Державою)

План

План

1. Державно-політичний устрій

2. Суспільний лад.

3. Взаємини України і Росії

Література:

[3] ст. 113-143; [4] ст. 232-241

1. Державно-політичний устрій

У 1654-1657 рр. Україна залишалася незалежною державою. Дослідники стверджують, що Росія спочатку поводила себе дуже обережно, без особливої необхідності не втручаючись у внутрішні справи України, мирилася з тим порядком в Україні, який визнавали Березневі статті.

В Україні зберігався апарат влади та управління – військово-адміністративна, військово-козацька і полково-сотенна система, яка склалася у 1648-1654 рр. Гетьман Б. Хмельницький твердо і впевнено очолював цю систему.

У 1654-1657 рр. владні повноваження Хмельницького навіть збільшилися. Він відмовився від нарад із загальновійськовою радою, віддавав перевагу вирішенню державних питань із старшою радою, але останнє – вирішальне – слово залишав за собою.

- привласнив право призначати старшин;

- самостійно розпоряджався державною скарбницею;

- самостійно розпоряджався державними землями

- здобув право передачі за спадком посади гетьмана.

Отже, очевидним є зростання елементів монархізму в правомочностях гетьмана після 1654р.

В умовах важливого процесу розбудови української незалежної держави, що продовжувався, тісно перепліталися республіканські і монархічні начала.

Після 1654р. полковний устрій поширився і на Слобожанщину. У 1652р. створився Острозький полк, Ізюмський, Охтирський, Сумський та Харківський. Організація на цій території вирізнялася лише тим, що в адміністративних і військових справах вона була підпорядкованою безпосередньо білгородському воєводі, а через нього – Розрядному приказу. Харківський полк був підлеглий харківському воєводі. Проте козацькі установи виявилися нетривкими...

Стрижнем, основою військово-адміністративної організації були власні збройні сили, військо України за Березневими статтями чисельність реєстрового війська становила 60 тисяч. Хмельницький значно збільшив чисельність реєстру до 80-100 тисяч, що виправдовувалося потребами війни.

Незабаром, після березня 1654р. уряд Росії відмовився платити козакам платню (у Березневій статті 9 – обіцянка не просити жалування у царя). Це призвело до скорочення війська.

Церква. У суспільно-політичному житті України після 1654р. зростає значення православної церкви.

Суд. Спочатку судові функції виконували уряди різних рівнів, однак незабаром у їхньому складі стали виокремлюватися колегії, а також урядовці, яким доручалося постійно виконувати судові функції. Вищим судовим органом був Генеральний військовий суд. до нього входили: генеральний суддя (1654р. їх було три, згодом – два, потім – один) і генеральна старшина.

2. Суспільний лад.

Звільнення з-під влади Польщі, формування самостійної національної держави створили сприятливі умови для піднесення продуктивних сил України.

Феодали. Більша частина земельних володінь польських феодалів була передана до скарбниці, а також дісталася козацькій старшині.

Старшина ставала панівним класом:

- кожний обраний на посаду в один із трьох урядів діставав шляхетні права

- старшина та шляхта привласнили привілеї вигнаних польських феодалів – за ними закріплювалось виключне право займатися промислами (поташним, товарним, млиновим), а також оптовою торгівлею.

- Хмельницький надавав феодалам захисні універсали, що підтверджують їхні привілеї.

Духовенство. Православна церква в Україні відновила свої права. Правове становище духовенства наближалося до статусу шляхти.

Реєстрове козацтво. Після 1654р. реєстровими стали вважати усіх, хто служив у війську (нова назва реєстрового козака – „воинского звання человек”. Реєстровці були майново заможними, інакше вони не могли б нести службу. Реєстровці були власниками землі. Джерелом земельних володінь більшості з них стало захоплення земель, які залишалися без хазяїв у 1648-1654 рр. Рядові військові козаки відбували військову службу (бойову і похідну) і підпорядковувались тільки своїй військовій організації.

Селяни-посполиті. Основну масу економічного підлеглого населення, як і раніше становили селяни (посполиті), тобто вони залишалися феодально залежними, що відображало інтереси козацької старшини.

Збільшувався прошарок вільних селян:

- внаслідок скасування польських землеволодінь і зменшення землеволодіння української шляхти

- селяни, що брали участь у війні, спромоглися увійти до розряду вільних жителів військових поселень, де вони покозачилися.

- Хмельницький надав козацьке право усім селянам і міщанам, які залишилися у війську упродовж 1648-12654 рр. Покозачені селяни здобули право на землю і на особисту свободу – перетворилися у стан дрібних землевласників.

