Психологія свідомості Вільяма Джемса

Вільям Джемс (1842-1910) з США приїхав до Німеччини вивчати психологію В.Вундта. Фігура Вільяма Джемса була досить парадоксальною в американській психології. По значимості свого внеску в історію психології він уступає лише В. Вундту. Дехто з колег ставився з негативізмом до Джемса через його захоплення спіритизмом, телепатією, ясновидінням, спробами спілкування з мертвими душами. Вони вважали такі психічні явища несумісними з науковою експериментальною психологією. В. Джемс не залишив після себе ні наукової школи, ні формальної психологічної системи, ні учнів-послідовників.

В своїй праці «Принципи психології» Джемс заклав основні положення американського функціоналізму:

· мета психології – не виявлення елементів досвіду, а вивчення пристосувальної функції свідомості. Свідомість – це життєво важлива функція високорозвинутих істот, які проживають в складному середовищі, без неї неможливою була б еволюція людини.

· Мета і функція свідомості – дати людині здатність пристосовуватись до життя в оточуючому середовищі.

· Поряд з експериментальним методом та інтроспективним запропонував застосовувати порівняльний метод.

· Досліджуючи психічні функції дітей, людей із слабо розвинутим інтелектом і психічними розладами зробив висновок, що одним із завдань психології є вивчення психічних відхилень.

· описав 4 основні властивості свідомості:

1. Кожен стан свідомості прагне бути частиною особистої свідомості і є звязною послідовністю думок.

2. У межах особистої свідомості стани мінливі: жоден стан, який минув, не може знову виникнути і точно повторитися (від одного образу, вважав Джемс, людина може отримати різні враження і вони будуть неповторними).

3. Особиста свідомість являє собою безперервну послідовність відчуттів.

4. Одні об’єкти свідомість сприймає охоче, інші відкидає і взагалі весь час робитьміж ними вибір.

· Розвинув теорію особистості, розробив поняття «самосвідомість», «самооцінка», «образ себе»; ввів у психологію поняття «чисте Я» (те, що людина вважає самою собою) і «емпіричне Я» (те, що власністю людини: близькі люди, майно, справи, репутація…).

· По-іншому представив сутність емоційних станів: фізіологічна реакція передує появі емоцій, особливо таких яскравих, як страх, гнів, любов, печаль. (людина, побачивши звіра, спочатку тікає, потім відчуває страх). Провіши інтроспективне спостереження, зробив висновок: якщо фізіологічних змін – прискорене серцебиття, часте дихання, напруження мязів - немає, то немає і емоцій. Таке бачення емоційних станів висловив (одночасно з Джемсом в 1884) і датський анатом Карл Ланге (в 1885). Ця теорія отримала назву Теорія емоцій Джемса-Ланге. Її класичне формулювання: «…ми засмучені, тому що плачемо; лютуємо, що бємо іншого, боїмося, тому що тремтимо…» - такий підхід викликав жваву дискусію в наукових колах, яка триває і дотепер.

У 1892 році В. джемс організував першу в США лабораторію прикладної психології.

Дата добавления: 2014-01-07