Плани практичних і семінарських занять

1-й модуль «Загальна теорія конфлікту»

1. Сутність конфлікту і його причини. Ділова гра «Скарга».

2. Конфліктні ситуації. Рішення ситуаційних задач.

3. Види конфліктів. Моделювання конфліктних ситуацій.

4. Структурна модель конфлікту. Семінарське заняття.

5. Модульна контрольна робота, т естування за темою модуля.

2-й модуль «Управління конфліктами»

1. Конфліктна ситуація у первинному виробничому підрозділі. Ділова гра.

2. Формули конфліктів. Рішення ситуаційних задач.

3. Трансактний аналіз конфліктів. Рольове моделювання виро­бничих ситуацій.

4. Конфліктогени в міжособистісній взаємодії. Тренінг.

5. Управління конфліктами. Семінарське заняття.

6. Модульна контрольна робота, тестування за темою модуля.

3-й модуль «Психологія і соціологія конфлікту»

1. Ієрархія потреб особистості за А. Маслоу. Тестування.

2. Визначення соціально-психологічного мікроклімату у коле­ктиві.

Практичне заняття.

3. Переговорний процес в організації. Ситуаційно-рольова гра.

4. Технології ефективного спілкування і раціональної поведі­нки в конфліктах. Дидактичний тренінг.

5. Конфлікт в агропромисловому підприємстві. Ділова гра.

6. Тематична дидактична гра «Брейн-ринг».

7. Модульна контрольна робота, тестування за темою модуля.

3.3. Організація аудиторної роботи зі студентами

На основі навчальної діяльності (пізнавальної, творчої, наукової, самостійної тощо) у студентів з'являється визначене ставлення до різних навчальних предметів. Щоб студенти успіш­но оволоділи знаннями, вміннями та навичками, викладачеві не­обхідно організувати навчальний процес у відповідності до су­часних принципів мотивації і потреб особистості. Основними факторами, які мотивують студентів до високопродуктивної на­вчально-творчої діяльності, є: важливість предмета для профе­сійної підготовки і усвідомлення теоретичної та практичної зна­чущості тематики занять; усвідомлення студентом найближчих і кінцевих цілей навчання; висока педагогічна майстерність викла­дання дисципліни (емоційна форма викладання навчального ма­теріалу, демонстрація викладачем перспективних напрямів роз­витку наукових ідей у певній галузі, вирішення завдань, що створюють проблемні ситуації в структурі навчальної діяльнос­ті); особистісні взаємовідносини (антипатія чи симпатія) з викла­дачем даного предмета тощо.

Для ефективного взаєморозуміння між студентами і виклада­чем педагог повинен знати психологічну структуру студентської аудиторії. Адже кожна студентська група поділяється на нефор­мальні підгрупи за визначеними інтересами і має своїх неформа­льних лідерів. Викладачеві доцільно їх знати і вміти з ними взає­модіяти. Крім того, студент як особистість має свою психоло­гічну структуру, основними компонентами якої є спрямованість, можливості, характер, темперамент.

Психологи і викладачі-практики виділяють такі типи студен­тів: «негативісти» (все сприймають негативно); «позитивісти» (намагаються завжди підтримати викладача); «мовчуни», «все­знайки», «багатослівні». При цьому викладачеві необхідно вра­ховувати темперамент студента, його рівень загальної освіченості і вихованості, здатності до творчого пошуку та інші фактори. Відповідно до цих аспектів викладач будує свої взаємовідносини зі студентами і налагоджує аудиторну роботу. З метою удоскона­лення педагогічної майстерності викладачеві бажано вивчати фо­рми і методи проведення занять іншими лекторами, урізноманіт­нювати способи ділових контактів з аудиторією.

Викладач як організатор освітнього середовища повинен за­безпечити необхідні умови навчального процесу, щоб студенти мали можливість навчатися ритмічно і самостійно, постійно по­повнюючи свої знання. Бажано постійно вивчати потреби студе­нтів, їх прагнення і мотиви діяльності. Вивчати громадську дум­ку в процесі проведення аудиторних занять можна такими способами: спостереження (помічати схвальні репліки, відгуки, негативні емоції, відволікання від занять, наявність запитань сту­дентів); анкетування (рекомендується проводити на початку, усередині та після закінчення курсу). При цьому доцільно визна­чити погляди студентів за такими питаннями: відповідність на­вчального матеріалу тематиці курсу; значущість дисципліни у фаховій підготовці; характер викладання матеріалу (логіка, темп, емоційність, визначення головних питань); загальна характерис­тика особистості викладача (ерудиція, доброзичливість, культура мовлення тощо).

Навчальний процес у вищих навчальних закладах здійснюєть­ся в таких формах: навчальні заняття; самостійна робота; практи­чна підготовка; контрольні заходи. Основними видами навчаль­них занять у вищому навчальному закладі є: лекції, практичні і семінарські заняття, індивідуальні заняття, консультації. Інші ви­ди навчальних занять визначаються залежно від цілей і змісту навчання у порядку, встановленому вищим навчальним закладом. Законом України «Про вищу освіту» (ст. 50) передбачається ві­льний вибір методів та засобів навчання в межах затверджених навчальних планів.

Дата добавления: 2017-02-01