Поняття документа. Класифікація документів

Г л а в а 9. МЕТОД аналізУ документів

Аналіз документів відіграє суттєву роль у соціальному пізнанні, що зумовлено їх місцем у суспільному житті.

Документ (лат. documentum – свідоцтво) у соціології – це спеціально створений людиною п р е д м е т, який призначений для передавання чи зберігання інформації.

У соціально-правовому дослідженні використовуються як документи, що за своїм змістом відбивають обставини, які мають юридичне значення (свідоцтво про народження, рішення: судове, установи тощо), так і документи, які не мають правової сили обставин (особисті листи, щоденники тощо).

Документи класифікуються за низкою підстав.

1. Залежно від способу фіксації інформації.

1.1. Письмові документи (рукописні, друковані), в яких інформація викладена у формі буквеного тексту.

Джерелами цього типу документів для дослідника є нормативний матеріал, державні архіви, архіви підприємств й організацій, преса, наукові публікації, особисті документи, посередня документація (довідники, навчально-педагогічна та художня література).

1.2. Іконографічні документи (картини, кіно-, відео-, фотодокументи, малюнки та ін.).

Фотографії є своєрідними документами про стан різних класів і суспільних верств.

Фотографії, малюнки, картини тощо мають особливу цінність у плані вивчення минулого, тому що є реальним свідоцтвом повсякденного життя людей.

Важливе джерело одержання суб’єктами правової інформації – це телебачення, радіо, кіно. У зв’язку з цим вивчення системи правової пропаганди неможливе без аналізу можливостей даних засобів масової комунікації.

1.3. Статистичні документи.

Статистичні документи містять дані та судження в кількісній (чисельній) формі, систематизовані та зведені до таблиць, графіків, схем тощо. Статистичні спостереження проводяться постійно і детально фіксують суспільне життя з багатьох сторін протягом тривалого часу.

1.4. Фонетичні документи (магнітофонні записи, грамзаписи).

2. За статусом.

2.1. Офіційні документи, які переважно відбивають суспільні зв’язки і передають колективну точку зору. Офіційними документами називаються всі документи, що носять “службовий” характер, тобто в тій чи іншій формі складені, затребувані та затверджені державними або громадськими органами, установами тощо.

2.2. Неофіційні документи. До них належать ділові записи, пропозиції та проекти рішень, листи, автобіографії, заяви, виступи, особисті нотатки тощо.

3. Залежно від джерела інформації.

3.1. Первинні.

3.2. Вторинні.

У першому випадку мова йде про опис конкретних ситуацій, про висвітлення діяльності окремих осіб, органів.

Вторинна інформація має більш узагальнений, аналітичний характер, у ній, як правило, відображені більш глибокі соціальні зв’язки.

4. За своїми функціональними особливостями.

4.1. Інформаційні.

4.2. Регулятивні.

4.3. Комунікативні.

4.4. Культурно-виховні.

Звичайно при цьому скоріше підкреслюється основна, провідна спрямованість документа, однак частіше всього він виконує водночас кілька функцій.

5. За цільовим призначенням.

5.1. Документи, які створені незалежно від дослідника. До них належать усі документи, існування яких ні прямо, ні опосередковано не обумовлено технікою проведення соціологічного дослідження: офіційні документи, які пов’язані з темою дослідження; статистичні відомості; матеріали преси; особисте листування тощо.

5.2. Документи “цільові”, тобто ті, які підготовлені згідно з програмою, завданнями соціологічного дослідження. Ця група документів включає в себе: відповіді на відкриті запитання анкети та тексти інтерв’ю; записи спостережень, які відображають поведінку респондентів; довідки офіційних і громадських організацій, які виконані за їх ініціативою на замовлення дослідників; статистичну інформацію, яка отримана, узагальнена й орієнтована на певне соціологічне дослідження.

Цільовим документом може бути автобіографія. На думку соціологів, “автобіографії” відбивають соціальні ситуації у їх черговості та зв’язку, дають картину психічного образу автора, нарешті, показують його в тому контексті соціального середовища, в якому він діє.

Подібні документи можуть бути корисні при вивченні правосвідомості правопорушника, ролі мікросередовища в формуванні антисуспільної спрямованості особистості.

Орієнтація на ті чи інші типи документів може бути обумовлена сукупністю проблем дослідження, як його загальною метою, так і вузькою задачею усвідомлення місця і ролі документа в загальній програмі дослідження.

Загалом треба зазначити, що класифікація не повинна бути самоціллю. Вона тільки допомагає досліднику, особливо на початкових етапах, визначитися у великій кількості документів, вибрати саме ті джерела, які відповідають темі й обсягу дослідження.

Дата добавления: 2017-02-01