Вимоги до управлінських кадрів вищої освіти. Професійно-кваліфікаційна модель менеджера-економіста

Крокуючи до Європейського освітнього простору, згі­дно з вимогами Болонської декларації, маємо розуміти, що Україну чекає нова філософія освіти — нові принципи організації навчального процесу, новий тип відносин між викладачем і студентом, нові педагогічні технології, унеможливлення репродук­тивних методів викладання, прозорість навчального процесу та ін. Це повною мірою стосується і професійної вищої економічної освіти, яка органічно пов'язана із суспільним виробництвом і за­безпечує відтворення робітничого потенціалу держави та є одним з важливих чинників підвищення продуктивності праці й забез­печення випуску конкурентоспроможної продукції.

Підготовка сучасних кадрів вищої освіти, у відповідності до вимог ринкового середовища, потребує удосконалення змісту, методів і форм навчального процесу. Зараз виробництву потрібен соціально мобільний фахівець, здатний професійно переміщува­тися як угору по вертикальних ієрархічних сходинках у своїй га­лузі, так і по паралелі— із однієї галузі до іншої. Такі фахівці повинні володіти комплексом професійних знань, вмінь та нави­чок, що відповідають інтенсифікації виробництва, передовим до­сягненням науки й техніки. Вони повинні бути здатними творчо вирішувати сучасні проблеми сьогодення, брати на себе роль лі­дера, вести за собою інших.

На основі тривалих педагогічних досліджень виявлено, що ці завдання можна вирішити лише через впровадження у навчаль­ний процес інноваційних педагогічних технологій, нетрадицій­них ігрових форм і методів навчання, які допомагають студентам реалізувати потреби в змаганні, самовираженні, успіху, повазі тощо. Систему підготовки менеджерів-економістів необхідно пе­ретворити на навчально-творчий процес на основі високого рівня технологізації з гарантованим результатом.

Навчання у вузі повинне орієнтувати студентів на придбання конкретних навичок, знань і умінь, необхідних у їхній майбутній професійній діяльності. Вимоги до фахівця концентруються за­лежно від суб'єктів, з якими фахівцеві потрібно співробітничати в майбутній професійній діяльності. Відкриваючи спеціальність або спеціалізацію, керівництво вузу розробляє професійно-кваліфікаційну модель фахівця. При цьому для кожного освітньо-кваліфікаційного рівня за відповідною спеціальністю визначаєть­ся коло професійних задач.

Загальні вимоги до кваліфікації та моральних яко­стей управлінських кадрів. В умовах розбудови України як правової держави, а також при переході до ринкової економіки менеджер повинен: мати певні фундаментальні і спеціалізовані знання в галузі права, ринкової економіки, державного будівниц­тва та управління, бути широко ерудованим, культурним переко­нливим патріотом своєї Батьківщини. Він повинен мати тверді громадянські позиції, високі мораль­ні якості, відповідально ставитись до державної справи, домага­тися узгодження загальнодержавних інтересів та інтересів кож­ного громадянина, зокрема бути готовим відстоювати істину, законність і правопорядок. Керівник має поєднувати широку фу­ндаментальну наукову і практичну підготовку, досконало володі­ти своєю спеціальністю, постійно удосконалювати свої знання та поширювати суспільно-політичний кругозір, вміти на практиці застосовувати принципи наукової організації праці, володіти су­часними передовими методами роботи, нести знання в маси, про­пагувати необхідність утвердження демократичних засад закон­ності і правопорядку в суспільстві, дотримання законів на всіх рівнях.

Менеджер-економіст підприємств і організацій повинен зна­ти: закони, постанови, укази, розпорядження та інші норматив­но-правові акти органів влади і місцевого самоврядування, які регулюють порядок діяльності галузі; профіль, спеціалізацію і особливості структури галузі; перспективи, вітчизняні і світові тенденції технологічного, економічного і соціального розвитку галузі; можливості ефективного використання виробничих поту­жностей наявних технологічних процесів, їх реструктуризації або зміни, порядок розроблення і затвердження планів і програм ви­робничо-господарської діяльності; сучасні методи господарю­вання і управління, науки та технології відповів до галузі ви­робництва і досвід засвоювання позицій на світових регіональних ринках продукції; напрями та принципи розвитку менеджменту, маркетингу, комерційної діяльності, фінансів, податкової справи; етики ділового спілкування та ведення переговорів; перспективні напрямки і технології ноу-хау в обраній сфері діяльності на віт­чизняному ринку та країнах можливих партнерів; економіку рин­кового типу; систему транспортування, збереження і реалізації продукції; управління фінансами, банківською справою, аудитом, маркетинг, міжнародними економічними відносинами; принципи ціноутворення і кон'юнктуру цін на товари, сировину і послуги у середині країни і у взаємному економічному обміні між закор­донними партнерами; державне, торгівельне, господарське, фі­нансове право і валютне законодавство; міжнародне економічне право.

