Політична культура в Україні

стереотипи тоталітаризму:

v пригніченість громадянської гідності, невитребуваність громадянськості;

v відсутність потреб і навичок користування своїми правами й свободами, домагатися їх дотримання й захисту;

v войовнича непримиримість (“не поступлюся принципами”), нетерпимість до інших думок і позицій;

v звичка ділити світ на “своїх” та “ворогів”, небажання вступати в діалог;

v нездатність поєднувати у ставленні до влади лояльність і законослухняність з критичною вимогливістю;

v байдужість до норм та цінностей демократії;

v правовий нігілізм, аномія, абсентеїзм;

v пристосуванство до умов уседозволеності.

Політична культура може формуватися у два способи – спонтанно та цілеспрямовано як певна суспільна політика. Спонтанне[1] формування політичної культури відбувається внаслідок виховання дитини в родині, у повсякденному спілкуванні й участі у громадсько-політичному житті.

Цілеспрямоване формування політичної культури буває наслідком спланованої політики, здійснюваної громадами чи ж органами державної влади.

Висновки

Політична культура є передумовою модернізації суспільства й консолідації демократії. У сучасному суспільстві зростає актуальність звернення до проблематики політичної культури. У підходах до політичної культури є поширеним її тлумачення як пізнавального, емоційного та оціночного ставлення людини до політичної системи, її складових та самої себе. В Україні й досі є поширеним радянське розуміння політичної культури як беззаперечної відданості громадян уряду та їхньої активності. Некоректні підходи до розуміння політичної культури спричиняють перекручене ставлення до її розвитку в Україні.

!!!

Політична культура – це специфічні політичні орієнтації, позиції (attitudes), спрямовані на політичну систему як певну цілісність, на різні її складові частини (інституції, соціальні групи, суспільні норми) і стосуються поширених серед членів суспільства уявлень про вартості суспільного життя, про власну роль у політичній системі.

Підхід до феноменів політики з точки зору політичної культури означає визнання її як одного з чинників політичних процесів, який визначає, якщо й не саме виникнення цих феноменів, то своєрідність їх існування.

Для оцінки стану політичної культури того чи іншого суспільства важливо враховувати те, що вона містить у своєму „полі” як ідеали боротьби так і вартості солідарності й кооперації, може мати модуси культури партійної політизованості та громадянськості. Сучасне осмислення політичної культури має комплексно включати у її поле ставлення особистості чи групи до себе (самоідентифікація), до інших та до порядку, існуючого ладу, сукупність цінностей, що їх поділяють люди, їхніх знань і уявлень про влаштування суспільства; спосіб участі громадян у здійсненні спільних справ. Тільки взяті усі разом, ці компоненти повно характеризують політичну культуру особистості чи суспільства якоїсь епохи.

[1] Спонтанний (англ. spontaneous)– такий, що відбувається сам собою, без зовнішнього впливу, безпосередній, невимушений, стихійний, ненавмисний.

Дата добавления: 2014-01-07