Післяембріональний розвиток, його етапи і типи у тварин

Постембріональний (післязародковий) розвиток – це період, який триває від народження або виходу із оболонок, що вкривають зародок, і закінчується, коли організм стає здатним до розмноження. У цей час організм росте, диференціюються його органи (наприклад, статеві залози). Постембріональний розвиток може бути прямим або непрямим. При прямому розвитку щойно народжена тварина загалом нагадує дорослу. Прямий розвиток відбувається внаслідок ембріонізації – явища, коли ембріональний період подовжується завдяки живленню ембріона ресурсами материнського організму (плацентарні ссавці, деякі хрящові риби) або запасними поживними речовинами яйця (плазуни, птахи); біологічне значення цього явища полягає в тому, що народжується або вилуплюється з яйцевих оболонок тварина на вищому ступені розвитку, що зменшує її вразливість зовнішніми чинниками. У плацентарних ссавців, деяких сумчастих, акул, скорпіонів одна із зародкових оболонок зростається зі стінками розширеної частини яйцепроводів (матки) таким чином, що через кров матері до зародка потрапляють поживні речовини та кисень, а виводяться продукти обміну та вуглекислий газ. Процес появи на світ такого зародка називають справжнім живонародженням.

Якщо зародок розвивається за рахунок запасних поживних речовин яйця всередині материнського організму і звільняється від яйцевих оболонок ще в жіночих статевих ходах, то таке явище називається яйцеживонародженням (деякі ящірки, змії, акваріумні рибки – гупі та мечоносці, попелиці тощо).

Коли зародок розвивається в яйці позаматеринським організмом і виходить з нього в довкілля, таке явище дістало назву яйценародження (більшість плазунів, птахи, першозвірі, чле­нистоногі, кишковопорожнинні тощо).

Прямий розвиток характерний для деяких кишковопорожнинних (гідри), війчастих та малощетинкових червів, ракоподібних (дафнії, річковий рак), павуків, скорпіонів, молюсків (прісноводні та наземні черевоногі, головоногі), хрящових риб, плазунів, птахів, ссавців.

Непрямий розвиток, або метаморфоз (від грец. μεταμόρφωσις -перетворення) – це глибокі зміни структури організму, завдяки яким личинка перетворюється на дорослу особину. Процеси метаморфозу відбуваються в кілька послідовних етапів (фаз), на кожному з яких тварина характеризується певними особливостями будови та життєвих функцій. Наприклад, у розвитку комах (рис.44) з неповним перетворенням ви­діляють фази яйця, личинки та дорослої комахи – імаго (клопи, бабки, таргани, прямокрилі, воші), а з повним перетворенням – яйця, личинки, лялечки та імаго (метелики, жуки, перетинчастокрилі, блохи). При цьому особливе значення має фаза лялечки, на якій організм комахи зазнає докорінної зміни організації, зокрема процесів розкладу внутрішніх органів личинки та формування тканин й органів дорослої комахи.

Рис. 44. Постембріональний розвиток комах з неповним (А) і повним (Б) метаморфозом:

1 – яйця;

2 – личинки;

3 – лялечка;

4 – доросла комаха (імаго);

а – линяння;

б – линяння та метаморфоз;

в – метаморфоз;

I-V – личинки різного віку

Непрямий розвиток (метаморфоз) відомий у багатьох кишковопорожнинних, плоских, круглих, кільчастих (багатощетинкові) червів, комах, багатоніжок, кліщів, більшості молюсків, голкошкірих, ланцетників, кісткових риб, земноводних тощо. Непрямий розвиток забезпечує кілька важливих біологічних функцій, які сприяють існуванню виду:

1) живильна функція,

2) раціональне використання ресурсів,

3) розселювальна функція,

4) забезпечення зараження хазяїв (ціп'яки, стьожак широкий, печінковий та котячий сисуни, трихінела) чи за допомогою організмів-переносників (деякі круглі черви – філярії).

Дуже важливе значення для реалізації онтогенезу має регенерація (від лат. regeneratio – відновлення, відродження). Це процеси відновлення організмом втрачених або пошкоджених частин, а також відтворення цілісного організму з певної його частини. Завдяки процесам регенерації постійно замінюються клітини і тканини, термін функціонування яких вичерпаний (залозисті клітини кишкового епітелію, клітини крові), що необхідно для нормального функціонування організму. Процеси регенерації лежать в основі вегетативного розмножен­ня. Регенерація є загально-біологічним явищем і поділяється на фізіологічну та патологічну регенерацію. Фізіологічна регенерація – заміщення відмерлих клітин і тканин (кровотворення, заміна верхніх шарів шкіри тощо).

Патологічна регенерація – розростання тканин, не ідентичних здоровим тканинам у цьому органі. Наприклад, на місці глибоких опіків масивно розростається щільна сполучна рубцева тканина, нормальна структура шкіри не відновлюється.

Дата добавления: 2017-02-01