Інструменти ринку капіталів

Інструментами ринку капіталів слугують цінні папери зі строками погашення більше одного року або ті, що взагалі не підлягають погашенню емітентом (акції). Завдяки довгостроковості амплітуда коливання ціни цих інструментів значно ширша, а ліквідність значно нижча, ніж інструментів ринку грошей. Тому купівля їх вважається досить ризикованою інвестицією. Разом з тим завдяки довгостроковості ці інструменти тривалий час залишаються в обороті, а загальний обсяг їх у розвинутих країнах у багато разів перевищує обсяг інструментів грошових ринків. Наприклад, у США в 2000 році таке перевищення становило більше ніж в 11 разів.

Найширшого застосування на ринку капіталу в розвинутих країнах набули такі інструменти: акції, заставні під житло, цінні папери урядів, їх установ та органів місцевого самоврядування, зобов'язання за позичками банків, облігації корпорацій, комерційні та фермерські заставні.

Акція – цінний папір без визначеного строку обігу, що свідчить про внесок власника в статутний фонд акціонерного товариства і надає йому право на участь в управлінні товариством та одержання частки його прибутків (дивідендів). Головні особливості цього інструменту полягають у такому:

· емітент залучає кошти від розміщення акцій на постійній основі і не повинен їх повертати в заздалегідь визначений строк;

· акція не має заздалегідь визначеного рівня дохідності. Він визначається щороку за підсумками роботи за звітний період у вигляді дивідендів. Тому акції здебільшого не приносять гарантованого доходу;

· власник акції має право продати її на вторинному ринку за ринковою ціною;

· при ліквідації товариства вимоги власників акцій задовольняються після задоволення вимог за борговими зобов'язаннями (облігаціями, векселями та ін.).

Розглянуті особливості роблять цей інструмент ринку капіталу високоризиковим, із сумнівною дохідністю, а тому й не досить ліквідним. Тому нові випуски акцій навіть у розвинутих країнах незначні, відіграють другорядну роль у залученні фінансових ресурсів. Але, оскільки вони не мають строку вилучення з обігу, в багатьох країнах їх накопичилася величезна маса, яка за ринко­вою вартістю перевищує обсяг будь-якого іншого інструменту. Наприклад, у США обсяг акцій у 2000 р. перевищував обсяг усіх інших інструментів разом узятих. Це негативно впливає на фінансовий менеджмент акціонерних товариств, і багато які з них ідуть на добровільний викуп на ринку своїх акцій, залучаючи для цього кошти за допомогою інших інструментів.

В Україні ринок акцій швидко розвивається. Це зумовлено інтенсивним проведенням приватизації, у процесі якої державні підприємства перетворювалися в акціонерні з широкомасштабним випуском акцій. Основні покупці акцій в Україні – великі комерційні структури, банки, інші фінансові установи, домогосподарства.

Довгострокові цінні папери урядів, їх установ та органів місцевого самоврядування – це середньо- та довгострокові боргові зобов'язання (облігації), за допомогою яких мобілізуються кошти для фінансування тривалого бюджетного дефіциту, чи для поповнення ресурсів певних державних фондів (установ) цільового призначення, чи фінансування певних проектів суспільного призначення, зокрема тих, якими опікуються органи місцевої влади (будівництво шкіл, доріг, закладів культури тощо). Ці інструменти є надійними, високоліквідними з гарантованою дохідністю, особливо зобов'язання центрального уряду. Зобов'язання урядових установ, як правило, гарантуються центральними урядами, тому вони теж є високонадійними. Менш надійними є зобов'язання органів місцевого самоврядування. Навіть в історії США були випадки відмови урядів деяких штатів від погашення своїх зобов'язань. Тим більша можливість неплатежів за цими інструментами, у тому числі й центральних урядів, існує в країнах, що розвиваються, зокрема в Україні, оскільки їх фінансовий стан не досить стабільний.

Найбільшими держателями цих інструментів є банки, інші фінансові корпорації, домогосподарства, центральні банки. Завдяки своїй надійності та ліквідності вони широко застосовуються у фінансовій практиці розвинутих країн.

Заставні під житло, землю та іншу нерухомість – це боргові зобов'язання за довгостроковими позичками, виданими під заставу відповідного виду нерухомості (житла, земельних ділянок, виробничих будівель тощо). Ними оформляються іпотечні відносини. Основними кредиторами по цих інструментах є комерційні та ощадні банки, кредитні товариства, компанії зі страхування життя. Основні позичальники – домогосподарства, фермерські господарства, комерційні підприємства. За рахунок коштів, позичених по заставній, домогосподарства купують житло, фермери та промисловці – землю, машини, устаткування тощо, які слугують об'єктом застави. Відповідно виділяються житлові, фермерські і комерційні заставні.

