Історія нашого краю

План

ТЕМА ІV. ТИПИ ЛЕКСИЧНИХ ЗНАЧЕНЬ СЛІВ

Питання для самоперевірки

Вип’єм краще пива

У Павла спитав Кіндрат,

Смакуючи пиво:

– Що таке електорат,

Що воно за диво?

Я про нього вже давно

В газетах читаю, –

Означає щось воно,

Але що – не знаю.

Про мас-медіа щодня

Про радіо чути;

Що воно за чортівня, –

Не дає заснути!

Телевізор торохтить

Про імпічмент, лобі,

Щось про самміт бубонить,

Аж тріщить у лобі.

А це вчора я почув,

Що спічрайтер клятий

Десь на спікера добув

Компромат багатий…

(О. Задніпровський)

1. Висвітлити різні погляди на полісемію та її роль у мові.

2. Пояснити, як виникає багатозначність.

3. Визначення поняття лексико-семантичний варіант.

4. Обґрунтувати системний характер багатозначного слова.

5. Назвати види полісемії.

І. Типи лексичних значень за відношенням до предмета:

1. Прямі й переносні значення слів.

2. Переносне значення та образне вживання.

3. Види переносних значень:

а) метафора, її види;

б) метонімія, її види;

в) синекдоха.

ІІ. Типи лексичних значень слів за ступенем семантичної мотивованості:

1) немотивовані значення;

2) мотивовані значення.

ІІІ. Типи лексичних значень слів за відношенням до контексту:

1) вільні та зв’язані значення.

2) види зв’язаних значень:

а) фразеологічно зв’язані;

б) конструктивно зумовлені;

в) синтаксично зумовлені.

Рекомендована література

а) основна

1. Лисиченко Л.А. Лексикологія сучасної української мови: Семантична структура слова. – Харків: Вища шк., 1977. – С. 28 - 43.

2. Сучасна українська літературна мова. Лексика і фразеологія / За ред. І.К.Білодіда. – К.: Наук. думка, 1973. – С. 27 - 45.

б) для самостійного конспектування

1. Виноградов В.В. Основные типы лексических значений // Вопросы языкознания. – 1953. – № 5. – С. 3 - 29.

2. Марцинківська О.Є Переносне значення та образне вживання // Мовознавство. – 1973. – № 3. – С. 24 - 33.

3. Межжерина С.А. О месте имен существительных с синтаксически несвободным значеним в лексической системе русского язика // Русский язык в в школе. – 1974. – № 6. – С. 44 - 51.

Завдання І. У наведених реченнях знайдіть слова у переносному значенні, вкажіть вид тропа.

Лиже полум’я жовте черево,

Важкувато сопе димар,

Галасує від болю дерево,

Піднімаючись димом до хмар.

(В. Симоненко)

В золотій смушевій шапці циган-вечір сходив з гір (Олександр Олесь).

Сміється сонце. Сміх пече в уста…

Сміється пташка в пташки на долоні.

Сміється слава – очі поверта,

Свої очища в карому полоні.

Сміється сміх. Горить на рукаві.

Сміється так дитинно, стопричинно,

Сміється українно – ми живі,

І карим сміхом двері в світ розчинено.

Сміється розум. Аж пашить крилом.

Сміється дотеп, смутком перешитий.

Добро сміється над горбатим злом.

А доки ми сміємось – будем жити…

(І. Драч)

Несе Поділля в кошиках гриби (Л. Костенко). Крізь розчинені двері видно було, як зійшов на небо повний місяць (Ю. Покальчук).

Біг Івасик, немов на свято,

І вибрикував, як лоша,

І, напевне, була у п’ятах

Пелюсткова його душа.

(В. Симоненко)

Дні стоять погожі і привітні –

Розтопилося б і серце кам’яне;

Всі на вулицях – немов знайомі, рідні,

Лиш чомусь не впізнають мене.

(В. Симоненко)

У пропилений стишений став

Сплинув денний просмалений грюкіт,

Сплять вітри на блакитних постах,

Спить Поділля – земля Кармелюків.

(І. Драч)

Поорані віком смагляві лиця:

Горпини і Теклі, Тетяни і Ганни –

Сар’яни в хустках, Ван-Гоги в спідницях,

Кричевські з порепаними ногами.

(І. Драч)

Завдання ІІ. Визначте тип лексичних значень слів за відношенням до контексту.

Молодість тим і хороша, що навіть у найбільшому горі не знає довгих вагань і страхів, бо не знає справжніх обширів зла та підступу (Ю. Мушкетик). То добре, що приніс він аква віту (Л. Костенко). У неділю десятки тисяч люду переповнили містечко, і вже не було в ньому ні вулиць, ні провулків, ані гірських схилів довкола, навіть видолини обабіч русла ріки заповнились людьми; море голів погойдувалось на просторі від Стопчатова до Лючі…(Р. Іваничук). До булави треба голови (Нар. тв.). То дід – голова! Про старовину вам розкаже, говіркий який! (Ганна Барвінок). Голова ставить прапор біля хвіртки і по-качачому тупцює до хати (В. Яворівський).

Завдання ІІІ. У наведених загадках випишіть слова, які уживалися в переносному значенні. Назвіть слова-відгадки.

Їдуть братці

Верхом на конячці.

Не кусає кінь удило,

П’є не воду, а чорнило,

За рядком встає рядок…

Котилася бочка з горбочка,

Покотилась та й розбилась;

Нема того бондарця,

Щоб поправив кадібця.

Один баранець пасе тисячі овець.

Коло вуха завірюха, а у вусі ярмарок.

Тисяча тисяч бондарів роблять хати без дворів.

На татарському полі попутані коні,

Вузлики знать, та не можна розв’язать.

Завдання ІV. З наведеного тексту випишіть слова з мотивованим значенням.

Повернемося до того часу, коли появилось уже постійне стале населення, це пов’язано в основному з 17 ст. Поселення були і раніше. Так, в районі Святогірська з’явився Святогірський монастир. Є відомості, що у 15 ст. тут була певна кількість людей і все-таки 16-17 століття. Один товариш зі Слов’янська наголошує, що він, як корінний житель, живе в цьому краї давно. Він пише, що у 16 столітті “Мой Славянск был заселен казаками русского царя, каким был и мой прапрадед”. Ну, бачите, вже неточність. У 16 столітті не було Слов’янська. Місто виникло набагато пізніше і це було пов’язано з розвитком солеваріння на основі Торських озер. Люди все прибували, було багато в степах дичини і овочів, але не було солі. Люди знайшли сіль у воді сольових озер. Вони і зараз існують поблизу Слов’янська, називались вони Торськими. Історично склалося так, що з 15 ст. територія нашої області була в сфері впливу татар нагайських і кримських і зрозуміло, що трудовій людині жити в такій обстановці було вкрай небезпечно. Ховаючись від татарських загонів, люди пробивались до Торських озер і на сковородах виварювали з ропи сіль. Ці люди потребували захисту від татар, у зв’язку з чим у середині 17 століття виникла ідея спорудження тут укріплених місць. Це було зроблено за розпорядженням російського уряду. У 1676 році було споруджено укріплення, яке називалося городок Сольовий. Через певний час його перейменували в Тор, а уже у 18 столітті – Слов’янськ (Р. Лях).

Дата добавления: 2017-02-01