Міське населення. Після 1654р. кількість міського населення і його роль в економіці зростає. Після виконання польської шляхти багато міст вийшли з-під її феодальної влади і більшість городян здобули волю. Основну частину населення становили міщани. Термін „міщани” поширився й на усіх жителів полкових і сотенних міст. Б. Хмельницький збільшив число міст, що управлялись за Магдебурзьким правом. Він звільнив ці міста від постоїв, інших військових зобов’язань, надавав купцям і ремісникам різні пільги.

3. Взаємини України і Росії

Найважливіші для України положення договору 1654р. – невтручання Росії в її внутрішні справи – спочатку додержувалися, оскільки у Росії не було спеціальних органів управління Україною. Відносини Росії та України регулював, як і з іншими державами, Польський приказ. Це ще один важливий доказ того, що під час укладання договору 1654р. та в наступні роки Україна не входила до складу Російської держави, а залишалася суверенною. Україна і Росія вирішували нагальні питання шляхом постійного обміну посольствами.

На початку 1657р. в Чигирині при гетьмані перебувало чергове посольство з Москви поряд з посольствами інших країн. Україна мала власний митний кордон з Росією.

Завдання для самоконтролю

1. Охарактеризуйте апарат влади та управління у 1654-1657рр.
2. Що було стрижнем військово-адміністративної організації?
3. Яке було становище феодалів і селян?.
4. Охарактеризуйте взаємини України і Росії.

Тема: 16. Автономія України та основні риси права на українських землях в другій половині ХVІІ ст.

1. Особливості державно-політичного устрою України в другій половині ХVІІ ст.

2. Суспільний лад на Україні в другій половині ХVІІ ст.

3. Особливості цивільного права

4. Специфіка кримінального права

5. Суд і процес

Література:

[3] ст. 113-143; [4] ст. 217-220; 241-266; [7] ст. 95-113

1. Особливості державно-політичного устрою України в другій половині ХVІІ ст.

1. Важкі часи після смерті Б. Хмельницького;

2. Дослідники називали цей період руїною, анархією, міжусобицями, хитаннями, ярмарком самолюбства;

3. Посилюється боротьба за владу між старшинськими угрупуваннями;

4. Політична орієнтація і союзники постійно змінюються – хаос у країні.

5. Ослаблення Української держави відкриває шлях Росії, Польщі, Туреччині для втручання у внутрішнє життя України, щоб посилити свій вплив на неї та підкорити Україну собі.

Початок смуті поклала близька до Б. Хмельницького особа – генеральний писар І. Виговський.

Виговський почав з того, що відібрав гетьманство у Юрія. Під тиском Виговського 26 серпня 1657р. старша рада в Чигирині постановила передати гетьманство (до повноліття Юрія) Виговському. А 25 жовтня в Корсуні вже генеральна рада визнала Виговського гетьманом України. було завдано удару ідеї спадкоємності гетьманської влади, тобто ідеї монархічності.

Росія спочатку підтримувала Виговського, у лютому 1658р. в Переяславі козацька рада підтвердила обрання Виговського гетьманом, а він дозволив перебороти російських воєвод у Ніжині, Переяславі і Чернігові.

Виговський виявився невдалим гетьманом, не зумів порозумітися ні зі старшими колами, ні з іншими станами, не знайшов підтримки у Росії, нарешті уклав з Польщею Гадяцький договір (сейм затвердив його 16 вересня 1658р). За цим договором Україна втрачала незалежність і поверталась до Речі Посполитої як автономія під назвою Руське князівство у складі Київського, Чернівецького, Брацлавського воєводств. Гетьман затверджувався королем. Реєстр скорочувався до 30 тисяч осіб. Решта українських земель ставали польськими.

Так відновлювався старий польський адміністративно-територіальний поділ, встановлювались форми землеволодіння, що існували до 1648р., повертались польські феодали. Це був погіршений Зборівський договір.

- Обурення народу політикою І. Виговського;

- Громадянська війна – повстання очолив І. Богун.

- Обрання гетьмана Ю. Хмельницького 11 вересня 1659р. на козацькій раді під Германівкою.

- Зміцнення відносин з Москвою на основі Березневих статей.

- Ю. Хмельницький під тиском російських воєводств А. Трубецького підписує з Москвою новий договір, так званий Другі Переяславські статті. Цей документ обмежував самостійність української козацької держави, посилення її залежності від Росії. На підставі цього документу Москва приступила до поступового переведення України зі становлення васальної, протегованої держави в автономну, самоврядну організацію у складі Росії.

2. Суспільний лад на Україні в другій половині ХVІІ ст.