Менеджер-економіст підприємств і організацій повинен умі­ти: тлумачити і застосовувати закони і нормативні акти, юриди­чно грамотно кваліфікувати факти і обставини, приймати правові рішення та вчиняти інші юридичні дії у повній відповідності до закону; своїми діями забезпечувати додержання законності і дія­льності державних і громадських органів, установ, організацій, вимагати цього від підлеглих осіб; не допускати порушення прав і законних інтересів громадян та колективних формувань; аналі­зувати процеси розвитку галузі; узагальнювати фактичний мате­ріал та робити висновки; приймати рішення з конкретних питань діяльності галузі і регулювати їх в умовах переходу до ринкової економіки, систематично підвищувати свою професійну кваліфі­кацію, вивчати новітні технології і передовий досвід і впрова­джувати їх у виробництво; застосовувати сучасні методи науко­вої організації праці, управляти діяльністю персоналом, направ­ляти його на досягнення високих економічних і фінансових результатів; використовувати різноманітні методи стимулювання виробничої діяльності; аналізувати баланси й оцінювати реальні можливості підприємств; визначати економічну ефективність ви­робничої діяльності й інвестицій; застосовувати знання географії, історії, економіки, політики для рішення соціально-економічних цілей підприємства; схиляти людей до себе і до своєї точки зору; залучати нових клієнтів, підтримувати ділову ініціативу співро­бітників; аналізувати баланси партнерів, користуватися комп'ю­терною й іншою сучасною оргтехнікою; забезпечувати конкурен­тоспроможність продукції і послуг на внутрішньому і світовому ринках; оформляти організаційно-розпорядчі і фі­нансові документи.

Менеджер-економіст підприємств і організацій повинен во­лодіти навичками: прийняття рішень в умовах невизначеності і ризику; управлінського спілкування; користування комп'ютер­ними технологіями; мотивації і стимулювання праці; виконання розрахункових робіт (складання планів, кошторисів, нормативів, розцінок тощо).

Професійно-кваліфікаційна характеристика менеджера є до­кументом, яким має керуватися відповідний навчальний заклад у процесі підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації фахівців з урахуванням потреб і перспектив економічного й соці­ального розвитку, вдосконалення науки і практики розвитку та діяльності галузі.

Всі зміни і доповнення, зумовлені необхідністю відображення нових наукових розробок і потреб суспільства щодо змісту підго­товки, перепідготовки і підвищення кваліфікації кадрів, можуть бути внесені до вимог кваліфікаційних характеристик за пого­дженням із зацікавленими міністерствами і відомствами, облас­ними та районними адміністраціями. Своєчасна орієнтація майбутнього фахівця на конкретні поса­ди, конкретні завдання сприятиме формуванню його мотивації до навчання, прагненню пізнати секрети майбутньої професії. Фахі­вцеві доведеться працювати з людьми, тому стиль його діяльнос­ті повинен характеризуватися своєрідністю мотивації і відповід­ною технологією економічного мислення. Конкретна поведінка фахівця буде зумовлюватися одночасно умовами виробництва, потенціалом підприємства, кваліфікацією співробітників, атмос­ферою колективу, зовнішніми обставинами. Лінія поведінки і дій спеціаліста виробляється в процесі його інтенсивної роботи, вза­ємодії, взаєморозуміння як у середині колективу, так і за його межами.

Ефективно працювати фахівець може тоді, коли за метода­ми роботи та індивідуальним стилем керівництва лежить знання законів і принципів теорії й практики соціально-еко­номічних процесів та методології навчання і виховання особи­стості.

Система формування професійних менеджерів сучасної гене­рації повинна передбачати три важливі елементи [14, с. 52]:

1) створення підсистеми виявлення і відбору талановитої мо­лоді з рисами й задатками творчого лідера;

2)формування підприємницького мислення майбутніх мене­джерів;

3) посилення психолого-педагогічної підготовки фахівців.

