішній – ентодерма) дістали назву зародкових листків, що вперше встановив естонський учений Карл Бер. У більшості багатоклітинних тварин після гаструляції настає етап формування третього (середнього) зародкового листка – мезодерми, – розташованого між зовнішнім та внутрішнім.

Процеси утворення тканин та органів розпочинаються з формування нервової пластинки на спинному боці зародка. Згодом боки нервової пластинки підіймаються й утворюють нервові валики, а між ними виникає поздовжній "рівчачок" (майбутня порожнина нервової системи). Валики з'єднуються на спинному боці і нервова пластинка пере­творюється на нервову трубку, яка відокремлюється від іншої частини ектодерми. Ектодерма зростається над нервовою трубкою і згодом дає початок покривному епітелію. Розширений передній кінець нервової трубки поділяється на п'ять первинних мозкових міхурів, які відповідають певним відділам головного мозку.Наприкінці нейруляції зародок набуває плану будови дорослого організму (рис.41-42): під нервовою трубкою міститься хорда, нижче – кишечник тощо. З ектодерми, крім нервової тканини, виникають елементи органів чуття, зовнішній шар покривів (епідерміс шкіри) та шкірні залози, передня та задня кишки, зовнішні зябра земноводних тощо.

Ентодерма дає початок епітелію, що вистеляє порожнину середньої кишки, та її похідним – травним залозам (печінка, підшлункова залоза), хорді, плавальному міхуру, внутрішнім зябрам, легеням, секретуючим відділам передньої та середньої часток гіпофіза та щитоподібної залози.

Рис. 40. Розвиток зародка ланцетника:

а - стадія зиготи; б-е – стадія дробіння (2, 4, 8, 16, 32 бластомери); є-бластула (у розрізі); ж-и – стадія гаструли (у розрізі); і-к – послідовні стадії закладання тканин і органів зародка; 1-бластоцель; 2-бластодерма; 3-бластопор (рот гаструли); 4-ентодерма; 5-ектодерма; 6-хорда; 7-нервова пластинка; 8-закладання мезодерми; 9-вторинна порожнина (целом)

Рис. 41. Плід людини:

а – 8 тижнів;

б – 9 тижнів;

в – 10 тижнів;

г – 11 тижнів;

д – 12 тижнів;

е – 16 тижнів

З мезодерми формуються зачатки скелета, мускулатури, кровоносної системи, статевих та видільних органів, сполучнотканинні шари шкіри, плевра, брижі черевної порожнини тіла, перикард тощо.

Дата добавления: 2017-02-01