Економіка України після 1654р. така ж як і в Росії. Царський уряд використовував господарство України для обслуговування потреб Росії. Оскільки економіка України стала частиною всеросійського ринку, царський уряд не міг не турбуватися про її розвиток. Через це розвиток господарства України відбувався нерівно, але загалом успішно.

Контраст між господарством становлення Лівобережних українських земель і Правобережних, що були в складі Речі Посполитої, був разючим. Сучасники називали останнє руїною: загальний економічний занепад, явне запустіння, родючі землі перетворювались у пустища. Населення щоб вижити, втікало з Правобережжя. На таке Правобережжя вже ніхто не зазіхав. Польський уряд на початку 70-х років був згодний відмовитися від Правобережної України.

Правовий статус класів України був таким:

Феодали – земельні володіння збільшуються – пожалування земель гетьманом. Старшина отримувала рангові маєтності (володіння). Це були землі, які урядовці одержували за службу згідно з їхніми посадами. До рангової маєтності належав Батурин – гетьманська резиденція. Гадяч з рангової маєтності перетворився у спадкову землю родини Брюховецького. Козацька верхівка прагнула зміцнити владу над селянами, закріпачити їх. Великими кріпосниками були гетьман І. Самойлович (20 тисяч селянських дворів), І Мазепа (100 тисяч селян в Україні і 10 тисяч у Росії).

Особистими привілеями феодалів були заборона арештовувати їх без санкцій суду і суворі покарання за посягання на їхнє життя та гідність.

Феодали України прагнули і юридично зрівнятися з російськими феодалами. За Глухівськими статтями цар пообіцяв надавати дворянське звання за поданням гетьмана.

Реєстрове козацтво. У ХVІІ ст. то збільшується кількість то зменшується. За Березневими статтями реєстр – 60 тисяч, за Глухівськими – 30 тисяч. Реєстровці звільнялися від податків і військових постоїв.

Селяни-посполиті.

Становище селян погіршилося. Феодально залежні селяни сплачували ренту феодалам та податок у військову казну – „общевойсковую скарбницу”. Податки йшли на утримання адміністрації та війська, частина до царської скарбниці. Масові антифеодальні повстання селян у 1687-1689 рр. і в 1691-1692 рр. нерідко селяни України та Росії виступали разом. Запорожці І. Сірка брали участь у повстанні С. Разіна.

3. Особливості цивільного права

Центральне місце посідав інститут права власності на землю.

- Православна шляхта закріпила право на землі на підставі як старого права так і договірних статтей – одержували землі „на вічність” за типом вотчині землі з правом необмеженого розпорядження. Таких самих прав набула і родова козацька верхівка, перетворювали рангові землі у вічну власність. Джерело одержання нових земельних володінь – пожалування їх як гетьманом так і царем.

- Джерело розширення земельних володінь були освоєння нових земель („займанщина”), купівля-продаж, спадкоємство, рангові землі старшинам у повну та неповну власність.

Рядові селяни і козаки користувалися правом освоєння нових земель, правом розпорядження землею (державні селяни) – з правом купівлі-продажу, заповіту, дарування, застави).

Діє система договорів, які регулюють товарно-грошові відносини (договір купівлі-продажу, обміну, позики, оренди). Укладання договорів засвідчувалося записом у активних книгах.

Шлюбно-сімейні відносини регулюються нормами церковного права, а також звичаями. Звичаєве право визначало шлюбний вік. Шлюб між родичами по прямій лінії включно до восьмого коліна, а по боковій лінії – до четвертого – заборонявся. Згода молодих на шлюб була необов’язковою, але на практиці її враховували. Згода ж батьків на шлюб була обов’язковою. Шлюб вважався законним, якщо крім вінчання додержувався обряд весільного процесу. Іноді укладалися шлюбні контракти.

На Правобережній Україні існував шлюб „на віру”, громадський шлюб. Дозвіл на розлучення давали приходські священики або світські суди, складалися так звані „розлучні листи”.

Відомим було успадкування за законом і заповітом (документ про заповіт називався „духівниця” або „тестамент”). Спадкоємцями були і сини і дочки померлого. Спадкоємні частки визначав закон. Якщо законних спадкоємців не було, майно називалось виморочним і находило до скарбниці.

На Правобережній Україні право жінок на спадкове майно обмежувалось. Дочки одержували тільки чверть батьківського майна, решта розподілялася між синами. Майно матері передавалось дочкам і синам порівну.

У разі успадкування за заповітом укладалося духівниця у письмовій формі, підписувався спадкодавцем і його повіреним, або парафіяльним священиком.

