Інструменти ринку грошей

Як зазначалося вище, на ринку грошей торгують «короткими» грошовими коштами, які є вільними у продавця і потрібні в обороті покупця на строк до одного року. Ця обставина визначає специфіку інструментів, що обслуговують купівлю-продаж грошей на цьому ринку.

По-перше, короткостроковість таких інструментів зменшує ймовірність зміни їх дохідності на ринку, а отже, і ризиковість інвестування домогосподарствами та фірмами своїх коротких грошей у ці активи.

По-друге, висока надійність інструментів ринку грошей спричинює низьку їх дохідність та низьку ціну грошей на цьому ринку (рівень процента).

По-третє, незважаючи на ці позитивні якості, інструменти ринку грошей повністю не позбавлені ризиків не виконання покупцями своїх зобов’язань, що має враховуватися заощадниками під час прийняття рішень щодо інвестицій на ринку грошей.

По-четверте, низька дохідність для продавців грошей та відкладність потреби в грошах для їх покупців (для погашення платіжних зобов’язань) роблять ці інструменти надто чутливими до найменших змін ситуації на ринку грошей що проявляється у багаторазовій зміні процентних ставок за короткий відтинок часу. Так, в кінці 2003 та 2004 р. процентна ставка на ринку міжбанківського кредиту в Україні «злітала» в десятки разів під впливом чинників, які раптово порушували рівновагу на цьому ринку. Подібні коливання процентної ставки в звичайних умовах неможливі на ринку капіталів. Тому динаміка дохідності інструментів ринку грошей набуває важливого інформаційного значення для управління грошовим оборотом.

Оскільки ринок грошей в Україні розвинутий недостатньо, асортимент його інструментів значно вужчий, ніж у високо розвинутих країнах. Проте в перспективі суб’єктам українського ринку доведеться оперувати широким набором фінансових інструментів. Тому розглянемо тут усі можливі інструменти, які виробила світова практика, та зазначимо специфіку їх застосування в Україні.

Короткострокові боргові зобов’язання уряду – в закордонній практиці їх називають казначейськими векселями на відміну від довгострокових зобов’язань, які називають облігаціями. Така відмінність у назвах не випадкова, вона спричинена відмінностями в сутності цих інструментів. Казначейські векселі призначені, як правило, покривати касові розриви в бюджетних надходженнях та виплатах в межах бюджетного року і в цьому відношенні вони адекватні комерційним векселям, які покривають подібні платіжні розриви у комерційних структур. Ця специфіка казначейського векселя забезпечує йому високу надійність та ліквідність. Облігації ж призначені залучити в бюджет кошти для покриття тривалих розривів, тому погашення їх переноситься на наступні бюджетні роки, у зв’язку з чим значно зростають ризики несвоєчасної оплати.

Випускаються казначейські векселі на 3, 6 і 12 місяців. У США найпоширенішими є векселі зі строком погашення 91 день. Можуть випускатися векселі і зі строками, меншими трьох місяців. Особливістю казначейських векселів є й те, що реалізуються вони з дисконтом, тобто за ціною, нижчою їх номіналу. Різниця між ціною викупу (номіналом) і ціною продажу становить прибуток покупця казначейських векселів.

В українській практиці поняття казначейського векселя не використовується, замість нього подібні цінні папери називають короткостроковими облігаціями внутрішньої державної позики (ОВДП). Це можна пояснити недорозвинутістю в Україні ринку грошей та недостатньою увагою до регулювання цього ринку збоку уряду.

Комерційні папери – це короткострокові боргові зобов’язання фінансових та не фінансових корпорацій, подібні до простих векселів (соло-векселі). Починаючи з 1980 р. цей інструмент на ринку грошей у США показав найвищі темпи зростання і вийшов на перше місце за обсягом продажу. Це можна пояснити втягуванням багатьох корпорацій у пряму закупівлю коштів на ринку грошей, минуючи банки, з метою зниження витрат на сплату позичкових процентів.

Основними емітентами комерційних паперів є великі, добре відомі, з хорошою кредитною репутацією корпорації, передусім промислові і фінансові фірми, банківський холдинг – компанії. Випускаються ці папери, як правило, на строк 45 днів, але не більше дев’яти місяців. За правовими ознаками цей інструмент нагадує комерційний (товарний) вексель, що дало підстави деяким авторам включати такі векселі до складу комерційних паперів. Проте між ними є істотна відмінність: комерційні векселі мають товарне покриття, а комерційні папери його не мають, у зв’язку з чим покупці часто вимагають додаткових гарантій – акцепту відомих банків чи інших фінансових структур. Тому комерційні векселі можуть безпосередньо використовуватися як платіжні засоби на товарних ринках, а комерційні папери такої власності не мають і здійснюють свій оборот переважно через ринок грошей.

В Україні цей інструмент ринку грошей розвинутий слабо у зв’язку з недостатнім розвитком фінансового ринку, недостатнім правовим захистом інтересів кредиторів та не урегульованістю правової бази їх обороту. У нашій практиці аналогом комерційних паперів є фінансові векселі, розвиток яких свідомо стримується в аспекті боротьби з тіньовою економікою. Розвиток же комерційних векселів усіляко підтримується.

Обігові сертифікати банківських депозитів (СД) – це зобов’язання банку виплатити вкладнику суму депозиту та процентний дохід у вказані на ньому строки. Випускається великим номіналом (у США – від 100 тис. до 1 млн. дол., у Великобританії – від 50 тис. до 500 тис. ф. ст.). вільно продаються і купуються на ринку, у тому числі й банками – емітентами. Основними покупцями СД є нефінансові корпорації, благодійні інститути, взаємні фонди, урядові установи. Сьогодні в розвинутих країнах це надзвичайно поширений інструмент ринку грошей (за обсягом обороту у США посідає друге після комерційних паперів місце). В Україні цей інструмент не застосовується, оскільки СД не надходить на вторинний ринок і не здійснюють обороту. Це спричинено тими самими чинниками, що й відсутність в обороті комерційних паперів.

Банківські акцепти – це векселі чи чеки, виписані платниками за торговельними операціями (найчастіше – імпортерами) для розрахунків із продавцями товарів і акцептовані певними банками. Позначка «акцептовано» означає, що цей банк гарантує оплату векселя/чека, навіть якщо емітент (платник по цьому інструменту) не має коштів на своєму рахунку в банку. Банківські акцепти широко застосовуються у розрахунках по зовнішній торгівлі, де продавець не завжди знає покупця і вимагає гарантії третьої особи. Банківські акцепти вільно перепродуються на вторинному ринку зі знижкою і тому користуються широким попитом на ринку грошей. Покупцями їх зазвичай є інші банки, фірми, домогосподарства.

В Україні цей інструмент не розвинутий, насамперед через слабкість ринку грошей та ухиляння банків від акцептування зазначених документів через його високу ризиковість.

Зазначені нижче інструменти мають певну, заздалегідь визначену форму, що полегшує контроль за динамікою їх обороту. Проте є ряд інструментів без такої форми – вони існують у вигляді звичайних угод, зафіксованих у комп’ютерних пристроях. Це, зокрема, угоди про зворотний викуп, угоди про купівлю резервних фондів, угоди про купівлю євродоларових депозитів та ін. Частіше за все ці угоди є над короткими – від однієї доби до кількох тижнів. За їх допомогою корпорації передусім поліпшують свою ліквідність. Подібні угоди вже вийшли чи в найближчий час можуть вийти на український ринок грошей.

Інструментами ринку грошей є також короткострокові депозитні та позичкові угоди банків, проте в Україні вони не виходять на вторинний ринок.

Дата добавления: 2017-02-01