Проблеми формування демократичної політичної культури

Політична культура є не просто пасивним відображенням політичного життя, а й його визначальним чинником. Через це чи не найпершою умовою демократичної модернізації держави слід визнати зміну способу політичного мислення суспільства (політичного „менталітету”), ціннісних орієнтацій його членів, формування демократичних настроїв і звичаїв громадян, набуття культури їх адекватного ставлення до демократичних інституцій, затвердження між ними стосунків взаємного визнання та відповідальності, досягнення відповідності устрою влади та політичної культурі населення. Звідси нагальність формування політичної культури освітніми засобами, в тому числі у конституційних демократіях, пов’язана з тим, що політична стабільність, безпека і поступ вимагають якомога більш широкої і компетентної участі громадян у спільних справах, у захисті їхніх індивідуальних прав. Метою такої освіти є не просто будь-яка участь громадян, а участь відповідальна і компетентна.

Суттєвою перешкодою у становленні справедливого й стабільного суспільного ладу в Україні є те, що політичну культуру багато хто розуміє як підтримку громадянами правлячого режиму, їхню прихильність до певної ідеології чи політичної сили, готовність підтримувати ту чи іншу політичну партію, брати участь у політичному житті. Її розцінюють як щось вторинне й другорядне, таке, що залежить від стану економіки й діяльності політичних інститутів, піддатне довільному впливу й маніпулюванню.

Феномен політичної культури й досі часто розуміють лише у термінах підтримки народом правлячого режиму, прихильності громадян до якоїсь ідеології чи партійно-політичної сили. Через це є поширеним, що спроби оцінити політичну культуру зводяться до побудови усіляких рейтингів довіри населення органам влади чи політикам, до з’ясування через анкетні опитування симпатій і уподобань громадян. У таких підходах увага дослідників виявляється зосередженою переважно на партійно-програмних показниках, на тому, „за” що чи „проти” чого виступають різні верстви населення. Використовуючи як показники рівня політичної культури, міру поінформованості населення щодо партійних програм, готовність підтримувати політичні партії, брати участь у політичному житті, аналітики роблять однозначний висновок про її низький рівень в Україні.

Таке, „політизоване” розуміння політичної культури, обмежене лише партійно-ідеологічними характеристиками свідомості й діяльності людей, їхніми політичними симпатіями й упередженнями, породжує практичне ставлення до неї як до чогось вторинного й другорядного, цілком залежного від стану економіки, діяльності політичних і державних інституцій, що викликає прагнення умисно й довільно впливати на неї, на формування властивих їй максим. Домагаючись (нажаль, небезуспішно) морального виправдання безсоромної практики маніпулювання громадською свідомістю, вживають делікатні евфемізми типу „політичні технології”, „імідж-мейкерство”, „ public relations ”, або невинно-незрозуміле, але через це ще більш загрозливе, НЛП („нейро-лінгвістичне програмування”).

!!!

Дата добавления: 2014-01-07