Феодали або нова шляхта

План

1. Феодали або нова шляхта.

2. Селянство та міське населення

3. Козацтво

4. Гетьманська влада

5. Збройні сили

Література:

[3] ст. 116-131; [4] ст. 268-295; [7] ст. 105-113; [9] 87-98

В І чверті ХVІІІ ст. в Україні поступово оформлюються елементи капіталістичного ладу, зростає мануфактурне виробництво, яке розвивається на базі дрібної селянської промисловості і міського ремісництва.

- 200 мануфактур у початковій формі, 400 у розвинутій;

- праця посесійних селян і солдатів;

- в кінці ХVІІІ ст. почали застосовувати найману працю;

- відбувається спеціалізація (почали видобувати кам’яне вугілля);

- широкі торгівельні зв’язки;

У ХVІІІ ст. в Україні створився однорідний феодальний клас, так звана нова шляхта. Він складався з нащадків старої української шляхти, реєстровців ще польських часів та з нових козацьких старшин, які з’явилися вже після 1648-1654 рр. цей клас мав свою формальну організацію – „знатне військове товариство” (створив І. Мазепа). Вона складалася з трьох розрядів, чи рівнів, кожний з яких наділявся відповідними привілеями і пільгами і була покликана охороняти особисті і майнові права нової шляхти.

Вищий розряд – це бунчукові товариші. Виконували відповідно і почесні доручення, перебували в оточенні гетьмана. їх посади і власність стають спадковими.

Другий розряд – військові товариші. Належали до кола генеральної старшини і генеральної військової канцелярії, виконували їхні доручення.

Третій розряд – значкове товариство. Воно належало до полкового оточення, перебувало при генеральних старшинах і полковниках.

За підтримки знатного військового товариства у ХVІІІ ст. в Україні формуються старшинські династії, нова еліта феодального класу: Апостоли, Безбородьки, Галагани, Горленки, Гудовичі, Кочубеї, Милорадовичі, Полетики, Ханенки та інші.

Земельні володіння українських феодалів зростали, феодали зміцнювали свою владу над селянами, закріпачували їх. Багато з українських феодалів зрівнялися у правах з російськими дворянами. Безбородькам, Завадовським, Кочубеям, Розумовським були пожалувані графські титули.

1764 р. козацька старшина царським указом отримала права російського дворянства, а з 1783р. вся українська шляхта була зрівняна в правах з російським дворянством, що було підтверджено жалуванням грамотою дворянству у 1785р. До знатного товариства за соціальним статусом наближалось біле духовенство, величезні привілеї мало і чорне духовенство. Зростали земельні володіння монастирів, які швидко багатіли. 1685р. Київський митрополит підпорядковував Московський патріархат, але це не порушило їх привілеїв.

2. Селянство та міське населення

У становищі селян відбувалися значні зміни. Якщо після 1654р. правове становище селян і козаків було майже однаковим, навіть дозволявся перехід з одного стану до іншого, то поступово селяни закріплювались за землями і виконували повинність на користь власника. Гетьманській універсальній козацькій старшині, монастирям надавалися земельні володіння разом з селянами. Універсали підтверджувалися царською адміністрацією і зобов’язували селян віддавати або частину врожаю, або сплачувати податки („чинні”) за користування землею. 1701р. Мазепа видав універсал, яким поряд з існуючим порядком вводилася вже панщина. Селяни мусили також сплачувати податок на користь державі – „стацію”, - який йшов на утримання війська і сплачувався або грошима або в натуральній формі. Окремо сплачувались податки на утримання гетьманської адміністрації – „показенщина”. Це – встановлене мито на виробництво і продаж горілки, продаж тютюну, дьогтю тощо.

У ІІ половині ХVІІ ст. закріпачення селян поширилося з Російської імперії в Україну 1721р. в універсалі гетьмана Скоропадського селянські переходи заборонялись. Фактично в цьому універсалі, підтвердженого царським указом 1763р. в Україні затверджувалось кріпацтво. Повне і остаточне закріпачення селян закріплювалось указом Катерини ІІ від 3 травня 1783р.

Правове становище жителів міст було близьким до становища державних селян. В окремих випадках подушний податок з міщан перевищував податок з селян. Міщани магістратських міст користувалися податковим і судовим імунітетом, пільгами на заняття ремеслом, торгівлею, промислами. В ратушних містах населення сплачувало податки до гетьманської скарбниці і виконувало ряд повинностей. У містах обох типів міщани за власні кошти утримували міську адміністрацію, сплачували податки духовенству, на ремонтні роботи в місті.

Дата добавления: 2014-01-05