Володіти такими навичками та досвідом творчої діяльності можливо лише за умов створення відповідної системи підготовки фахівців-професіоналів, яка ґрунтувалася б на концепції якості. Під час розроблення програм якості у вищому навчальному за­кладі необхідно мати на увазі, що інтегральна якість фахівця з перспективними властивостями визначатиметься такими чинни­ками: якістю управління системою освіти і професійної підготов­ки; ефективністю політики зарахування абітурієнтів; ефективніс­тю дидактичної концепції вищої освіти; якістю дидактичного забезпечення навчального процесу; сумісністю змісту та струк­тури освітньої програми відносно відповідних характеристик студентів (рівня здоров'я, інтелектуального розвитку, професійно важливих якостей тощо); якістю науково-педагогічного пер­соналу; ефективністю політики забезпечення якості оцінювання навчальних досягнень студентів; якістю інфраструктури вищої школи; якістю зовнішнього середовища вищої школи; відповідні­стю реального навчального навантаження студента вимогам за­конодавства [13, с. 89].

Вирішення цих важливих завдань, вважаємо, може бути дося­гнуто насамперед за умов удосконалення професійної підготовки викладачів, приведення її у відповідність до вимог технічного прогресу на основі технологізації освітньої діяльності. Нині ос­новним критерієм педагогічної майстерності повинно стати не те, який обсяг навчального матеріалу подав викладач, а те, як він на­вчив студента самостійно опановувати зміст дисципліни, зустрі­чати життєві ситуації, користуючись соціальним досвідом. Світо­вий досвід свідчить, що навчальний процес побудований з позиції педагогічної технології, перетворює навчання у виробни­чо-технологічний процес з гарантованим результатом. Як спра­ведливо відзначає Беспалько В. П., «... щоб перейти до перспек­тивної педагогічної системи, необхідне спеціальне її проекту­вання та експериментальне доведення до того ступеня удосконалення, коли гарантовано співвідношення «цілі — ре­зультат» [6].

Зважаючи на останнє, сучасна дидактика повинна адекватно реагувати на соціальне замовлення, сприяти формуванню тво­рчої особистості фахівця, активізації його навчально-творчої діяльності.

ПИТАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ ЗНАНЬ

I. Концепція підготовки управлінській кадрів у системі еко­номічної освіти. Зміст економічної освіти.

2. Проблема формування економіко-управлінського мислен­ня фахівця.

3. Педагогіка, предмет та розвиток науки.

4. Педагогічна система.

5. Закони і закономірності педагогіки.

6. Принципи навчання.

7. Індивідуалізація навчання.

8. Структура вищої освіти.

9. Освітні і освітньо-кваліфікаційні рівні.

10. Система вищих навчальних закладів України.

II. Професійно-кваліфікаційна модель спеціаліста (загальні вимоги до кваліфікації управлінських кадрів).

«Вважай нещасним той день або ту годину,

коли ти нічого не засвоїв нового

і не додав до своєї освіти»

Я. А. Коменський

РОЗДІЛ 3. ОРГАНІЗАЦІЯ НАВЧАЛЬНОГО ПРОЦЕСУ В СИСТЕМІ ПІДГОТОВКИ СПЕЦІАЛІСТІВ З МЕНЕДЖМЕНТУ ОРГАНІЗАЦІЙ

3.1. Навчально-методичний комплекс за спеціальністю «Менеджмент організацій».

3.2. Навчальний графік, робочі програми і тематичні плани.

3.3. Організація аудиторної роботи зі студентами.

3.4. Організація праці викладача.

3.5. Роль кафедри в управлінні навчальним процесом.

Навчальний план. Навчально-методичний комплекс. Розро­блення навчальних програм і узгодження їх з типовими. Те­матичний план: зміст і порядок затвердження, види нава­нтаження в організації праці викладача. Розподіл часу між усіма видами навантаження. Планування навантаження на навчальний рік і семестр. Форми роботи і завдання кафед­ри. Методи організації роботи кафедри. Роль кафедри в управлінні навчальним процесом.