Заставні вільно обертаються на вторинному ринку, що дає змогу кредиторам відновлювати свої кредитні кошти і надавати нові позички по заставних. Уряди деяких країн, бажаючи прискорити вирішення певних соціально-економічних завдань, створюють свої структури, які скуповують окремі види заставних на ринку за рахунок коштів, виручених від продажу власних боргових зобов'язань на ринку облігацій. Так, уряд США створив три такі агенції для стимулювання обігу заставних, щоб прискорити вирішення в країні житлової проблеми та сприяти розвитку сільського господарства.

Заставні є досить поширеними інструментами ринку капіталу в розвинутих країнах. В Україні ринок заставних майже відсутній, оскільки не сформувалось іпотечне кредитування.

Облігації корпорацій – довгострокові боргові зобов'язання середніх та великих корпорацій з високим кредитним рейтингом. Емітуються, як правило, з метою залучення на ринку капіталів грошових коштів для фінансування значних інвестиційних проектів.

У країнах з високорозвинутим ринком капіталів корпоративні облігації є більш дієвим і поширеним інструментом залучення коштів, ніж акції. Особливо це стосується США, де випуск облі­гацій може здійснюватися більш оперативно, з меншими витратами та організаційними проблемами, ніж випуск акцій. Крім того, ціни облігацій піддаються меншим коливанням, ніж ціни акцій, дохідність їх теж більш стабільна. Разом з тим надійність та ліквідність корпоративних облігацій нижчі, ніж державних облігацій.

Основними покупцями (інвесторами) облігацій корпорацій є домогосподарства, великі фінансові установи, зокрема пенсійні фонди, компанії зі страхування життя, банки. В Україні ринок корпоративних облігацій почав розвиватися лише з 2000 р. після відміни оподаткування доходів корпорацій від реалізації своїх облігацій. Ці доходи були прирівняні до звичайного прибутку і оподатковувалися за ставкою 30 %.

Зобов'язання за позичками банків – це довгострокові боргові зобов'язання фірм та домогосподарств за позичками, одержаними у фінансових структурах на комерційні чи споживчі потреби. Такі зобов'язання визначають суму боргу, його термін, процентну ставку, порядок повернення боргу та сплати процентів. Покупцями цього інструменту є насамперед банки, а також кредитні товариства та фінансові компанії, зокрема при наданні споживчого кредиту домогосподарствам.

Цей інструмент набув широкого застосування в європейських країнах, у яких роль фондового ринку у фінансуванні інвестиційних потреб відносно мала. І навпаки, у таких країнах, як США, Японія, де фондовий ринок відіграє провідну роль у трансформації позичкового капіталу, роль цього інструменту значно менша, ніж таких інструментів, як акції, корпоративні облігації, заставні. В Україні роль цього інструменту теж є провідною на ринку капіталу, і навряд чи вона істотно знизиться в майбутньому, оскільки Україна розбудовує свою фінансову систему за європейським зразком.

Зобов'язання за позичками банків майже не мають виходу на вторинний ринок, не торгуються там, а тому мають дуже низьку ліквідність, що послаблює їх позиції на ринку капіталів порівняно з іншими інструментами. Тому в останні роки банки почали активно запроваджувати різні новації у сферу довгострокового кредитування, з тим щоб посилити ліквідність цього інструменту.

ВИСНОВКИ

1. Грошовий ринок – це особливий сектор ринку, на якому здійснюються купівля та продаж грошей, формуються попит, пропозиція і ціна на гроші.

2. Механізм грошового ринку має істотні відмінності від механізму звичайного товарного ринку: продаж грошей виступає у формі надання позичок чи купівлі особливих фінансових інструментів; купівля грошей – у формі одержання позичок чи продажу фінансових інструментів; попит на гроші – у формі бажання економічних суб'єктів мати у своєму розпорядженні певну масу грошей на визначену дату; пропозиція грошей – у формі запасу грошей, який економічні суб'єкти можуть передати у тимчасове корис­тування; ціна грошей – у формі процента.

3. В інституційній моделі грошового ринку виокремлюються два сектори з різним характером руху грошей – сектор прямого фінансування і сектор опосередкованого фінансування. Перевагою першого сектору є те, що безпосередній характер взаємовідносин між продавцями (кредиторами) і покупцями (позичальниками) істотно прискорює рух грошей від продавця до покупця. Перевагою другого сектору є те, що завдяки фінансовим посередникам істотно знижуються ризики, пов'язані з розміщенням грошових коштів.