4. Специфіка кримінального права

Кримінальним злочином у матеріальному розумінні вважалася дія, яка спричинила шкоду і збитки майну, здоров’ю людини, честі, життю а також шкоду й збитки суспільству, державі. Розширюється формальне поняття злочину як діяння, вчиненого на шкоду громадськості, державним інтересам, навіть якщо це діяння не було передбачене законом. Останнє створився грунт для адміністративної і судової сваволі.

Суб’єктом злочину могла бути особа будь-якого стану, яка досягла 16-річного віку.

Злочини: умисні і випадкові. Психічно хворі не звільнялись від кримінальної відповідальності, але суд враховував обставини і пом’якшувальну відповідальність.

- Притягнення до кримінальної відповідальності і покарання за відсутністю вини (дружина, діти, прихильники і родичі злочинця).

- Зрадництво – один із найнебезпечніших злочинів. З середини 17 ст., поняття розширюється (перехід на бік ворога, дії гетьмана або інших посадових осіб, які порушували договори України і Росії, не підкорялися царю (зрадником був проголошений І. Виговський).

- Політичний злочин з середини 60р 17 ст. - посягання на життя і здоров’я царя, його сім’ї, осудження дій царя.

- Військові злочини (порушення правил несення служби, дезертирство)

- Злочини проти порядку управління і суду (фальшивомонецтництво, підроблення печаток, документів, лжеприсяга і т.д.)

- Вбивство – найтяжчі злочини проти особистості.

Система покарань була складною, допускалася множинність покарань. Визначаючи міру покарань, суди, як правило, спиралися на писані закони. З другої половини ХVІІ ст. набуває сили новий вид покарання – заслання, котре замінило стару форму – вигнання („виволання”).

Серед видів покарання практикувалося і позбавлення волі. В’язниць, як правило не було, засуджених тримали в сараях, будинках при військовій адміністрації, пушкарях, у камерах при ратушах. Ув’язнення часто поєднувалось з „заковуванням у залізо”, приковуванням до стовпа або гармати. Засуджені мусили самі себе утримувати, випрошувати милостині у населення. Строк в ув’язненні визначався від 4 тижнів до року.

5. Суд і процес

Домінує обвинувачення – змагальний процес. Уві мешканці України вважалися правоздатними. Дієздатні наставники з певного віку.

Недієздатними – визнавалися малолітні діти, марнотрати, психічно хворі, німі, жінки без чоловіків або опікунів.

Позови та інші заяви укладалися як правило усно. Дізнання, попередження, слідство провадив сам позивач, або потерпілий за сприяння громадськості, родичів. З кінця ХVІІ ст. слідчі дії у справах особливої важливості і про тяжкі злочини виконує адміністрація або органи.

- Суд здебільшого був гласний, відкритий. Великий вплив на судочинство мало звичаєве право Суди мали широку компетенцію.

- Застосування тортури у вигляді так званої „спроби”, „квестії”, „муки”. Судовий процес завершувала судова постанова – „декрет”. Сторони мали право на апеляцію у суди вищої інстанції.

- Особливість судових органів України ІІ пол. ХVІІІ ст. – це не тільки широка компетентність в межах судочинства, а й виконання функцій нотаріату, адміністративних органів і поліції.

- Примирлива функція суду. Особи які мали суперечку зверталися з так званою „угодою” до суду або за „добровільним прощенням”. Суд без порушення справи приймав документ, вписував його в актову книгу, встановлював „заруку” (штраф за порушення миру) і одержував плату за працю. Така процедура дозволяла уникати тривалих, виснажливих процесів, які розоряли сторони.

Адміністративно-політичний устрій

Козацько-Гетьманські держави (ІІ пол. ХVІІ ст.)

Гетьман

Генеральна рада Старшинська Генеральна військова

(військова рада) рада канцелярія

не носила (за відсутністю колегіальна розпорядча

постійний гетьмана була

характер вищим органом полкові уряди

управління

сотенні уряди

Завдання для самоконтролю

1. Охарактеризуйте зміни у суспільному устрої України після Визвольної війни.
2. Складіть схему адміністративно-політичного устрою Козацько-Гетьманської держави
3. Охарактеризуйте процес розвитку цивільного права Козацько-Гетьманської держави
4. Охарактеризуйте процес розвитку кримінального права
5. Розкрийте характерні риси процесуального права Козацько-Гетьманської держави

Розділ VІ. Українська держава і право у кінці ХVІІ – ХVІІІ ст.

Тема: 17. Суспільний та державний лад на Україні

в кінці ХVІІ – ХVІІІ ст.

Дата добавления: 2014-01-05