3.1. Навчально-методичний комплекс за спеціальністю «Менеджмент організацій»

Організаційно-методичне забезпечення навчального про­цесу грунтується на розробленні навчально-методичного ком­плексу спеціальності і відповідних дисциплін, який включає:

— типові і робочі навчальні плани;

— типові і робочі навчальні програми за всіма нормативними і вибірковими навчальними дисциплінами;

— план наскрізної підготовки спеціалістів;

— календарні графіки аудиторної та позааудиторної роботи студентів;

— програми навчальної і виробничої практик;

— підручники і навчальні посібники;

— методичні матеріали і завдання до семінарських, практич­них і лабораторних занять;

— індивідуальні семестрові завдання для самостійної роботи студентів з навчальних дисциплін;

— методичні матеріали з виконання курсових і випускних (дипломних) робіт;

— контрольні роботи з навчальних дисциплін для перевірки рівня засвоєння студентами навчального матеріалу;

— методичні матеріали з проведення державних іспитів і за­хисту випускних (дипломних) проектів (робіт).

Усі ці документи повинні відповідати державному стандарту освіти України.

Зміст освіти — це науково обґрунтована система дидактич­ного і методичного оформлення процесу формування знань, вмінь і навичок, а також досвіду творчої діяльності особистості у відповідності з освітніми і кваліфікаційними рівнями.

Зміст освіти визначається освітньо-професійною програмою підготовки, освітньо-кваліфікаційною характеристикою, стру­ктурно-логічною схемою підготовки, навчальними програмами дисциплін, іншими нормативними документами і відобража­ється у відповідних підручниках, навчальних посібниках, ме­тодичних матеріалах, дидактичних засобах при організації на­вчального процесу.

Освітньо-професійна програма (ОПП) підготовки фахівців — це перелік нормативних і вибіркових навчальних дисциплін із ви­значенням обсягу годин, відведених для їх вивчення, а також форм підсумкового контролю знань, вмінь та навичок студентів.

Освітньо-кваліфікаційна характеристика (ОКХ) — це основ­ні вимоги до професійних якостей, теоретичних знань, виробни­чих вмінь та навичок фахівців, які відповідають визначеному освітньому рівню і необхідні для успішного виконання професій­них обов'язків.

Структурно-логічна схема підготовки — це наукове і мето­дичне обґрунтування процесу реалізації освітньо-професійної програми підготовки.

Зміст освіти складається з нормативної і вибіркової частин. Но­рмативна частина визначається відповідним державним стандар­том освіти, вибіркова частина — вищим навчальним закладом.

Державний стандарт освіти — це сукупність норм, що ви­значають вимоги до відповідного освітнього (кваліфікаційного) рівня. У відповідності до державного стандарту навчання студен­тів ведеться за навчальним планом, що складається на підставі типового навчального плану, затвердженого Міністерством осві­ти і науки України.

Навчальний план — це нормативний документ, що визначає перелік і обсяг нормативних і вибіркових навчальних дисциплін, послідовність їх вивчення, конкретні форми проведення навчаль­них занять і їх обсяг, графік навчального процесу, форми і спосо­би проведення поточного і підсумкового контролю.

Перелік дисциплін, розподіл їх за семестрами, час, відведений на їх викладання, визначається залежно від спеціальності, спеціа­лізації, кваліфікації майбутнього фахівця, а також від загальної тривалості часу навчання.

Для конкретизації планування навчального процесу на кож­ний навчальний рік складається робочий навчальний план. Нор­мативні навчальні дисципліни визначаються державним стандар­том освіти. Дотримання їх назв і обсягу є обов'язковим для навчального закладу. Вибіркові навчальні дисципліни вводяться для поглибленої підготовки фахівців у визначеній сфері діяльно­сті, ефективного використання можливостей конкретного навча­льного закладу.

Розподіл дисциплін за навчальним планом йде з сферами: за­гальноосвітні, технологічні, соціально-економічні і гуманітарні, професійні (спеціалізовані) дисципліни. Загальноосвітні дисцип­ліни повинні займати до 15 % обсягу всіх дисциплін, технологіч­ні (відповідно до галузевої спрямованості) — 15—20 %, загаль­ноекономічні — 22 %.

Навчальним планом визначаються форми аудиторної, само­стійної та індивідуальної роботи студентів: лекції, практичні, ла­бораторні і семінарські заняття, самостійні та індивідуальні за­няття, курсові роботи (проекти), практики, підсумковий контроль знань студентів, дипломні (випускні) роботи, державні іспити. При цьому зазначається кількість навчального часу для засвоєння певного обсягу навчального матеріалу з урахуванням нормативів використання часу.

Дата добавления: 2017-02-01