4. Складний механізм грошового ринку дає можливості класифікувати його за різними критеріями. За видами фінансових інструментів грошовий ринок поділяється на: ринок позичкових зобов'язань, ринок цінних паперів, валютний ринок; за інституційними ознаками грошових потоків – на фондовий ринок, ринок банківських кредитів, ринок послуг небанківських фінансово-кредитних установ; за призначенням купівлі грошей – на ринок грошей і ринок капіталів.

5. Визначальну роль у механізмі ринку грошей відіграє попит на гроші, який має об'єктивний характер, оскільки визначається переважно дією чинників, що формуються у реальній економіці, – зміни обсягу ВВП, рівня цін, швидкості обігу грошей, рівня процента тощо.

6. Пропозиція грошей полягає в тому запасі грошей, який економічні суб'єкти можуть надати в тимчасове користування позичальникам. Це більш екзогенне явище, ніж попит на гроші. Вона формується на базі наявної маси грошей в обороті й емісійної діяльності банків. Тому держава, регулюючи пропозицію грошей, повинна орієнтуватися на зміну попиту на гроші, який можна розглядати як об'єктивну межу для пропозиції грошей.

7. Зрівноваження попиту і пропозиції на ринку грошей визначає об'єктивний рівень ставки процента, за якого досягається стабілізація кон'юнктури цього ринку. Взаємозв'язок між попитом, пропозицією і ціною грошей на цьому ринку реалізується відповідно до загальних закономірностей функціонування ринку: попит на гроші впливає на рівень процента прямо пропорційно, а пропозиція грошей – обернено пропорційно.

8. Механізми ринку грошей і ринку капіталів мають помітні відмінності, що проявляються у відмінностях формування попиту і пропозиції, ціни грошей, механізмів впливу на виробництво та ін.

Запитання для самоконтролю

1. Що таке грошовий ринок? Чому його називають умовним ринком?

2. Чим відрізняються операції купівлі-продажу на грошовому і на товарному ринках?

3. Що є інструментом купівлі-продажу на грошовому та на товарному ринках? Як називаються інструменти, що використовуються на грошовому ринку?

4. Що таке боргові і неборгові інструменти грошового ринку?

5. Чим ціна на грошовому ринку відрізняється від ціни на товарному ринку?

6. Що є спільного між грошовим і товарним ринками?

7. Хто є суб'єктами грошового ринку? На якому секторі грошового ринку діють фінансові посередники?

8. Назвіть основні групи фінансових посередників?

9. Чим характерні потоки грошей у секторі прямого фінансування грошового ринку?

10. Чим характерні потоки грошей у секторі опосередкованого фінансування?

11. Чи можуть банки працювати в секторі прямого фінансування грошового ринку?

12. Чим відрізняється грошовий ринок від ринку грошей, а ринок грошей – від ринку капіталів?

13. Що таке попит на гроші? Це явище залишку чи потоку і чому? Чим відрізняється попит на гроші від попиту на товари?

14. Чим відрізняється попит на гроші від попиту на доходи? Чи обов'язково збільшувати доходи, щоб задовольнити попит на гроші?

15. Що таке альтернативні грошам дохідні активи?

16. Що таке альтернативна вартість зберігання грошей? Від чого вона залежить? Яка Тіроль у формуванні попиту на гроші.

17. Як пов'язаний попит на гроші зі швидкістю обігу грошей?

18. На які цілі, на Вашу думку, економічні суб'єкти накопичують запас грошей? Які три мотиви накопичення грошей визнаються в економічній літературі?

19. Чим відрізняються погляди Дж. М. Кейнса і М. Фрідмана щодо мотивів накопичення грошей?

20. Як залежить попит на гроші від середнього рівня цін, фізичного обсягу валового продукту та норми процента?

21. Накресліть графік кривої попиту на гроші в системі координат та її зміщення у випадку збільшення обсягу номінального валового продукту.

22. У чому полягає сутність пропозиції грошей? Чому пропозиція грошей вважається екзогенним явищем?

23. Як впливає грошова емісія на пропозицію грошей?

24. Як впливає процес тінізації економіки на пропозицію грошей? Поясніть механізм цього впливу.

25. Накресліть графік кривої пропозиції грошей за умови, що центральний банк має намір зафіксувати масу грошей в обороті.

26. Накресліть графічну модель ринку грошей і поясніть механізм впливу на точку рівноваги зміни в пропозиції грошей.

27. Які чинники впливають на динаміку попиту на ринку капіталів?

28. Які чинники впливають на динаміку пропозиції на ринку капіталів?

29. Накресліть графічну модель ринку капіталів і поясніть механізм впливу на точку рівноваги зміни в пропозиції грошей як капіталу.

30. Назвіть інструменти ринку грошей і ринку капіталів.

Дата добавления: 2017-02-01